79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.01.2021 справа № 914/1200/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,
розглянувши в судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транс Україна", с.Пасіки-Зубрицькі Пустомитівський район Львівська область
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м.Львів
про: стягнення зайво перерахованих коштів на суму 80 317, 00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Удуд Н.Я. - в.о. директора, головний бухгалтер згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: Чорней О.В. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001006 від 15.05.2018 р.; довіреність за № 112-07-6649 від 23.12.2020 р.
20.05.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Транс Україна" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" про стягнення зайво перерахованих коштів на суму 80 317, 00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20 травня 2020 року справу № 914/1200/20 передано на розгляд судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 25.05.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк на усунення недоліків, допущених при поданні та оформленні позову.
09.06.2020 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2020 р., подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 19366/20.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 16.06.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначено на 22.07.2020 р.
24.06.2020 р. представником відповідача подано клопотання від 24.06.2020 р. (за вх. № 20425/20) про залишення позовної заяви позивача без руху. Вказане клопотання відповідача було обґрунтовано тим, що відповідно до п.3 ч.3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити "зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються". В порушення зазначеної процесуальної норми, позовна заява не містить такого обґрунтованого розрахунку взагалі і це позбавляє Відповідача можливості викласти усі свої заперечення у відзиві.
07.07.2020 р. відповідачем, на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2020 р., подано на адресу суду відзив з додатками на позовну заяву за вих. № 112-07-3709 від 07.07.2020 р. (за вх.№ 21373/20), відповідно до якого відповідач заперечує позовні вимоги та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, які викладені у поданому відзиві.
Суд, керуючись ч. 11 ст.176 ГПК України, ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 22.07.2020 р. задоволив клопотання відповідача за вх. № 20425/20 від 24.06.2020 р. про залишення позовної заяви позивача без руху. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транс Україна" до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" про стягнення зайво перерахованих коштів на суму 80 317, 00 грн. (за вх.№ 1170 від 20.05.2020 р.) судом залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Транс Україна" строк у 5 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків позовної заяви, а саме: надати суду належним чином завірені акти про спожиту електроенергію за серпень 2016 (з показником приладу обліку 000782) та за квітень 2017 (з показником приладу обліку 000631) та деталізований розрахунок суми, що стягується. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Транс Україна" у випадку подання додаткових доказів невідкладно надіслати їх копії учасникам справи. Докази про це надати суду.
Представником позивача, 07.08.2020 р., на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2020 р., подано заяву з додатками про усунення недоліків (за вх. № 23666/20) про долучення до матеріалів справи наступних документів, а саме: деталізований розрахунок, копія акту про використану електричну енергію за серпень 2016 р., копія акту про використану електричну енергію за травень 2017 р., докази направлення вказаної заяви позивача на адресу відповідача.
У зв'язку з наведеним, ухвалою від 10.08.2020 р. судом постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/1200/20 за правилами загального позовного провадження за ініціативою суду, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 23.09.2020 р.
21.09.2020 р. представником відповідача подано на адресу суду заперечення на позовні вимоги позивача за вх. № 27392/20, відповідно до яких відповідач позовні вимоги заперечує та просить суд у позові відмовити повністю з підстав, які викладені у поданих запереченнях.
В підготовчому засіданні 23.09.2020 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, судом оголошувалась перерва до 07.10.2020 р.
07.10.2020 р. представником позивача подано на адресу суду заперечення на відзив з додатками за вх.№ 29113/20, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Транс Україна" 80 317, 00 грн. основного боргу та судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.10.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/1200/20 на тридцять днів. Судом постановлено розгляд справи у підготовчому засіданні відкласти на 04.11.2020 р. Позивачу роз'яснено про необхідність надати суду належним чином завірені акти про використану електроенергію за липень 2016 року та за квітень 2017 року, які підписані сторонами договору. Докази (судові рішення), на які позивач покликається в обгрунтування своїх позовних вимог; належним чином завірені платіжні доручення, які б підтверджували факт оплати позивачем за використану електроенергію по показах 000782 кВт за липень 2016 р. та за використану електроенергію по показах 000631 кВт за квітень 2017 р.
04.11.2020 р. представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2020 р., подано на адресу суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи за вх.№ 31841/20.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 04.11.2020 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/1200/20 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.12.2020 р.
02.12.2020 р. представником позивача подано на електронну адресу суду письмові пояснення у даній справі за вх. № 34523/20.
Крім того, 02.12.2020 р. представниками позивача подано на електронну адресу суду заяву щодо вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог за вх. № 34613/20
В судовому засіданні 02.12.2020 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва до 09.12.2020 р.
09.12.2020 р. представником позивача подано на електронну адресу суду заяву щодо виконання вимог ухвали суду від 02.12.2020 р. за вх. № 35201/20.
09.12.2020 р. представником позивача подано на адресу суду заяву (за вх. № 35248/20) від 09.12.2020 р., в якій зазначається про те, що представник позивача просить суд вважати заяву за вх. № 35201/20 від 09.12.2020 р. не поданою і просить не розглядати її по суті.
В судовому засіданні 09.12.2020 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва до 13.01.2021 р.
05.01.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду письмові пояснення з додатками за вх. № 127/21, відповідно до яких представник відповідача заперечує позовні вимоги повністю з підстав, які вказані у поданих письмових поясненнях.
12.01.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду заяву про долучення документів до матеріалів справи за вх. № 472/21.
Крім того, 12.01.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду заяву про зменшення позовних вимог за вх. № 64/21, відповідно до якої позивач просить суд зменшити позовні вимоги на суму 9 000,00 грн.
Судове засідання, яке було призначено на 13.01.2021 р. не відбулося через виникнення технічних проблем у залі судового засідання № 12 Господарського суду Львівської області.
У зв'язку з наведеним, суд ухвалою від 14.01.2021 р. розгляд справи по суті призначив на 27.01.2021 р.
27.01.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, запереченнях на відзив за вх. № 29113/20 від 07.10.2020 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
Представник позивача в судовому засіданні просив суд розглянути заяву позивача про зменшення позовних вимог за вх. № 64/21 від 12.01.2021 р. та зменшити заявлені позовні вимоги на суму 9 000,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання 27.01.2021 р. з розгляду справи по суті з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 21373/20 від 07.07.2020 р., письмових запереченнях за вх. № 27392/20 від 21.09.2020 р., письмових поясненнях за вх. № 127/21 від 05.01.2021 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Представник відповідача в судовому засіданні просив суд в позові відмовити. Крім того, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні заяви представника позивача про зменшення позовних вимог за вх. № 64/21 від 12.01.2021 р.
Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про зменшення позовних вимог за вх. № 64/21 від 12.01.2021 р., заслухавши представників сторін, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 04.11.2020 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/1200/20 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.12.2020 р.
Заява позивача про зменшення позовних вимог за вх. № 64/21 надійшла на електронну адресу суду 12.01.2021 р. на стадії розгляду справи № 914/1200/20 по суті.
Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Порядок вирішення питань, що виникають у зв'язку з поновленням та продовженням процесуальних строків визначено статтею 119 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.119 ГПК України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
З аналізу наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що поновленню підлягає лише той процесуальний строк, який встановлений законом.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подано на адресу суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про зменшення позовних вимог.
Суд має перевірити доводи, викладені у клопотанні та оцінити докази, надані заявником на підтвердження об'єктивної неможливості своєчасного вчинення таких процесуальних дій, і, з урахуванням обставин пропуску строку, зробити мотивований висновок стосовно наявності або відсутності правових підстав для його відновлення.
Доказів неможливості подання заяви про зменшення розміру позовних вимог у строк встановлений законом та неможливості подання письмово повідомлення в суд позивачем не подано.
При цьому, суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі №910/7221/17.
За таких обставин, суд доходить висновку, що поважних причин пропуску процесуального строку, а відтак необхідності його поновлення, не має. При цьому суд констатує, що ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справи і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлений чіткий порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, запроваджено розумні обмеження, в тому числі щодо збільшення чи зменшення розміру позовних вимог. Саме всі процесуальні дії учасників справи повинні вчинятися своєчасно для того, щоб в подальшому не залишалося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи.
Враховуючи, що пропущений позивачем процесуальний строк був встановлений законом, суд відмовляє в прийнятті до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог за вх. № 64/21 від 12.01.2021 р. у даній справі на стадії розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1200/20.
В судовому засіданні 27.01.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
16 серпня 2016 року представниками ПАТ «Львівобленерго» було проведено перевірку об'єкта споживача ТзОВ «Агро - Транс Україна» за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Товщів, в ході якої виявлено порушення споживачем ПКЕЕ. За наслідками виявлених порушень ПКЕЕ представниками ПАТ «Львівобленерго» було складено Протокол про порушення № 028409 від 16.08.2016 р. 16 серпня 2016 року згідно акту про порушення №028409 показник лічильника №4901605 становив 000570 кВт, а по акту за серпень 2016 року оплачено за 000782 кВт, тобто ТзОВ "Агро-Транс Україна" передплачено за 212 кВт*80(коефіцієнт), що становить 16960 кВт. Згідно встановленої на цей час ціни 2,68 грн.* 16960 кВт, сума зайво перерахованих коштів становить 45 452,80 грн. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем на суму 45 452,80 грн. нараховано 3 % річних в розмірі 5 417,00 грн., а також втрати від інфляції в розмірі 17 604,73 грн. за весь період нарахування.
15 травня 2017 року представниками ПАТ «Львівобленерго» було проведено перевірку об'єкта споживача ТзОВ «Агро - Транс Україна» за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Товщів, в ході якої виявлено порушення споживачем ПКЕЕ. За наслідками виявлених порушень ПКЕЕ представниками ПАТ «Львівобленерго» було складено Протокол про порушення № 028414 від 15.05.2017. 15 травня 2017 року згідно акту про порушення № 028414 показник лічильника № 67280042 становив 000621 кВт, а по акту за квітень 2017 року оплачено за 000631 кВт, тобто ТОВ "Агро-Транс Україна" передплачено за 10 кВт*80 (коефіцієнт), що становить 800 кВт. Згідно встановленої на цей час ціни 2,68 грн*800 кВт, сума зайво перерахованих коштів ТОВ "Агро-Транс Україна" становить 2 144,00 грн. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем на суму 2 144,00 грн. нараховано 3 % річних в розмірі 191,00 грн. та втрати від інфляції 507,47 грн. за весь період нарахування. Крім того, позивачем в ціну позову включено вартість лічильника в розмірі 9 000,00 грн. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 80 317, 00 грн. зайво перерахованих коштів та судові витрати покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 21373/20 від 07.07.2020 р. відповідач посилається на те, що позивачем у справі не надано усіх доказів, які б підтверджували дійсність тих показників лічильника, які задіяні останнім у підрахунку суми зайво сплачених коштів; не надано належного розрахунку (у тому числі сум 3% річних та інфляційних); не зазначено, які безпосередньо обставини підтверджують виписки банку та рахунки за активну електроенергію за декілька розрахункових періодів, що долучені Позивачем до позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів в т.ч. оригіналів, суд встановив наступне.
29.09.2014 р. між ПАТ "Львівобленерго" (постачальник) та ТзОВ "Агро-Транс Україна" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 209030, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору № 209030 від 29.09.2014 р. під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Відповідно до п. 3.1.5 договору № 209030 від 29.09.2014 р. постачальник має право доступу до належних споживачу засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності, контролю показників якості електричної енергії для контролю дотримання встановлених режимів споживання енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 2016 року представниками ПАТ «Львівобленерго» було проведено перевірку об'єкта споживача ТзОВ «Агро - Транс Україна» за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Товщів, в ході якої виявлено порушення споживачем ПКЕЕ, а саме: дії споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку: несанкціоноване втручання у роботу багатофункціонального приладу обліку, при ввімкненому навантаженні облік електроенергії не проводився (згідно графіка електричного навантаження приладу обліку) (п. 3.34, 6.40, 10.2.); відсутність на приладах обліку пломб з відбитками тавр про повірку (заводських) приладу обліку, встановлення підроблених пломб з відбитками тавр про повірку приладів обліку (п. 3.3, 3.31,3.34,6.40, 10.2 ПКЕЕ).
За наслідками виявлених порушень ПКЕЕ представниками ПАТ «Львівобленерго» було складено Протокол про порушення № 028409 від 16.08.2016, прилад обліку споживача №4901605 знятий, укладений у сейф-пакет В00008714 та вилучений з метою проведення відповідного експертного дослідження.
Відповідно до акту про порушення №028409 від 16.08.2016 року, складеного інженерами з технічного аудиту ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та за участю директора ТОВ "Агро-Транс Україна" ОСОБА_7 у відомостях про прилади обліку електричної енергії споживача на дату складання акта вказано заводський номер приладу обліку електроенергії - 4901605, 2014 року випуску. Представник споживача відмовився від підписання акту про порушення.
Враховуючи те, що представник споживача відмовився від підписання Акту про порушення, ПАТ «Львівобленерго» листом № 134-4763 від 18.08.2016 направило позивачу цей Акт з іншими додатками та одночасно повідомило про те, що засідання комісії з розгляду акта про порушення буде здійснюватися після отримання результатів експертизи. Супровідним листом № 134-4882 від 25.08.2016 ПАТ «Львівобленерго» направило прилад обліку споживача № 4901605 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням провести електротехнічне дослідження приладу обліку електричної енергії.
У висновку комплексного комісійного експертного дослідження електротехнічного та трасологічного дослідження № 9166/9341 від 23.12.2016 зазначено наступне: 1. Дві пломби, зняті з електролічильника зав. № 4901606, з відбитками « 15/1»та « 15/ЕМН» розкриттю та повторному навішуванню не піддавалися. 2. Будь-яких порушень цілісності номерних пломб-наклейок ПАТ «Львівобленерго» (№ 00889773) та слідів, що свідчили б про порушення або повторне наклеювання пломб, немає. На поверхнях корпусу, частинах та деталях досліджуваного приладу обліку будь-яких слідів впливу сторонніх інструментів немає. Ознак аварійного режиму роботи, ознак механічного втручання у внутрішні компоненти схеми досліджуваного лічильника не встановлено. Встановити, чи піддавався наданий на дослідження прилад обліку електричної енергії зав. № 4901606 зовнішньому впливу з метою викривлення показань, не надається за можливе, з причин, викладених в дослідницькій частині (через відсутність спеціалізованого обладнання та програмного забезпечення).
Як зазначає позивач у позовній заяві, 16 серпня 2016 року згідно акту про порушення №028409 показник лічильника №4901605 становив 000570 кВт, а по акту за серпень 2016 року оплачено за 000782 кВт, тобто ТзОВ "Агро-Транс Україна" передплачено за 212 кВт*80(коефіцієнт), що становить 16960 кВт. Згідно встановленої на цей час ціни 2,68 грн.* 16960 кВт, сума зайво перерахованих коштів становить 45 452,80 грн. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем на суму 45 452,80 грн. нараховано 3 % річних в розмірі 5 417,00 грн., а також втрати від інфляції в розмірі 17 604,73 грн. за весь період нарахування.
15 травня 2017 року представниками ПАТ «Львівобленерго» було проведено перевірку об'єкта споживача ТзОВ «Агро - Транс Україна» за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Товщів, в ході якої виявлено порушення споживачем ПКЕЕ, а саме: дії споживача, які призвели до зміни показів приладів обліку: несанкціоноване втручання у роботу багатофункціонального приладу обліку, при ввімкненому навантаженні облік електроенергії не проводився (згідно графіка електричного навантаження приладу обліку) (п. 3.34, 6.40, 10.2.); відсутність на приладах обліку пломб з відбитками тавр про повірку (заводських) приладу обліку, встановлення підроблених пломб з відбитками тавр про повірку приладів обліку (п. 3.3, 3.31,3.34,6.40, 10.2 ПКЕЕ).
За наслідками виявлених порушень ПКЕЕ представниками ПАТ «Львівобленерго» було складено Протокол про порушення № 028414 від 15.05.2017, прилад обліку споживача №67280042 знятий, укладений у сейф-пакет BU0008721 та вилучений з метою проведення відповідного експертного дослідження.
Відповідно до акту про порушення №028414 від 15.05.2017 року, складеного інженерами з технічного аудиту ОСОБА_1., ОСОБА_12., ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та за участю директора ТОВ "Агро-Транс Україна" ОСОБА_7 у відомостях про прилади обліку електричної енергії споживача на дату складання акта вказано заводський номер приладу обліку електроенергії - 67280042, 2016 року випуску.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 15 травня 2017 року згідно акту про порушення № 028414 показник лічильника № 67280042 становив 000621 кВт, а по акту за квітень 2017 року оплачено за 000631 кВт, тобто ТОВ "Агро-Транс Україна" передплачено за 10 кВт*80 (коефіцієнт), що становить 800 кВт. Згідно встановленої на цей час ціни 2,68 грн*800 кВт, сума зайво перерахованих коштів ТОВ "Агро-Транс Україна" становить 2 144,00 грн. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем на суму 2 144,00 грн. нараховано 3 % річних в розмірі 191,00 грн. та втрати від інфляції 507,47 грн. за весь період нарахування.
Крім того, позивачем в ціну позову включено вартість лічильника в розмірі 9 000,00 грн. 30 липня 2015 року ТОВ «Агро-Транс Україна» придбано у ПП «Кіловат» електролічильник трьохфазний багатофункціональний LZQJ-XC-S1F6-AB-FPB-D4-06001H-F50Q трансформаторного включення вартістю 9 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 25 від 30.07.2015 р. на суму 9 000,00 грн., виданою постачальником - ПП «Кіловат» покупцю - ТОВ «Агро-Транс Україна». Вказана видаткова накладна долучена позивачем до матеріалів справи.
Оцінка суду.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін (2016-2017 р.р.), зокрема, і порядок розрахунків за спожиту електроенергію існували в період дії договору про постачання електричної енергії №209030 від 29.09.2014 р.
Діючі на час спірних правовідносин Правила користування електричною енергією (втратили чинність відповідно до Постанови НКРЕКП від 14.03.2018) щодо порядку розрахунків передбачали наступне (пп.6.6, 6.11.,6.13): Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем; Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Порядок зняття показів розрахункових засобів обліку зазначається у договорі про постачання електричної енергії. У передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію.
Враховуючи наведене, умовами Договору №209030 від 29.09.2014 р. визначено наступне. Відповідно до п. 2.3.3 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №№ 2 та 9. Розрахунковим періодом вважається період з 13 числа попереднього місяця до 12 числа поточного місяця (включно), який прирівнюється до календарного. Величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду (Додаток 2 до Договору). Покази засобів обліку знімаються 13-го числа кожного місяця представником споживача. Належно оформлений Акт про використану електричну енергію споживач надає в розрахункову групу електропередавальної організації (Додаток 9 до Договору). На підставі засобів обліку електричної енергії та умов додатка № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» оформлюється акт про використану електричну енергію (п.7.5 Договору). Таким чином, фактичне споживання електроенергії підтверджується двостороннім Актом про використану електроенергію у спосіб, визначений сторонами Договору. І такі двосторонні акти за спірні розрахункові періоди були надані Позивачем та долучені до матеріалів справи, а саме: акт про використану електричну енергію за серпень 2016 р. та акт про використану електричну енергію за травень 2017 р. (а.с. 131-132). Підписавши Договір про постачання електричної енергії №209030 від 29.09.2014 р. та додатки до нього, сторони погодили всі його істотні умови та взаємні зобов'язання. Позивач щомісяця надавав Акти про використану електроенергію, по яких видавались рахунки і відбувався розрахунок за спожиту останнім електроенергію.
Розрахунковим періодом вважається період з 13 числа попереднього місяця до 12 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду (Додаток 2 до Договору). Покази засобів обліку знімаються 13-го числа кожного місяця представником споживача. Належно оформлений Акт про використану електричну енергію споживач надає в розрахункову групу електропередавальної організації (Додаток 9 до Договору), що і виконувалось із сторони споживача.
Такі акти щомісячно складались самим споживачем із зазначенням даних показників і підписувались, як і представником споживача, так і представником постачальника в період дії договору №209030 від 29.09.2014 р., чого не заперечували в судовому засіданні представники позивача та відповідача.
Доказів того, що позивачем у спірні періоди підтверджувались будь-які інші показники спожитої електроенергії аніж ті, що зазначені в Актах про використану електроенергію останнім не надано. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, Акти про порушення №№ 028409, 028414 не є належними доказами для проведення розрахунків за спожиту Позивачем електроенергію. Зазначені Акти про порушення були предметом розгляду в судових справах № №914/2214/17,914/2230/19. В обидвох справах суди прийшли до висновку, що факт порушення мав місце, проте через відсутність висновків спеціалізованих установ (експертів) не може вважатись доведеним. Не можуть братись до уваги показники, які не погоджені сторонами з Актів, дійсність яких заперечувалась самим Позивачем. В обидвох судових справах, де в якості доказів надавались Акти про порушення (№№ 028409, 028414), в своїх заявах по суті (що знайшло своє відображення і у рішеннях судів) Позивач стверджував, що в оформленні зазначених документів він участі не брав; Акти складені з порушенням ПКЕЕ та не можуть вважатись належними доказами у справах. Натомість, у справі, що розглядається, позивач долучає їх до позовної заяви вже в якості належних і допустимих доказів та використовує для розрахунків, зазначені в них показники приладів обліку.
Щодо заявлених до стягнення позивачем зайво перерахованих коштів на суму 2144,00 грн. суд зазначає наступне.
15.05.2017 на об'єкті позивача в результаті проведеної перевірки було виявлено порушення, яке полягало в діях споживача, які призвели до зміни показів приладу обліку, про що було складено Акт про порушення № 028414 з подальшим його розглядом та прийняттям рішення про нарахування кількості та вартості недоврахованої електричної енергії в сумі 180142,24 грн.
Нарахування по Акту про порушення було проведено відповідно до діючої на той час Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією. Відповідно до п.2.4 Методики сума до сплати за Актом має бути зменшена на величину вартості оплаченої електричної енергії, що і було зроблено під час розгляду Акту № 028414 та відображено в розрахунку. Так, з Розрахунку обсягу та вартості недоврахованої електроенергії вбачається, що з нарахування по Акту було знято 912 кВт/год., попередньо виставлених за показниками, наданими Позивачем. Зазначене повністю спростовує зайве перерахування Позивачем коштів на суму 2 144,00 грн. за неспожиті,але оплачені 800 кВТ/год.
Щодо заявлених до стягнення позивачем зайво перерахованих коштів на суму 45 452,80 грн. суд зазначає наступне.
16.08.2016 на об'єкті позивача в результаті проведеної перевірки було виявлено порушення, яке полягало в діях споживача, які призвели до зміни показів приладу обліку, про що було складено Акт про порушення № 028409 з подальшим його розглядом та прийняттям рішення про нарахування кількості та вартості недоврахованої електричної енергії в сумі 1000047,60 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 р. у справі 914/2214/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2018 р. визнано недійсним та скасовано рішення комісії Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", яке оформлено протоколом № 028409-ЛОЕ від 26 липня 2017 р., що прийняте на засіданні комісії по розгляду Акту про порушення ПКЕЕ № 028409 від 16.08.2016 р.
