Справа № 727/8131/20
Провадження № 2/727/144/21
02.02.2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді: Одовічен Я.В.
за участю секретаря: Кицинюка С.В.
представника позивача: ОСОБА_1
позивача: ОСОБА_2
представника третьої особи: Сабадаш Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дітей з батьком та стягнення аліментів,-
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дітей з батьком та стягнення аліментів.
У поданій заяві посилався на те, що у період з 08.12.2006 року по 20.01.2020 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20.12.2019 року шлюб між сторонами було розірвано.
Від шлюбу у них є двоє малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час шлюбу подружжя мешкало у квартирі АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності. ОСОБА_3 за час їх спільного проживання фактично ніде не працювала, матеріально сім'ю забезпечував він.
27.10.2019 року відповідач залишила сім'ю та не повідомляла про своє місце перебування, діти в цей час перебували разом із ним. Через вісім днів ОСОБА_3 повернулася для того, щоб забрати свої особисті речі та повідомила, що тепер буде проживати з іншим чоловіком та молодшим сином за адресою АДРЕСА_2 . 07.11.2019 року відповідач забрала до себе старшого сина.
Однак, 16.11.2019 року старший син ОСОБА_4 зателефонував до нього та попросив забрати назад додому, оскільки у мами йому погано. Хлопчик розповідав, що мати не готує їсти, виганяла його разом із молодшим братом довго гуляти на вулицю самих, не допомагала готуватися до уроків, інколи не пускала до школи. Після цього він одразу приїхав за сином та застав його вже на вулиці з особистими речами.
У подальшому, позивач неодноразово звертався до Служби у справах дітей ЧМР, Чернівецького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ЧМР з проханням вжити заходів до ОСОБА_3 та провести відповідну перевірку.
06.12.2019 року на його звернення було надано відповідь, згідно якої було здійснено виїзд мобільної бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства. За результатами інспектування родину ОСОБА_3 взято під соціальний супровід, до роботи з сім'єю залучено психолога.
04.12.2019 року позивач також забрав молодшого сина ОСОБА_5 проживати до себе. З цього часу діти проживають разом із ним та перебувають на його утриманні.
Старший син ОСОБА_4 навчається в четвертому класі Чернівецької гімназії №1 та займається в секції карате ГО «Тай-сен» тричі на тиждень.
Син ОСОБА_5 на даний час відвідує ДНЗ №24 ЦРД «Джерело», перебуває на обліку в лікаря «Отоларинголога».
Таким чином, діти вже біля 11 місяців проживають разом із батьком та не виявляють жодного бажання повернутися до матері.
Відповідач на даний час проживає в с.Верхній Коропець, Мукачівського району, Закарпатської області та періодично погрожує забрати і вивезти дітей. При цьому остання не має постійного та власного житла, засобів до існування та має схильність до вживання алкогольних напоїв.
Також позивач вказував на те, що має постійне місце проживання та стабільний дохід, що свідчить про те, що він може забезпечити належні умови проживання синам.
Просив визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за його місцем проживання.
Окрім того, ОСОБА_2 вказував на те, що діти з грудня 2019 року перебувають на його утриманні. Відповідач протягом тривалого часу будь-яких коштів на утримання дітей не надає та ухиляється від виконання своїх обов'язків по їх утриманню.
Він самостійно не в змозі утримувати дітей, матеріальне становище в них важке.
Також позивач вказувала на те, що відповідач є особою працездатного віку, інших утриманців не має та має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання дітей. Проте добровільно між сторонами домовленості щодо сплати аліментів досягнуто не було.
Просив стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки її заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та понесені судові витрати.
Відповідачем відзив на позов подано не було.
Ухвалою суду від від 27.10.2020 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
У подальшому, ухвалою суду від 24.12.2020 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та підтвердили, викладені у ньому обставини. Просили його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явилася, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за останнім відомим місцем розташування в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомила.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування ВК ЧМР у поданій до суду заяві просив розглянути справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що позивач її син. Він прожив разом із відповідачкою біля 13 років, після чого ОСОБА_3 пішла до іншого чоловіка. Спочатку ОСОБА_3 забрала разом із собою дітей, проте старший хлопчик ОСОБА_4 відмовився проживати з матір'ю та повернувся до батька. Через деякий час вона також забрали молодшого ОСОБА_5 до себе. Вже більше року діти проживають із батьком, який за ними доглядає та забезпечує усім необхідним. Востаннє мати провідувала дітей влітку 2020 року, однак хлопчики не хочуть із нею спілкуватися.
Свідок ОСОБА_11 суду показали, що товаришує з ОСОБА_9 . Їй відомо, що діти вже більше року проживають з батьком, який за ними доглядає.
Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Зокрема, судом було встановлено, що сторони з 08.12.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.15).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.12.2019 року їх шлюб було розірвано (а.с.15-16).
Від шлюбу у них є дві малолітні дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13-14).
Хлопчики з листопада 2019 року проживають разом із батьком, що підтверджується актами оцінки потреб сім'ї від 31.01.2020 року.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, детально врегульовані Сімейним кодексом України та спеціальними законодавчими актами.
