Єдиний унікальний номер справи № 759/6014/19 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1704/2021 Доповідач ОСОБА_2
02 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 ,-
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2020 за № 12020105080000339, єд.ун. № 759/17110/20, пр. № 1-кп/759/500/21, щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, об'єднані з матеріалами кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2018 за № 12018100080007569, 22.02.2019 за № 12019100080001450, 21.08.2019 за № 12019100080005990, єд.ун. № 759/6014/19 пр. № 1-кп/759/153/21, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263; ч. 1 ст. 309; ч. 2 ст. 185 КК України. Об'єднаному кримінальному провадженню присвоєно єд.ун. № 759/6014/19 пр. № 1-кп/759/153/21 та призначено судовий розгляд.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 березня 2021 року та визначено розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, а саме 16 (шістнадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить (тридцять шість тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції враховуючи дані про особу обвинуваченого, а саме: його вік, стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, відомості про місце його реєстрації та проживання у м. Києві, відсутність міцних соціальних зв'язків, у тому числі відсутність родини й утриманців, раніше неодноразово судимий, дійшов висновку, що зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, у своїй сукупності свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, визначені п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений, перебуваючи на волі зможе й надалі ухилятися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), про що свідчить характер протиправних дій, в яких він обвинувачується, мотиви, за яких він вчинив дії, що ставляться йому у провину, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у даних кримінальних правопорушеннях, а також існує велика ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення враховуючи його попередню поведінку.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року скасувати та змінити ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем його реєстрації з покладенням обов'язку носити електронний засіб контролю, а у разі відмови змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі десяти прожиткових мінімумів доходів громадян.
Обґрунтовуючи прохання апеляційної скарги, захисник посилається на те, що судом першої інстанції під час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою не було враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 не прибував в судові засідання, оскільки не був належним чином повідомлений про дату та час їх проведення, окрім того, останнього було затримано за місцем його реєстрації, що, на переконання захисника, свідчить про відсутність ризику переховування. Крім того, апелянт зазначає, що ризик того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення не підтверджується жодним доказом, є надуманим та таким, що порушує вимоги ч.1, 5 ст. 17 КПК України. На переконання апелянта, більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт дозволить повністю уникнути ризиків, на які посилається прокурор.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали судомпершої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника, для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, належним чином проаналізував доводи наведенні в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , врахував зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого та обґрунтовано встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду та запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений, перебуваючи на волі зможе й надалі ухилятися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), про що свідчить характер протиправних дій, в яких він обвинувачується, мотиви, за яких він вчинив дії, що ставляться йому у провину, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у даних кримінальних правопорушеннях, а також існує велика ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення враховуючи його попередню поведінку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про існування у обвинуваченого ОСОБА_8 ризиків, які на час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу, а тому доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 в цій частині є безпідставними.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції при продовженні строку тримання під вартою не було враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 не переховувався від органів досудового розслідування, прокуратури або суду, оскільки постійно знаходився за місцем реєстрації, що свідчить про відсутність ризику переховування, то на переконання колегії суддів вони не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини, з урахуванням обсягу обвинувачення, конкретних обставини кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому, а також даних про особу обвинуваченого та його попередню поведінку не дають достатніх підстав вважати, що обвинувачений не зможе здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, в тому числі і порушень ч.1, 5 ст. 17 КПК України, як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Також колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні, відповідним і достатнім є визначений судом першої інстанції розмір застави. Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, врахував дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , обставини кримінального провадження, існуючи ризики і правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч.5 ст. 182 КПК України.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою-без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4