1[1]
Іменем України
03 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 24 вересня 2020 року,
за участю сторін провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника виправної колонії - ОСОБА_7
та засудженого - ОСОБА_5 , які приймали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку з ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)»,
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 24 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)», погодженого зі спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації Київської області про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 .
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції посилається на те, що засуджений станом на 23.08.2020 року відбув 1/2 частину міри покарання і станом на день розгляду справи має не відбутий строк 3 роки і 333 дні позбавленні волі.
Крім того, як зазначено в ухвалі суду, передчасним є висновок, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, враховуючи значний не відбутий строк покарання, наслідки вчинення злочину у вигляді смерті неповнолітнього потерпілого, значний розмір невідшкодованої моральної шкоди по рішенню суду та незважаючи на наявність 7 (семи) заохочень у засудженого під відбування покарання від 12.04.2018, 21.06.2018, 04.10.2018, 10.01.2019, 03.10.2019, 09.01.2020, 02.04.2020.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, засуджений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 24 вересня 2020 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання щодо його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, засуджений посилається на те, що відбуваючи покарання з 23.08.2017 в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», як вбачається з його характеристики, яка міститься в матеріалах його особової справи, він характеризувався посередньо, вимог режиму утримання не порушував, дисциплінарних стягнень та заохочень не мав, до праці в СІЗО не залучався.
Разом з цим, апелянт звертає увагу на те, що за період відбування покарання в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», яке він відбуває з 21.09.2017, він зарекомендував себе з позитивної сторони, дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання та розпорядку дня, за що, згідно довідки Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про заохочення та дисциплінарні стягнення, має 7 (сім) заохочень та не має дисциплінарних стягнень, у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктує, спальне місце утримує в чистоті, має охайний зовнішній вигляд, виконує законні вимоги персоналу установи виконання покарань.
Крім того, як вказує апелянт, дійсно, ним не в повному обсязі відшкодовано шкоду потерпілій, яка в сукупному розмірі становить понад один мільйон гривень, оскільки він не має можливості виплатити вказану суму за рахунок заощаджень або інших матеріальних цінностей, які він мав до позбавлення волі, та, перебуваючи в закладах позбавлення волі, він не має інших джерел доходу, окрім заробітної плати, яку він отримує, працюючи робітником на контрагентському об'єкті, а відтак, не має жодної можливості збільшити розмір виплат потерпілій.
Просить апелянт взяти до уваги те, що, мотивуючим фактором його працевлаштування та сумлінного ставлення до трудових обов'язків стало саме бажання максимально відшкодувати завдану ним шкоду, що на його думку свідчить про його бажання компенсувати завдану ним шкоду, і умовно-дострокове звільнення, в даному випадку, буде сприяти відшкодуванню потерпілій суми грошової компенсації, оскільки дасть йому можливість влаштуватися на більш оплачувану роботу та здійснювати більші виплати на користь потерпілій, проте, вказані обставини, як і його бажання компенсувати шкоду потерпілій, не були враховані судом першої інстанції.
Суперечливим та необґрунтованим, як вважає апелянт, є висновок суду з приводу передчасності умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки судом не наведено жодного нормативного обґрунтування, чим саме керувався суд відмовляючи йому в умовно-достроковому звільненні.
Також, апелянт вказує на те, що на день проведення судового засідання він мав не відбутий термін покарання менше 3 років, тоді, як в ухвалі суду першої інстанції вказано, що він має не відбутий строк 3 роки та 333 дні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення засудженого, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги засудженого та просив залишити ухвалу суду без змін; представника виправної колонії, який залишив вирішення скарги на розсуд суду; вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5 , колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 24 вересня 2020 року, відповідно до якої суд відмовив у задоволенні подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, призначеного за вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2017 року за ч. 2 ст. 286 КК України, з огляду на таке.
Як прямо передбачено ч. 2 та п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а також після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за необережний тяжкий злочин.
Відповідно до вимог вказаної вище норми закону, умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання, призначеного за вироком суду, є правом, а не обов'язком суду, який розглянув відповідне подання, в даному випадку подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі.
Відмовляючи у задоволенні вказаного подання, суд першої інстанції обґрунтовано послався у своєму рішенні на те, що хоча, станом на час розгляду подання, засуджений і відбув половину строку призначеного йому покарання, проте, незважаючи на наявність у нього семи заохочень, ще зарано робити висновок про те, що ОСОБА_5 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому, мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що до закінчення строку призначеного покарання залишився ще доволі тривалий строк, оскільки після фактичного відбуття половини строку призначеного покарання минуло трохи більше місяця, а тому, враховуючи фактичні обставини вчиненого засудженим кримінального правопорушення та його наслідки у вигляді смерті неповнолітнього потерпілого, є передчасним робити висновок про наявність підстав для його умовно-дострокового звільнення.
Крім того, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги значний розмір невідшкодованої засудженим шкоди, яку було стягнуто за рішенням суду на користь потерпілої ОСОБА_8 у зв'язку зі смертю її неповнолітнього сина.
Погоджуюсь з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не може визнати доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженого такими, що заслуговують на увагу та можуть служити підставами для її задоволення, оскільки крім обставин, на які суд послався в оскаржуваній ухвали, слід звернути увагу на те, що під час розгляду кримінального провадження в Борзянському районному суді Чернігівської області ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в судовому засіданні не визнав, відмовився від дачі показань, так само як і не визнав позовних вимог, заявлених потерпілою, як цивільним позивачем у кримінальному провадженні, про відшкодування на її користь завданої матеріальної та моральної шкоди.
У зв'язку з цим, посилання засудженого на те, що, за період відбування покарання в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», він зарекомендував себе з позитивної сторони, має сім заохочень та не має жодного стягнення, а також на те, що він не має можливості виплатити потерпілій суму, яка підлягає стягненню з нього за рішенням суду, за рахунок заощаджень або інших матеріальних цінностей, які він мав до позбавлення волі, а перебуваючи в закладах позбавлення волі, він не має інших джерел доходу, окрім заробітної плати, яку він отримує, працюючи робітником на контрагентському об'єкті, а відтак, не має жодної можливості збільшити розмір виплат потерпілій, колегія суддів визнає безпідставними, через те, що вони не дають підстав для висновку, що засуджений ОСОБА_5 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення за фактично відбутий строк призначеного йому покарання.
За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає необхідним ухвалити рішення, яким вказану скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 24 вересня 2020 року щодо ОСОБА_5 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 24 вересня 2020 року, відповідно до якої суд відмовив у задоволенні подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 368/920/20
Номер провадження : 11-кп/824/396/2021
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_9
Доповідач - суддя ОСОБА_1