За змістом положень статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Статтею 29 Цивільного кодексу України регламентовано, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
У частині першій статті 161 СК України зазначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналізуючи положення частини першої статті 161 СК України, суд зауважує, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Так, на виконання зазначених вимог Закону, судом було встановлено, що батько дітей ОСОБА_2 обіймає посаду викладача в Державному професійно-технічному навчальному закладі Чернівецького професійного ліцею сфери послуг та має стабільний дохід у вигляді заробітної плати.
Окрім того, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Шевченківського району м.Чернівці та одержує державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю.
Також, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Чернівецькій області та отримує пенсію по втраті годувальника.
Позивачу належить на праві власності квартира АДРЕСА_3 , тобто останній забезпечений житлом, умови проживання в якому задовільні.
Із дослідженого судом актів оцінки потреб сім'ї від 31.01.2020 року та висновків оцінки потреб сім'ї видно, що діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 забезпечені належним доглядом, здорові, рівень їх розвитку відповідає їх віку.
Відповідно до наданої суду характеристики Чернівецької гімназії №1 від 03.02.2020 року на ОСОБА_4 , 2011 року народження, хлопчика приводить до школи та забирає батько, інколи дідусь. У період коли дитина тимчасово перебувала в матері почалися часті спізнення на уроки, хлопчик гірше сприймав навчальний матеріал. Мати навчанням та поведінкою дитини не цікавилася, в школу не приходила. Коли ОСОБА_4 повернувся в сім'ю до батька, мати телефонувала та просила про розмову з ОСОБА_4 у школі, але дитина завжди відмовлялася.
Окрім того, суду було надано характеристики Громадської організації «Тай-Сен» та спортивно-оздоровчого комплексу «Еліт», які відвідує дитина ОСОБА_4 . Із змісту наданих характеристик вбачається, що дитину приводить на заняття та забирає батько, інколи дідусь. Благодійні внески вносить батько. За весь період занять мати не забирала ОСОБА_4 та не цікавилась його успіхами чи спортивними здобутками.
Дитина ОСОБА_5 з 18.12.2019 року відвідує ДНЗ №24 ЦРД «Джерело». За вказаний період мати ОСОБА_3 в закладі не з'являлася.
Як вбачається з експертного дослідження ТОВ «Студія психології та розвитку Гармонія», проведеного практикуючим психологом ОСОБА_12 на замовлення батька ОСОБА_2 , дитина ОСОБА_5 часто згадував, що мама його била. Він не хотів про це розповідати, бо емоційно реагував на вказані події. Дитина ОСОБА_4 пережив глибоку психотравмуючу подію, яка стала причиною проживання негативних емоцій. У дитини низький рівень довіри до світу та оточуючих. Дитина агресивно або ніяк відкликається про маму, усі приємні події його життя пов'язані із сім'єю бабусі та дідуся.
Згідно довідки амбулаторно-поліклінічного відділення ПМД №3 від 28.01.2020 року, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку у вузьких фахівців не перебуває, діагноз здоровий. Дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку в лікаря-отоларинголога.
Батько дітей ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні не перебуває.
Частинами 5, 6 ст. 19 СК України регламентовано, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
На виконання зазначених положень Закону, 15.07.2020 року Органом опіки та піклування було надано суду Висновок №284/16 про доцільність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком ОСОБА_2 , не порушуючи права матері ОСОБА_3 брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Окрім того, суд враховує, що постанові від 17.10.2018 року №402/428/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Перевіривши та з'ясувавши всі необхідні обставини справи, зокрема те, що відповідачем не надано суду жодних доказів щодо створення належних умов проживання дитини, оцінивши всі наявні докази по справі, досліджені в ході судового розгляду в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей за його місцем проживання обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей суд зазначає наступне:
Як було встановлено судом відповідач ОСОБА_3 записана як мати в свідоцтвах про народження дітей, запис про материнство не оспорювала.
Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
У відповідності до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями ст.181 Кодексу визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З урахуванням наведеного суд вважає, що в даному випадку аліменти повинні бути визначені у частці від доходу батька.
Відповідно до ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення.
Доказів працевлаштування відповідача та одержання нею доходів суду надано не було.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", прожитковий мінімум на дітей віком від до 6 років на місяць складає 1921 гривня, на дітей віком від 6 до 18 років - 2395 гривень.
Одночасно частиною другою статті 182 СК України в редакції від 08.07.2017 року встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на даний час з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021рік» становить 1197 грн. 50 коп.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку платника аліментів.
Положеннями ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Суд також враховує ту обставину, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов'язок по утриманню дитини є рівною мірою як для батька так і для матері і, відповідно до цієї норми, на позивачці також лежить обов'язок по утриманню дитини.
З огляду на зазначене, а також враховуючи принципи захисту та піклування про дітей, обов'язок позивача по утриманню дітей, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, стягнувши із відповідача аліменти на його користь у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 01.10.2020 року.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 368, 372 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 141, 160, 161 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем його проживання.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 01.10.2020 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесений судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави понесені судові витрати у розмірі 840 грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Шевченківського
районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В.