04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 813/6513/15
адміністративне провадження № К/9901/25371/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у складі головуючого судді Брильовського Р.М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Обрізко І.М. (головуючого), Левицької Н.Г., Сапіги В.П. у справі №813/6513/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. У грудні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2015 №0017301702 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4092456,00 грн. (в т.ч. 2728304,00 грн. - основного платежу, 1364152 грн. - штрафних санкцій ); від 31.07.2015 №0017291702 (форми В-4) про завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2014 року на 51813,00; від 13.10.2015 №0024691702 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13324,50 грн (в т.ч. 8883,00 грн - основного платежу, 4441,50 грн - штрафних санкцій); від 13.10.2015 №00246671702 про визначення суми грошового зобов'язання пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 43598,24 грн; від 13.10.2015 №0024721702 про застосування штрафної санкції в розмірі 170 грн.
2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, позов задоволено повністю.
2.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 31.07.2015 №0017301702 та №0017291702, від 13.10.2015 №0024691702, №0024661702 та №0024721702.
2.2. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6090 грн 00 коп.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. За результатами вказаної перевірки складено Акт від 13.07.2015 №1305/17-02/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення:
3.1.1. п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України №2755/VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 728 304,00 грн (в тому числі за травень 2014 - 90468,00 грн, за червень 2014- 1311097,00 грн, за липень 2014 - 412205,00 грн, за жовтень 2014- 914534,00 грн, а також зменшено залишок від'ємного значення по податку на додану вартість р.24 на загальну суму 51813,00 грн за рахунок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість господарських операцій внаслідок постачання товарів невстановленим юридичним/фізичним особам по факту отримання коштів на розрахунковий рахунок від ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт» (30745400), ТОВ «Екодит» (36958313), ТОВ «Компанія «Лакшері Кепітал» (38517030), ТОВ «ІКС Трейдінг Груп» (38832064), ТОВ «Некст Левел Солюшнз» (38864898), ТОВ «Сан Телеком» (38947518), ТОВ «Фючерс Трейд» (38927491), ТОВ «Денекс Груп» (38947518), ТОВ «Бастіан-Груп» (39159446), ТОВ «Міланто» (39170873) в оплату товарів відповідно до банківських виписок;
3.1.2. ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185-94/ВР, за порушення якої, відповідно до ст.4 Закону України від 23.09.1994 №185-94/ВР тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.
3.2. ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області за результатами перевірки, з врахуванням рішення про результати розгляду скарги прийнято податкові повідомлення-рішення:
3.2.1. від 31.07.2015 №0017301702 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4092456,00 грн (в т.ч.2728304,00 грн - основного платежу, 1364152 грн - штрафних санкцій);
3.2.2. від 31.07.2015 №0017291702 (форми В-4) про завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2014 року на 51813,00 грн;
3.2.3. від 13.10.2015 №0024691702 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13324,50 грн (в т.ч. 8883,00 грн - основного платежу, 4441,50 грн. - штрафних санкцій);
3.2.4. від 13.10.2015 №00246671702 про визначення суми грошового зобов'язання пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 43598,24 грн;
3.2.5. від 13.10.2015 №0024721702 про застосування штрафної санкції в розмірі 170 грн.
3.3. Указані порушення згідно з актом перевірки полягають у тому, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 728 304,00 грн за рахунок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість господарських операцій внаслідок постачання товарів невстановленим юридичним/фізичним особам по факту отримання коштів на розрахунковий рахунок від ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ТОВ «Екодит», ТОВ «Компанія «Лакшері Кепітал», ТОВ «Сан Телеком», ТОВ «Міланто», ТОВ «Некст Левел Солюшнз», ТОВ «Бастіан-Груп», ТОВ «ІКС Трейдінг Груп», ТОВ «Ф'ючерс Трейд», ТОВ «Денекс Груп» в оплату товарів відповідно до банківських виписок (платіжних доручень).
3.4. Відповідно до акту перевірки, контролюючий орган посилається на податкову інформацію податкових інспекцій з ІС «Податковий блок» про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ТОВ «Екодит», ТОВ «Компанія «Лакшері Кепітал», ТОВ «Сан Телеком», ТОВ «Міланто», ТОВ «Некст Левел Солюшнз», ТОВ «Бастіан-Груп», ТОІ «ІКС Трейдінг Груп», ТОВ «Ф'ючерс Трейд», ТОВ «Денекс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків через відсутність за місцезнаходженням.
3.5. ФОП ОСОБА_1 отримано акт від 23.07.2015, підписаний трьома ревізорами, затверджений начальником ДПІ у Галицькому районі м. Львова Дацком Т.Я.; вказаний акт в кількості трьох ревізорів (в т.ч. ревізора Штибель А.В. , який не був допущений до перевірки) змінює висновки акту шляхом допису обставин завищення від'ємного значення ПДВ за жовтень на 51813,00 грн і виключає встановлення порушення щодо нарахування пені.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, те що контрагенти являлися платником податку на додану вартість відповідачем не заперечується.
4.1. Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, суди зауважили, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства, а подані відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента в майбутньому.
4.2. Зі встановлених обставин суди зробили висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".
4.3. Суди дійшли висновку, що контролюючим органом не доведено нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами покупцями, відповідно відсутні правові підстави повторно зобов'язувати ФОП ОСОБА_1 сплачувати суми податкового зобов'язання з ПДВ по господарських операціях з реалізації товару ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ТОВ «Екодит», ТОВ «Компанія «Лакшері Кепітал», ТОВ «ІКС Трейдінг Груп», ТОВ «Некст Левел Солюшнз», ТОВ «Сан Телеком», ТОВ «Ф'ючерс Трейд», ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Бастіан-Груп», ТОВ «Міланто», які на момент проведення операцій внесені в ЄДР як суб'єкти господарської діяльності, зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому висновки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2728304,00 грн є необґрунтованими, і як наслідок протиправними є податкові повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0017301702, від 31.07.2015 №0017291702 (форми В-4), від 13.10.2015 №0024691702.
4.4. Ураховуючи обмеження дій органів державної влади та їх посадових осіб способом, що передбачений конституцією України та Законами України, суди вказали, що складання акту про усунення технічної помилки в тексті акту перевірки №1305/17-02/ НОМЕР_1 від 13.07.2015 проведено не у спосіб, встановлений законодавством, наслідком чого, є невизнання розглядуваного акту від 23.07.2015 як юридичного факту, що свідчить про відсутність у контролюючого органу компетенції на прийняття повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0017291702 (форми В-4) про завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2014 на 51813,00 грн.
4.5. Суди попередніх інстанцій вказали на наявність постанови КМУ від 05.12.2007 № 1392 «Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України» в якій зазначено, що строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
4.6. Таким чином, суди зауважили, що податковий орган, розраховуючи пеню та приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, не врахував, що імпортна операція позивача в частині проведення з перевищенням 90-денного строку завершилась без увезення товару в Україну.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
5.1. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено факту проведення оплати за реалізований товар як і транспортування продукції, наявність ветеринарних документів на м'ясопродукти.
5.2. Уважає, що господарські операції з контрагентами-покупцями, які відображені позивачем в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості їх фактичного здійснення, крім того за даними обліку ФОП зазначений товар реалізований (залишки товару відсутні).
5.3. Також скаржник посилається на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства в сфері розрахунків в іноземній валюті, оскільки розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів, а отже нарахування контролюючим органом пені є правомірним.
6. Позивачем до Суду подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів.
6.1. Позивач указує на те, що він є продавцем товару та не формує податковий кредит, а декларує зобов'язання, у зв'язку з чим зазначає, що жодних втрат бюджету за наслідком продажу ним товару контрагентам не зазнав, що виключає можливість повторного нарахування йому грошового зобов'язання.
6.2. Зазначає, що жодних розбіжностей в декларуванні сум податкового кредиту у покупців і сум податкового зобов'язання у нього не було.
6.3. Уважає, що податковий орган не наділений повноваженнями вносити уточнення до сформованого акту перевірки окремим листом.
6.4. Указує, що податковий орган при проведенні розрахунку пені не врахував, що імпортна операція позивача в частині проведення з перевищенням 90-денного строку завершилась без увезення товару в Україну, а отже спірні правовідносини регулюються приписами постанови КМУ від 05.12.2007 року № 1392 «Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України».
6.5. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року вказану адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. У відповідності до положень ч.1 п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
9.1. а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
9.2. б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
10. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
11. Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
12. Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
13. Згідно з п.п. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.п. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.
14. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.
15. Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями вказаної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
16. При цьому, згідно з ч. 2 вказаної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.
17. Як встановили суди попередніх інстанцій, висновки про те, що контрагенти позивача - покупці проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, податковим органом зроблено на підставі отриманої податкової інформації з ІС «Податковий блок» про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ТОВ «Екодит», ТОВ «Компанія «Лакшері Кепітал», ТОВ «Сан Телеком», ТОВ «Міланто», ТОВ «Некст Левел Солюшнз», ТОВ «Бастіан-Груп», ТОВ «ІКС Трейдінг Груп», ТОВ «Ф'ючерс Трейд», ТОВ «Денекс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків через їх відсутність за місцезнаходженням.
18. Водночас, правомірність формування позивачем грошових зобов'язань за господарськими операціями з вищенаведеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме договорами купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними, відображенням в бухгалтерському обліку доходів з реалізації товару (аналіз рахунку 361), витягами з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців щодо контрагентів станом на дату проведення господарських операцій.
19. Зазначеним первинним документам судами першої та апеляційної інстанції була надана повна, всебічна та належна правова оцінка.
20. Водночас, твердження відповідача про відсутність оплати за придбаний товар контрагентами та відсутність у позивача сертифікатів якості спростовується як матеріалами справи, так і обставинами, встановленими у самому акті перевірки.
21. За таких обставин, Суд уважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами-покупцями, та відсутність правових підстав для повторного зобов'язання позивача сплачувати суми податкового зобов'язання з ПДВ по господарських операціях з реалізації товару ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ТОВ «Екодит», ТОВ «Компанія «Лакшері Кепітал», ТОІ «ІКС Трейдінг Груп», ТОВ «Некст Левел Солюшнз», ТОВ «Сан Телеком», ТОВ «Ф'ючерс Трейд», ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Бастіан-Груп», ТОВ «Міланто».
22. Отже, податкові повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0017301702, від 31.07.2015 №0017291702 (форми В-4), від 13.10.2015 №0024691702 є протиправними та такими, що правомірно скасовані судами попередніх інстанцій.
23. Також Суд уважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що складання акту про усунення технічної помилки в тексті акту перевірки №1305/17-02/ НОМЕР_1 від 13.07.2015 проведено відповідачем не у спосіб, встановлений законодавством.
24. Наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 №395 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, пунктом 4.6 якого передбачено внесення змін до акту перевірки лише за наслідками розгляду заперечення платника податку на акт перевірки.
25. Отже, суди дійшли правильних висновків, що наслідком такого порушення податкового органу є невизнання розглядуваного акту від 23.07.2015 як юридичного факту, що свідчить про відсутність у контролюючого органу компетенції на прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 за №0017291702 (форми В-4).
26. Нарахування пені передбачено Законом України від 23.09.1994 №185-94/ВР, відповідно до статті 2 якого імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
27. Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
28. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» №5480-VI внесено зміни до Закону України від 23.09.1994 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР, відповідно до яких Нацбанку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою ст. 1 та ст. 2 Закону України №185.
29. Відповідно до постанов Правління Національного банку України від 14.11.2013 №453 (термін дії з 20.11.2013 до 17.05.2014), від 12.05.2014 №270 (термін дії з 20.05.2014 до 20.08.2014), від 20.08.2014 №515 (термін дії з 21.08.2014 до 21.11.2014), від 20.11.2014 №734 (термін дії з 22.11.2014 до 02.12.2014), від 01.12.2014 №758 (термін дії з 03.12.2014 до 03.03.2015) «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
30. Водночас, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1392 «Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України» строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
31. Отже, беручи до уваги те, що імпортні операції позивача відповідно до акту перевірки завершились без ввезення товару в Україну, з огляду на приписи вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України нарахування позивачу пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті є необґрунтованим, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 13.10.2015 №0024671702.
32. Зважаючи на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин.
33. За змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
35. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишенню без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
36. Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення.
37. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року - залишити без змін.
38. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко