П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/586/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравця О.О,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року, прийняте у складі суду судді Устинова І.А. в місті Миколаїв по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Доманівський районний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 02.08.2019 р. № 97; зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа Доманівський районний військовий комісаріат, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, ОСОБА_2 у виплаті одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02 серпня 2019 року № 97;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі смерті ОСОБА_2 , захворювання та причина смерті, якого пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі встановленому абзацом 2 пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців визнати, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Доводи позовної заяви ґрунтувались на тому, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 , який є померлим внаслідок захворювання, що спричинено, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Звернувшись до Міністерства оборони України через Доманівський військовий комісаріат з заявою та необхідними документами про призначення одноразової грошової допомоги за померлого чоловіка, позивач отримала відмову у наданні такого виду грошової допомоги з підстав того, що її чоловік не був військовослужбовцем на день його смерті. Позивачка вважає, що така відмова є протиправною, тому звернулась за захистом своїх прав до суду з відповідним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову ОСОБА_1 - дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, ОСОБА_2 , у виплаті одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02 серпня 2019 року № 97. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі смерті ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 21.02.2017р.), захворювання та причина смерті, якого пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі встановленому абзацом 2 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що жодною нормою, діючого на день смерті ОСОБА_2 законодавства - 17.02.2017 року, не було передбачено виплату одноразової грошової допомоги, у разі, якщо смерть особи настала після звільнення з військової служби (незалежно від причини смерті). Апелянт вказує, що законом України від 06 вересня 2018 року №2522-VІІI «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців», було введено право на отримання одноразової грошової допомоги членами сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення зі служби.
На думку апелянта, до прийняття Закону України від 06 вересня 2018 року №2522-VІІI була відсутня норма, яка передбачала виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо смерть особи настала після звільнення з військової служби (незалежно від причини смерті) та на правовідносини, які виникли до 13 жовтня 2018 року - дати набрання чинності вказаним законом, дані норми не можуть бути розповсюджені.
Позивач надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 12.10.1991 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 (а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого Доманівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 21.02.2017 року (а.с.15).
Відповідно до копії Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв ( Протокол № 1954 від 17.17.2019р.) встановлено, що захворювання та причина смерті ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 18).
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що померлий чоловік позивачки - ОСОБА_2 , згідно із посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого Доманівським районним військовим комісаріатом Миколаївської області від 18.03.1996 року, мав статус учасника бойових дій (а.с. 16).
Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого позивачці 28.02.2017р. Доманівским УСЗН Миколаївської області, ОСОБА_1 має пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с.19).
Згідно Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол № 1954 від 17.17.2019р.) встановлено, що захворювання та причина смерті ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Після смерті чоловіка позивачка звернулась до Доманівського військового комісаріату з заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
Проте, відповідно до змісту листа Доманівського районного військового комісаріату від 28.08.2019р. № 894, позивача повідомлено, що їй було відмовлено у призначенні грошової допомоги згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 02.08.2019 року №97, оскільки її чоловік на день смерті не був військовослужбовцем. Третя особа у своєму листі вказала, що статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції чинній на час смерті військовослужбовця, передбачала виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовців, а не осіб, звільнених зі служби. Виплата одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб,звільнених з військової служби, смерть яких настала протягом року після звільнення зі служби, запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності з 13.10.2018 року. Таким чином, відповідна виплата здійснюється у випадках, що настали з 13.10.2018р.
Не погоджуючись із правомірністю рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України від 02.08.2019 року №97, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця не залежить від наявності останнього на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов'язане з наявністю зв'язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов'язків військової служби, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Конституції України).
За змістом ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Питання пов'язані з реалізацією права на соціальний захист неодноразово розглядав і Конституційний Суд України та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Питання одноразової грошової допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві урегульоване нормами статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 1,2 частини другої цієї статті Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.
Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року (справа №761/18099/15-а), 28 листопада 2019 року (справа № 815/199/18), 28 січня 2020 року (справа №2240/2957/18), 04 серпня 2020 року (справа № 295/14571/17).
Як вбачається з матеріалів справи, на день смерті ОСОБА_2 дійсно не був військовослужбовцем, проте його захворювання, яке призвело до смерті, було безпосередньо пов'язане із виконанням ним обов'язків військової служби.
Згідно зі статтею 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у випадках, зазначених у підпунктах 1- 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Положеннями частини дев'ятої статті 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Зазначений нормативний акт визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Враховуючи викладене, у межах спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_2 , а саме станом на 17.02.2017 року оскільки саме з цього моменту позивача виникло права на отримання одноразової грошової допомоги.
Законом України від 06 вересня 2018 року №2522-VІІI «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців» дійсно внесені зміни, зокрема, в редакцію п. 1 ч. 2 ст. ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Водночас, суд апеляційної інстанції наголошує, що зміни внесені Законом України від 06 вересня 2018 року №2522-VIII жодним чином не спростовують та не заперечують права дружини померлого військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги у разі його смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Водночас, вказані норми, починаючи з 13 жовтня 2018 року, встановлюють певні часові обмеження для отримання такої допомоги, зокрема, щодо смерті особи протягом одного року після звільнення її з військової служби.
За таких обставин, посилання апелянта на те, що виплата одноразової допомоги членам сім'ї померлих осіб, звільнених з військової служби, смерть яких настала після звільнення з військової служби, здійснюється у випадках, що настали після прийняття Закону України від 06 вересня 2018 року №2522-VІІI є безпідставними, оскільки вказані зміни не спростовують права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, а нововведені положення стосуються правовідносин у разі коли смерть військовослужбовця настала після внесення даних змін до пунктів 1, 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Водночас, оскільки у межах спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_2 , доводи апелянта у цій частині ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім'ї військовослужбовця не залежить від наявності останнього на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов'язане з наявністю зв'язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов'язків військової служби, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Доманівський районний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 02.08.2019 р. № 97; зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О. О. Кравець