про залишення позовної заяви без розгляду
02 лютого 2021 року справа № 580/5896/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/5896/20
за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Благовісна, 269/105, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21368023) [представник позивача Мурза Т.О. - за довіреністю]
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник відповідача адвокат Крушельницька М.Р. - за ордером]
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, прийняв ухвалу.
21.12.2020 Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , просить:
стягнути з відповідача на користь позивача 52152,63 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та 2576,21 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій;
судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою від 22.12.2020 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 20.01.2021. Ухвалою від 20.01.2021 оголошено перерву до 27.01.2021. У судовому засіданні 27.01.2021 встановлено, що позов подано з пропуском встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства строку для звернення до суду та запропоновано надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску.
29.01.2021 позивачем подано клопотання, де зазначено, що розділ VI Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, що встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Позивачем проведено аналіз даних звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданого ФОП ОСОБА_1 04.02.2020 та встановлено розбіжності. Про виявлені розбіжності та направлення інформації до органів Держпраці у Черкаській області позивач повідомив відповідача листом від 31.03.2020 № 771/01-27. У зв'язку з відсутністю зворотного зв'язку листом від 16.10.2020 № 2017/01-27 позивач повідомив відповідача про відсутність даних, що би засвідчували виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році. 13.11.2020 надійшов пакет документів від відповідача, за результатами аналізу якого встановлено, що норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році відповідачем не виконано. Про факт невиконання нормативу відповідачем стало відомо лише 13.11.2020, тому позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущено. Представник позивача у судовому засіданні підтримала подане клопотання та зазначила про відсутність підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
29.01.2021 відповідачем подано письмову заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строків звернення до суду, у обґрунтування якого зазначено, що у позивача виникли підстави для позову з 16.04.2020. Останнім днем, з урахуванням карантину є 17.10.2021. Представник відповідача у судовому засіданні 02.02.2021 просила залишити позов без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та стабільністю відносин.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд зазначає про таке.
Згідно з частиною 5 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. До правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Положеннями частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Пунктами 6, 7 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення з позовом до суду, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення позовної заяви, в тому числі щодо своєчасного пред'явлення позову для чого особа, зацікавлена у її поданні, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно із Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129 фонд соціального захисту інвалідів є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Фонд як бюджетна установа є правонаступником Фонду як урядового органу. Фонд є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в державних банках та органах Казначейства.
Позивач, як суб'єкт владних повноважень, має звернутись до адміністративного суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред'явлення визначених законом вимог.
Судом встановлено, що предметом позову є стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік.
Частиною 9 статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-XII) передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
У постанові від 21.02.2011 у справі №21-9а11 Верховний Суд України дійшов висновку, що за змістом статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Верховним Судом України зазначено, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. На дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічний висновок зазначено у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №П/811/2242/15, від 05.07.2018 у справі №809/1933/16, від 08.08.2019 у справі №809/1931/16 та від 06.11.2020 у справі 160/8707/19 (ЄДРСР 92691934).
Річний звіт за формою № 10-ПІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів за 2019 рік відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01.03.2020 та відповідно розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів - до 15.04.2020 включно.
У позивача виникли підстави для стягнення несплачених санкцій, починаючи з 16.04.2020.
Відповідь на запит від 30.01.2020 позивач отримав від ГУ ДПС у Черкаській області 24.02.2020 за № 388 (а.с.17).
Суд критично оцінює твердження позивача про поважність причин пропуску строку звернення до суду через «відсутність зворотного зв'язку» від відповідача, позаяк звітність форми 10-ПІ (рядок 02-2 особи) надано 04.02.2020 вчасно, що визнано учасниками, а відповідь від органу доходів і зборів щодо працюючих у 2019 році, які є особою з інвалідністю отримано 24.02.2020, тому причини не є поважними для обгрунтування дотримання строків з боку позивача.
Клопотань про поновлення строку звернення з позовом 21.12.2020 вх. 35561/20 до суду із зазначенням поважності причини пропуску такого від позивача до суду не надходило. Клопотання від 29.01.2021 про поновлення строку звернення, без доказів надіслання копії відповідачу, вирішене у судовому засіданні 02.02.2021 у контексті клопотання відповідача.
Оцінюючи твердження позивача, що відповідно до пункту 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 122 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину, суд зазначає про таке.
Пункт 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України у подальшому викладено у редакції Закону від 18.06.2020 № 731-IX, відповідно до якого суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином (зазначена редакція кодексу діє з 17.07.2020).
Позивач звернувся до суду з даним позовом 18.12.2020 (здано на пошту), тобто поза межами трьох місячного терміну, обчисленого з 17.07.2020, - останнім днем з 17.07.2020 є 17.10.2020.
У розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 18.06.2020 № 731-IX зазначено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, що були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом (06.08.2020: набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX + 20 днів). Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Підстави продовження процесуальних строків за зверненням від 18.12.2020 (здано на пошту а.с.23) відсутні.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 не є абсолютним: воно може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій (постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №359/4119/17, ЄДРСР 73468200).
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків, встановлених пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України з підстав визначених частиною 3 статті 123 цього Кодексу: якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Враховуючи, що позивачем не подано такого клопотання, то відсутні підстави для вирішення питання про повернення судового збору.
Керуючись статтями 9, 44, частиною 3 статті 123, частиною 8 статті 240, статтями 248, 250, 256, 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до суду.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.В. Трофімова