03 лютого 2021року м. Київ
Справа № 756/2137/20
Провадження: № 22-ц/824/1935/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.
секретар Гулієв М.Д.о,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Василевської Карини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Оболонського районного суду міста Києвавід19 листопада 2020 року, постановлену під головуванням судді Диби О.В.,
у справі за позовомОСОБА_1 до приватного виконавця Чижика Андрія Павловича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та державної реєстрації права власності,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києвавід19 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Василевська К.М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не правильно витлумачив положення ч. 5 ст. 223 ЦПК України, зазначивши, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду, оскільки положення даної норми містить чітке формулювання «у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин». Вказувала, що в судове засідання 19.10.2020 року вона, позивачка, не з'явилась з поважних причин та подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи з наданням доказів на підтвердження причин своєї неявки. У наступне судове засідання 19.11.2020 року вона не мала змоги з'явитись та подати відповідне клопотання з поважних та незалежних від неї причин, а саме у зв'язку із хворобою неповнолітнього сина, якого не могла залишити самого вдома. В той же час, суд першої інстанції, ігноруючи положення ч. 5 ст. 223 ЦПК України, вирішив не встановлювати причини такої неявки. Висновки Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, аналізують положення статті щодо повторної неявки позивача в судове засідання в редакції ЦПК України до 15.12.2017 року, зокрема, статті 169 ЦПК України, в якій відсутнє посилання на поважність причин неявки позивача. Також суд першої інстанції необґрунтовано послався на те, що судова повістка, направлена на адресу позивачки, була повернута до суду з відміткою «адресат відсутній», що свідчить про належне повідомлення сторони, залишивши поза увагою ту обставину, що дана судова повістка містить також відмітку «повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання», що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.03.2020 року у справі № 617/1674/13, не може вважатись належним повідомленням учасника справи про розгляд справи. Також звернула увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на доступ до суду.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 13 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи в суді першої інстанції, не з'явилася в судові засідання, призначені на 07 жовтня 2020 року, 20 жовтня 2020 року та 19 листопада 2020 року, а 19 листопада 2020 року не надіслала заяви до суду про розгляд справи за її відсутності. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статтей 223, 257 ЦПК України. Окрім того, законних підстав для відкладення розгляду справу суд першої інстанції не мав. Також вказав, що дві неявки в судові засідання без повідомлення причин такої неявки та 5 заявлених позивачкою клопотань про відкладення розгляду справи чітко вказують на зловживання останньою своїми процесуальними правами задля затягування розгляду справи. Позивачка була належним чином повідомлена про хід розгляду справи, однак не проявила належної уваги щодо захисту своїх інтересів та не вжила необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями судового процесу, на що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини. Висновки суду першої інстанції щодо застосування статей 223 та 257 ЦПК України є обґрунтованими та такими, що цілком відповідають прецедентній практиці Верховного Суду, зокрема, що викладена у постанові від 21 вересня 2020 року у справі № 686/24777/18. Просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У письмових поясненнях представник АТ «Райффайзен Банк Аваль Чеботарь Ж.С., посилаючись на правильне застосування судом першої інстанції положень статтей 223, 257 ЦПК України, також просив залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні адвокат Бабенко Я.В. в інтересах ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 заперчував проти апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається із матеріалів справи, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , підготовче засідання призначено на 13.04.2020 року, про що позивачка була повідомлення, розписавшись у довідковому листі (т. 1 а.с. 36, 37).
13 квітня 2020 року у підготовче судове засідання сторони не з'явились, розгляд справи відкладено на 02 червня 2020 року, про що позивачку повідомлено шляхом направлення повістки, яка їй була вручена 22 квітня 2020 року (т. 1 а.с. 128, 129,133, 135)
Згідно наявного у справі ордеру та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Боднар Б.Є. (т. 1 а.с. 137-138).
02 червня 2020 року, суд за участю позивачки ОСОБА_1 , її адвоката Боднара Б.Є., відповідача та третьої особи оголосив перерву до 26 червня 2020 року (т. 1 а.с. 221-224), про що учасники справи були належним чином повідомлені,про що свідчать їх підписи у довідковому листі (т. 1 а.с. 225).
Згідно ордеру та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, 26 червня 2020 року ОСОБА_1 уповноважила представляти свої інтереси у суді адвоката Морозова С.Ю. (т. 1 а.с.232-234).
26 червня 2020 року суд за участю ОСОБА_1 , її адвоката Мороза С.Ю., відповідача ухвалив закрити підготовче засідання, справу призначити до розгляду по суті на 20 серпня 2020 року, про що учасники справи були повідомлені належним чином (т. 2 а.с.4-5, 6-7,8-9,10)
20.08.2020 року позивачка в судове засідання не з'явилась, подавши до суду клопотанняпро відкладення розгляду справи у зв'язку із підозрою на захворювання коронавірусною хворобою. Розгляд справи судом відкладено на 11 вересня 2020 року (т. 2 а.с. 19, 20-21).
Згідно розписки представник ОСОБА_1 - адвокат Боднар Б.Є., відповідач та представник третьої особи про розгляд справи були повідомлені належним чином (т. 2 а.с. 22).
Судова повістка, що направлена на адресу ОСОБА_1 , була повернута до суду першої інстанції із відміткою «адресат відсутній» (т. 2 а.с. 28).
Згідно договору про надання правової допомоги, ордеру та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ОСОБА_1 уповноважила представляти свої інтереси у суді адвоката Лещенка Д.О. (т. 2 а.с. 29-34).
11 вересня 2020 року суд за участю позивача, її представника та відповідача ухвалив задовольнити клопотання приватного виконавця Чижика А.П. про перенесення судового засідання та відклав розгляд справи на 28 вересня 2020 року, про що позивачка та відповідач були повідомлені (т. 2 а.с. 35, 36-37, 38)
28 вересня 2020 року судом першої інстанції проведено судове засідання за участю ОСОБА_1 , її адвоката Лещенка Д.О, та відповідачів, сторони надали пояснення по суті заявлених позовних вимог, за наслідками розгляду оголошено перерву до 07 жовтня 2020 року (т. 2 а.с. 57-59), про що ОСОБА_1 та відповідачі були повідомлені судом (т. 2 а.с. 60).
06 жовтня 2020 року до суду особисто позивачкою було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із її перебуванням на лікарняному. Вказане клопотання судом 07 жовтня 2020 було задоволено, розгляд справи відкладено до 20 жовтня 2020 року (т. 2 а.с. 66-67,68-69).
19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подала до судуаналогічне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із продовженням хвороби (т 2 а.с. 76-77).
Вказане клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 19 листопада 2020 року (т. 2 а.с.79).
ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений на 19.11.2020 року, судом повідомлено шляхом направлення повістки за адресою : АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 80), однак поштовий конверт був повернутий до суду першої інстанції із відміткою «адресат відсутній» (т. 2 а.с. 87).
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що 19.11.2020 року ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, заяв про розглядсправи без її участі до суду не подавала, про зміну адреси свого місця проживання суд не повідомляла, тричі в судові засідання не з'явилась.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин 6, 7 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позову заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч.5 ст.223 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, закон встановлює процесуальні наслідки повторної неявки в судове засідання належно повідомленого позивача у вигляді залишення позовної заяви без розгляду. Винятком слугує лише надіслання позивачем заяви про розгляд справи у його відсутність, за умови, що така неявка не створює перешкод для розгляду справи по суті.
Згідно матеріалів справи, поштовакореспонденція від 09.10.2020року та від 09.11.2020 року, що була направлена на адресу позивачки, що зазначена нею у позовній заяві: АДРЕСА_1 , була повернута до суду першої інстанції без вручення та містить вімітку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Заяв про зміну місця проживання ОСОБА_1 суду не подавала.
Отже, у відповідності до положень п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_1 є такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи 19.11.2020 року.
Однак, позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явилася в судове засідання, призначене на 19 листопада 2020 року, причини неявки суду не повідомила,заяви про розгляд справи за їївідсутності не подала.
За наведених обставин, судпершої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що судова повістка, що була направлена на її адресу, містить також відмітку «повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання» відхиляються колегією суддів, оскільки така відмітка була перекреслена уповноваженою особою відділення Укрпошти. Колегія суддів розцінює це як технічну описку, яка з урахуванням двох інших конвертів (а.с. 23, а.с. 90) з аналогічними відмітками «адресат відсутній», не спростовує факту належного повідомлення позивачки.
Оскільки позивачка тричі поспіль, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду, в судові засідання не з'являлась, при цьому, не направила в судові засідання уповноваженого представника, відповідних заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не подала, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Колегія суддів також відмічає, що Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи аналогічні питання, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 та від 27 травня 2020 року зазначила, що загальнообов'язкові процесуальні правила, в тому числі, статті 223 ЦПК україни, є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Частина п'ята статті 223 ЦПК України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про безпідставність і необґрунтованість твердження ОСОБА_1 щодо незаконності дій суду першої інстанції при вирішенні питання щодо залишення її позову без розгляду. Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів на вбачає підстав для скасування ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права.
За таких підстав, апеляційна скарга адвоката Василевської К.М. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Василевської Карини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києвавід19 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 05 лютого 2021 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді Д.Р. Гаращенко
А.А. Пікуль