Справа № 727/10392/20
Провадження № 2/727/314/21
01 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Бринзила А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про відшкодування моральної шкоди, -
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що він звертався до відповідача із запитом про надання публічної інформації, а саме щодо наявності на території м. Чернівці вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, однак відповідачем не було надано відповіді на відповідний запит.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 року його апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року у справі за його адміністративним позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії скасовано. Прийнято постанову, якою його позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Чернівецької міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 16.04.2020 року. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Чернівецької міської ради щодо недоотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію. Зобов'язано Виконавчий комітет Чернівецької міської ради розглянути запит від 16.04.2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Чернівці вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місця (орієнтирами) розташування. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата в 2020 році складає 4723 грн. Відповідач повинен був надати відповідь на запит в квітні 2020 року та станом на листопад 2020 року минуло вісім місяців, а тому моральна шкода становить суму 37784 грн. (4723 грн.*8).
Ненадання відповідачем відповіді спричинило для нього негативні переживання, стан постійної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, в нього був знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи та побоювання про майбутній стан здоров'я.
Внаслідок протиправних дій відповідача порушено стан його душевної рівноваги, для відновлення якого йому доводилось докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Гострота переживань посилилась і тим, що в нього загострене почуття справедливості.
Крім того, були порушені його нормальні життєві зв'язки з партнерами, друзями, яким він повинен додаткового пояснювати те, чому він став менш привітним та менше приділяти часу друзям, сім'ї та родичам.
А тому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 37784 грн.
Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2020 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить справу розглянути в його відсутність та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради із запитом про надання публічної інформації, а саме щодо наявності на території м. Чернівці вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, однак відповідачем не було надано відповіді на запит.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 року (а.с.16-20) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.07.2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Чернівецької міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 16.04.2020 року. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Чернівецької міської ради щодо недоотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію. Зобов'язано Виконавчий комітет Чернівецької міської ради розглянути запит від 16.04.2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Чернівці вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місця (орієнтирами) розташування. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 року у справі №600/593/20-а в даному випадку має преюдиціальне значення, факт незаконної бездіяльності органу місцевого самоврядування підтверджений постановою суду та не підлягає доведенню.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В пунктах 48-50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №216/3521/16-ц зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі №640/14909/16-ц, від 04.03.2019 року у справі №295/443/17, від 08.05.2019 року у справі №233/3464/17.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статті 1173 та 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №920/715/17.
З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд виходить із необхідності встановлення наявності трьох умов, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Позивачем доведено факт порушення органом місцевого самоврядування Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, строків надання відповіді на його запит.
Відповідно до вимог ст.31 Закону України «Про інформацію», ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», при порушенні передбачених вказаними законами прав громадянина останній має право на відшкодування моральної шкоди (моральних збитків).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Як зазначив позивач у позовній заяві, йому була спричинена моральна шкода, зокрема у позивача були негативні переживання, стан постійної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків, тимчасова відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи та побоювання про майбутній стан здоров'я.
Пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року визначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15.10.2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Суд зазначає, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007 року).
Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 37784 грн.
Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 37784 грн., є завищеним.
Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.
Суд вважає, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, а також враховуючи тривалість періоду незаконної бездіяльності, тобто ненадання відповіді на запит позивача відповідачем, при тому, що це не спричинило негативних наслідків, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що грошова сума у розмірі 500 грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду, а тому з відповідача Виконавчого комітету Чернівецької міської ради на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути моральну шкоду в сумі 500 грн., задовольнивши частково позовні вимоги.
При зверненні до суду з позовом про стягнення моральної шкоди відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить на час звернення до суду з відповідним позовом 840,80 грн.
Суд вважає, що оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» при подачі позовної заяви до суду, а позовні вимоги задоволено частково, тому згідно вимог ст.141 ч.6 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь держави судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 11,10 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.20, 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст.31 Закону України «Про інформацію», ст.56 Конституції України, п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.16, 23, 1167, 1172, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Виконавчого комітету Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 (п'ятсот) гривень.
Стягнути з Виконавчого комітету Чернівецької міської ради на користь держави судовий збір в сумі 11 (одинадцять) гривень 10 (десять) копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя: