ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 листопада 2020 року м. Київ № 640/16263/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Барміна Г.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Професійної спілки робітників Морського транспорту України до Міністерства інфраструктури України, Державної служби морського та річкового транспорту України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідачів - Міністерство закордонних справ України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
за участю представників:
позивача - адвокат Кісільова К.О.;
Міністерства інфраструктури України - Колесник І.Ю.;
Державної служби морського та річкового транспорту України - Житарь Ю.І.
Професійна спілка робітників Морського транспорту України звернулась до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, прийняту ухвалою від 09.12.2019):
- визнати бездіяльність Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської Адміністрації) пов'язану з незабезпеченням виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для належного виконання обов'язків України, визначених Міжнародною конвенцію про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з урахуванням поправок, схвалених Резолюціями MSC.373 (93), MSC.374 (93), МSC.416 (97), MSC.417 (97), протиправною та зобов'язати Державну службу морського та річкового транспорту України (Морську Адміністрацію) здійснити внутрішньодержавні процедури, необхідні для набрання чинності у встановленому законодавством України порядку, опублікування у офіційних друкованих виданнях України офіційних перекладів Резолюцій MSC.373 (93), MSC.374 (93), MSC.396(95), MSC.397 (95). MSC.416 (97), MSC.417 (97) та внесення відповідних змін до ЄДР НПА України;
- визнати бездіяльність Міністерства інфраструктури України, пов'язану з незабезпеченням виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для належного виконання обов'язків України, визначених Міжнародною конвенцію про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з урахуванням поправок, схвалених Резолюціями MSC.373 (93). MSC.374 (93), MSC.396 (95), MSC.397 (95), MSC.416 (97), MSC.417 (97), протиправною та зобов'язати Міністерство інфраструктури України здійснити внутрішньодержавні процедури, необхідні для набрання чинності у встановленому законодавством України порядку, опублікування у офіційних друкованих виданнях України офіційних перекладів Резолюцій MSC.373 (93), МSС.374 (93), MSC.396 (95), MSC.397 (95). MSC.416 (97), MSC.417 (97) та внесення відповідних змін до ЄДР НПА України;
- визнати бездіяльність Міністерства інфраструктури України пов'язану з незабезпеченням виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для належного виконання обов'язків України, визначених Міжнародною конвенцію про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з урахуванням поправок, схвалених Резолюціями MSC.373 (93), MSC.374 (93), MSC.396 (95), MSC.397 (95), MSC.416 (97), MSC.417 (97) та зобов'язати Міністерство інфраструктури України розробити нормативно-правові акти з метою встановлення вимог до підготовки та кваліфікації капітанів, осіб командного і рядового складу та іншого персоналу суден, які підпадають під дію Кодексу МГП (у тому числі з метою отримання свідоцтва фахівця), капітанів, осіб командного і рядового складу та іншого персоналу суден які експлуатуються у полярних водах (у тому числі з метою отримання свідоцтва фахівця), a також оновити вимоги до обов'язкової підготовки членів екіпажу пасажирських суден.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 02.09.20219 - відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті, призначено підготовче судове засідання; від 07.11.2019 - призначено підготовче судове засідання; від 09.12.2019 - прийнято заяву представника позивача про зміну предмета позову, встановлено строки для подання заяв по суті; від 26.02.2020 - закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду; від 20.03.2020, від 09.07.2020, від 28.07.2020, від 16.09.2020 та від 05.10.2020 - задоволено клопотання представника позивача щодо участі в судовому розгляді справи в режимі відеоконференції. Судовий розгляд справи відкладався у зв'язку з запровадженням Урядом України карантинних заходів та у зв'язку з задоволенням клопотання представника відповідача про подання доказів.
Позов мотивовано тим, що бездіяльність відповідача щодо незабезпечення виконання внутрішньодержавних процедур, необхідних для належного виконання обов'язків України, визначених Міжнародною конвенцію про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року та Кодексу з підготовку і дипломування моряків та несення вахти, з урахуванням поправок схвалених резолюціями MSC.373 (93). MSC.374 (93), MSC.396(95), MSC.397(95), MSC.416(97), MSC.417(97), призвело до того, що моряки не можуть скористатись вказаними положенням міжнародних актів, зокрема, пройти навчання, отримати відповідний документ на підтвердження кваліфікації. На думку представника, така бездіяльність призвела до порушення прав моряків на працю, позаяк відсутність відповідного дозволу міжнародного зразка не дозволяє морякам отримати роботу за фахом.
