вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" лютого 2021 р. Справа№ 910/10281/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Верховця А.А.
за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 03.02.2021
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного Товариства "Універсал Банк"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.10.2020
у справі №910/10281/20 (суддя Пасько М.В.)
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 910/10281/20 крім іншого, визнано кредитором у справі №910/10281/20 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 акціонерне товариство "КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК" на суму 2 011 781,25 грн., з яких: 4 204, 00 грн. - як такі, що відшкодовуються позачергово, 1 377 077, 25 грн. - вимоги другої черги, а 630 500, 00 грн, як такі що забезпечені заставою майна боржника. Затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 2 011 781,25 грн. Відмовлено Акціонерному товариству "Універсал Банк" у визнанні кредитором до боржника на суму на суму 24 420 629, 62 грн.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою у відповідній частині, Акціонерне Товариство "Універсал Банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови Акціонерному товариству "Універсал Банк" у визнанні кредитором до боржника на суму 24 420 629, 62 грн та постановити в цій частині нове рішення про визнання Акціонерного товариства "Універсал Банк" кредитором до боржника - ОСОБА_1 з вимогами другої черги на суму 24 420 629, 62 грн. Витрати по сплаті судового збору скаржник просить покласти на боржника.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що оскільки кредитна заборгованість не погашена АТ «Універсал Банк» (кредитор) звернувся з грошовою вимогою до боржника ОСОБА_1 (поручителя) на суму 862 188,59 дол. США, що станом на 08.10.2020 за офіційним курсом НБУ еквівалентна 24 420 629,62 грн, яка встановлена рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2017 у справі №910/2983/16 про стягнення заборгованості з основного боржника - ТОВ "Орізон", факт боргу не потребує доказування. Заборгованість за відсотками нарахована за процентною ставкою 12 % річних, що відповідає умовам, на яких укладався Договір поруки, що свідчить про те, що в даному випадку обсяг відповідальності поручителя не збільшився. Скаржник посилається на частину першу статті 559 ЦК України, що не будь-яка зміна умов забезпеченого зобов'язання без згоди поручителя призводить до припинення поруки, а лише така, що спричинила збільшення обсягу відповідальності поручителя. Якщо ж внаслідок зміни забезпеченого зобов'язання обсяг відповідальності поручителя зменшився чи залишився незмінним, підстав для припинення поруки відповідно до наведеної правової норми немає. Скаржник зазначає, що господарським судом міста Києва при постановленні оскаржуваної ухвали від 27.10.2020 у справі №910/10281/20 в частині розгляду грошових вимог АТ «Універсал Банк» до боржника ОСОБА_1 безпідставно було відмовлено у їх визнанні із посиланням на те, що порука є припиненою.
20.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що АТ «Універсал Банк» не надано до своєї заяви належних та допустимих доказів, які б підтверджували надання Поручителем ( ОСОБА_1 ) згоди на збільшення відсоткової ставки за Кредитним договором. За змістом норм статей 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати. У зобов'язаннях, в яких бере участь поручитель, збільшення процентної ставки, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
01.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Капінуса А.А. надійшов відзив, в якому зазначено, що посилання АТ «Універсал Банк» на те, що Кредитним договором передбачена можливість підняття відсотків за кредитом договором не може братися до уваги так як договором поруки не передбачена можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати без згоди поручителя. Отже, зобов'язання гр. ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за договором поруки від 26.12.2007 року №В1742-П-3 припинилися 11.07.2008 року. (Після підняття процентної ставки за Кредитним договором).
02.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду від АТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК» надійшли пояснення, в яких представник АТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК» посить залучити його у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні боржника ОСОБА_1 до розгляду скарги у справі №910/10281/20 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 другого кредитора - АТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК».
В судове засідання з'явився представник скаржника та боржника. Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги. Предстаник боржника заперечив проти задоволення апеляційної скарги, інші учасники провадження не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Учасники провадження про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копії відповідної ухвали суду.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники провадження не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 про дату, місце та час судового засідання призначеного на 03.02.2021, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку здійснювати розгляд скарги без участі представників учасників провадження у даній справі, що не з'явився у судове засідання, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні 03.02.2021 колегією суддів ставилось на обговорення клопотання АТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК», заявлене в поясненнях від 01.02.2021, в яких осатанній просить залучити його у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні боржника ОСОБА_1 до розгляду скарги у справі №910/10281/20 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 другого кредитора - АТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК».
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши вищевказане клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на відсутність правових підстав для залучення АТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК» як третьої особи у даному апеляційному провадженні. Такого статусу учасника апеляційного провадження чинне законодавство не передбачає. Крім того, АТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК» має статус кредитора боржника у даній справі про банкрутство із відповідними процесуальними правами та обов"язками. Відмова суду у задоволенні вказаного клопотання не позбавляє АТ «КРЕДИТ ЄВРОПА БАНК» можливості користуватись відповідними правами кредитора боржника у даній справі, брати участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, надавати відзив на апеляційну скаргу, тощо.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників скаржника та боржника, колегія суддів прийшла до висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в тій частині, що оскаржується - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки неспроможний сплатити борг.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2020 прийнято заяву до розгляду та призначено підготовче засідання суду на 08.09.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2020 відкрито провадження у справі №910/10281/20 та призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Капінуса Андрія Анатолійовича.
12.10.2020 від акціонерного товариства "Універсал Банк" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 24 420 629, 62 грн.
Відмовляючи Акціонерному товариству "Універсал Банк" у визнанні кредитором до боржника на суму на суму 24 420 629, 62 грн, суд першої інстанції виходив з того, що ч.1 ст. 559 ЦК України (у відповідній редакції) передбачала, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов осново зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів, відстрочення виконання, яке призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування грошовими коштами, установлення (збільшення розміру) неустойки, встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, тощо. Таким чином, у зобов'язаннях, в яких бере участь поручитель, збільшення процентної ставки, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Північний апеляційний господарський суд, переглядаючи оскаржувану ухвалу у тій частині, що оскаржується, в межах заявлених в апеляційній скарзі доводів, прийшов до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали в частині відмови Акціонерному товариству "Універсал Банк" у визнанні кредитором боржника, з огляду на наступне.
Статтєю 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
В заяві з кредиторськими вимогами Акціонерне товариство "Універсал Банк" зазначає, що заявлені грошові вимоги на суму 24 420 629,62 грн, підтверджуються доказами, доданими до заяви, а саме: генеральним договором про надання послуг від 16.12.2017 № BL742, який укладений між ТОВ "Орізон" та ПАТ "Універсал Банк", договором Договір поруки № BL742-П-3 від 26.12.2007, та рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017.
Між ТОВ "Орізон"(Основний боржник) та ПАТ "Універсал Банк" (кредитор) укладено генеральний договір про надання послуг від 26.12.2007 № BL742 (далі за текстом - Кредитний договір). Того ж дня, між ТОВ "Орізон" та ПАТ "Унверсал Банк" укладено додаткову угоду від 26.12.2007 року № BL742-К/1 до генерального договору про надання послуг № BL742, відповідно до умов якої ТОВ "Орізон" надавався кредит у сумі 900.000,00 дол. США, строком на 240 місяців, до 01.12.2027 року, зі сплатою 12% річних. (далі за текстом - Додаткова угода до Кредитного договору).
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Орізон" перед ПАТ "Універсал Банк" за Кредитним договором, між ОСОБА_1 (поручителем) та ПАТ "Універсал Банк" було укладено Договір поруки від 26.12.2007 року № BL742-П-3 (далі за текстом - Договір поруки).
Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що Поручитель засвідчує, що йому добре відомі усі умови Кредитного договору і він погоджується з ними, зокрема:
- сума основного договору 900 000,00 доларів США;
- 12% річних - розмір процентної ставки за користування кредитом без порушення термінів сплати платежів;
- 24% річних - розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені строки/терміни сплати платежів;
- тощо.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 року у справі № 910/2983/2017, 11.07.2008 року АТ "Універсал банк" в односторонньому порядку збільшено базову процентну ставку за користування кредитом до 14,5% річних, підвищену процентну ставку - до 29,00 % річних. Вказане підтвердив представник скаржника у судовому засіданні 03.02.2021.
Пунктом 2.1. Договору поруки передбачено, що Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшиться обсяг відповідальності Поручителя.
Під "згодою Поручителя" Сторони розуміють візування Поручителем змін до Основного договору (шляхом Поставлення підпису уповноваженої особи та печатки Поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та (або) укладення Поручителем додаткової угоди до договору поруки щодо внесення відповідних змін.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, кредитором (скаржником) не надано до своєї заяви до суду першої інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували надання Поручителем ( ОСОБА_1 ) згоди на збільшення відсоткової ставки за Кредитним договором у формі, передбаченій у вказаному договорі поруки. Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 03.02.2021 зазначив, що така згода не надавалась поручителем, чого скаржник не спростував.
