Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 367/2525/15-ц
провадження № 61-5042св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Гостомельська селищна рада Київської області, ОСОБА_1 ,
треті особи: комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Шахової О.В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» (далі - КП «Святошинське лісопаркове господарство»), ОСОБА_2 , про визнання рішення селищної ради та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, витребування земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що прокуратурою Київської області за результатами перевірки законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою Київської області земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.
Рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення селищної ради на ім'я ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у м. Ірпені Київської області.
На підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2010 року ОСОБА_2 відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_1 . Спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення і перебуває у постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», а її передача у власність фізичній особі відбулася з порушенням норм ЗК України та ЛК України. Кабінет Міністрів України погодження для вилучення земельної ділянки з постійного користування КП «Святошинське лісопаркове господарство» не давав. Вказана земельна ділянка, відведена Гостомельською селищною радою Київської області під забудову, є територією національного природного парку «Голосіївський» і відноситься до земель природно-заповідного фонду. Згідно зі статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, і розпорядження землями державної власності у межах, визначених цим Кодексом. Таким чином, позивачем за даним позовом є Кабінет Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником земель природоохоронного призначення.
Прокурор зазначав, що про допущені порушення прокуратура довідався лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51, тому позовну давність при пред'явленні позову прокурором не пропущено.
Прокурор просив:
визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га;
недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га;
витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України вказану земельну ділянку площею 0,1000 га, вартістю 36 671,20 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2016 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту - смт Гостомель, а тому Гостомельська селищна рада при прийнятті оспорюваного рішення про передачу цієї ділянки у власність ОСОБА_2 вийшла за межі своїх повноважень, порушивши законні інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України. Разом з тим, прокурор звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачами, що є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки про порушення права держави прокурор міг дізнатися ще у 2010 році під час проведення перевірки оригіналів рішень Гостомельської селищної ради Київської області про надання у власність громадянам земельних ділянок у смт Гостомелі Київської області.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що прокурору було і могло бути відомим про порушення прав держави починаючи з 2010 року, що підтверджується запитами прокуратури Київської області від 06 жовтня 2010 року та направленням на його адресу оспорюваного рішення та повного пакету документів, які стосувалися надання у власність громадянам земельних ділянок по непарній стороні АДРЕСА_2 від 13 січня 2011 року, 11 лютого 2011 року, 04 липня 2011 року, 05 листопада 2011 року, а з позовом до суду прокурор звернувся у квітні 2015 року, тобто з пропуском позовної давності, про застосування якої заявили відповідачі.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, апеляційний суд не з'ясував, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є у нього поважні причини для його поновлення. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. Апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув, а вирішуючи спір, послався на те, що прокуратура дізналася про порушення свого права у 2010 році, коли нею було отримано оригінали рішень Гостомельської селищної ради Київської області, проте матеріальним позивачем є не прокурор, а Кабінет Міністрів України, тому не встановивши коли про порушення свого права дізнався Кабінет Міністрів України, в інтересах якого прокурор звернувся з позовом до суду, ухвалив рішення з порушенням норм права. Крім того, у разі, якщо позивач заявив декілька позовних вимог, то питання застосування позовної давності, початку її перебігу та спливу має вирішуватися щодо кожної позовної вимоги окремо. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (провадження № 14-172цс18). Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог статей 212 - 214, 303, 315 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами вказаних положень закону та обставин справи не врахував, доводів прокурора не перевірив.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2016 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що земельна ділянка була виділена у власність ОСОБА_2 у березні 2010 року, тоді як межі парку «Голосіївський» було розширено у травні 2014 року, а, отже, посилання прокурора на виділення ділянки за рахунок території парку «Голосіївський» є необґрунтованими. Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Однак, права Кабінету Міністрів України рішенням селищної ради та виділенням відповідачу земельної ділянки не порушуються, оскільки відповідно до вимог статті 27 ЛК України до повноважень КМУ у сфері лісових відносин належить передача у власність та надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових діляок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності. У власність ОСОБА_2 було передано земельну ділянку площею 0,1500 га. В даному випадку слід зазначити, що прокурор, стверджуючи, що спірна земельна ділянка перебуває на законних підставах в користуванні КП «Святошинське ЛПГ» заявляє вимогу про витребування зазначеної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України. Задоволення зазначеної вимоги призведе до вилучення земельної ділянки в КП «Святошинське ЛПГ», яке згідно позиції прокурора на законних підставах користується зазначеною ділянкою. При цьому, жодних правових підстав вилучення земельної ділянки в законного землекористувача прокурор не наводить. Позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, оскільки ним не надано належних та достовірних доказів, які вказують на те, що земельна ділянка була передана у власність фізичної особи з порушенням вимог чинного законодавства та такою передачею було порушено права Кабінету Міністрів України. Ухвалюючи рішення по суті, суд першої інстанції прийшов до висновку про пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду, однак такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що право розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності було прийняте Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням повноважень, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави - поза її волею. З урахуванням вказаного, Верховний Суд враховує, що в силу об'єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ця спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (аналогічні правові висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження № 14-76цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, провадження № 14-71цс18). Разом з тим, апеляційним судом у порушення вимог частини п'ятої статті 411 ЦПК України не враховано висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими було скасоване попереднє судове рішення суду апеляційної інстанції, що унеможливлює ухвалення Верховним Судом нового рішення. Гостомельська селищна рада Київської області і ОСОБА_1 заявили про застосування наслідків спливу позовної давності. Ураховуючи те, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, апеляційний суд не з'ясував, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права та чи є у нього поважні причини для його поновлення. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. Однак, вказані обставини апеляційним судом при новому розгляді встановлені не були, а суд касаційної інстанції у силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов першого заступника прокурора Київської області задоволено.
Визнано недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 га.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217579, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0038 площею 0,1500 га.
Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0038 площею 0,1500 га вартістю 36 671,20 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорюване рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , та виданий на ім'я ОСОБА_2 державний акт, не були предметом судового розгляду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, лише в 2015 році прокурор звертався до суду із листами до начальника Держземагенства у м. Ірпінь та до генерального директора УДПЛВО «Укрдержліспроект» щодо інформування прокуратури області, чи відносяться земельні ділянки, зокрема 3210945900:01:101:0038, до земель КП «Святошинське лісопаркове господарство». Таким чином, вказані документи не дають підстави для висновку, що прокурору було відомо про оскаржуване рішення з 2011 року. Як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа, право якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Прокурором пред'явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як належного розпорядника землі. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, коли стало відомо про оспорюване рішення Гостомельської селищної ради Кабінету Міністрів України. В позовній заяві прокурор зазначив, що прокуратура довідалася про допущені порушення лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року №51. Вказані обставини відповідачами не спростовані. З позовом до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України прокурор звернувся в квітні 2015 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про пропущення прокурором позовної давності при зверненні до суду з вказаним позовом. Відповідачі рішення суду першої інстанції в частині висновків про законність та обґрунтованість позовних вимог не оскаржили. Тому рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, оскільки процедура вилучення та відведення спірної земельної ділянки, що перебувала у постійному користуванні лісового господарства та знаходилась у межах єдиного масиву в кварталі № 18 Київського лісництва, суперечить вимогам чинного законодавства, була проведена Гостомельською селищною радою Київської області поза межами її повноважень.
Аргументи учасників справи
У березні 2020 року Гостомельська селищна рада Київської області засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу, в якій просить: оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; рішення суду першої інстанції залишити без змін; судові витрати стягнути з позивача.
Касаційна скарга мотивована тим, що: не надано визначених законом правовстановлюючих документів, що підтверджують права власності держави в особі Кабінету Міністрів України на спірну земельну ділянку; не надано доказів того, що третя особа ОСОБА_2 на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 червня 2010 року з ОСОБА_1 не мала права на продаж земельної ділянки, а також не надано доказів того, що на відповідну дату оспорювань рішення ради було скасовано, а при нотаріальному оформлені земельної ділянки було допущено порушення і про відповідні порушення не було відомо позивачеві; не надано доказів, що спірна земельна ділянка вибула із володіння держави в особі Кабінету Міністрів України на момент її виділення Гостомельською селищною радою протиправно (загублена, викрадена тощо), прокурором не надані обвинувальні вироки суду, постанови про порушення кримінальних справ, протоколів про адміністративні правопорушення тощо; не надано доказів того, що спірна земельна ділянка на момент відведення її Гостомельською селищною радою, а саме 11 березня 2010 року, перебувала у власності держави в особі Кабінету Міністрів України або іншого спеціально уповноваженого державного органу, що дає підставу витребування майна у добросовісного набувача (питання про не належного позивача - держава в особі Кабінету Міністрів України); позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, оскільки ним не надано належних та достовірних доказів, які вказують на те. що земельна ділянка була передана у власність фізичної особи з порушенням вимог чинного законодавства та такою передачею було порушено права Кабінету Міністрів України.
Вказує, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України в оскаржуваному рішенні апеляційної інстанції не була врахована постанова Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 367/2530/15-ц та постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 367/2528/15-ц щодо добросовісного набувача, адже від з'ясування всіх обставин справи залежить правильне вирішення справи.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 червня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскількисуд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 13 лютого 2019 року у справі № 367/2530/15-ц; від 20 листопада 2019 року у справі № 367/2528/15-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що селище міського типу Гостомель було утворено відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 15 листопада 1938 року № 39/22 в існуючих межах Гостомельської сільради.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 22 липня 1967 року № 566 село Мостище було віднесено до складу і в підпорядкування Гостомельської селищної ради Київської області.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року № 791 «Про затвердження адміністративних меж міських (селищних) Рад депутатів трудящих Київської області» було затверджено адміністративні межі Ірпінського регіону разом із адміністративними межами селища Гостомель, який входив до складу міста Ірпінь.
Рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 і передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі вказаного рішення Гостомельської селищної ради Київської області 29 квітня 2010 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217579.
11 червня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_1 , про що зроблено відповідну відмітку на державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217579.
Позиція Верховного Суду
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Згідно пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) якщо спір не врегульовано суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року в справі № 367/3385/15-ц (провадження № 61-40959св18) вказано, що: «рішенням Гостомельської селищної ради Київської області № 1298-50-V від 11 березня 2010 року: затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ; передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 217581, виданого на підставі рішення Гостомельської селищної ради № 1298-50-V від 11 березня 2010 року, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Згідно договору купівлі-продажу від 15 червня 2010 року ОСОБА_2 продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 , а останній в свою чергу, за договором купівлі-продажу від 11 вересня 2010 року продав її ОСОБА_1. У справі, що переглядається, позовні вимоги про визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га, спрямовані на оспорення права власності на земельну ділянку особи, що виникло внаслідок його реалізації. Оскільки прокурор позовних вимог до ОСОБА_2 не пред'явив, клопотань про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів».
У справі, що переглядається, встановлено, що земельна ділянка, яка відведена на підставі оспорюваного рішення від 11 березня 2010 року у власність ОСОБА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу від 11 червня 2010 року відчужена ОСОБА_1 . Прокурор позовних вимог до ОСОБА_2 не пред'явив, клопотань про залучення його до участі у справі як співвідповідача не заявляв, а тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га та недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 , внаслідок неналежного складу співвідповідачів. З огляду на незалучення до участі в справі осіб, питання про права та обов'язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог, в задоволенні вказаних вимог слід було відмовити з цих підстав. Відповідно, в задоволенні позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки від ОСОБА_1 , слід було відмовити внаслідок того, що вона є похідною. Тому постанову апеляційного суду слід скасувати. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні цих позовних вимог з інших мотивів. Тому рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року в справі № 367/3385/15-ц (провадження № 61-40959св18) колегія суддів вважає, що: постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята без додержання норм процесуального права; касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; постанову апеляційного суду скасувати; рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частині в редакції цієї постанови.
Гостомельською селищною радою Київської області сплачено 1 707,80 грн судового збору за подання касаційної скарги. Тому з Київської обласної прокуратури на користь Гостомельської селищної ради Київської області підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року скасувати.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2016 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Стягнути з Київської обласної прокуратури на користь Гостомельської селищної ради Київської області 1 707,80 грн судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов