04 лютого 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 754/15548/17
Апеляційне провадження № 22-ц/824/985/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року, постановлену під головування судді Саламон О.Б., по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України про зміну підстав та формулювання звільнення, визнання наказів незаконними, нарахування та виплати за листками непрацездатності, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди, -
У провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України про зміну підстав та формулювання звільнення, визнання наказів незаконними, нарахування та виплати за листками непрацездатності, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об'єднання справи № 754/15548/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України про зміну підстав та формулювання звільнення, визнання наказів незаконними, нарахування та виплати за листками непрацездатності вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди в одне провадження зі справою № 754/6215/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Відмовлено у прийнятті уточненої позовної вимоги № 5 в частині стягнення з Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 4 а.с. 178-180).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови у прийнятті уточненої позовної вимоги № 5 в частині стягнення з Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 4 а.с. 193-204, 232-233).
Апеляційну скаргу мотивував тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що протокольною ухвалою суду першої інстанції його було зобов'язано подати уточнену позовну заяву або заяву про зміну позовних вимог із зазначенням всіх обставин та позовних вимог. Вважає, що працівник не обмежений будь-яким строком звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати, яка йому належить відповідно до положень КЗпП України. Вказував, що відповідачами на момент його незаконного звільнення з роботи не було виплачено усі суми коштів, а саме не було оплачено листки тимчасової непрацездатності. Тільки після звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та під час розгляду справи № 754/6215/19 відповідач через три роки судового процесу здійснив виплату неповної суми коштів, сплативши за три листки непрацездатності 2016 року. На момент подання позову у справі № 754/15548/17 відповідачем не були виплачені усі суми та порушені вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд переглядає ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року лише в частині відмови у прийнятті уточненої позовної вимоги № 5 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представники відповідача Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» - Варічев Я.М., Чирва О.М. заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази (т. 4 а.с. 236-247).
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (далі - ДУ «ЦОП НПУ»), Національної поліції України про зміну підстав та формулювання звільнення, визнання наказів незаконними, виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Позивач просив суд визнати незаконними та скасувати накази ДУ «ЦОП НПУ», а саме: наказ від 13 жовтня 2016 року № 349, наказ від 29 листопада 2016 року № 447, наказ від 30 листопада 2016 року № 219 о/с, про що здійснити відповідний запис у трудовій книжці та звільнити його із займаної посади начальника відокремленого територіального підрозділу ДУ «ЦОП НПУ» в Чернігівській області згідно з чинним законодавством України відповідно до раніше поданої заяви; стягнути із відповідачів на його користь виплати за усіма належно поданими до ДУ «ЦОП НПУ» листками непрацездатності; стягнути з відповідачів грошову компенсацію за 13 днів невикористаної відпустки за період із 19 квітня по 31 жовтня 2016 року, вихідну допомогу та 50 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 04 жовтня 2018 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази ДУ «ЦОП НПУ» від 13 жовтня 2016 року № 349, від 29 листопада 2016 року № 447, від 30 листопада 2016 року № 219/ос про накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 , звільнивши його з посади начальника відокремленого територіального підрозділу ДУ «ЦОП НПУ» в Чернігівській області згідно з поданою заявою від 28 жовтня 2016 року. Зобов'язано ДУ «ЦОП НПУ» здійснити нарахування та виплати за листками непрацездатності ОСОБА_1 .. Стягнуто із ДУ «ЦОП НПУ» на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 12 118,50 грн. та 3 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат(т. 2 а.с. 220-237).
Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу ДУ «ЦОП НПУ» залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року залишено без змін (т. 3 а.с. 83-94).
Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 3 а.с. 176-179).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року було прийнято до провадження (на новий розгляд) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України про зміну підстав та формулювання звільнення, визнання наказів незаконними, виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди (т. 3 а.с. 182).
09 червня 2020 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява про зміну позовних вимог від ОСОБА_1 , в якій позивач просив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконними та скасувати накази Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», а саме наказ від 13 жовтня 2016 року № 349, наказ від 29 листопада 2016 року № 447, наказ від 30 листопада 2016 року № 219 о/с, про що здійснити відповідний запис у трудовій книжці та звільнити його із займаної посади начальника відокремленого територіального підрозділу Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» в Чернігівській області згідно поданої заяви від 28 жовтня 2016 року за ст. 38 КЗпП України.
3. Зобов'язати Державну установу «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» здійснити нарахування та виплати за листками непрацездатності ОСОБА_1 .
4. Стягнути з Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» на його користь вихідну допомогу у розмірі 12118,50 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
5. Стягнути з Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 81634,56 грн.
6. Стягнути Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» на користь позивача судовий збір та понесені судові витрати (т. 4 а.с. 46-57).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року в оскаржуваній частині відмовлено у прийнятті уточненої позовної вимоги № 5 в частині стягнення з Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 4 а.с. 178-180).
Відмовляючи у прийнятті уточненої позовної вимоги № 5 в частині стягнення з Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 754/6215/19 зі спору між тими самими сторонами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів визнала передчасним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.
За змістом ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 49 ЦПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 було установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин з відповідними обмеженнями.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX було доповнено розділ XII Прикінцевих положень ЦПК України пунктом 3 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17 липня 2020 року, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, строк на подання заяви про зміну предмета позову ОСОБА_1 не було пропущено.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) указано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Відповідно до змісту наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору, тобто ідентичними є склад учасників цивільного процесу, підстава звернення до суду та матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц вже виклала висновок щодо поняття тотожності позовів у розумінні цивільного процесуального закону.
Судом встановлено, що у провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 754/6215/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням.
З відкритого доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року зупинено провадження по справі № 754/6215/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням до набрання законної сили судового рішення по цивільній справі № 754/15548/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України про зміну підстав та формулювання звільнення, визнання наказів незаконними, виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
У матеріалах справи відсутня копія позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» Національної поліції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням по справі № 754/6215/19, у зв'язку з чим районний суд не з'ясував чи є справи № 754/6215/19 та № 754/15548/17 тотожними, тобто чи виникли спори між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, відмовляючи у прийнятті уточненої позовної вимоги позивача про стягнення з Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Національної поліції України середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції не з'ясував чи співпадає предмет спору даної справи з предметом спору у цивільній справі № 754/6215/19, зокрема за який період позивач просив стягнути середній заробіток в іншій справі, та чи співпадають підстави позовів, тобто обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до ст. 379 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 05 лютого 2021 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
О.В. Борисова