ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2021Справа № 910/19042/20
За позовом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва»
про стягнення 35 700,00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» про стягнення 35 700,00 грн. фінансових санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19042/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 07.12.2020 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що, відповідачем, як балансоутримувачем, було порушено вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», внаслідок чого Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради фінансові санкції, які станом на падання позовної заяви не сплачені.
Як зазначає позивач, «Будинок прибутковий, 1910-1911рр.» за адресою: вул. Спаська, 6 (сучасна адреса: вул. Спаська, 6-А) перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури місцевого значення (наказ Міністерства культури України від 29.12.2016 №1273, охоронний №1004-Кв). розташовується в Центральному історичному ареалі міста Києва, в археологічній та архітектурній охоронних зонах (відповідно до діючого Генерального плану міста Києва та його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804) на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» - охороняється законодавством України у сфері охорони культурної спадщини, а саме Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Будинок за вказаною адресою перебуває на балансовому утриманні Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».
Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено огляд пам'ятки та встановлено, що, серед іншого, на головному фасаді будинку були здійснені роботи по заміні автентичних двостулкових дерев'яних дверей та напівциркулярної фрамуги на ними на сучасні металопластикові двері.
Відповідно до облікової картки об'єкта культурної спадщини, парадні двері по центральній вісі головного фасаду автентичні, є невід'ємною складовою пам'ятки та предметом охорони об'єкта культурної спадщини.
Так, із листа Подільського Управління поліції України Головного управління у місті Києві Подільське управління поліції від 31.11.2019 за №17483/125/53/05-19 було встановлено, що роботи по заміні автентичних дверей на ідентичні їх були виконані Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва».
Тому, Департаментом, з метою захисту та збереження пам'ятки, було винесено припис №149/11 від 06.02.2020, в якому вимагалось у десятиденний строк з дня отримання цього припису розробити та надати до Департаменту проект реставрації з відновленням автентичних дверей вхідної групи головного фасаду пам'ятки на вул. Спаська, 6-а.
Проте, у встановлені строки, науково-проектна документація на розгляд до Департаменту не надходила, що стало підставою для видачі Акту про вчинення правопорушення від 26.02.2020 №03-20.
Враховуючи те, що вимоги припису відповідачем не виконані, 26.02.2020 головним спеціалістом відділу моніторингу зон охорони Управління охорони об'єктів культурної спадщини та історичного середовища Департаменту було складено акт № 03-20 про вчинення правопорушення.
В подальшому, керуючись пунктом 20 частини 1 статті 6, статтями 44 та 45 Закону, Департаментом видано постанову від 16.03.2020 № 03-20 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» на загальну суму 35 700 гривень:
- за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологіній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць у розмірі 34 000 гривень;
- за невиконання припису органу охорони культурної спадщини у розмірі 1700 гривень.
У зв'язку з невиконанням відповідачем припису та постанови, з метою стягнення фінансових санкцій, накладених органом охорони культурної спадщини, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.
Суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, з наведених нижче підстав.
Так, відповідно до ст. 231 Господарського процесуального кодексу якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, господарський суд закриває провадження у справі. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
При цьому, у відповідності до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно - правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При цьому, приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.
Об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання органами охорони культурної спадщини.
Відповідно до Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради, підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київський міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству культури України.
Основними завданнями Департаменту є:
- Забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини на території міста Києва;
- Контроль за виконанням законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини» та інших нормативно-правових актів щодо охорони культурної та археологічної спадщини;
- Державний контроль за охороною пам'яток історії та культури;
- Сприяння збереженню культурної спадщини.
Таким чином, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) є уповноваженим органом, зокрема, на здійснення контролю за охороною пам'яток історії та культури та виконання Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, зокрема, такі фінансові санкції:
- за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 5.21 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) передбачено, що Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться без затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини» дозволів або з відхиленням від них.
З викладених правових норм також вбачається, що органи охорони культурної спадщини є контролюючими органами і уповноважені здійснювати контроль за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства в галузі охорони культурної спадщини, зокрема шляхом проведення перевірок та оглядів.
Згідно зі ст. 45 Закону фінансові санкції, передбачені ст. 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.
Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.
Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у ч. 2 цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.
Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у статті 44 цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного бюджету.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення 35 700,00 грн. фінансових санкцій за проведення незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації пам'ятки, накладено постановою №03-20 від 16.03.2020 на підставі акту огляду від 18.02.2020 року, припису від 06.02.2020 №149/п, тобто, в передбаченому законодавством порядку, оскільки позивачем порушено положення ч.1 ст. 22, ч.1, ч.3 ст. 24, абз. 2 ч.1 ст. 26, ч. 2 ст. 30, абз. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 33 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Отже, наразі Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є державним органом, який наділений контролюючими функціями та повноваженнями в сфері охорони культурної спадщини.
Підставами позову позивач визначає протиправність дій відповідача щодо фактичного порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, що свідчить про те, що позовні вимоги випливають з відносин публічно-правового характеру.
Відтак, суть спірних правовідносин полягає у забезпеченні захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження, забезпечення виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», за порушення яких у ст. 44 вищезгаданого Закону визначені фінансові санкції.
Таким чином, в даному випадку спірні правовідносини носять саме публічно-правовий характер, і заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Даний спір виник у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.
За таких обставин, суд приходить до висновку про закриття провадження у вказаній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до норм п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито, у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки на момент постановлення даної ухвали позивач не звертався до суду з відповідним клопотанням, у суду на даний момент відсутні правові підстави для повернення судового збору.
З урахуванням викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України , ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Провадження у справі №910/19042/20 за позовом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» про стягнення 35 700,00 грн. фінансових санкцій - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
2. Роз'яснити Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що даний позов підлягає розглядові в порядку адміністративного судочинства.
3. Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржена до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України через Господарський суд міста Києва.
Суддя О.М. Спичак