П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/8826/17
Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.
судді -Вербицької Н.В.,
при секретарі - Поповій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи Військова частина НОМЕР_1 , Командування військо-морських сил Збройних сил України (в/ч НОМЕР_2 ), Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності противоправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-
В травні 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрат частини грошового забезпечення внаслідок порушення строків виплати йому щомісячного грошового забезпечення з урахуванням індексації, а також просив стягнути моральну шкоду.
В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював та змінював свої позовні вимоги, і в остаточній редакції свого позову позивач просить визнати противоправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у невиплаті йому компенсації втрати частини грошового доходу у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 30.10.2002 року по 25.07.2014 року включно; стягнути з Міністерства оборони України на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 1016767,70 гривень; стягнути з Міністерства оборони України на його користь на відшкодування заподіяної противоправною бездіяльністю Міністерства оборони України моральну шкоду у розмірі 500000 гривень.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2020 року позов задоволено частково. Суд визнав противоправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 30.10.2002 року по 25.07.2014 року включно; зобов'язав Міністерство оборони України на підставі роздавальної відомості №832 за листопад 2016 року нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 30.10.2002 року по 25.07.2014 року включно, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, оскільки суд першої інстанції при розгляді даної справи допустив порушення норм процесуального права, які відповідно до ч.1 ст.318 КАС України є підставою скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Як вже зазначено вище, предметом позову є захист позивачем права на належне грошове забезпечення, на яке він має право як військовослужбовець.
Оскільки військова служба відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України віднесена до публічної служби, то дана справа відноситься до категорії справ з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
На час звернення позивача до суду з позовом та на час відкриття Приморським районним судом м.Одеси ухвалою від 18.07.2017р. провадження по справі, предметна підсудність адміністративних справ визначалась статтею 18 КАС України, частиною 1 якої було встановлено наступне:
1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
3) виключено;
4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті;
6) адміністративні справи щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; затримання іноземців та осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
7) адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця щодо виконання рішень органів (посадових осіб), крім судових рішень.
Частина 2 вказаної статті передбачала, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи: 1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам; 2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням.
Отже, на час звернення позивача до суду з цим позовом, такий позов за своєю предметною підсудністю підлягав розгляду окружним адміністративним судом.
Діюча редакція Кодексу адміністративного судочинства України також відносить дану категорію спорів до юрисдикції окружних адміністративних судів (ст.20 КАС України).
Таким чином, суд першої інстанції відкрив та розглянув по суті даний спір з порушенням предметної підсудності.
В ході розгляду справи відповідачем заявлялось клопотання від 24.11.2019р. про передачу цієї справи на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду першої інстанції від 30.01.2020р..
Суд першої інстанції, відмовляючи в передачі справи до окружного адміністративного суду, послався на положення ч.3 ст.30 КАС України, якою передбачено, що справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.
Колегія суддів не погоджується з такою аргументацією суду першої інстанції, оскільки дана норма передбачає випадок, коли справа була прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, але в процесі її розгляду стала підсудною іншому адміністративному суду, однак позов ОСОБА_1 в травні 2017 року вже був поданий з порушенням правил предметною підсудності до Приморського районного суду м.Одеси, і цей суд відкрив провадження у даній справи з порушенням таких правил.
Відтак, суд першої інстанції у вказаній ухвалі від 30.01.2020р. невірно застосував положення ч.3 ст.30 КАС України при визначенні предметної підсудності даної справи.
Відповідно до ч.1 ст.318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу.
Оскільки суд першої інстанції відкрив провадження у даній справі з порушенням правил предметної юрисдикції та розглянув її по суті, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.315, ст.318, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2020 року - скасувати.
Справу направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено та підписано 04 лютого 2021 року.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.