Справа № 726/1355/20
Провадження №2/726/24/21
Категорія 52
03.02.2021 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., при секретарі Абрамчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,-
Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача в якому вказує, що вона є власником автомобіля «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску. ЇЇ цивільно-правова відповідальність, як власника вказаного транспортного засобу, була застрахована згідно страхового полісу № АО/0571181 від 12.02.2019 року у ПрАТ «Уніка».
22.12.2019 року о 19 годині 00 хвилин, у м. Чернівці по вул Калинівській, 28 відбулось ДТП за участю автомобілів «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та «Mersedes Benz E-class», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 .
Згідно постанови Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.06.2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, справу закрито у зв'язку із пропуском строку для накладення адміністративного стягнення.
Вказує, що згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, внаслідок ДТП, їй було завдано матеріальних збитків на суму 187218,45 гривень. Окрім того, нею було понесено витрати по оцінці збитків у розмірі 2 500,00 гривень.
Оскільки власник транспортного засобу «Mersedes Benz E-class» не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, позивач звернулась до МТСБУ із заявою про відшкодування матеріальної шкоди. МТСБУ було відшкодовано шкоду в межах граничного розміру страхової суми у розмірі 130 000,00 гривень.
Разом із тим, відповідач, як завдавач шкоди, зобов'язаний сплатити їй різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 57 218,45 гривень, а також витрати пов'язані із оцінкою збитків, у розмірі 2500,00 гривень.
У зв'язку із викладеним, просить суд стягнути із відповідача на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 59 718,45 гривень.
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, в якому вказує, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП не є належним доказом, оскільки така оцінка може бути проведена виключно судовим експертом, які є атестованими та внесеними до відповідного державного реєстру. Зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 порушують принципи моралі та совісті, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 19.10.2020 року, було відкрито провадження у справі.
11.01.2021 року, представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про призначення судової авто товарознавчої експертизи, в якій просив визначити вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП.
В свою чергу, позивач надала письмові пояснення щодо можливості проведення експертизи, де вказала, що отримавши від належного суб'єкта оціночної діяльності звіт про оцінку вартості матеріального збитку, вона, (у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, як власник транспортного засобу «Mersedes Benz E-class»), звернулась до МТСБУ із заявою про страхове відшкодування, яке ним було прийняте, визнано обґрунтованим та виплачено їй відшкодування в межах граничного розміру страхової суми у розмірі 130 000,00 гривень. Провівши ремонт автомобілю, влітку 2020 року вона продала свій транспортний засіб. Враховуючи, що автомобіль було відремонтовано та те, що він вибув із її власності та місцезнаходження його їй наразі невідомо, провести судову авто товарознавчу експертизу неможливо.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 13.01.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової авто товарознавчої експертизи.
В судове засідання позивач не з'явилась, однак надіслала до суду заяву з проханням справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
В судове засідання відповідач не з'явився. Разом із тим, представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову із підстав викладених у відзиві.
Представник третьої особи надіслав до суду заяву з проханням справу розглянути без їх участі.
Суд, вивчивши позовну заяву, встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , я, ОСОБА_1 , є власником автомобіля «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника вказаного транспортного засобу, була застрахована згідно страхового полісу № АО/0571181 від 12.02.2019 року у ПрАТ «Уніка».
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 3699635 від 05.03.2020 року встановлено, що 22.12.2019 року о 19 годині 00 хвилин, у м. Чернівці по вул Калинівській, 28 відбулось ДТП за участю автомобілів «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та «Mersedes Benz E-class», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 .
Згідно постанови Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.06.2020 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, справу закрито у зв'язку із пропуском строку для накладення адміністративного стягнення. Згідно зібраних доказів, судом встановлено та доведено винуватість відповідача у вчиненні ДТП та констатовано про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно п 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно п.41.1.ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно ст. 28 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством,
Пунктом 36.1. ст. 36 Закону передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду.
Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ № 42/2029 від 21.01.2020 року, вартість збитку, заподіяного ОСОБА_1 , як власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser», становить 187218,45 гривень. Окрім того, позивачем було понесено витрати по оцінці збитків у розмірі 2 500,00 гривень.
Позивач, звернулась до МТСБУ із заявою про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Як вбачається із листа МТСБУ № 3.1-02/23346 від 03.08.2020 року, звернення ОСОБА_1 було розглянуто, визнано його обґрунтованим та прийнято рішення про відшкодування завданої їй шкоди у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу у розмірі 130 000,00 гривень.
Пунктами 9.1, 9.4. ст. 9 Закону передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», № 566 від 09.07.2010, зі змінами та доповненнями чинними на момент настання ДТП, встановлено граничний розмір страхової суми, яка підлягає відшкодуванню за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130000 гривень на одного потерпілого.
Таким чином, МТСБУ встановивши наявність підстав для виплати страхового відшкодування (регламентної виплати), визнавши майнові вимоги заявника, які встановлені звітом про оцінку вартості матеріального збитку, здійснила ОСОБА_1 виплату у граничному розмірі в сумі 130 000,00 гривень, таким чином виконавши свій обов'язок, передбачений Законом.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зобов'язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов'язання, в яких потерпіла сторона має право вимагати від заподіювача шкоди повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.
Згідно статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Однак, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В свою чергу, завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Системний аналіз указаних положень законодавства, а також абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статті 1194 ЦК України, пункту 32.7 статті 32 Закону, дає можливість дійти висновку, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 5 ст.1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Положення ст. 1187 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст.1166 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальній нормі.
Аналогічні позиції викладені у у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18). Аналогічна правова позиція підтримана Верховним судом у справах № 183/3948/16 (ЄДРСРУ № 87144414), № 916/2554/17 (ЄДРСРУ № 86999788). У всіх випадках констатовано, що відшкодування шкоди безпосередньо потерпілому є обов'язком її завдавача у випадку, якщо розмір такої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Що стосується посилань представника позивача про неналежність проведеної позивачем оцінки матеріальних збитків, варто вказати наступне.
Згідно ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.
Статтею 5 вказаного закону передбачено, що суб'єктом оціночної діяльності є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють господарську діяльність, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Статтею 7 вказаного закону передбачено, що проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
Стаття 12 вказаного закону передбачає, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Натомість, згідно ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Таким чином, визначення збитків або розміру відшкодування внаслідок завдання збитків, може бути встановлено на підставі звіту суб'єкта оціночої діяльності, а не виключно висновку експерта, як про це зазначає представник відповідача.
Звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди № 42-2029 від 21.01.2020 року було складено суб'єктом оціночної діяльності, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 901/18, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 7610 від 06.07.2009 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6881 від 16.05.2009 року, кваліфікаційне свідоцтво аварійного комісара від 20.09.2017 року АК-ПК-ТЗ № 3840). Такий звіт є належним доказом при визначенні розміру матеріального збитку.
Посилання представника позивача про необхідність проведення судової авто товарознавчої експертизи, з метою визначення завданого матеріального збитку, є необґрунтованими. Окрім того, проведення такої експертизи, станом на момент розгляду справи є неможливим, оскільки автомобіль було відремонтовано задовго до початку розгляду справи. Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (п. 33.3 ст.33 ) не зобов'язує власників транспортних засобів зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, після його огляду визначеним працівником МТСБУ, аварійним комісаром або експертом.
Що стосується відшкодування витрат на проведення робіт із оцінки вартості матеріальних збитків у розмірі 2500,00 гривень, варто вказати про наступне.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто ті, які б він не ніс у разі, якби майно не було пошкоджене.
Згідно Акту прийому-передачі від 21.02.2020 року та розрахункової квитанції серії ББАУ № 325851, загальна вартість робіт із оцінки вартості матеріального збитку становить 2500,00 гривень. Дані витрати відносяться до реальних збитків, оскільки понесені позивачем безпосередньо у зв'язку із пошкодженням майна та не мали б місце, якби майно не було пошкоджене, є витратами, які необхідні для відновлення порушених прав позивача, а тому також підлягають стягненню із відповідача на її користь.
Таким чином, загальна сума шкоди, завданої внаслідок ДТП з вини відповідача становить 59 718,45 гривень та підлягає стягненню на користь позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 1187, 1194, 999, 1192, 1166 ЦК України, ст.ст. 22, 9, 36, 29, 28, 41, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 5, 7, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст. 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстровано у АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання якої зареєстровано у АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 59 718,45 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 840,80 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржено до Чернівецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Головуючий суддя С. В. Мілінчук