Дата документу 02.02.2021 Справа № 320/2294/19
Єдиний унікальний № 320/2294/19
Провадження №22-ц/807/610/21
Головуючий в 1-й інстанції - Іваненко О.В.
02 лютого 2021 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
секретарОстащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2020 року, ухвалене у м. Мелітополь (повний текст рішення складено 13 листопада 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Алексеєнко В. П. до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Михайлов Д. О., про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю,-
У березні 2019 року ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю. В обґрунтування уточненого позову, представник позивача посилався на те, що у 1999 році у ОСОБА_2 склались гарні стосунки з ОСОБА_3 та в них один до одного виникли почуття любові. З 27.06.2000 року вони вирішили створити власну сім'ю та почали проживати сумісно, без реєстрації шлюбу. Проживати вони фактично стали однією сім'ю в належній ОСОБА_2 квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними за вказаною адресою мешкав син ОСОБА_3 від першого шлюбу, ОСОБА_1 У 2016р. в період спільного проживання за спільні кошти подружжя придбали, окрім іншого майна, автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 помер. В силу того, що шлюб між подружжям не був оформлений, до складу спадкового майна увійшло майно без врахування частки ОСОБА_2 , що стало підставою для її звернення до суду з цим позовом. Тому позивач просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 27 червня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2020 року, позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Алексеєнко Віталій Петрович до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю - задоволено повністю.
Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27 червня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з рішенням судуОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що приблизно у 2014-2015 роках між позивачкою та ОСОБА_3 припинилися шлюбні відносини та вони перестали спільно проживати. Цей факт підтверджується долученими стороною відповідача письмовими доказами, зокрема деклараціями, які були складені померлим, послужним списком з військової служби, інформацію з УПСЗН. Вказаним доказам, судом першої інстанції було надано неналежну правовому оцінку, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення суду.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що у 2000 році у ОСОБА_2 склались стосунки з ОСОБА_3 та в них один до одного виникли почуття любові. У цьому же році, вони вирішили створити власну сім'ю та почали проживати сумісно, без реєстрації шлюбу.
Згідно довідки голови ЖБК ЖСК №24 «Моторостроітель» від 05.03.2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та син ОСОБА_3 від першого шлюбу, ОСОБА_1 проживати фактично однією сім'ю в належній ОСОБА_2 квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Згідно довідки про склад сім'ї від 05.03.2019 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають спільну дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 28.05.2009р., що також підтверджується роздруківками декларацій ОСОБА_3 (а.с.9, 136-145).
З довідки Мелітопольської ЗОШ І-ІІІ ст.№15 ММР ЗО від 29.09.2020р. наданої ОСОБА_2 , у 2000 році було оформлено в 1 клас ОСОБА_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та навчався до 2007 року, потім вибув для подальшого навчання до ліцею «Творчість». За час навчання дитини, ОСОБА_2 відвідувала школу та батьківські збори (а.с.155).
У 2016р., в період спільного проживання за спільні кошти, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданим 30.07.2018р. Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізької області, про що був зроблений відповідний актовий запис за №1211 (а.с.12).
Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №62837006 від 10.08.2018р. після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина та спадкоємцем першої черги за законом є син померлого, ОСОБА_1 , який в передбачений діючим законодавством строк, звернувся до приватного нотаріуса Мелітопольського міського нотаріального округу Бєднова Н.В. з заявою про прийняття спадщини, в наслідок чого нотаріусом була заведена спадкова справа (а.с.13).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 та спадкодавець ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі, до складу спадкового майна увійшло майно без врахування частки ОСОБА_2 , а саме спірний автомобіль, придбаний подружжям за час сумісного проживання, за рахунок спільних грошових коштів.
Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач ОСОБА_2 мешкаючи разом із ОСОБА_3 з 2000 року як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права та обов'язки. Майно набуте сторонами за спільні кошти є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, а, отже, спірний автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito» є спільною сумісною власністю подружжя.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.
Положеннями статті 315 ЦПК України передбачено встановлення судом фактів, що мають юридичне значення, у тому числі і проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Про утворення особами сім'ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім'ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК України.
Відповідно до статті 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз'яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Згідно із частиною четвертою статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом першої інстанції згідно матеріалів справи та показів свідків встановлено, що позивач ОСОБА_2 та спадкодавець ОСОБА_3 під час проживання за адресою: АДРЕСА_1 , були пов'язані спільним побутом, робили ремонт спільного житла, мали спільний бюджет та взаємні права та обов'язки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають спільну дитину ОСОБА_5 , крім того ОСОБА_2 з 2000 року займалася виховання сина ОСОБА_3 від першого шлюбу - ОСОБА_1 , придбали автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito», державний номер НОМЕР_1 , 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_2 та інші речи.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, спираючись на покази свідків, факту наявності у позивачки та ОСОБА_3 спільної дитини, факту сумісного проживання за адресою позивачки як померлого ОСОБА_3 та і його сина від першого шлюбу, відповідача у справі, який вказаний факт не заперечував.
Посилання відповідача на відсутність даних про позивача та про фактичне місце проживання ОСОБА_1 у таких документах, як послужний список, декларація про доходи, є слушними, однак вони підтверджують, на думку колегії суддів, лише факт того, що особи офіційно не перебували у зареєстрованому шлюбі, що і є підставою для звернення до суду з цим позовом і вони не спростовують доводів позивачки, які на думку суду апеляційної інстанції є переконливим та належним чином підтверджені.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 04 лютого 2021 року.
Судді: С. В. Кухар
О. В. Крилова
О. З. Поляков