П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3351/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д..,
- Кравця О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу адвоката Колеснікова Віталія Валерійовича в інтересах Приватного підприємства «Захід» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, прийняте у складі суду судді Гордієнко Т.О. в місті Миколаїв по справі за позовом Приватного підприємства «Захід» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2020 № 0057245004, -
У серпні 2020 року адвокат Колесніков Віталій Валерійович в інтересах Приватного підприємства «Захід» звернувся до Миколаївського із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2020 № 0057245004. Крім того, у позовні заяві позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати (судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року від 24 листопада 2020 року позов Приватного підприємства «Захід» до Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.07.2020 № 0057245004 частково на суму 3837,45 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Приватного підприємства "Захід" судовий збір у сумі 2033,47 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, адвокат Колесніков Віталій Валерійович звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах Приватного підприємства «Захід», в якій просить скасувати оскаржуване рішення у вказаній частині та прийняти нове рішення у відповідній частині про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що висновки суду стосовно дати укладення договору про надання правничої допомоги, а також що позивач не надав суду детальний опис послуг не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем було надано до суду договір про виправлення описки, а також детальний опис наданих послуг. Апелянт вважає, що відповідач не доводив неспівмірність витрат на правову допомогу сумі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і не просив суд зменшити розмір таких витрат, водночас суд не наділений правом самостійно з'ясовувати та надавати оцінку відповідним обставинам. Апелянт не погоджується із висновком суду, що сума оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є єдиним та вирішальним критерієм для визначення співмірності витрат на правничу допомогу. Крім того, апелянт вважає, що застосовані судом першої інстанції рішення ЄСПЛ (як джерела права України) є не релевантними, і не доводять позицію суду про допустимість відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У даному випадку спірним є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань понесених ПП «Захід» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Вирішуючи спірне питання та доходячи висновку про відсутність підстав для компенсації заявлених витрат позивача на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що в обґрунтування заявленого клопотання позивачем не надано доказів, що підтверджують час, затрачений адвокатом на надання правової допомоги, відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), акт надання послуг, що передбачено умовами додатку до договору. Сума гонорару 5000 грн. є не співмірною сумі податкового повідомлення рішення 3966,71 грн. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково на суму 3837,45 грн.
Вирішуючи спірне питання в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно положень ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 03 вересня 2018 року між адвокатським бюро «Колесніков Лігал» в особі керуючого бюро Колеснікова В.В. та приватним підприємством «Захід» в особі директора Коваленка В.О. було укладено договір про надання правничої допомоги (а.с. 51). У відповідності до положень п. 1,2 зазначеного договору, предметом договору є зокрема надання клієнту правничої допомоги за будь-якими видами адвокатської діяльності, для чого клієнт уповноважує адвокатське бюро здійснювати всі необхідні та достатні дії для виконання цього Договору з усіма відповідними правами.
Як вбачається судом з Додатку до Договору про надання правничої допомоги (а.с. 52), клієнт доручає, а адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту послуги, пов'язані з оскарженням податкового повідомлення-рішення №0057245004 від 27.07.2020 року у адміністративному суді, а також інші пов'язані послуги (за необхідності). Клієнт сплачує на користь адвокатського бюро фіксований гонорар за представництво інтересів у суді першої інстанції у сумі 5000,00 грн. без ПДВ. У фіксований гонорар включені послуги аналізу судової практики, збору доказів, консультації. погодження правової позиції, письмові заперечення, підготовка та подання процесуальних та заяв по суті. Адвокатське бюро складає детальний опис робіт (наданих послуг) для визначення розміру витрат на правничу допомогу, розподілу судових витрат.