Представниками відповідачів подано відзиви, відповідно до яких позов не визнається.
Підставами заперечень Міністерства інфраструктури України зазначено: відсутність бездіяльності з Міністерства, вчинення необхідних дій для офіційного оприлюднення резолюцій MSC.373(93). MSC.374(93), MSC.396(95), MSC.397(95), MSC.416(97), MSC.417(97), здійснення розробки та прийняття нормативно-правових актів, якими врегульовуються правовідносини визначені цими резолюціями; недоведення представником позивача наявності порушеного права; дискреційність повноважень Міністерства, в які не може втручатись адміністративний суд.
Представник Державної служби морського та річкового транспорту України пояснив, що Державну службу створено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2017 №1095, розпорядженням від 22.08.2018 №621-р Уряд України погодився з пропозицією Міністерства інфраструктури України щодо можливості забезпечення здійснення Державною службою покладених на неї функцій, відповідно з цього часу відповідач почав виконувати свої функції. Крім того, за твердженням представника, Державна служба приймає свої правові акти на основі нормативно-правових актів Міністерства інфраструктури України та не наділена повноваженнями вводити в дію міжнародні акти.
Міністерством закордонних справ України подано пояснення, відповідно до яких для набрання чинності поправками, які стосуються технічних питань, положення більшості конвенцій Міжнародної морської організації (стаття ХІІ Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року) містять норми про застосування процедури "мовчазної згоди", за якою поправка вважається прийнятою після завершення дворічного періоду від дати, коли вона була надіслана Генеральним секретарем організації держав-учасницям для прийняття (при цьому формальне повідомлення депозитарія про прийняття поправки не вимагається), або після завершення іншого терміну, який не повинен бути меншим одного року і про який було домовлено більшістю в дві треті держав-учасниць конвенції під час прийняття такої поправки. За твердженням представника, кожна держава самостійно вивчає запропоновані поправки та визначає вид внутрішньодержавних процедур, необхідних для їхнього прийняття та набрання ними чинності у встановленому порядку. Процедура "мовчазної згоди" на обов'язковість для України поправок до конвенцій Міжнародної морської організації не означає, що вони не потребують виконання відповідних процедур укладення, як це передбачено Законом України "Про міжнародні договори України".
У поясненнях Міністерства закордонних справ України також зазначено, що на виконання домовленостей з Міністерством інфраструктури України на підставі попередніх перекладів цього Міністерства було здійснено Міністерством закордонних справ України офіційні переклади поправок 2014-2016 року до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року MSC.373(93), MSC.396(95), MSC.416(97), проте станом на 19.09.2019 від Міністерства інфраструктури України щодо надання згоди на обов'язковість таких поправок, що свідчить про відсутність правових підстав щодо направлення офіційних перекладів вказаних поправок до Міністерства юстиції України для реєстрації в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів. Щодо поправок MSC.374(93), MSC.397(95), MSC.417(97), то в пояснення зазначено, що ці поправки не охоплюються поняттям міжнародний договір, тому в Міністерства закордонних справ України відсутній обов'язок щодо їх офіційного перекладу.
Під час судового розгляду представник позивача позов підтримала, представники відповідачів позов не визнали, Міністерство закордонних справ України участь повноважного представника в судовому розгляді адміністративної справи не забезпечило.
Дослідивши письмові докази, суд установив.
Відповідно до Закон України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року" від 01.11.1996 №464/96-ВР Верховною Радою України постановлено приєднатися від імені України до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року (Конвенція ПДНВ).
Комітетом з безпеки на морі згідно з рубрикою iv підпункту а пункту 1 статті 12 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року схвалено тексти поправок до цієї Конвенції:
резолюція MSC.373 (93) (прийнята 22 травня 2014 року),
резолюція MSC.396 (95) (прийнята 11 червня 2015 року),
резолюція MSC.416 (97) (прийнята 25 листопада 2016 року).
Комітетом з безпеки на морі згідно з рубрикою iv підпункту а пункту 1 статті 12 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року схвалено поправки до Кодексу з підготовку і дипломування моряків та несення вахти (Кодекс ПДНВ):
резолюція MSC.374 (93) (прийнята 22 травня 2014 року),
резолюція MSC.397 (95) (прийнята 11 червня 2015 року),
резолюція MSC.417 (97) (прийнята 25 листопада 2016 року).
Згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 09.06.2017 №72/14-612/1-1329 Міністерство інфраструктури України повідомлялось, що поправки до Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ, які прийняті Комітетом з безпеки на морі Міжнародної морської організації в 2104-2105 роках, станом на 08.06.2017 набули чинності для держав-учасниць та повернуто попередні переклади на українську мову поправок до Конвенції ПДНВ 2014-2015 років.
Міністерством закордонних справ України листом від 09.08.2018 №72/14-612-2137 повідомлялось про надсилання Міністерству інфраструктури України доопрацьованих офіційних перекладів поправок до Конвенції ПДНВ та повідомлялось, що Кодекс ПДНВ не охоплюється поняттям міжнародний договір, в Міністерства закордонних справ України відсутній переклад Кодексу ПДНВ, водночас на виконання домовленостей розглянуто переклади правок до Кодексу ПДНВ, внесено відповідні правки з метою подальшого використання Міністерством інфраструктури України таких перекладів. Висловлено позицію, за якою в разі необхідності імплементації поправок до Кодексу ПДНВ у національне законодавство України можливим є прийняття актів законодавства, які б містили відповідні положення поправок до Кодексу ПДНВ.
Представником позивача до позову додано лист Міністерства закордонних справи України від 13.05.2019 №72/18-327/2-1228, у якому Професійна спілка робітників Морського транспорту України повідомлялась про відсутність у Міністерстві інформації щодо розроблення Міністерством інфраструктури України проектів нормативно-правових актів з метою надання Україною згоди на обов'язковість для неї положень поправок до міжнародних конвенцій, укладених в рамках Морської міжнародної організації або відсутність необхідності для підготовки таких актів, роз'яснено про від сутність компетенції в Міністерства закордонних справ України здійснювати офіційний переклад поправок до Кодексу ПДНВ, оскільки такі поправки не є міжнародним договором.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Відповідно до статті 19 Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 №1045-XIV (зі змінами): профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян (частина перша); у питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках (частина друга); у питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та їх статутами (частина третя); профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ (частина четверта); представництво інтересів членів профспілки у взаємовідносинах з роботодавцями, державними органами та органами місцевого самоврядування здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства (частина п'ята).
Представником позивача додано до позову копію Статуту Професійної спілки робітників Морського транспорту України, затвердженого ІІІ з'їздом (постанова від 05.11.1999 №3-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 свідоцтво №1361, зі змінами згідно з постановою Центральної ради від 04.04.2018 №ЦР-8-1.
За змістом статті 1 Статуту, Професійна спілка робітників Морського транспорту України діє на території України та об'єднує робітників морського транспорту, суміжних та інших галузей і професій, пов'язаних з морським транспортом спільними соціально-трудовими і професійними інтересами, моряків, що працюють на суднах українських та іноземних власників, а також студентів та курсантів, учнів і співробітників навчальних закладів, що готують фахівців для морської галузі з метою здійснення представництва і захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів Професійної спілки.
До справи представником позивача додано звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , адресоване голові Професійної спілки робітників Морського транспорту України, в якому заявники просять захисти їх права, оскільки неприведення у відповідність норм чинного законодавства України до вимог Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ з урахуванням відповідних поправок не дає їм можливості отримати документи міжнародного взірця, внаслідок чого їм відмовляють у працевлаштуванні.
З урахуванням наведеного правого регулювання, предмета спору, який зводить до вимог привести чинне законодавства до міжнародних правових актів в галузі підготовки і дипломування моряків та несення вахти, суд доходить висновку про наявність у позивача як Професійної спілки робітників Морського транспорту України звертатись до суд за захистом прав моряків.
За змістом статті 1 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 №1906-IV (зі змінами): міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо); укладення міжнародного договору України - дії щодо підготовки тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності, підписання міжнародного договору та надання згоди на його обов'язковість для України; підписання - або стадія укладення міжнародного договору, або форма надання Україною згоди на обов'язковість для неї міжнародного договору у випадках, передбачених міжнародним договором чи іншою домовленістю сторін; ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору.
Статтею 4 Закону України "Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено: міжнародні договори України укладаються: Президентом України або за його дорученням - від імені України; Кабінетом Міністрів України або за його дорученням - від імені Уряду України; міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами - від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів (частина перша); міжвідомчими є міжнародні договори України з питань, що належать до повноважень міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних колегіальних органів (частина четверта).
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про міжнародні договори України" згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору. Згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися й іншим шляхом, про який домовилися сторони.
Статтею 14 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.
Статтею 14 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.
Наведеними нормами визначено критерії міжнародного договору, суб'єкти, які уповноважені укладати міжнародні договори, спосіб (форма) надання Україною згоди на обов'язковість міжнародного договору, визначено правові підстави набрання міжнародним договором чинності.
За змістом статті 12 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року до Конвенції можуть бути внесені поправки, зокрема, шляхом схвалення поправок більшістю у дві третини Сторін, що присутні і голосують в Комітеті з безпеки на морі, склад якого розширений, як це передбачено підпунктом (а) (ііі), за умови, що в момент голосування присутні не менше однієї третини Сторін. Поправка до Додатка вважається прийнятою після закінчення двох років від дати, у яку вона направлена Сторонам для прийняття, або після закінчення іншого строку, який не повинен бути менше одного року, якщо він установлюється більшістю у дві третини Сторін, що присутні і голосують у розширеному Комітеті з безпеки на морі під час її схвалення.
Проте, поправка вважається не прийнятою, якщо протягом установленого терміну більше однієї третини Сторін чи Сторін, загальний торговельний флот яких становить не менше п'ятидесяти відсотків від валової регістрової місткості світового торговельного флоту суден 100 регістрових тонн і більше, заявлять Генеральному секретарю, що вони заперечують проти такої поправки.
Поправка до статті набуває чинності для тих Сторін, які її прийняли, після закінчення шести місяців від дати, в яку вона вважається прийнятою, а для кожної Сторони, яка прийме її після цієї дати - після закінчення шести місяців від дати її прийняття такою Стороною (vііі).
Поправка до Додатка набуває чинності для всіх Сторін після закінчення шести місяців від дати, в яку вона вважається прийнятою, за винятком тих, які зробили заяву згідно з підпунктом (а) (Vіі) про те, що вони заперечують проти такої поправки і не відкликали такої заяви. До встановленої дати набуття чинності поправкою Сторона може повідомити Генеральному секретарю, що вона звільняє себе від введення в дію такої поправки на термін, що не перевищує одного року, починаючи від дати набуття нею чинності, або на такий більший термін, який може бути встановлений більшістю у дві третини Сторін, що присутні і голосують у розширеному Комітеті з безпеки на морі під час схвалення поправки (іx).
У Законі України "Про міжнародні договори України" відсутня окрема процедура надання Україною згоди на обов'язковість міжнародного договору шляхом "мовчазної згоди". Водночас, як уже зазначалось, стаття 14 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачає, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору в інший узгоджений сторонами спосіб.
З урахуванням наведеної процедури, поправки до Конвенції ПДНВ - резолюція MSC.373 (93) (прийнята 22 травня 2014 року), резолюція MSC.396 (95) (прийнята 11 червня 2015 року), резолюція MSC.416 (97) (прийнята 25 листопада 2016 року) набрали чинності.
Щодо поправок до Кодексу ПДНВ - резолюція MSC.374 (93) (прийнята 22 травня 2014 року), резолюція MSC.397 (95) (прийнята 11 червня 2015 року), резолюція MSC.417 (97) (прийнята 25 листопада 2016 року), то Міністерство закордонних справи у поясненнях вказало, що Кодекс ПДНВ разом з іншими кодексами, керівними принципами, процедурами, рекомендаціями, регламентами, керівництвами, уніфікованими тлумаченнями, експлуатаційними стандартами, технічними специфікаціями, циркулярами, які є актами Міжнародної морської організації, не охоплюються поняттям "міжнародний договір" в розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року та Закону України "Про міжнародні договори України". За твердженням представника третьої особи, Кодекс ПДНВ відноситься до категорії документів "м'якого права", які прийняті міжнародною організацією з метою реалізації міжнародних договорів (конвенцій) та є обов'язковими або рекомендаційними для держав-членів цієї організації. У поясненнях також зазначено про відсутність у Міністерства закордонних справ України офіційного перекладу Кодексу ПДНВ та надання Україною згоди на обов'язковість для неї Кодексу ПДНВ шляхом ратифікації.
Як уже зазначалось, Законом України від 01.11.1996 №464/96-ВР Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року. Щодо Кодексу про підготовку і дипломування моряків та несення вахти, то судом не встановлено ратифікації цього документа як міжнародного договору чи застосування інших процедур згідно з Законом України "Про міжнародні договори України".
Відповідно до пункту 4 "Положення про Міністерство інфраструктури України", затверженного постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460 Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань: бере участь у міжнародному співробітництві та забезпечує виконання зобов'язань України, що випливають із членства у міжнародних організаціях, об'єднаннях та інституціях, укладає міжнародні договори (пункт 15); забезпечує відповідно до законодавства виконання зобов'язань за міжнародними договорами України та їх імплементацію в національне законодавство, виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, підготовку пропозицій щодо укладення, припинення чи зупинення дії, денонсації та приєднання до міжнародних договорів України з питань транспорту, дорожнього господарства та поштового зв'язку (підпункт 17).
На думку суду, оскільки міжнародним договором Конвенцією ПДНВ передбачено особливий порядок набрання чинності поправок до додатка, статтею 8 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися й іншим шляхом, про який домовилися сторони, Міністерство інфраструктури України наділено повноваженнями забезпечувати виконання зобов'язань за міжнародними договорами України та їх імплементацію в національне законодавство у відповідній сфері.
З огляду на наведене правове регулювання, враховуючи процедуру набрання змін до Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ, суд погоджується з доводами представника позивача про протиправну бездіяльність Міністерства інфраструктури України щодо невчинення достатніх заходів для імплементації поправок до Конвенції ПДНВ - резолюцій MSC.373 (93), MSC.396 (95) MSC.416 (97) та Кодексу ПДНВ MSC.374 (93), MSC.397 (95), MSC.417 (97). Доходячи такого висновку судом також ураховано, що резолюції увалювались протягом 2014-2016 років, Міністерство закордонних справ України в листі від 09.06.2017 №72/14-612/1-1329 повідомляло Міністерство інфраструктури України про набрання чинності резолюціями (зміни до Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ) станом 08.06.2017, а також висловлювало позицію про можливість імплементації відповідних міжнародних норм шляхом ухвалення нормативно-правових актів, які б містили відповідні міжнародні правила.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про міжнародні договори України": чинні міжнародні договори України публікуються українською мовою в "Зібранні діючих міжнародних договорів України" та інших офіційних друкованих виданнях України (частина перша); офіційний переклад багатосторонніх міжнародних договорів України на українську мову здійснює Міністерство закордонних справ України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга).
