03 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 914/197/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автомат"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року (головуючий - Галушко Н. А., судді: Желік М. Б., Орищин Г. В.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Автомат"
до Акціонерного товариства "Альфа Банк",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Скречко Марії Михайлівни, 2. ОСОБА_1 ,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
(за участю представника позивача - Микита Т.В.)
Історія справи
Фактичні обставини справи, встановлені судами
1. 13.09.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступник - Акціонерне товариство "Альфа Банк", далі - АТ "Альфа-Банк", кредитор, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Автомат" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Автомат", далі - ПАТ "Автомат", позивач, позичальник) укладено договір кредиту №600/02.2-09/145 (зі змінами), відповідно до умов якого, боржник отримав кредитні кошти у сумі 900 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом та кінцевим терміном погашення кредиту 12.09.2017.
2. 17.09.2007 між сторонами укладений іпотечний договір № 970, за умовами якого в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту останній передав кредитору в іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю (термічка, порошкова дільниця) загальною площею 1559 кв. м., що розташована за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. Лесі Українки, 26/8 (далі - предмет іпотеки). Згідно з підпунктом 4.6.2 іпотечного договору іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.
3. 19.06.2009 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М.М. вчинено виконавчий напис за №731 (далі - виконавчий напис), яким у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки та за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, задовольнити вимоги кредитора в загальній сумі 923 787,85 грн. (у тому числі основну заборгованість по кредиту станом на 19.06.2009 в сумі 837 391,30 грн.).
4. У період з 2009 по 2018 роки виконавчий напис перебував на виконанні в органі державної виконавчої служби, проте 31.05.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
5. 18.07.2018 кредитор звернувся до приватного виконавця Маковецького Зоряна Вікторовича з заявою про примусове виконання виконавчого напису, яким у цей же день винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56804664.
6. 21.01.2019 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56804664 щодо примусового виконання виконавчого напису на підставі пункту 15 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (виконавче провадження підлягає закінченню у разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки).
Короткий зміст позовних вимог
7. У лютому 2019 року ПАТ "Автомат" звернулося з позовом до АТ "Альфа-Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
8. Позивач посилається на порушення при вчиненні виконавчого напису вимог законодавства, оскільки зобов'язання за виконавчим написом не набуло ознак безспірного внаслідок невиконання кредитором обов'язку з надсилання боржнику вимоги про усунення порушення, а розмір кредитного боргу є завищеним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 травня 2019 року позов задоволений повністю. Визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
10. Суд першої інстанції констатував неможливість встановлення обставини надсилання боржнику вимоги кредитора про усунення порушення у зв'язку зі знищенням нотаріусом документів за виконавчим написом після спливу терміну їх зберігання. Отже, має місце відсутність ознак безспірності кредитної заборгованості, що унеможливлює вчинення виконавчого напису з метою примусового стягнення такого боргу.
11. Розглядаючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, місцевий суд встановив відсутність доказів направлення позивачу як спірного виконавчого напису, так і постанов державної виконавчої служби. Натомість позивач довідався про наявність виконавчого напису з інформації про виконавче провадження, яке було відкрито приватним виконавцем 18.07.2018, а отже строк позовної давності позивачем не пропущений.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
12. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2019 року, зокрема поновлено АТ "Укрсоцбанк" пропущений строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції.
13. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку суд апеляційної інстанції встановив, що: (1) представник відповідача не був присутній в судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення; (2) копію судового рішення відповідач не отримав внаслідок зміни юридичної адреси; (3) про наявність судового рішення відповідачу стало відомо 16.09.2019. Оцінивши вказані обставини в сукупності, апеляційний суд визнав поважними наведені відповідачем причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження.
14. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, у позові відмовлено.
15. Щодо суті заявлених позовних вимог апеляційний суд навів викладені в позовній заяві підстави позову (відсутність ознаки безспірності вимог банку внаслідок не направлення вимоги про усунення порушення), продублював встановлені судом першої інстанції обставини справи та висновки цього суду щодо суті заявлених вимог, підкріпивши їх зацитованими положеннями чинного законодавства щодо порядку та підстав учинення виконавчого напису.
16. Натомість вирішуючи питання застосування строку позовної давності, апеляційний господарський суд прийняв та дослідив долучені відповідачем на стадії апеляційного перегляду додаткові докази у підтвердження обставини пропуску позивачем такого строку. За результатом дослідження додаткових доказів суд встановив, що позивачу було достеменно відомо як про вчинення виконавчого напису, так і про відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання з травня 2010 року, що вбачається зі змісту листів ПАТ "Автомат" від 17.05.2010 (адресований відповідачу), а також від 27.01.2015 (на адресу державної виконавчої служби). Врахувавши вказані нові обставини, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови в позові внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та касаційне провадження
17. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі. До касаційної скарги також включена скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2019 року (про відкриття апеляційного провадження).
Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Заяви з процесуальних питань
18. 03.02.2021 до Касаційного господарського суду надійшло клопотання АТ "Альфа-Банк" про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що у адвоката, який представляє інтереси відповідача, 04.01.2021 виявлено позитивний тест на COVID-19.
19. Верховний Суд відхиляє вказане клопотання з огляду на те, що оголошення карантину внаслідок поширення хвороби COVID-19 не зупиняє роботи судів, адвокатів, а відповідач є юридичною особою, який має не лише одного представника. При цьому представник відповідача, будучи обізнаним зі станом свого здоров'я ще 4 січня 2021 року та завчасно повідомленим про час та місце засідання суду (ухвала Верховного Суду від 11.01.2021 згідно з поштовим повідомленням вручена відповідачу 19.01.2021), не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проте не скористався своїм правом. Колегія суддів також враховує процесуальні норми щодо строку розгляду касаційної скарги, а також те, що явка представників в засідання суду касаційної інстанції визнана не обов'язковою (ухвала Верховного Суду від 11.01.2021).
Аргументи учасників справи
Доводи позивача який подав касаційну скаргу (узагальнено)
20. Суд апеляційної інстанції не навів власного обґрунтування щодо підставності заявлених позовних вимог та не з'ясував, чи мало місце порушення прав позивача. Отже, суд безпідставно дійшов висновку про відмову в позові внаслідок пропуску строку позовної давності, не врахувавши при цьому усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справах №№ 712/8916/17, 369/6892/15-ц, 367/6105/16-ц, 575/476/16-ц. 183/1617/16, 504/2864/13, 522/2202/15-ц, 522/2201/15-ц, 522/2110/15-ц, 2004/1979/12, 522/1029/18, 372/266/15-ц про те, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд має встановити, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача; якщо ж таке право або інтерес не порушені, то суд відмовляє в позові через його необґрунтованість.
21. Висновок суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження є безпідставним та суперечить висновкам Верховного Суду щодо необхідності обґрунтування підстав поновлення строку оскарження судових рішень. Так, наведені відповідачем причини пропуску процесуального строку не є поважними. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вирішення питання про поновлення процесуального строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, проте такі повноваження не є необмеженими, від суду вимагається вказувати підстави для такого поновлення.
22. Задовольняючи клопотання відповідача про долучення додаткових доказів, суд апеляційної інстанції не навів обґрунтування для вчинення такої процесуальної дії, лише формально вказавши про задоволення клопотання відповідача. При цьому суд залишив поза увагою заперечення позивача про те, що АТ "Альфа Банк", якому було достеменно відомо про розгляд даної справи ще з лютого 2019 року, не навів жодних мотивів неможливості долучення таких доказів у суді першої інстанції. При цьому відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини відповідач, як сторона спору, в розумні інтервали часу мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
23. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника в пункті 21 Постанови, які стосуються скарги на ухвалу про відкриття апеляційного провадження з наступних підстав.
24. Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
24.1. Відтак статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.
25. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
26. Верховний Суд також наголошує, що відповідно до частини 2 статті 262 ГПК України до відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження. Зазначена процесуальна норма є реалізацією закріпленого в статті 13 ГПК України принципу змагальності сторін та надає учаснику справи висловити суду, зокрема свої заперечення проти наведених скаржником аргументів щодо пропуску процесуального строку.
27. Оцінка ж судом наведених скаржником причин пропуску процесуального строку та предмет їх поважності (або неповажності), з обов'язковим урахуванням поданих своєчасно заперечень інших учасників справи, відбувається на етапі перевірки відповідності поданої апеляційної скарги вимогам процесуального законодавства, за результатами чого суд приймає рішення про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження за такою апеляційною скаргою.
