05 лютого 2021 р. Справа № 520/11776/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) по справі № 520/11776/2020
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у відмові підготовки та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за нормами чинними на 29.01.2020 року, із застосуванням вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт та врахування відповідної відсоткової надбавки за вислугу років (50%) для проведення з 01.02.2020 року перерахунку основного розміру пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за нормами чинними на 29.01.2020 року, із застосуванням вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт та врахування відповідної відсоткової надбавки за вислугу років (50%) для проведення з 01.02.2020 року перерахунку основного розміру пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 задоволено позов.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у відмові підготовки та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за нормами чинними на 29.01.2020 року, із застосуванням вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт та врахування відповідної відсоткової надбавки за вислугу років (50%) для проведення з 01.02.2020 року перерахунку основного розміру пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 за нормами чинними на 29.01.2020 року, із застосуванням вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт та врахування відповідної відсоткової надбавки за вислугу років (50%) для проведення з 01.02.2020 року перерахунку основного розміру пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з'ясуванні обставин, з порушенням норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, не враховано наявність певної процедури складання довідок та направлення їх до пенсійного органу, а тому вимоги про зобов'язання МВС одноосібно прийняти рішення про направлення довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії є не законними. Крім того, на цей час відсутні підстави для перерахунку пенсії даній категорії осіб, оскільки рішення уряду України не приймалося, не надходили оновлені списки, у МВС відсутні підстави для видачі оновлених довідок.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу , в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Апеляційна скарга не містить конкретних посилань на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не зазначено які норми порушено судом.
Зазначає, що відповідачем не вірно обраховано належний йому розмір пенсійного забезпечення за нормами чинними на 29.01.2020, а саме не обчислено шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати , встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт, та врахування відповідної надбавки за вислугу років. На звернення позивача МВС України не видано оновленої довідки, а тому судом першої інстанції вірно обрано спосіб судового захисту позивача та зобов'язано МВС підготувати та подати до ГУ ПФУ в Харківської області довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.
Відповідач безпідставно посилається на відсутність у позивача права на перерахунок пенсії, оскільки відсутність списків не обмежує право пенсіонера на перерахунок пенсії, підставою для перерахунку є заява пенсійне та додані до неї документи. Поза увагою апелянта залишилось те, що право позивача на належний розмір пенсії, який після 29.01.2020 відповідно до п.4 постанови № 704 КМУ поновлено у зв'язку зі зміною розрахункової величини - "розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 ( але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на -1 січня 2020 року).
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що з січня 2007 року і по теперішній час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” по лінії Міністерства внутрішніх справ України (Національна гвардія), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 16 оборот).
Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Харківській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1 видана довідка №100/30311 від 30 березня 2018 року про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.
Відповідно до зазначеної довідки для перерахунку пенсії враховано посадовий оклад у розмірі - 8880,00, оклад за військовим званням - 1480,00, надбавку за вислугу років (50%) - 5180,00. Всього грошове забезпечення складає - 15540,00 грн. (а.с. 18).
Для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідач застосував норму пункту 4 ПКМУ №704 в редакції постанови №103, положеннями якої було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
22.07.2020 позивач звернувся з заявою до Державної установи «Територіальне медичне управління Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області», в якій просив надати документи для оформлення нової довідки для перерахунку пенсії з обчисленням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (а.с. 23-26).
Листом від 18.08.2020 №33/41-В-186, В-218 відповідач повідомив, що позивачу визначено розмір посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року на коефіцієнт, передбачений додатком 1 до постанови КМУ №704. При визначенні посадових окладів та окладів за військовим званням відповідач керувався п. 4 Постанови №704, якою визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (а.с. 21, 22).
Після визнання судами окремих положень Постанови №103 протиправними та нечинними Урядом не прийнято жодної іншої постанови, яка б визначала умови, порядок та розміри перерахунку пенсій.
Не погодившись із обчисленням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, здійсненим відповідачем, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу, виходячи з п.4 та приміток до додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 та дійшов висновку, що розрахунки посадового окладу позивача мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.63 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704 (далі по тексту - постанова КМ України № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови КМ України № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно зазначеної тарифної сітки для тарифного розряду 51 встановлено коефіцієнт 5,04.
Відповідно до пункту 5 та з урахуванням додатків 1, 2, 5 до Постанови Кабінету Міністрів України №704, з метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Національної гвардії України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.03.2018 №172 затверджено схеми тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Національної гвардії України.
Відповідно до Схеми тарифних розрядів № 172 для посади “заступник начальника управління” встановлено 51 тарифний розряд та відповідає тарифний коефіцієнт 5,04, що не заперечується сторонами.
Для військового звання позивача "полковник", передбачено тарифний коефіцієнт 0,84.
Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі за текстом - постанова КМ України № 704), в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови КМ України № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова КМ України № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
На момент набрання чинності постановою КМ України № 704, п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі за текстом - постанова КМ України № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 49 Закону).
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом Уряду України.
Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими на це суб'єктами нормотворчості у визначеній формі та за встановленою процедурою, спрямований на встановлення, зміну або скасування норми права.
Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права. У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.
Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п. 4 постанови КМ України № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відповідно до пп. 2 п. 20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, встановлюються такі вимоги: 2) стосовно структури проекту документа: в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.
За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови КМ України № 704 не може мати нормативного характеру, відтак, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми постанови КМ України № 704 пункт 4, яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що згідно з постановою КМ України № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 та на 01.01.2019, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 - залишено без змін.
Таким чином, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 - пункт 6 постанови КМ України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції.
Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розв'язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ та п.4 постанови КМ України №704, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 по постанови КМ України № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відповідно до п. п. 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (N 23759/03 та N 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини "Серков проти України" (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
Оскільки норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови КМ України № 704, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМ України № 704, колегія суддів не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Колегією суддів враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких: « 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.»
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у відмові підготувати та видати довідку про грошове забезпечення із застосуванням пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку № 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704 та норми п.4 Постанови № 704, в редакції, що діяла до до внесення змін, для проведення з 01.02.2020 перерахунку основного розміру пенсії та вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене вище, рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин у справі, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Зважаючи на результат апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерствв внутрішніх справ України - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 по справі № 520/11776/2020 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова