01.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2142/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін: не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020, ухвалене суддею Колісником І.І. (повний текст якого підписаний 09.11.2020, м. Дніпро) у справі № 904/2142/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення 2 684 833,14 грн
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про внесення змін до договору № 6696-ПУ-УМТС-У від 12.06.2018
у укладення договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 14 від 22.10.2019
У квітні 2020 року до Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика" з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення 2 684 833,14 грн, з яких: 2295862,00 грн - основний борг, 317 044,14 грн - пеня, 31 997,52 грн - інфляційні втрати, 39 929,48 грн - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 6696-ПУ-УМТС-У від 12.06.2018 в частині оплати виконаних робіт.
Ухвалою господарського суду від 24.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
06.08.2020 відповідачем подано клопотання про зменшення розміру заявленої позивачем неустойки, посилаючись при цьому на те, що наразі триває найбільша криза в енергетиці, виробництво електроенергії скоротилося, підприємство відповідача знаходилося у простої. Крім того, відповідач зазначає, що не чекаючи судового рішення ним здійснюється часткова сплата боргу.
Також 06.08.2020 на адресу господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика" про внесення змін до договору № 6696-ПУ-УМТС-У від 12.06.2018 шляхом викладення пункту 3.4 договору в новій редакції, а саме: "3.4. Расчеты по настоящему Договору осуществляются Заказчиком путем перечисления денежных средств на текущий счет Подрядчика в течение 5 (пяти) рабочих дней с 90 (девяностого) календарного дня с даты подисания сторонами акта приема-передачи выполненных работ.
В качестве расчета за выполненные Работы возможно получение Подрядчиком от Заказчика товаров (продукции), стоимость, условия и сроки поставки которых согласовываются Подрядчиком и Заказчиком путем заключения дополнительных соглашений к Договору.
Датой оплаты при оплате за выполненные Работы поставками товара (продукции), считается дата получения товара (продукции) Подрядчиком".
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що звертаючись із первісним позовом позивачем не враховано зміну обставин, які впливають на здатність виконання зобов'язання за договором, а саме, - збитковість вітчизняної енергетики, що призвело до дефіциту оборотних коштів відповідача за первісним позовом.
На думку позивача за зустрічним позовом зазначене є обставиною, за яку жодна сторона не відповідає, а тому він змушений запропонувати можливість розрахунку за надані послуги зустрічним наданням товару (продукції).
Нормативно-правовим обґрунтуванням позову позивач зазначені, серед іншого, статті 651, 652 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 25.08.2020 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та об'єднано вимоги в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 у справі №904/2142/20 позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика" основний борг у сумі 290 379,60 грн, пеню у сумі 221 930,90 грн, 3% річних у сумі 39 928,01 грн, інфляційні втрати у сумі 31 997,52 грн, судовий збір у сумі 40 272,48 грн.
Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 2 005 482,40 грн.
У решті позову - відмовлено.
Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика" про внесення змін до договору № 6696-ПУ-УМТС-У від 12.06.2018.
Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 102,00 грн за подання зустрічної позовної заяви покладені на позивача за зустрічним позовом.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду у задоволеній частині за первісним позовом, що становить 584 236,03 грн, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез"ясування обставин справи, зокрема неврахування судом зміну обставин за яких стало неможливим виконання господарського зобов"язання, просить рішення суду скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не з"ясував належним чином обставини справи, зокрема, істотну зміну обставин під час виконання договору, що впливають на можливість його виконання з боку відповідача, якою апелянт вважає кризову ситуацію в енергетиці країни.
Зауважує, що його підприємство входить до складу холдингу ДТЕК Енерго, яке забезпечує цикл виробництва електроенергії з вугілля. На даний час генерація електроенергії є збитковою через імпорт електроенергії. Апелянт звертає увагу, що збитковість вітчизняної енергетики є обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає та, на думку відповідача, може називатися форс-мажорною обставиною, яка визначена сторонами, зокрема у п.7.2 договору (а саме: заборона (обмеження) експорту/імпорту і таке інше, будь-які дії третіх осіб, які прямо чи опосередковано роблять неможливою або обмежують частково чи повністю господарську діяльність сторони) й такою, яка об'єктивно не може бути усунена жодною зі сторін.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.262 ГПК України, не скористався; як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.42 ГПК України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2020 (суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом залишено без руху. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ст. 258 Господарського процесуального кодексу України: сплати судового збору у сумі 13145,31 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції.
Вказану ухвалу отримано апелянтом 16.12.2020, отже, недоліки скарги мали бути усунені у строк до 28.12.2020.
22.12.2020 від скаржника до суду надійшов супровідний лист із долученим до нього платіжним дорученням № 1829564 від 03.12.2020 про сплату 60408,72 грн судового збору, які зараховані до державного бюджету.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2020 (колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідача за первісним позовом на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020; розгляд апеляційної скарги призначений на 01.02.2021 на 10:30 годину; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслано учасникам справи засобами електронного зв"язку на електронну адресу позивача, його представника - адвоката Зеркіна А.С. та на електронну адресу відповідача (скаржника), зазначену ним в апеляційній скарзі.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження доставлена учасникам процесу 28.12.2020, що підтверджується довідками про доставку процесуального документу на електронні скриньки сторін.
01.02.2021 від представника позивача адвоката Зеркіна А.С. засобами електронного зв"язку з накладенням кваліфікованого цифрового підпису надіслано клопотання про проведення судового засідання за відсутності позивача. Також зазначено щодо необхідності залишення рішення суду без змін, апеляційної скарги відповідача - без задоволення.
Колегія суддів визнала можливим задовольнити клопотання представника позивача про проведення засідання без його представника.
В судове засідання 01.02.2021 представник апелянта також не з"явився; будь-яких клопотань з цього приводу не заявляв.
Зважаючи на належне повідомлення учасників справи з місцем, датою та часом розгляду справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на невизнання обов"язковою явку учасників процесу, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.
В судовому засіданні 01.02.2021 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
12.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП-Рудпромавтоматика" (далі - позивач за первісним позовом, підрядник) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - відповідач за первісним позовом, замовник) укладено договір підряду №6696-ПУ-УМТС-У (далі - договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, підрядник приймає на себе зобов'язання на свій ризик та за замовленням замовника виконати із власних матеріалів капітальний ремонт (далі - роботи) електротрообладнання, його вузлів й комплектуючих (далі - обладнання), зазначених у специфікаціях, підписання обома сторонами і які є невід'ємною частиною цього договору (далі - додатки) (п. 1.1. договору).
Безпосередній перелік, обсяг, вартість робіт узгоджуються сторонами в додатках, які є невід'ємними частинами договору (пункту 1.3 договору).
Згідно з пунктом 1.4 договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити підряднику виконані відповідно до умов цього договору роботи.
Замовник зобов'язується своєчасно оплатити роботи у строки, передбачені цим договором (підпункт 2.2.2 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору загальна сума договору є загальною сумою усіх додатків, які є невід'ємною частиною цього договору. У будь-якому разі, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати суму, еквівалентну 10 000 000,00 грн з ПДВ на дату укладення договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання письмового дозволу уповноваженого на це органу управління замовника.
Відповідно до пункту 3.4 договору (в редакції додаткової угоди від 20.02.2019) розрахунок за цим договором здійснюється замовником у наступному порядку:
- шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, якщо інший строк відстрочки не узгоджений у відповідній додатковій угоді;
- шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, узгоджених у специфікаціях № 8 від 11.02.2019, № 9 від 20.02.2019, які є невід'ємними частинами договору.
Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника (а.с. 37).
Передача обладнання для виконання робіт по цьому договору і його повернення з ремонту здійснюється сторонами з оформленням відповідного акту приймання-передачі обладнання. Допускається передача в ремонт обладнання в розібраному стані. Допускається не комплектувати обладнання частинами, які у відповідності з Технічним завданням підлягають заміні (п.4.1 договору).
У разі несвоєчасної оплати виконаних робіт, замовник, за письмовою вимогою підрядника, сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. Строк нарахування замовником підряднику штрафних санкцій за договором не обмежується шестимісячним строком з моменту виконання зобов'язання за договором, у зв'язку чим штрафні санкції підлягають нарахуванню за весь періоду порушення зобов'язань (пункти 6.9, 6.12 договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2018 включно. У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 8.1 договору).
Додатковою угодою від 31.12.2019 сторонами внесені зміни у розділ 11 - реквізити сторін (а.с.38).
Специфікаціями № 11 від 23.04.2019, № 12 від 14.06.2019, № 13 від 19.04.2019, № 14 від 03.06.2019, № 15 від 12.08.2019, № 16 від 04.10.2019 до договору сторони погодили ремонтні роботи, їх вартість, строк виконання (а.с. 39 - 45).
Для проведення капітального ремонту відповідач передав, а позивач прийняв обладнання, що підтверджується актами прийому-передачі обладнання в ремонт від 17.04.2019, від 19.04.2019, від 27.05.2019, від 29.05.2019, від 10.06.2019, від 17.09.2019, від 30.09.2019 (а.с. 46, 48, 50, 52, 55, 58, 61, 64) та товарно-транспортними накладними №264 від 19.04.2019, №1058 від 10.06.2019, №188 від 10.06.2019, №292 від 17.04.2019, (а.с. 47, 49, 51, 53-54, 56-57, 59-60, 62-63, 65-66).