Згідно наданого позивачем до суду першої інстанції Детального опису наданих послуг, відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги від 03.09.2018 року, а також додатку від 03.08.2020 року до Договору (а.с. 83), сторони зазначили фіксований гонорар за представництво інтересів у суді першої інстанції у загальному розмірі 5000,00 грн. В межах справи, станом на 22.09.2020 року, надані наступні послуги: з'ясування обставин справи, аналіз наданих письмових матеріалів, отримання пояснень, погодження правової позиції з клієнтом (1 год. 10 хв.); позовна заява (підготовка проекту та направлення) (4 год. 30 хв.); аналіз відзиву, відповідь на відзив (підготовка проекту та направлення) (3 год. 30 хв.); процесуальні заяви (заява про розгляд справи без участі представника, заява про відшкодування витрат) (0 год 20 хв.)
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, ПП «Захід» на користь адвокатського бюро «Колесніков Лігал», за надання правничої допомоги по даній справі сплачено грошові кошти в сумі 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1179 від 12.08.2020 року (а.с. 53).
Колегія суддів критично оцінює висновки суду першої інстанції, що позивач надав до суду договір про надання правничої допомоги від 03.09.2018 року, але додаток до договору про надання правничої допомоги від 31.09.2018 року, оскільки позивачем до суду було надано також Договір про виправлення описки в Додатку від 03.08.2020 року (а.с. 84).
Суд апеляційної інстанції також не погоджується із висновками суду першої інстанції, що в обґрунтування заявленого клопотання позивачем не надано доказів, що підтверджують час, затрачений адвокатом на надання правової допомоги, відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), акт надання послуг, що передбачено умовами додатку до договору, виходячи з наступного.
Так, детальний опис робіт було надано до суду першої інстанції (а.с. 83). Стосовно ненадання до суду Акту наданих послуг, апеляційний суд звертає увагу, що згідно п. 7.2 Додатку до Договору, адвокатське бюро надсилає клієнту акті наданих послуг протягом трьох робочих днів після отримання або оприлюднення в ЄДРСР повного рішення. При цьому, суд наголошує, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку адвоката надавати докази, що підтверджують час, затрачений адвокатом на надання правової допомоги
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду даної справи у сумі 5000,00 грн.
Водночас, слід зазначити, що згідно вимог ч. 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що відповідач не доводив неспівмірність витрат на правову допомогу сумі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і не просив суд зменшити розмір таких витрат, оскільки вказані доводи спростовуються змістом відзиву на адміністративний позов (а.с. 70-73), в якому чітко вбачається незгода відповідача із наявність підстав для компенсації витрат на правничу допомогу. При цьому, на переконання суду, вказаних обставин достатньо для надання суду процесуального права, визначеного ч.6 ст. 134 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, вона розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження і виходячи з ціни позову, згідно п.6 ч. 6 ст. 12 КАС України, є справою незначної складності. Предмет спору не вимагав обробки адвокатом великого обсягу матеріалів, оскільки оскаржувалось одне податкове повідомлення-рішення на суму 3966,71 грн., позовна заява викладена на трьох аркушах. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що сума гонорару 5000,00 грн. є не співмірною з ціною позову.
Доводи апелянта, що дана справа становить для сторони значення, з огляду на протиправний підхід податкового органу, колегія суддів оцінює критично, оскільки жодних доказів того, що прийняття відповідачем податкових-повідомлень рішень за аналогічних обставин є систематичним. До того ж, з матеріалів справи не вбачається вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що аналіз положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 21.08.2020 року по справі № 520/2915/19, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Отже, з огляду на те, що наявними в матеріалах справи документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для компенсації позивачу частини понесених витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципів справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 2500,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Відносно решти висновків суду першої інстанції судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оскільки апелянтом правомірність висновків суду першої інстанції в іншій частині під сумнів не ставилась, розгляд справи здійснювався у межах апеляційної скарги, у зв'язку з чим в іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 139, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Колеснікова Віталія Валерійовича в інтересах Приватного підприємства «Захід» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року по справі за позовом Приватного підприємства «Захід» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2020 № 0057245004 - скасувати в частині відмови у стягненні з Головного управління ДПС у Миколаївській області витрат на професійну правничу допомогу.
У цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) за його рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Захід» (пров. Першотравневий, 25/2, м. Миколаїв, 54031, код ЄДРПОУ 32333300) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С. Д. Домусчі
Суддя: О.О. Кравець