За змістом норм статей 559, 598 ЦК України (у редакції, чинній на 11.07.2008 - дата, коли АТ "Універсал банк" в односторонньому порядку збільшило базову процентну ставку за користування кредитом за Кредитним договором), припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Уживаний законодавцем у частині 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) термін "порука" використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.
Згідно із ч. 1 ст. 553 та ч.1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
За положеннями ч.1 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на 11.07.2008 - дата, коли АТ "Універсал банк" в односторонньому порядку збільшило базову процентну ставку за користування кредитом за Кредитним договором) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Аналіз зазначених норм чинного на той час законодавства дає підстави для висновку, що до припинення поруки станом на 11.07.2008 призводили такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призводили до збільшення обсягу відповідальності останнього.
Договором поруки не передбачена можливість зміни розміру процентної ставки за користування кредитом за основним зобов'язанням і строків їх виплати без згоди поручителя. Навпаки, як зазначено вище, умовами договору поруки встановлено, що Кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшиться обсяг відповідальності Поручителя.
Порушення кредитором вищевказаних умов договору поруки є підставою для припинення поруки відповідно до ч. 1 статті 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції), згідно з положеннями якої порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя , внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
В даному випадку збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом за основним зобов'язанням (за Кредитним договором) призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя без згоди останнього, що скаржником не спростовано.
Таким чином, у зобов'язаннях, в яких бере участь поручитель, збільшення процентної ставки, навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на поручителя відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що визначення обсягів солідарних зобов'язань поручителя виключно у залежності тільки від волевиявлення сторін в основному зобов'язанні суперечить встановленим пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене ним збільшення розміру його фінансової відповідальності (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 28.01.2021 у справі № 924/209/20).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанні норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору тощо, що відповідають нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст цих принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам ділового обороту. Добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішніми або об'єктивними, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями у цивільному праві.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 №761/41709/17, "цивільне законодавство не містить визначення згаданих принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання. Тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм, добросовісністю, по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, унеможливити укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб) і дотримуватись зовнішніх критеріїв, справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у співмірності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої процесуальної поведінки, яка б виключала необ'єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної".
З огляду на викладене, Верховний Суд погодився з тим, що порука є припиненою в силу приписів частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції), за яким порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно із вказаним висновком Великої Палати Верховного Суду приписи частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.
Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.
За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. (Правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 зі справи № 569/8360/16-ц та у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 зі справи № 903/998/19).
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції вірно зазначив, що зобов'язання гр. ОСОБА_1 (поручителя) перед АТ "Універсал Банк" (кредитора за основним зобов"язанням- за Кредитним договором) за договором поруки від 26.12.2007 року №BL742-П-3 припинилися 11.07.2008.
Отже, грошові вимоги кредитора до боржника у даній справі в розмірі 24 420629,62 грн, заявлені на підставі вищевказаного договору поруки, який припинився з 11.07.2008, є необґрунтованими та правомірно відхилилені судом першої інстанції.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала була прийнята з дотриманням вимог КУзПБ та відсутні підстави для її скасування.
Доводи скаржника, заявлені у судовому засіданні 03.02.2021, стовно того, що поручитель має відповідати за порушення зобов"язання боржником в обсязі, що існував до збільшення обсягу відповідальності боржника відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду даної справи в суді), суд відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідні зміни до ч.1 ст.559 ЦК України, на які посилається скаржник, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування". Цей Закон введений в дію 04.02.2019. Пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" вказаного Закону передбачено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
До спірних правовідносин цей Закон не застосовується, оскільки на час введення його в дію порука вже була припинена (з 11.07.2008 відносини за Договором поруки припинились).
Інших доводів скаржника по суті заявлених вимог, які б спростували висновки суду, покладені в основу оскаржуваної ухвали та впливали на їх правильність в апеляційній скарзі не наведено.
Доводи скаржника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у даній справі в тій частині, що оскаржується, - без змін.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.10.2020 у справі №910/10281/20 залишити без змін в частині відмови Акціонерному Товариству "Універсал Банк" у визнанні кредитором боржника на суму 24 420 629,62 грн .
Матеріали справи №910/10281/20 направити до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 04.02.2021.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді В.О. Пантелієнко
А.А. Верховець