Справа № 366/1728/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2931/2021
04 лютого 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Мостової Г.І., Семенюк Т.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Іванківського районного суду Київської області від 21 жовтня 2020 року у складі судді Гончарука О.П.
у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано, тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк", з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 12.02.2010 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановлено кредитного ліміту на картковий рахунок та при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банк», складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг.
12.02.2010 року відповідачкою також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду».
Позивачем на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну карту. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 30 500 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позовної заяви.
В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4 % для картки «Універсальна», 84,0 % для картки «Універсальна голд».
При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лишешляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбаченихдоговором та в межах встановленого кредитного ліміту.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на 18.05.2020 року заборгованість відповідачки становить 83 794 грн. 71 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 50161,41 грн., за простроченим тілом кредиту - 50161 грн. 41 коп., заборгованістю за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 17 527 грн. 68 коп. та пенею у розмірі - 16 105 грн. 62 коп.
Заочним рішенням Іванківського районного суду Київської області від 21 жовтня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту - 50 161 грн. 41 коп. та судові витрати 1 261 грн. 20 коп. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду в фактичним обставинам, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 17 527 грн. 68 коп. та ухваливши в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційну скаргу за змістом обґрунтовувано тим, що відсутність підпису позичальника на умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає про відсутність договірних відносин між сторонами та відсутність заборгованості.
Відповідачкою підписано анкету-заяву, в якій засвідчила про те, що вона повністю згодна з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.
Тобто, відповідачка при укладенні кредитного договору була належним чином повідомлена про умови кредитування , у тому числі щодо сплати відсотків.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 12.02.2010року, якою підтвердила свою згоду на те, що підписанням цієї заяви вона відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк».
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він виконав свої зобов'язання за договором.
На підтвердження вказаної обставини позивач надав: анкету-заяву від 12.02.2010 року (а.с. 27), розрахунок заборгованості (а.с. 16), виписку за договором (а.с.17-24), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 25), довідка про видані картки (а.с. 26), довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 28) та копію примірнику Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 29-34).
Судом встановлено, що відповідачка свої зобов'язання здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок не виконала
Відповідно до наданого суду розрахунку, станом на 18.05.2020 року заборгованість відповідачки становить 83 794 грн. 71 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 50161,41 грн., за простроченим тілом кредиту - 50161 грн. 41 коп., заборгованістю за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 17 527 грн. 68 коп. та пенею у розмірі - 16 105 грн. 62 коп.
У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту банк не оскаржує, а також не заявляються вимоги і про стягнення пені у розмірі 16 105 грн. 62 грн., а тому у вказаній частині воно не є предметом апеляційного розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не обґрунтував підстав збільшення розміру кредиту, і не довів укладення з відповідачем у вказаний період додаткової угоди про внесення змін в укладений раніше договір, не довів суду самого факту видачі позичальнику кредиту (перерахування йому на картку у якості кредитних коштів) вказаної суми. Тому відсутні підстави розглядати дану суму як строкова заборгованість по кредиту. Фактично дана сума має ознаки суми, нарахованої банком поза межами умов укладеного договору, і доказів того, що позичальник прийняв такі змінені позивачем умови кредитування.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами, заборгованість за пенею, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на примірник Умов та Правил надання банківських послуг.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим примірником з Умов та правил ознайомився і погодився відповідач, підписуючи заяву-анкету від 24.07.2008 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Разом з тим суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування (а. с. 28).
Судом встановлено, що у довідці про умови кредитування, сторонами погоджено проценти за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць на суму залишку заборгованості (а. с. 42).
Визначений позивачем розмір заборгованості за процентами нарахованими на прострочений кредит згідно ч.2 ст. 625 ЦК України 17 527 грн. 68 коп. відповідає умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді, а саме процентна ставка у межах пільгового періоду.
З наданого суду розрахунку вбачається, що заборгованість по процентам розрахована виходячи з передбаченого договором розміру.
Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за процентами на прострочений кредит у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, у порушення статей 89, 263-265 ЦПК України суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам, наданим позивачем, зокрема довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», які підписані відповідачем, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з задоволенням вимог Банку з ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 5 255 грн. (2 102 грн + 3153 грн).
Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пункту 2,3 частини 1, частини 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Іванківського районного суду Київської областівід 21 жовтня 2020 року в частині вимог про стягнення процентів та судового збору скасувати, ухвалити по справі в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 17 527 грн. 68 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 5 255 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач:
Судді: