27 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю представника ОСОБА_5
власниці майна ОСОБА_6
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власниці майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Подільського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 , та накладено арешт майно, а саме на: мобільний телефон марки «Айфон», імеі: НОМЕР_1 з сім-картою мобільного оператора «Київстар»: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 ; грошові кошти в сумі 1100 дол. США, номіналом по 100 дол. США у кількості 10 купюр, серії та номери: КЕ 43775075 F, FK 78875638 B, LB 47294800 K, LA 17966022 B, LB 89410935 S, KL 80531662 B, HC 17656801 B, HB 54520485 L, KB 127973341 J, KI 02359315 A; 2 купюри номіналом по 50 дол. США, серії та номери: МК 971209341, МА 11245367 А.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.
В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_5 , просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.
Так, апелянт вказує на відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, посилаючись на ті обставини, що надані
Унікальний номер справи: 758/7763/20 Категорія: ст. 170 КПК України
Номер апеляційного провадження: 11-сс/824/318/2021
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1
стороною обвинувачення матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Також, згідно доводів апеляційної скарги, слідчим пропущено строк на звернення до суду з клопотанням про арешт майна, а в матеріалах справи відсутнє клопотання про його поновлення та не надано доказів, які б могли свідчити про поважність причин його пропуску.
Крім того, як зазначає представник, слідчим суддею порушено встановлений кримінальним процесуальним законодавством строк на розгляд клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.
Разом з тим, як вбачається з апеляційної скарги, надані органом досудового розслідування матеріали, якими обґрунтовується клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, належним чином не завірені.
Звертає ОСОБА_5 увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_6 підозрюється в отриманні 1000 доларів США, проте в неї було вилучено 1100 доларів США, а слідчим не зазначено, які саме купюри є предметом кримінального правопорушення та не надав протокол їх попередньої ідентифікації.
Прокурор, будучи повідомлений належним чином про дату розгляду справи в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення власниці майна ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_5 , які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Так, СВ Подільським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100070001921 від 12 червня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Згідно доводів клопотання слідчого, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді старшого викладача кафедри фінансового права Університету Державної фіскальної служби України, вчинила умисний корупційний злочин у сфері службової діяльності.
Зокрема, у травні місяці, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у приміщенні Університету Державної фіскальної служби України, ОСОБА_6 стало відомо про те, що ОСОБА_10 бажає вступити до вказаного навчального закладу, з метою отримання другої вищої освіти економічного спрямування. В ході спілкування ОСОБА_6 повідомила останній, що з метою отримання детальної інформації щодо вступу до вказаного навчального закладу, ОСОБА_10 може зателефонувати по номеру НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_6
05 червня 2020 року, ОСОБА_6 зателефонувала ОСОБА_10 та повідомила перелік документів, необхідних для вступу. Крім цього, ОСОБА_6 зазначила, що найближчим часом вона зателефонує та повідомить про нюанси вступу, які ОСОБА_10 має виконати для успішного вступу до вищого навчального закладу.
09 червня 2020 року ОСОБА_6 зателефонувала ОСОБА_10 та повідомила, що враховуючи велику конкуренцію та обмежені місця для абітурієнтів, ОСОБА_10 має невеликі шанси для вступу, проте, у разі надання їй неправомірної вигоди у сумі 2 000 доларів США, остання гарантує успішне проходження вступної компанії та зарахування до Університету Державної фіскальної служби України на бюджетну форму навчання.
23 червня 2020 року о 14 год. 25 хв. ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , передала ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 1000 доларів США.
Під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 було затримано.
В ході затримання було проведено особистий обшук ОСОБА_6 під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Айфон», імеі: НОМЕР_1 з сім-картою мобільного оператора «Київстар»: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 ; грошові кошти в сумі 1100 дол. США, номіналом по 100 дол. США у кількості 10 купюр, серії та номери: КЕ 43775075 F, FK 78875638 B, LB 47294800 K, LA 17966022 B, LB 89410935 S, KL 80531662 B, HC 17656801 B, HB 54520485 L, KB 127973341 J, KI 02359315 A; 2 купюри номіналом по 50 дол. США, серії та номери: МК 971209341, МА 11245367 А.
Постановою слідчого СВ Подільського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_7 від 23 червня 2020 року вказане майно було визнане речовим доказом у кримінальному провадженні № 12020100070001921.
24 червня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Також, слідчий звернувся до суду з клопотання про арешт вилученого майна з метою збереження речових доказів.
Встановивши зазначені обставини, слідчий суддя прийшов до висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що надані слідчим матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вилучені в ході огляду ОСОБА_6 мобільний телефон і грошові кошти, можу зберігати на собі сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набутими протиправним шляхом, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу тих обставин, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вилучені у ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1100 доларів, без їх попередньої ідентифікації, то слід зазначити, що слідчий суддя, на даній стадії кримінального провадження, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для встановлення обґрунтованості підозри та застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Також, є безпідставними і посилання представника на порушення слідчим строку на звернення до суду з клопотанням про арешт майна, оскільки, як вбачається з наданих суду матеріалів сторона обвинувачення подала до суду клопотання про арешт майна повторно, після того, як усунула недоліки вказані в ухвалі слідчого судді Подільського районного суду від 01 липня 2020 року.
Не підтверджуються наданими суду матеріалами і посилання адвоката ОСОБА_5 щодо розгляду клопотання слідчого про арешт майна поза межами процесуального строку.
Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і доводи представника щодо неналежності доданих до клопотання слідчого матеріалів.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою його забезпечення.
У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого Подільського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 , та накладено арешт майно, а саме на: мобільний телефон марки «Айфон», імеі: НОМЕР_1 з сім-картою мобільного оператора «Київстар»: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_6 ; грошові кошти в сумі 1100 дол. США, номіналом по 100 дол. США у кількості 10 купюр, серії та номери: КЕ 43775075 F, FK 78875638 B, LB 47294800 K, LA 17966022 B, LB 89410395 S, KL 80531662 B, HC 17656801 B, HB 54520485 L, KB 127973341 J, KI 02359315 A; 2 купюри номіналом по 50 дол. США, серії та номери: МК 971209341, МА 11245367 А, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3