Єдиний унікальний номер справи 757/7133/20-ц
Провадження №22-ц/824/630/2021
28 січня 2021 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договірів недійсними,
У квітні 2020 року позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1501683980000. В обґрунтування заяви зазначала про те, що невжиття заходів забезпечення позову, виходячи із предмету спору, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року заяву позивача про застосування заходів забезпечення позову задоволено.
Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, оскаржувану ухвалу вважає незаконною, та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Позивач направила відзив на апеляційну скаргу, вважала доводи апеляційної скарги безпідставними, а ухвалу суду - законною і обґрунтованою. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилась.
Через відділ прийому громадян позивач подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю її представника в іншому судовому засіданні.
Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Позивач ґрунтувала свою заяву зайнятістю її адвоката в іншій справі. В той же час до суду сама також не з'явилася. При цьому жодного доводу на підтвердження поважності своєї неявки та відповідних доказів на їх підтвердження до суду не надала.За таких умов неявка позивача в судове засідання не може вважатися поважною, відтак її клопотання не підлягає задоволенню. У відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).
Згідно ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням необхідності саме такого заходу, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, належності підтвердження їх засобами доказування, тощо, суд на даній стадії не вирішує.
В даному випадку усі вищенаведені вимоги до застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову були дотримані.
При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами, за вирішенням якого позивач і звернувся з позовом до суду. Не заперечує наявність та реальність такого спору й сам апелянт у своїй апеляційній скарзі. При цьому застосований судом захід забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки позивач серед іншого оскаржує договір іпотеки, предметом якого виступає саме спірна квартира, і який передбачає можливість переходу права власності на таку спірну квартиру. Таким чином, ненакладення арешту на вказане нерухоме майно залишить можливість відчуження такого майна до закінчення розгляду справи, що безумовно може ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Оскільки апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько