04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 629/1711/20
адміністративне провадження № К/9901/30517/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу інспектора роти № 4 батальйону № 1 патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Крижанівського Олександра Олександровича на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року (судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону № 1 патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Крижанівського Олександра Олександровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 4 батальйону № 1 патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Крижанівського Олександра Олександровича (далі - відповідач - 1), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач - 2), в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову від 09 лютого 2020 року серії ЕАК № 2360793 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.; закрити справу про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою Інспектора роти №4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Крижанівського Олександра Олександровича на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2020 року.
Відмовляючи у відкритті провадження суд апеляційної інстанції виходив з приписів пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наводить жодних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б могли бути розцінені судом як поважні, тобто такі, які об'єктивно зумовили зволікання апелянта із поданням належним чином оформленої апеляційної скарги, зокрема, вже після того, як апелянту ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року повернуто первинну апеляційну скаргу.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач - 1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відповідач вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню. Він звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України. При цьому відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі №212/2354/18 та додатково звертає увагу, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України з урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженнях щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколова В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження на увалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора роти № 4 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Крижанівського Олександра Олександровича від 09 лютого 2020 року серії ЕАК № 2360793. Закрито справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 КУпАП.
На зазначене рішення суду Інспектор роти №4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Крижанівський Олександр Олександрович подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2020 року апеляційну скаргу відповідача - 1 залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу відповідача - 1 повернуто заявнику.
21 вересня 2020 року Інспектор роти № 4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Крижанівський О.О. повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2020 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року в задоволенні клопотання відповідача - 1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 16 червня 2020 року відмовлено. Визнано неповажними вказані у заяві причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2020 року у цій справі.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали суду.
На виконання ухвали, 19 жовтня 2020 року відповідач - 1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 16 червня 2020 року.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач - 1 вказав, що повний текст оскаржуваного рішення суду отримав 23 червня 2020 року. Однак, ухвалою апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційна скарга повернута заявнику. Зазначив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє заявника права повторно звернутися за апеляційним оскарженням. Також зауважив, що стаття 286 КАС України, як спеціальна норма, не врегульовує порядок та підстави поновлення строків в разі їх пропуску, а отже такий порядок та підстави визначаються на загальних підставах відповідно до статті 295 КАС України.
Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 жовтня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки, на переконання суду апеляційної інстанції, апелянт у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наводить жодних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б могли бути розцінені судом як поважні, тобто такі, які об'єктивно зумовили зволікання апелянта із поданням належним чином оформленої апеляційної скарги, зокрема, вже після того, як апелянту ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року повернуто первинну апеляційну скаргу.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Статтею 295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України, відповідно до частини четвертої якої апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. За цих обставин протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За приписами пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Як свідчать матеріали справи, повторне звернення відповідача - 1 до суду з апеляційною скаргою відбулось 21 вересня 2020 року, тобто з пропуском деятиденного строку апеляційного оскарження, рахуючи, що його перебіг розпочався наступного дня після отримання скаржником ухвали суду апеляційної інстанції від 11 серпня 2020 року про повернення його апеляційної скарги, поданої вперше.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, необхідно враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
Верховний Суд ураховує, що повторне звернення до суду з апеляційної скаргою відбулось з пропуском десятиденного строку апеляційного оскарження.
У даному випадку підставою пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження стало відсутність у нього документу про сплату судового збору.
В контексті таких обставин справи Верховний Суд зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а обставини щодо сплати судового збору лише 16 вересня 2020 року не є непереборними обставинами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою повторно. При цьому такі обставини є внутрішніми питаннями організації роботи апелянта, та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов'язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору чи розтягнута в часі процедура його оплати не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 1 серпня 2019 року у справі №1440/1822/18.
З огляду на викладені вимоги процесуального закону та зважаючи, на те що вдруге апеляційна скарга відповідач - 1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2020 року подана поза межами законодавчо встановленого десятитиденного строку його апеляційного оскарження, а вказані відповідачем в заяві причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспектора роти №4 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Крижанівського Олександра Олександровича на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2020 року.
Доводи відповідача про те, що відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанції не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України безперечно є слушними, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
Верховний Суд у справах № 212/2354/18, № 216/4985/17 (2-а/216/33/19) дійшов висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження у цих справах підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.
Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу інспектора роти № 4 батальйону № 1 патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції Крижанівського Олександра Олександровича залишити без задоволення.
Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов