Єдиний унікальний номер 761/23532/20 Головуючий в суді I інстанції Савицький О.А.
Апеляційне провадженя № 33/824/4207/2020 Суддя-доповідач Гриненко О.І.
18 грудня 2020 року суддя Київського апеляційного суду Гриненко О.І., розглянувши з участю захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - адвоката Лапоши Д.Ю., подану захисником апеляційну скаргу на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року, прийняту щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 188-39 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно із постановою судді, 21 травня 2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді тимчасово виконуючого обов'язки президента Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Національна академія) за місцем роботи за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 20, допустив розголошення персональних даних, внаслідок опублікування на веб-сайті Національної академії наказу від 30.04.2020 №81 «Про затвердження Плану заходів щодо погашення заборгованості в гуртожитках готельного типу Національної академії», у додатку до якого викладено список мешканців гуртожитку, із зазначенням їх прізвищ та ініціалів, місця роботи і місця проживання, що проживають у ГГТ №2 Національної академії та мають заборгованість за фактично надані послуги з проживання станом на 29.04.2020, чим порушив вимоги ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних», за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч.4 ст. 188-39 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Лапоша Д.Ю. подав на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року про закриття провадження щодо ОСОБА_1 у зв'язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 188-39 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вказує, на порушення ст. ст. 59, 62-64 Конституції України, ст. ст. 254, 256, 268 КУпАП та пунктів 2.5, 2.6, 2.8, 2.9, 2.13 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 №3/02-15 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Також апелянт зазначає, що справу в порушення вимог ст. ст. 268, 277-1 КУпАП розглянуто у відсутність ОСОБА_1 .
Також апелянт вказує, що судом надано оцінку матеріалам у справі, що на думку апелянта не можуть виступати доказами через свою неналежність та недопустимість, а саме протоколу про адміністративне правопорушення від 02 липня 2020 року та електронним доказам, оскільки в матеріалах справи надісланих до суду представником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відсутній складений акт огляду електронного документу.
Крім того, апелянт вказує, що дійшовши висновку про наявність порушення ч.4 ст. 188-39 КУпАП, суд порушив норми матеріального права, оскільки наявні у справі докази не містять інформацію які персональні дані мешканців гуртожитку було розголошено. Так, наказ т.в.о. президента Національної академії від 30 квітня 2020 року №81 «Про затвердження Плану заходів щодо погашення заборгованості в гуртожитках готельного типу Національної академії» містить списки мешканців, які проживають в гуртожитку та мають заборгованість за фактично надані послуги з проживання станом на 29 квітня 2020 року та не містить дані, за якими особи можуть бути конкретно ідентифіковані, як і додаток до наказу містить прізвище та ініціали, що не дозволяє ідентифікувати особу. З врахуванням того, що Національна академія є бюджетною установою, то інформація по розрахунках, витрачанню та надходженню бюджетних коштів є публічною та становить суспільний інтерес. Таким чином, порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначений у ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» не було порушено.
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги адвоката Лапоши Д.Ю., заслухавши пояснення адвоката Лапоши Д.Ю., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи у їх сукупності. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП підтверджується фактичними даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 02 липня 2020 року, заяві Про порушення законодавства у сфері захисту персональних даних від 08.05.2020, Наказі №81 від 30.04.2020 «Про затвердження Плану заходів щодо погашення заборгованості в гуртожитках готельного типу Національної академії» та додатках до нього (план заходів та списки мешканців), листах представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №1321.4/КО-6803.3/20/26.2 від 21.05.2020 та №15786.4/КО-6803.3/20/26.2 від 11.06.2020, листі тимчасово виконуючого обов'язки президента Національної академії від 12.06.2020 №1/16-06-108, витягах з веб-сайту Національної академії.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано вищезазначені докази належними та допустимими, і доводи апеляційної скарги захисника цього спростовують.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено з порушеннями норм Законів України є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи. Так, представником Уповноваженого у сфері захисту персональних даних було направлено вимогу листом від 21.05.2020 №13251.4/КО-6803.3/20/26.2 т.в.о. президента Національної академії ОСОБА_1 про вжиття заходів для припинення неправомірного поширення (оприлюднення) персональних даних заявників та запрошення 04.06.2020 прибути його до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для надання пояснень з приводу стверджувального поширення персональних даних заявників необмеженому колу осіб. Разом з тим, у визначену дату ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого не прибув, надіславши письмові пояснення. На повторне запрошення до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для надання пояснень 23.06.2020 ОСОБА_1 знову не з'явився. Станом на 23.06.2020 відповідна інформація продовжувала перебувати у відкритому доступі на веб-сайті Національної академії до 25.06.2020. При цьому ОСОБА_1 було повідомлено, що невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання або усунення порушень законодавства про захист персональних даних тягне за собою відповідальність, визначену частиною четвертою статті 188-39 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_1 був повідомлений про те, що його дії можуть потягти за собою адміністративну відповідальність, йому була надати можливість надавати пояснення та користуватись своїми правами, наданими КУпАП та іншими Законами України. Крім того, у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 для ознайомлення з протоколом, другий примірник протоколу був направлений йому рекомендованим листом із зворотним повідомленням про вручення та з описом вкладення разом із супровідним листом, проте направлений примірник протоколу 28.07.2020 повернувся до Секретаріату Уповноваженого з вказаною причиною повернення - «за закінченням терміну зберігання». Зазначені обставини в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердила Головний спеціаліст відділу розгляду звернень Департаменту у сфері захисту персональних даних Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Колосова М.О . Отже, порушень вимог ст. ст. 254, 256, 268 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 апеляційний суд не вбачає.
Також апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника про те, що справу в порушення вимог ст. ст. 268, 277-1 КУпАП розглянуто у відсутність ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений. Про це свідчить факт ознайомлення 14.09.2020 його захисника Лапоши Д.Ю. з матеріалами справи, який крім того був присутній 15.09.2020 в судовому засіданні при розгляді справи щодо ОСОБА_1 , тобто права ОСОБА_1 , передбачені ст. 268 КУпАП було дотримано.
Адміністративна відповідальність за ч.4 ст. 188-39 КУпАП настає за недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта персональних даних.
Статтею 32 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного доброботу та прав людини. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного доброботу та прав людини (ч.6 ст.6 "Про захист персональних даних").
Згода суб'єкта персональних даних, згідно закону "Про захист персональних даних" добровільне волевиявлення фізичної особи за умови її поінформованості щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди ст.2 Закону "Про захист персональних даних".
На працівників суб'єктів відносин, пов'язаних із персональними даними, покладається обов'язок не розголошувати у будь-який спосіб персональні дані, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Використання таких даних повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків, передбачених ч.3 ст.10 Закону України "Про захист персональних даних".
Згідно ч.1 ст.24 Закону України "Про захист персональних даних" володілець персональних даних зобов'язаний забезпечити захист цих даних від випадкових втрат або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.
Водночас, ОСОБА_1 наказом №81 від 30.04.2020 «Про затвердження Плану заходів щодо погашення заборгованості в гуртожитках готельного типу Національної академії» було доручено розмістити Наказ на веб-сайті Національної академії. При цьому відомості щодо прізвища, ім'я, по батькові боржників, місце їх роботи, розмір наявної заборгованості і фактичну адресу місця проживання є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі. Отже, доводи апеляційної скарги, що суд порушив норми матеріального права, оскільки наявні у справі докази не містять інформацію, що за персональні дані було розголошено, є також необґрунтованими.
Таким чином, ОСОБА_1 не було дотримано вищезазначених вимог законодавства про захист персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них невизначеного кола осіб та порушення прав заявників як суб'єктів персональних даних, зокрема права на захист від незаконної обробки (п.7 ч.2 ст.8 Закону).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням викладеного, вважаю, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 188-39 КУпАП, є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лапоши Д.Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Гриненко