28. Верховний Суд враховує, що ухвалою апеляційного суду від 23.09.2019 апеляційна скарга відповідача була залишена без руху виключно у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору, а питання щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску процесуального строку апеляційним судом не порушувалось.
29. У свою чергу позивач не скористався правом надання заперечень проти відкриття апеляційного провадження в порядку частини 2 статті 262 ГПК України.
30. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, маючи на те відповідні процесуальні повноваження, оцінив наведені відповідачем обставини та докази за правилами статті 86 ГПК України та дійшов висновку про їх поважність, не встановивши при цьому наявності заперечень учасників справи проти відкриття апеляційного провадження та обставин, які виключають можливість поновлення процесуального строку (частина 2 статті 261 ГПК України).
30.1. З огляду на приписи процесуального закону встановлення поважності причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції. Враховуючи визначені приписами статті 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів у підтвердження обставин, визнаних апеляційним судом поважними, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
31. Верховний Суд також зазначає, що відповідно до статті 304 ГПК України розгляд скарги на ухвалу, яка не підлягає касаційному оскарженню окремо від рішення суду, здійснюється у порядку, встановленому частиною 2 статті 287 ГПК України. У зв'язку з чим Верховний Суд не досліджує та не вирішує питання відповідності висновків суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження висновкам Верховного Суду у наведених скаржником постановах.
32. Натомість доводи позивача в пункті 20 Постанови Верховний Суд вважає обґрунтованими у зв'язку з наступним.
33. Зі змісту частини четвертої статті 238 ГПК України вбачається, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
34. Таким чином, за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суд у своєму рішенні має зробити висновок про порушення чи не порушення прав особи, а також її охоронюваних законом інтересів, які випливають безпосередньо зі змісту права. Якщо ж за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.
35. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
36. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
36.1. Зазначені загальні правові висновки щодо порядку застосування позовної давності є усталеними у судовій практиці Верховного Суду та містяться у тому числі у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції (пункт 20 Постанови).
37. Отже, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).
38. Як убачається з тексту рішення суду першої інстанції, мотивувальна частина рішення цього суду містить висновок про наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду та судом встановлено звернення позивача до суду в межах загального строку позовної давності, а отже заявлений позов визнано таким, що підлягає задоволенню.
39. У свою чергу суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної постанови лише цитує зміст норм чинного законодавства та послідовно викладає встановлені судом першої інстанції обставини справи та висновки цього суду щодо суті позовних вимог. Однак в оскаржуваній постанові не вбачається власних мотивів та висновків саме апеляційного суду щодо суті позовних вимог, насамперед щодо наявності порушеного права позивача. Отже, не зробивши власного висновку щодо суті спору, суд апеляційної інстанції зосередився лише на встановленні обставин, пов'язаних із застосуванням до заявлених позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності, внаслідок чого відмовив у позові у зв'язку зі спливом позовної давності.
40. Таким чином, відмова апеляційним судом в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону та суперечить наведеним вище висновкам Верховного Суду щодо порядку застосування строку позовної давності.
41. Проте відсутність процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
42. Щодо доводів скаржника в пункті 22 Постанови Верховний Суд констатує, що у цій частині касаційної скарги позивач лише наводить хронологію подій під час апеляційного провадження, надає власну оцінку аргументам відповідача в клопотанні про долучення доказів та мотивам апеляційного суду щодо розгляду такого клопотання, а також наводить зміст ряду рішень Європейського суду з прав людини. У тексті скарги міститься тільки загальне твердження про те, що дії суду з приєднання доказів суперечать нормам процесуального права. Однак всупереч вимог статті 290 ГПК України скаржник не вказує, яка конкретно норма (норми) процесуального права була порушена апеляційним господарським судом та у чому саме полягало таке порушення, яке, на думку скаржника, призвело до прийняття незаконного судового рішення. Зазначене унеможливлює реалізацію Верховним Судом визначених статтею 300 ГПК України повноважень щодо перевірки в межах доводів та вимог касаційної скарги правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
43. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
44. У зв'язку з наведеним в пунктах 34-40 Постанови ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а отже таку постанову не можна визнати законною і обґрунтованою.
45. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
46. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини першої статті 300 і частин 3, 4 статті 310 ГПК України касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
47. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене в пунктах 34-40 Постанови, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Розподіл судових витрат
48. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автомат" задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 914/197/19 скасувати.
3. Справу № 914/197/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.