Єдиний унікальний номер 761/23539/20 Головуючий в суді I інстанції Савицький О.А.
Апеляційне провадженя № 33/824/4113/2020 Суддя-доповідач Гриненко О.І.
18 грудня 2020 року суддя Київського апеляційного суду Гриненко О.І., розглянувши з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Тітової Ю.О., подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року, прийняту щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 188-39 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 188-39 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно із постановою судді, 21 травня 2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді віцепрезидента Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Національна академія) за місцем роботи за адресою: м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 20, допустила розголошення персональних даних, внаслідок опублікування на веб-сайті Національної академії Наказу від 30.04.2020 №81 «Про затвердження Плану заходів щодо погашення заборгованості в гуртожитках готельного типу Національної академії», у додатку до якого викладено список мешканців гуртожитку, із зазначенням їх прізвищ та ініціалів, місця роботи і місця проживання, що проживають у ГГТ №2 Національної академії та мають заборгованість за фактично надані послуги з проживання станом на 29.04.2020, чим порушила вимоги ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних», за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч.4 ст. 188-39 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 188-39 КУпАП скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення в порушення вимог ст. 256 КУпАП було складено у її відсутність, він не містить її підпису. При цьому, до матеріалів справи не долучено жодних доказів про сповіщення її у встановленому законом порядку про необхідність явки 02.07.2020 для складання протоколу та того, що вона відмовилася бути присутньою при його складанні. В порушення вимог ст. 268 КУпАП їй не були роз'яснені права та обов'язки, позбавлено права на ознайомлення з матеріалами у справі про адміністративне правопорушення, надання пояснень щодо встановлення порушення, користування юридичною допомогою при складанні протоколу, підписанні протоколу та отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення. Також апелянт вказує, що розгляд справи відбувся у її відсутність та при цьому повідомлення про розгляд справи 11.09.2020 за її адресою не надходило.
Крім того, апелянт зазначає, що не всі персональні дані є конфіденційною інформацією, а саме відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», у тому числі прізвище ім'я по батькові, посада, фінансові зобов'язання, зазначення об'єкта нерухомості, його площі, країни та населеного пункту розташування, власника (користувача/розпорядження) є відкритою інформацію, втім те, що на веб-сайті Національної академії була розміщена саме конфіденційна інформація та ким вона була розміщена, судом не досліджувалось та ґрунтується на припущеннях.
Також ОСОБА_1 вказує, що судом не проаналізовано правозастосовні акти, які регламентують діяльність посадових осіб, які можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 188-39 КУпАП, натомість її вина не підтверджується жодним доказом, а тому склад адміністративного правопорушення, передбачений за ч.4 ст. 188-39 КУпАП відсутній.
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Тітової Ю.О., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи у їх сукупності. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП.
Зокрема, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.188-39 КУпАП, підтверджується фактичними даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 02 липня 2020 року, заяві Про порушення законодавства у сфері захисту персональних даних від 08.05.2020, Наказі №81 від 30.04.2020 «Про затвердження Плану заходів щодо погашення заборгованості в гуртожитках готельного типу Національної академії» та додатках до нього (план заходів та списки мешканців), листах представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №1321.4/КО-6803.3/20/26.2 від 21.05.2020 та №15786.4/КО-6803.3/20/26.2 від 11.06.2020, листі тимчасово виконуючого обов'язки президента Національної академії від 12.06.2020 №1/16-06-108, витягах з веб-сайту Національної академії.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визнано вищезазначені докази належними та допустимими, і доводи апеляційної скарги цього спростовують.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено з порушеннями норм Законів України є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи. Так, представником Уповноваженого у сфері захисту персональних даних було направлено запрошення 04.06.2020 прибути ОСОБА_1 , як посадову особу на яку покладено контроль за виконанням Наказу до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для надання пояснень з приводу стверджувального поширення персональних даних заявників необмеженому колу осіб. Разом з тим, у визначену дату ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого не прибула, надіславши письмові пояснення. На повторне запрошення до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для надання пояснень 23.06.2020 ОСОБА_1 знову не з'явилася. Станом на 23.06.2020 відповідна інформація продовжувала перебувати у відкритому доступі на веб-сайті Національної академії до 25.06.2020. При цьому ОСОБА_1 було повідомлено, що невиконання законних вимог Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання або усунення порушень законодавства про захист персональних даних тягне за собою відповідальність, визначену частиною четвертою статті 188-39 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_1 була повідомлена про те, що її дії можуть потягти за собою адміністративну відповідальність, їй була надати можливість надавати пояснення та користуватись своїми правами, наданими КУпАП та іншими Законами України. Крім того, у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 для ознайомлення з протоколом, другий примірник протоколу був направлений їй рекомендованим листом із зворотним повідомленням про вручення та з описом вкладення разом із супровідним листом, проте направлений примірник протоколу 28.07.2020 повернувся до Секретаріату Уповноваженого з вказаною причиною повернення - «за закінченням терміну зберігання». Зазначені обставини в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердила Головний спеціаліст відділу розгляду звернень Департаменту у сфері захисту персональних даних Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 . Отже, порушень вимог ст. ст. 256, 268 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 апеляційний суд не вбачає.
Також є безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що розгляд справи відбувся у її відсутність та при цьому повідомлення про розгляд справи 11.09.2020 за її адресою не надходило, оскільки ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. 04.09.2020 її захисник Тітова Ю.О. ознайомлювалась з матеріалами справи. Тим більше, 05.09.2020 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшли пояснення разом із заявою про розгляд справи 11.09.2020 у її відсутність, за участю її захисника. Розгляд справи відбувся 11.09.2020 року за участю захисника ОСОБА_1, тобто права ОСОБА_1 , передбачені ст. 268 КУпАП було дотримано.
Адміністративна відповідальність за ч.4 ст. 188-39 КУпАП настає за недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них або порушення прав суб'єкта персональних даних.
Статтею 32 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного доброботу та прав людини.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного доброботу та прав людини (ч.6 ст.6 "Про захист персональних даних").
Згода суб'єкта персональних даних, згідно закону "Про захист персональних даних" добровільне волевиявлення фізичної особи за умови її поінформованості щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди ст.2 Закону "Про захист персональних даних".
На працівників суб'єктів відносин, пов'язаних із персональними даними, покладається обов'язок не розголошувати у будь-який спосіб персональні дані, які їм було довірено або які стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов'язків, крім випадків, передбачених законом. Використання таких даних повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов'язків, передбачених ч.3 ст.10 Закону України "Про захист персональних даних".
Згідно ч.1 ст.24 Закону України "Про захист персональних даних" володілець персональних даних зобов'язаний забезпечити захист цих даних від випадкових втрат або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.
Так, ОСОБА_3 . Наказом №81 від 30.04.2020 «Про затвердження Плану заходів щодо погашення заборгованості в гуртожитках готельного типу Національної академії» було доручено розмістити Наказ на веб-сайті Національної академії. При цьому, на ОСОБА_1 , як на посаду особу, відповідно до Наказу покладено контроль за його виконанням. Сама ОСОБА_1 у поясненнях не заперечувала, що на неї було покладено контроль за виконанням Наказу та повідомила, що фактично вона проконтролювала лише План заходів щодо погашення заборгованості в гуртожитках готельного типу Національної академії. Також з наданих пояснень вбачається, що розміщення Наказу на веб-сайті Національної академії віцепрезидентом Національної академії ОСОБА_1 проконтрольовано не було.
Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що прізвище ім'я по батькові, посада, фінансові зобов'язання, зазначення об'єкта нерухомості, його площі, країни та населеного пункту розташування, власника (користувача/розпорядження) є відкритою інформацію, оскільки вказана інформація є інформацією з обмеженим доступом та не підлягає відображенню у відкритому доступі, і може поширюватися лише за бажанням (згодою) відповідної особи.
Що стосується доводів про те, що судом не проаналізовано правозастосовні акти, які регламентують діяльність посадових осіб, у зв'язку з чим вина ОСОБА_1 не підтверджується жодним доказом, а тому склад адміністративного правопорушення, передбачений за ч.4 ст. 188-39 КУпАП відсутній, то вони також є неспроможними, оскільки згідно Наказу від 30.04.2020 №81 «Про затвердження Плану заходів щодо погашення заборгованості в гуртожиток готельного типу Національної академії» т.в.о. президента Національної академії ОСОБА_3 , контроль за виконанням Наказу покладено на віцепрезидента Національної академії ОСОБА_1 , а згідно Додатку №1 до Наказу від 01.02.2019 №21 «Про розподіл обов'язків між керівництвом Національної академії державного управління при Президентові України, віцепрезидент, окрім іншого, виконує інші доручення президента Національної академії.
Таким чином, віцепрезидентом Національної академії ОСОБА_1 було порушено вимоги ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних» та не забезпечено належний рівень захисту персональних даних мешканців гуртожитку готельного типу №2 Національної академії, і допущено поширення персональних даних на веб-сайті Національної академії., і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням викладеного, вважаю, що постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 188-39 КУпАП, є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 рокущодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Гриненко