Справа № 296/12020/18
2/296/638/20
"06" листопада 2020 р. м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого - судді Сингаївського О.П.,
за участі секретаря судового засідання Туровської К.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання права постійного користування житловим приміщенням, -
Позивачі у грудні 2018 року звернулися до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом, в якому просили визнати за ними право постійного користування квартирою АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову вказали, що ОСОБА_1 у 1981 році уклала шлюб з ОСОБА_4 та після реєстрації шлюбу вселилася у належну останньому квартиру АДРЕСА_1 , разом із сином від попереднього шлюбу - ОСОБА_2 . У цьому ж 1981 році ОСОБА_1 зареєструвалася у вказаній вище квартирі, а у 1984 році народила сина, ОСОБА_3 . Шлюб між нею та ОСОБА_4 було розірвано 06.12.1996, після чого останній виїхав з квартири на інше постійне місце проживання, а позивач разом із синами проживає у цій квартирі по теперішній час. Жодних документів, які надавали право на вселення ОСОБА_4 у спірну квартиру, не збереглося.
Листом управління житлового господарства Житомирської міської ради від 10.10.2018 №1-1545 ОСОБА_1 відмовлено у приватизації вказаної вище квартири у зв'язку з відсутністю ордеру на вселення.
ОСОБА_1 зазначає, що проживає та зареєстрована у вказаній квартирі з 19.11.1981, її старший син, ОСОБА_2 , зареєстрований з 19.10.1993, а молодший, ОСОБА_3 - з 12.10.2002 та проживають у спірній квартирі по теперішній час. ОСОБА_1 та її сини вселилися у вказану квартиру на законних підставах як члени сім'ї наймача, проживають у квартирі тривалий час, оплачують комунальні послуги, проводили поточні ремонти, при цьому іншого житла не мають, а тому просять суд визнати за ними право постійного користування квартирою.
14.01.2019 від представника позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, в якій зазначив, що за час проживання ОСОБА_1 та її синів у спірній квартирі жодних претензій з боку відповідача - виконавчого комітету Житомирської міської ради не надходило, що також свідчить про вселення до квартири на законних підставах, та просив суд визнати за ОСОБА_1 право постійного користування квартирою АДРЕСА_1
Ухвалою судді від 14.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Від відповідача 13.08.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача повністю не визнала позов та просила відмовити в його задоволенні з тих підстав, що спірна квартира перебуває у комунальній власності Житомирської міської об'єднаної територіальної громади, а нею не приймалося рішення щодо надання ордеру позивачам чи укладання з ними договору найму.
27.08.2019 від представника позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, в якому
зазначив, що колишній чоловік позивача, ОСОБА_4 , вселився у спірну квартиру на підставі чи то дозволу, чи то рішення виконкому Житомирської міської ради, однак вказаний документ не зберігся. Позивач вселилася до квартири як член сім'ї наймача, відкрито проживає у ній тривалий час - 37 років, сплачує комунальні послуги та здійснює поточні ремонти і за цей час жодних претензій з боку відповідача не надходило, тому вважає, що позивач має всі підстави на закріплення за нею права користування житлом.
Також від представника позивачів 29.09.2020 надійшли додаткові пояснення по справі, в якій вона просила залишити без розгляду уточнену позовну заяву від 14.01.2019 та розглядати первісну позовну заяву в редакції від 10.12.2018, задовольнити позовні вимоги та визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право постійного користування квартирою АДРЕСА_1 .
Сторони у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши матеріали у справі, суд задовольняє позовні вимоги з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 1981 році уклала шлюб з ОСОБА_4 та після реєстрації шлюбу поселилася у належну останньому квартиру АДРЕСА_1 , разом із сином від попереднього шлюбу - ОСОБА_2 . У цьому ж 1981 році ОСОБА_1 зареєструвалася у вказаній вище квартирі, а у 1984 році народила сина, ОСОБА_3 . Шлюб між нею та ОСОБА_4 було розірвано 06.12.1996, після чого останній виїхав з квартири на інше постійне місце проживання, а позивач разом із синами проживає у цій квартирі по теперішній час. Жодних документів, які надавали право на вселення ОСОБА_4 у спірну квартиру, не збереглося.
Іншого житла у позивачів не має. Доказів протилежного суду не надано.
Листом управління житлового господарства Житомирської міської ради від 10.10.2018 №1-1545 ОСОБА_1 відмовлено у приватизації вказаної вище квартири у зв'язку з відсутністю ордеру на вселення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
Частиною 1 статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Згідно ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.
Незважаючи на те, що з позивачами не було укладено договору найму житла, однак, фактично він існує, оскільки вони проживають в спірному житлі та виконують всі зобов'язання, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Згідно пп. 5, 6 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських ради належить ведення обліку відповідно до закону, житлового фонду, здійснення контролю за його використанням. Користування жилим приміщенням у будинках державного громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення, що передбачено ст. 61 Житлового кодексу України, згідно якої предметом договору найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається із однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Відповідно до ст. 64 Житлового Кодексу України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем всіма правами та несуть всі обов'язки, що витікають із договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за обов'язками, що витікають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст. 65 Житлового Кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Таким чином, судом встановлено, що позивачі вселились в спірну квартиру з дозволу наймача ОСОБА_4 як члени його сім'ї, а, отже, на законних підставах. Протягом тривалого часу, а саме більше як 37 років добросовісно відкрито користуються всіма правами та несуть всі обов'язки, що витікають із договору найму житлового приміщення, в зв'язку з чим, суд дійшов до висновку про те, що позивачі мають право на користування даною квартирою і, відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 206, 223, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право постійного користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто Корольовським районним судом м. Житомира за
письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира в 30-денний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.
Позивачі:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 .
Відповідач:
Виконавчий комітет Житомирської міської ради, юридична адреса: 10014, м.Житомир, м-н Корольова, 4/2.
Cуддя О. П. Сингаївський