Справа № 462/2589/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.
Провадження № 22-ц/811/30/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
про залишення апеляційної скарги без руху
11 січня 2021 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі судді Левика Я.А., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (третя особа: ОСОБА_6 ) про визнання права власності та стягнення заборгованості, -
рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року позов задоволено частково.
Дане рішення оскаржив ОСОБА_6 - особа, яка не брала участі у розгляді справи, подавши апеляційну скаргу на нього 24 грудня 2020 року.
Відповідно до ч.1 ст. 294 ЦПК України (в редакції чинній до 15.12.2017р.), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Оскільки, оскаржуване рішення було проголошено 31 травня 2017 року, а апеляційна скарга подана 24 грудня 2020 року, тобто більше ніж через три роки після його проголошення, слід вважати, що така подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні пропуск строку на апеляційне оскарження пояснює тим, що він є співзасновником КППО «Дельфін-1» та 16 грудня 2020 року він дізнався про те, що 02.03.2020 року приватний виконавець Маковецький З.В. наклав арешт на нерухоме майно та земельну ділянку на АДРЕСА_1 , в якому здійснює свою господарську діяльність КППО «Дельфін-1». Підставою накладення арешту став виконавчий лист Залізничного районного суду м. Львова у цивільній справі №462/2589/14-ц. Відповідно 16.12.2020 року він ознайомився з оскаржуваним рішенням в ЄДРСР.
Однак, дане клопотання не слід вважати обґрунтованим, оскільки, як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_6 посилається на те, що 02.03.2020 року приватним виконавцем Маковецьким З.В. накладено арешт на нерухоме майно та земельну ділянку на АДРЕСА_1 , в якому здійснює свою господарську діяльність КППО «Дельфін-1», однак арешт це дії пов'язані з описом майна та слід вважати, що ОСОБА_6 , як співзасновник КППО «Дельфін-1», яке здійснює свою господарську діяльність в приміщенні за адресою м. Львів, вул. Пілотів, 9 (на яке накладено арешт), мав дізнатися про причини арешту та про оскаржуване рішення принаймні з березня 2020 року.
Окрім цього, апелянтом не вказано, яким чином саме 16 грудня 2020 року такий дізнався про те, що 02.03.2020 року приватний виконавець Маковецький З.В. наклав арешт на нерухоме майно та земельну ділянку на АДРЕСА_1 та не надано жодних доказів на підтвердження вказаного факту.
Зважаючи на вказане, подання апеляційної скарги 24 грудня 2020 року слід вважати таким, що перевищує встановлений законом загальний десятиденний термін на її подання та наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про підставність пропуску такого строку.
Враховуючи те, що апелянтом не подано необхідних доказів на підтвердження обґрунтованості доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, таке є необґрунтованим та таке слід відхилити.
Відповідно до пп. 13 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно ч.3 ст.357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім цього, слід зазначити, уп.п. 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) від 29 жовтня 2015 року, яке набуло статусу остаточного 29 січня 2016 року, за якими Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слід залишити без руху для усунення вказаного вище недоліку, а саме для надання апелянту можливості подати апеляційному суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих доводів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Особу, що подала скаргу слід попередити про те, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, їй буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Документи на виконання вимог ухвали, необхідно у визначений строк подати Львівському апеляційному суду.
Керуючись ст.ст. 185, 352, 357 ЦПК України, -
в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 31 травня 2017 року - залишити без руху.
Надати особі, що подала скаргу строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії ухвали.
У випадку невиконання вимог ухвали у встановлений строк, особі, що подала скаргу буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Суддя Я.А. Левик