Відповідно до укладеного договору позивач виконав на користь відповідача ремонтні роботи обладнання, що підтверджується актами № 120 від 21.05.2019, №№ 163, 164 від 10.07.2019, № 142 від 11.06.2019, №№ 190, 191 від 12.08.2019, № 215 від 05.09.2019, № 241 від 10.10.2019 на загальну суму 3 095 862,00 грн (а.с. 67 - 76).
Отримання відповідачем обладнання після капітального ремонту підтверджується актами №20/6696-Дн від 20.06.2019, № 12/6696-Пв від 12.08.2019, № 12/6696-Т від 12.08.2019, комплектною відомістю № 146/01 та № 146/02 від 12.08.2019, актами № 20/05-2019-Пт-Ю від 21.05.2019, № 09-2019-Пт-Ю від 05.09.2019 (а.с. 77 - 83).
Акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень щодо якості, кількості, вартості виконаних робіт.
Позивач виставив на оплату відповідачу рахунки № 92 від 21.05.2019, № 110 від 11.06.2019, № 126 від 10.07.2019, № 127 від 10.07.2019, № 153 від 12.08.2019, № 154 від 12.08.2019, № 173 від 05.09.2019, № 196 від 10.10.2019 (а.с. 84 - 91).
Зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт відповідач виконав частково у сумі 800000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 197011 від 18.10.2019 на суму 250000,00 грн, № 1027133 від 06.02.2020 на суму 300 000,00 грн, № 1035954 від 12.02.2020 на суму 250 000,00 грн (а.с. 92 - 94).
Не оплаченими залишилися підрядні роботи на суму 2 295 862,00 грн (3095862,00 - 800000,00 = 2295862,00), що й стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу:
- згідно з умовами п.6.9 договору пеню у розмірі 317 044,14 грн. за загальний період з 19.08.2019 по 14.04.2020 із заборгованості за актами: № 120 від 21.05.2019 на суму 31418,40 грн, № 163 від 10.07.2019 на суму 99331,20 грн, № 164 від 10.07.2019 на суму 31418,40 грн, № 142 від 11.06.2019 на суму 1248676,00, № 190 від 12.08.2019 на суму 585336,00 грн, № 191 від 12.08.2019 на суму 140052,00 грн, № 215 від 05.09.2019 на суму 94255,20 грн, № 241 від 10.10.2019 на суму 65374,80 грн (за кожним актом окремо);
- 3 % річних за загальний період з 19.08.2019 по 14.04.2020 у розмірі 39 929,48 грн та інфляційні втрати за період з серпня 2019 року по березень 2020 року у розмірі 31997,52 грн, передбачені ст.625 ЦК України.
Під час розгляду справи відповідач подав до суду копії платіжних доручень на загальну суму 2 005 482,40 грн, що сплачені під час судового провадження, а саме: № 1611824 від 26.06.2020 на суму 31 418,40 грн, № 1616046 від 30.06.2020 на суму 292 668,00 грн, № 1616048 від 30.06.2020 на суму 42 668,00 грн, № 1616047 від 30.06.2020 на суму 700 000,00 грн, № 1642701 від 17.07.2020 на суму 335 336,00 грн, № 1681752 від 14.08.2020 на суму 217 518,48 грн, № 1681753 від 14.08.2020 на суму 58 075,92 грн, № 1681450 від 14.08.2020 на суму 187 745,60 грн, № 1689112 від 21.08.2020 на суму 140 052,00 грн (а.с. 150 - 154, 165 - 168).
Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд дійшов висновку, що на виконання умов договору № 6696-ПУ-УМТС-У від 12.06.2018 позивачем за первісним позовом фактично виконані підрядні роботи (ремонтні роботи обладнання), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписаними сторонами, відповідач, в свою чергу, свої обов"язки по оплаті виконав частково, що є підставою для задоволення позову про стягнення основної суми заборгованості в сумі 290 379,60 грн.
При цьому, оскільки заборгованість на суму 2 005 482,40 грн погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі, то в цій частині провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Крім того, судом здійснена перевірка нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені) у розмірі 317 044,14 грн та встановлено, що позивачем він здійснений правильно, в межах можливих для стягнення сум. В той же час, з урахуванням заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки, в порядку застосування статей 233 Господарського кодексу України, 551 ЦК України, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, визначених ст.3 ЦК України щодо справедливості, добросовісності та розумності, після ретельного дослідження обставин справи, суд визнав можливим задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір неустойки (пені) на 30% (тобто, на 95113,24 грн), з присудженням до стягнення з відповідача на користь позивача 221 930,90 грн (317044,14 - 95113,24 = 221930,90).