"Порядком здійснення офіційного перекладу багатосторонніх міжнародних договорів України на українську мову", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2006 №353:
перекладу підлягає консолідована версія тексту договору з урахуванням усіх змін, що набрали чинності, а також тексти договорів про внесення змін до нього. Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади, відповідальний за укладення договору, здійснює попередній переклад тексту договору, що надійшов із МЗС. Переклад здійснюється з мови, на якій укладено договір. У разі укладення договору двома або більше мовами для забезпечення автентичності перекладу також використовуються тексти (текст) договору іншими (іншою) мовою(пункт 3);
попередній переклад договору разом з електронною версією тексту та його копією надсилається до МЗС (пункт 4);
у разі виявлення значної кількості помилок, що унеможливлює забезпечення автентичності перекладу, МЗС має право повернути його на доопрацювання з відповідними рекомендаціями (редагуванням) (пункт 5);
на першій сторінці перекладу у верхньому правому кутку робиться напис "Офіційний переклад". До офіційного перекладу додається копія тексту, з якого здійснювався переклад. На останній сторінці офіційного перекладу ставить свій підпис начальник структурного підрозділу, що здійснює переклад, або особа, що його заміщує. Офіційний переклад затверджується керівником структурного підрозділу МЗС, до складу якого входить структурний підрозділ, що здійснює переклад, або особою, що його заміщує, і скріплюється печаткою МЗС (пункт 6);
офіційний переклад договору здійснюється у трьох примірниках, один з яких надсилається до відповідного міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, відповідального за укладення договору, другий - до Мін'юсту, а третій зберігається в МЗС відповідно до статті 23 Закону України "Про міжнародні договори України" і використовується для опублікування відповідно до статті 21 зазначеного Закону (пункт 7).
До відзиву додано "офіційні переклади" поправок до Конвенції ПДНВ MSC.373 (93), MSC.396 (95) MSC.416 (97), які розміщені на сайті Міністерства інфраструктури України.
У поясненнях Міністерство закордонних справ України зазначило, що в Міністерства відсутні правові підстави для направлення офіційних перекладів поправок до Конвенції ПДНВ до Міністерства юстиції України з метою їх реєстрації в Державному реєстрі нормативно-правових актів у зв'язку з ненаданням Міністерством інфраструктури України згоди на обов'язковість для України вказаних міжнародних договорів. Наведена обставина представником Міністерства інфраструктури України не спростована.
Під час судового розгляду справи представником позивача зазначено, що Міністерство звернулось до Кабінету Міністрів України для внесення законопроекту з метою надання згоди Верховною Радою України на обов'язковість відповідних поправок.
На думку суду, це не спростовує тривалої бездіяльності відповідача. Крім того, Манільські поправки до Додатка до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) 1978 року (прийняті на Манільській конференції 2010 року) внесені до Єдиного державного реєстру нормативних актів (60913/2012) та оприлюднені в Офіційному віснику України (06.04.2012 №24). Водночас Верховною Радою України не надавалась згода на обов'язковість Манільських поправок.
Отже, відсутність з боку Міністерства інфраструктури України рішення, повідомлення щодо надання згоди на обов'язковість для України поправок до конвенції ПДНВ (резолюції MSC.373 (93), MSC.396 (95), MSC.416 (97)) як органу, що, за висновком суду, належить до компетенції Міністерства в силу повноважень, передбачених Положенням про Міністерство, внаслідок чого офіційні переклади не були подані до Міністерства юстиції України для реєстрації та офіційного оприлюднення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині протиправної бездіяльності Міністерства інфраструктури України щодо не вчинення дій для забезпечення офіційного оприлюднення резолюцій MSC.373 (93), MSC.396 (95), MSC.416 (97) поправок до Конвенції ПДНВ та щодо невчинення у розумний строк належних та достатніх заходів з імплементації в законодавство України резолюцій MSC.374 (93), MSC.397 (95), резолюцій MSC.417 (97) поправок до Кодексу ПДНВ. Суд ураховує, що подані представником відповідача проекти нормативно-правових актів не спростовують доводів позивача щодо відсутності в цих проектах, зокрема, правового регулювання щодо встановлення вимог до підготовки та кваліфікації капітанів, осіб командного і рядового складу та іншого персоналу суден, які підпадають під дію Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти, капітанів, осіб командного і рядового складу та іншого персоналу суден які експлуатуються у полярних водах, з можливістю отримання відповідного свідоцтва фахівця; оновлення вимог до обов'язкової підготовки членів екіпажу пасажирських суден.
З огляду на такий висновок, підлягають задоволенню вимоги, з урахуванням предмета спору, в частині зобов'язання Міністерства інфраструктури України забезпечити офіційне оприлюднення резолюцій MSC.373 (93), MSC.396 (95), MSC.416 (97) поправок до Конвенції ПДНВ та вчинення дій з імплементації в законодавство України резолюцій MSC.374 (93), MSC.397(95), MSC.417 (97) поправок до Кодексу ПДНВ у частині: встановлення вимог до підготовки та кваліфікації капітанів, осіб командного і рядового складу та іншого персоналу суден, які підпадають під дію Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти, капітанів, осіб командного і рядового складу та іншого персоналу суден які експлуатуються у полярних водах, з можливістю отримання відповідного свідоцтва фахівця; оновлення вимог до обов'язкової підготовки членів екіпажу пасажирських суден.
На думку суду, офіційне оприлюднення резолюцій MSC.373 (93), MSC.396 (95), MSC.416 (97) поправок до Конвенції ПДНВ є належним способом захисту позивача, який звернувся за захистом прав моряків, оскільки таке оприлюднення дасть можливість використовувати ці поправки як джерело права.
Щодо вимог, які заявлені до Державної служби морського та річкового транспорту України, то суд вважає їх необґрунтованими. До завдань Морської адміністрації згідно з "Положенням про Державну службу морського та річкового транспорту України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2017 №1095 віднесено забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях, діяльність яких пов'язана з морським та річковим транспортом, торговельним мореплавством, судноплавством на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічним забезпеченням мореплавства (крім суден флоту рибної промисловості) (підпункт 3 пункту 3). Однак, на думку суду, таке забезпечення може здійснюватися лише в разі, коли міжнародні акти будуть імплементовані в чинне законодавство шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, які міститимуть відповідні міжнародні правила, а також шляхом офіційного оприлюднення поправок до Конвенції ПДНВ із зазначенням дати набрання чинності для України, що як установлено судом з урахуванням обставин цієї справи, належить до компетенції Міністерства інфраструктури України. Відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимого до Державної служби морського та річкового транспорту України.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням часткового задоволення позову, на користь позивача підлягають присудження судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3842,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства інфраструктури України.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства інфраструктури України щодо не забезпечення офіційного оприлюднення Резолюції MSC.373 (93) (прийнята 22 травня 2014 року), Резолюції MSC.396 (95) (прийнята 11 червня 2015 року), Резолюції MSC.416 (97) (прийнята 25 листопада 2016 року) Поправок до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року та щодо не вчинення у розумний строк належних та достатніх заходів з імплементації в законодавство України Резолюції MSC.374 (93) (прийнята 22 травня 2014 року), Резолюції MSC.397 (95) (прийнята 11 червня 2015 року), Резолюції MSC.417 (97) (прийнята 25 листопада 2016 року) поправок до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти.
Зобов'язати Міністерства інфраструктури України забезпечити офіційне оприлюднення Резолюції MSC.373 (93) (прийнята 22 травня 2014 року), Резолюції MSC.396 (95) (прийнята 11 червня 2015 року), Резолюції MSC.416 (97) (прийнята 25 листопада 2016 року) Поправок до міжнародної Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року та вчинити дії з імплементації в законодавство України Резолюції MSC.374 (93) (прийнята 22 травня 2014 року), Резолюції MSC.397(95) (прийнята 11 червня 2015 року), Резолюції MSC.417 (97) (прийнята 25 листопада 2016 року) поправок до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти в частині: встановлення вимог до підготовки та кваліфікації капітанів, осіб командного і рядового складу та іншого персоналу суден, які підпадають під дію Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти, капітанів, осіб командного і рядового складу та іншого персоналу суден які експлуатуються у полярних водах, з можливістю отримання відповідного свідоцтва фахівця; оновлення вимог до обов'язкової підготовки членів екіпажу пасажирських суден.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути на користь Професійної спілки робітників Морського транспорту України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства інфраструктури України.
Позивач - Професійна спілка робітників Морського транспорту України (ідентифікаційний код 02659447, місцезнаходження: 65009, місто Одеса, Гагарінське плато, будинок 5-Б, приміщення 1).
Відповідач - Міністерство інфраструктури України (ідентифікаційний код 37472062, місцезнаходження: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14).
Відповідач - Державна служба морського та річкового транспорту України (ідентифікаційний код 41886120, місцезнаходження: 03110, місто Київ, вулиця Преображенська, будинок 25).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення складено 01 лютого 2021 року.
Суддя В.А. Донець