04 лютого 2021 року
Київ
справа №380/740/20
адміністративне провадження №К/9901/3507/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі №380/740/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.12.2019 №1773/К «Про звільнення ОСОБА_1 », яким звільнено ОСОБА_1 , провідного спеціаліста відділу систематизації законодавства, правової роботи та правової освіти Управління державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Львівській області, з 26.12.2019 із займаної посади;
- поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу систематизації законодавства, правової роботи та правової освіти Управління державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Львівській області;
- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, позов задоволено повністю.
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 2000 грн (дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог обумовленої заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 01 лютого 2021 року.
Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була ухвалена 24 грудня 2020 року, касаційну скаргу подано до Верховного Суду 28 січня 2021 року (відповідно до поштового штемпелю на конверті), тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом з тим, у касаційній скарзі позивач просить поновити строк на касаційне оскарження, зазначає, що копію додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року отримав 30 грудня 2020 року та додає копію реєстраційно-моніторингової картки 34690/0/1-20/09-09 від 30.12.2020.
Суд вважає, що такий документ не є достатнім свідченням дати отримання відповідачем копії оскаржуваного судового рішення.
Реєстрація вхідної кореспонденції є односторонньою дією і не може бути самостійним доказом її отримання у певну дату.
З огляду на те, що вказаний процесуальний документ суд надсилав засобами поштового зв'язку, скаржник мав би надати також інші документи на підтвердження дати отримання копії судового рішення, наприклад конверт з відмітками поштової установи або довідки відділення поштового зв'язку ПАТ "Укрпошта" про дату вручення такого поштового відправлення.
У зв'язку з наведеним, суд не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).
При цьому, положеннями частини другої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник наводить положення частини другої статті 353 КАС України, проте не вказує конкретний пункт цієї статті, натомість звертає увагу суду на те, що позивачем не було надіслано Головному територіальному управлінню юстиції у Львівській області заяви про стягнення витрат на правову допомогу, чим було порушено право на спростування вищезгаданої заяви та порушено право, передбачене статтею 134 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що таке обґрунтування скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою статті 353 цього Кодексу, не підпадає під жоден пункт частини другої статті 353 КАС України.
Суд звертає увагу, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати заявник касаційної скарги з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом у процесі його (їхньому) ухваленні, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням підтверджуючих доказів отримання копії додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року або зазначенням інших підстав для поновлення строку, а також надання уточненої касаційної скарги (заяви про уточнення касаційної скарги) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, із наданням її копії відповідно до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними причини пропуску Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області строку на касаційне оскарження додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі №380/740/20.
Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі №380/740/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху (в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження), в установлений судом строк, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання вимог ухвали суду в іншій частині, в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. А. Губська
Судді М. В. Білак
О. В. Калашнікова