Також судом визнані арифметично правильними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 31 997,52 грн за період з серпня 2019 по березень 2020 року.
В той же час, вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних в сумі 39 929,48 грн за загальний період з 19.08.2019 по 14.04.2020 задоволені частково, з урахуванням необхідності їх зменшення на 1,47 грн до 39 928,01 грн, у зв'язку зі зменшенням нарахувань позивачем:
із заборгованості за актом № 120 від 21.05.2019 на суму 31418,40 грн за період з 29.07.2019 по 14.04.2020 з 673,98 грн - до 673,25 грн;
із заборгованості за актом № 164 від 10.07.2019 на суму 31418,40 грн за період з 16.09.2019 по 14.04.2020 з 547,45 грн - до 546,71 грн.
Щодо вимог за зустрічним позовом, то господарський суд дійшов висновку, що Позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів істотного порушення відповідачем умов договору, що виключає наявність підстав для зміни договору за статтею 651 Цивільного кодексу України; більш того, на цю обставину позивач і не посилався у зустрічній позовній заяві. Крім того, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності одночасно всіх чотирьох умов, передбачених ст.652 ЦК України, необхідних для зміни договору.
В свою чергу, посилання відповідача на його тяжке фінансове становище не є само по собі винятковою обставиною для внесення змін до договору.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується в задоволеній частині позовних вимог за первісним позовом.
Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" заявником апеляційної скарги не оскаржується, тобто не є вимогою апеляційної скарги, тому суд апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в задоволеній частині позовних вимог за первісним позовом, з наступних мотивів.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відносини за договором підряду регламентовані § 1 глави 61 Цивільного кодексу України.
Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частинами 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до частин 1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За приписами частин 1, 3 ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України регламентовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частинами 1, 2 ст.217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У статті 230 Господарського кодексу України надано визначення штрафних санкцій. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Сторонами у п.6.12 договору обумовлений більший строк для нарахування штрафних санкцій, зокрема визначено, що строк нарахування замовником підряднику штрафних санкцій за договором не обмежується шестимісячним строком з моменту виконання зобов'язання за договором, у зв'язку чим штрафні санкції підлягають нарахуванню за весь періоду порушення зобов'язань.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, належне виконання позивачем підрядних робіт за договором підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт на загальну суму 3 095 862,00 грн.
Сторони погодили у п.3.4 договору (в редакції додаткової угоди від 20.02.2019) порядок оплати виконаних робіт - шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, якщо інший строк відстрочки не узгоджений у відповідній додатковій угоді.
Акти здачі-приймання робіт підписано між сторонами 21.05.2019, 11.06.2019, 10.07.2019, 12.08.2019, 05.09.2019, 10.10.2019.
Таким чином, з урахуванням пункту 3.4 договору оплата виконаних позивачем підрядних робіт мала бути здійснена відповідачем не пізніше:
за актом № 120 від 21.05.2019 на суму 31418,40 грн - 26.07.2019,
за актом № 163 від 10.07.2019 на суму 99331,20 грн - 13.09.2019,
за актом № 164 від 10.07.2019 на суму 31418,40 грн - 13.09.2019,
за актом № 142 від 11.06.2019 на суму 2048676,00 грн - 16.08.2019,
за актом № 190 від 12.08.2019 на суму 585336,00 грн - 20.10.2019,
за актом № 191 від 12.08.2019 на суму 140052,00 грн - 20.10.2019,
за актом № 215 від 05.09.2019 на суму 94255,20 грн - 11.11.2019,
за актом № 241 від 10.10.2019 на суму 65374,80 грн - 13.12.2019.
На момент звернення позивача до суду (17.04.2020) відповідачем виконані підрядні роботи оплачені частково у сумі 800 000,00 грн. Відтак, залишок несплаченої суми становив заявлену позивачем до стягнення суму 2 295 862,00 грн., строк оплати якої є таким, що настав.
В подальшому, під час судового провадження, відповідачем за первісним позовом сплачено заборгованість на загальну суму 2 005 482,40 грн. Отже, залишок заборгованості становить 290379,60 грн, які підставно задоволені судом першої інстанції.
З урахуванням положень п.2 ч.1 ст.231 ГПК України провадження у справі в частині стягнення 2 005 482,40 грн. обґрунтовано закрито.