Позивачем не надано усіх доказів, які б підтверджували дійсність тих показників лічильника, які задіяні останнім у підрахунку суми зайво сплачених коштів; не зазначено, які безпосередньо обставини підтверджують виписки банку та рахунки за активну електроенергію за декілька розрахункових періодів, що долучені позивачем до позову.
Суд зазначає, що доказів того, що позивачем у спірні періоди підтверджувались будь-які інші показники спожитої електроенергії аніж ті, що зазначені в двосторонніх Актах про використану електроенергію, останнім не надано. Матеріали справи № 914/1200/20 таких доказів не містять.
Спірні кошти не є зайво перерахованими. Вони оплачувались відповідно до умов Договору №209030 від 29.09.2014 р. за показниками приладу обліку, які надавав особисто споживач.
Натомість, позивач, в якості бази для визначення суми зайво сплачених коштів (а саме як розрахункових показників), використовує показники з Актів про порушення ПКЕЕ від 16.08.2016 №028409 та від 15.05.2017 №028414, що є безпідставним, з огляду на наступне. У тому випадку, коли має місце порушення ПКЕЕ - складається Акт за встановленою формою (викладеною у діючій на той час Методиці визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ). Ця форма передбачала внесення до Акту показника лічильника на час порушення. При цьому ані законодавцем, ані умовами Договору №209030 від 29.09.2014 р. не визначено, що такий показник може чи має використовуватись для проведення розрахунків за спожиту електроенергію. Такий показник лічильника зазначався для проведення донарахування по акту, що являє собою окремий розрахунок за формулами Методики, з окремим порядком визначення кількості та вартості недоврахованої електроенергії.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 000,00 грн. вартості електролічильника трьохфазного багатофункціонального LZQJ-XC-S1F6-AB-FPB-D4-06001H-F50Q трансформаторного включення, суд зазначає наступне. Сума вартості електролічильника в розмірі 9 000,00 грн. включена позивачем в загальну суму зайво перерахованих коштів, які останній просить суд стягнути з ПрАТ «Львівобленерго». Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не сплачував Відповідачу 9 000, 00 грн. за лічильник, відповідно і зайвого перерахування коштів бути не може, а ПрАТ «Львівобленерго» у даному випадку не є належним відповідачем. Вказаний лічильник був вилучений представниками енергопостачальника в результаті перевірки на об'єкті Позивача 16.08.2016 (для проведення експертиз та досліджень). Притримувався Відповідачем до закінчення розгляду справи № 914/2214/17 і на даний час зберігається у ПрАТ «Львівобленерго» та може бути повернутий Позивачу. Позивач не звертався до Відповідача з заявою про повернення йому приладу обліку. Облік електроенергії весь цей час здійснюється лічильниками ПрАТ «Львівобленерго», останній з яких встановлено споживачу в лютому 2019 року. Позивачем в даному випадку обрано неналежний спосіб захисту, оскільки у даному випадку, Позивач та Відповідач можуть бути суб'єктами кондиційного зобов'язання, а саме зобов'язання щодо повернення майна. Відповідно, вимога про повернення коштів може мати місце лише у тому випадку, коли майно неможливо повернути в натурі (ч.2 ст.1213 ЦК України).
Зі встановлених вище обставин справи вбачається, що підстави, зазначені позивачем у позові, не знайшли свого належного підтвердження в поданих сторонами доказах.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів містаЖовті Води) від 25 грудня 1997 року дав офіційне тлумачення такого змісту.
Конституційний Суд України в мотивувальній частині цього рішення зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить, загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Як вбачається із викладеного вище, позивачем і доданими у справі доказами не доведено порушення прав позивача у справі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для задоволення позову. Відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України сплачений судовий збір у даній справі в розмірі 2 102,00 грн. покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та в строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складений 03.02.2021 р.
Суддя О.З. Долінська