Відповідно до п.6.9 договору позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 317 044,14 грн за загальний період з 19.08.2019 по 14.04.2020. З огляду на погоджений сторонами у п.6.12 договору збільшений термін нарахування штрафних санкцій, судом першої інстанції розрахунок штрафних санкцій визнаний вірним.
При цьому, з урахуванням заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій, взявши до уваги, що із загальної суми виконаних позивачем підрядних робіт - 3095862,00 грн відповідачем сплачено 2805482,40 грн, що становить 90,62%, з яких 2005482,40 грн - під час судового провадження, заявлена позивачем до стягнення пеня - 317 044,14 грн у процентному співвідношенні до залишку основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача (290379,60 грн), становить 109,18%, а до основного боргу на час звернення позивача до суду, з якого пеня розрахована (2295862,00 грн) - 13,81%, з урахуванням балансу інтересів сторін, судом першої інстанції, із застосуванням загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст..3 ЦК України, та враховуючи ст..233 ГК України, ст..551 ЦК України, обґрунтовано зменшено штрафні санкції на 30%, до 221 930,90 грн, які і задоволені судом.
Крім того, судом першої інстанції встановлена арифметична правильність розрахунку інфляційних втрат в розмірі 31 997,52 грн за загальний період з серпня 2019 року по березень 2020 року та позовні вимоги в цій частині задоволені у повному обсязі, а також визначена помилковість розрахунку 3% річних у сумі 39 929,48 грн за загальний період з 19.08.2019 по 14.04.2020, з урахуванням зменшених позивачем сум 3% річних на 1,47 грн за актом № 120 від 21.05.2019 (з 673,98 грн до 673,25 грн) та за актом № 164 від 10.07.2019 (з 547,45 грн - до 546,71 грн), тому підставно задоволено вимоги в цій частині на загальну суму 39 928,01 грн із заявлених 39929,48 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про нез"ясування обставин справи через істотну зміну обставин під час виконання договору, що впливають на можливість його виконання з боку відповідача, якою апелянт вважає кризову ситуацію в енергетиці країни, яку відносить до форс-мажорної обставини, передбаченої п.7.2 договору, суд зазначає наступне.
Так, у п.7.1 договору сторони обумовили, що звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов"язань за цим договором, якщо це сталось внаслідок форс-мажорних обставин / обставин непереборної сили чи їх наслідків, які безпосередньо впливають на виконання договору.
Пунктом 7.2 договору визначено, що форс-мажорними обставинами/ обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, які об"єктивно роблять неможливим виконання сторонами зобов"язань, передбачених умовами договору, зобов"язань згідно законодавчих та інших нормативних актів, а саме: війна, в тому числі і не проголошена, загроза війни, військовий конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, враховуючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовими ембарго, міжнародними санкціями, діями іноземного чи внутрішнього ворога, військова мобілізація, військові дії, проведення антитерористичних операцій, дія суспільного ворогу, народні хвилювання, акти тероризму, диверсії, піратство, заворушення, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове виключення, захоплення підприємства, реквізиція, суспільна демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, довготривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень й актів державних органів влади, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту й тому подібне, будь-які інші дії третіх осіб, які прямо або опосередковано роблять неможливим або обмежують повністю, або частково господарську діяльність сторони, неспроможність сторони, яка виникла в результаті впливу будь-якої з вищенаведених обставин, а також обставини, які виникли виключно внаслідок погодних умов і стихійного лиха, а саме: епідемія, епізоотія, сильний шторм, циклон, ураган, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледиця, град, заморозки, землетрус, блискавка, пожежа, засуха, просідання і зсув ґрунту, інше стихійне лихо.
За пунктом 7.3 договору сторона, для якої склалась неможливість виконання зобов"язань по цьому договору в умовах, передбачених п.7.2 договору, зобов"язана у розумний строк письмово повідомити іншу сторону (лист, факс, телекс, телеграф), з наступним поданням документу, згідно п.7.4 цього договору.
Пунктом 7.4 договору встановлено, що сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна надати відповідний документ компетентного органу України.
За положеннями ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналогічні положення містяться і у ст..617 ЦК України, відповідно до якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
За приписами ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Згідно матеріалів цієї справи, відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів повідомлення позивача в порядку п.7.3 договору про настання форс-мажорних обставин, більш того, настання таких обставин не засвідчено відповідним документом, в зв"язку з чим є безпідставними посилання відповідача на неможливість виконання своїх зобов"язань через настання форс-мажорних обставин та нез"ясування судом першої інстанції, в зв"язку з цим, всіх обставин справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград, Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 у справі № 904/2142/20 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 у справі №904/2142/20 - залишити без змін.
Судові витрати Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград, Дніпропетровська область за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.02.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік