79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.01.2021 справа № 914/2073/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Леся-Плюс”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”
про стягнення 448320,53 грн.
за участю представників:
від позивача Щербюк О.Ю.
від відповідача Каленчук Г.Г.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Леся-Плюс” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” про стягнення 448320,53 грн., з яких 382597,00 грн. - сума основного боргу, 46806,23 грн. - пеня, 9696,72 грн. - 3% річних та 9220,58 грн. - інфляційні втрати.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Представник позивача подав клопотання (вх.№1564/21 від 21.01.2021р.) про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №UA1305 від 17.12.2020р. на суму 50000,00 грн., як доказ часткового погашення заборгованості відповідачем.
В поданому клопотанні позивач просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 50000,00 грн. основного боргу, у зв?язку з відсутністю предмета спору в цій частині.
Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2021р. позовні вимоги за винятком 50000,00 грн. основного боргу, підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.01.2021р. проти задоволення позову заперечив, однак відзив на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю “Україна” не подало.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив таке.
19.11.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Леся-Плюс” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Україна” (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів, відповідно до пункту 1 якого, продавець зобов'язується передати на умовах даного договору у власність покупця товар (склопакети), а покупець зобов'язується сплатити його повну вартість. Вартість товару, найменування, кількість, ціна товару, що постачається, визначається у накладній на поставку товару.
Згідно із пунктом 4 договору, ціна товару визначається сторонами в порядку, визначеному цим договором. Покупець сплачує 50% від вартості товару згідно рахунку постачальника після підтвердження замовлення / до передачі завдання на виготовлення склопакетів у виробництво. Покупець сплачує решту вартості товару в день отримання товару (відтермінування платежу можливе протягом 1-го банківського дня з моменту отримання товару) згідно накладної на поставку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (або через касу продавця). Оплата є такою, що відбулася, з моменту надходження відповідних коштів на поточний рахунок продавця в повному обсязі.
Пунктом 5 договору передбачено, що доставка товару здійснюється продавцем. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у спосіб, який забезпечує схоронність товару за звичайних умов зберігання та транспонтування. Передача (приймання-здача) товару здійснюється за адресою с.Брюховичі. Приймання-передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в двох оригінальних примірниках: 1 примірник - покупцю, 1 примірник - продавцю. покупець у разі виявлення недоліків поставленого товару за якістю поставленого товару має право пред?явити вимоги до виготовлювача даного товару за умови, що ці недоліки були виявлені при отриманні товару.
Відповідно до пункту 7 договору, у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Як зазначає позивач, він на виконання умов договору купівлі-продажу за період із 01.01.2019р. по 09.10.2019р. продав відповідачу товар на загальну суму 418705,00 грн., однак відповідач порушуючи умови договору здійснив лише часткові оплати на загальну суму 36108,00 грн., у зв?язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 382597,00 грн.
У зв?язку з неналежним виконанням умов договору, позивач на підставі пункту 7 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 46806,23 грн.
Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 9696,72 грн. - 3% річних та 9220,58 грн. - інфляційних втрат.
Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 448320,53 грн., з яких 382597,00 грн. - сума основного боргу, 46806,23 грн. - пеня, 9696,72 грн. - 3% річних та 9220,58 грн. - інфляційні втрати.
Відповідач належним чином проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а також частково слід закрити провадження у справі з огляду на таке.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 19.11.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Леся-Плюс” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Україна” (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів, відповідно до пункту 1 якого, продавець зобов'язується передати на умовах даного договору у власність покупця товар (склопакети), а покупець зобов'язується сплатити його повну вартість.
Факт продажу позивачем відповідачу товару підтверджується наступними видатковими накладними, що підписані обома сторонами: №34 від 09.01.2019р. на суму 4853,00 грн., №1627 від 19.06.2019р. на суму 17104,00 грн., №2850 від 30.08.2019р. на суму 14151,00 грн., №3054 від 26.09.2019р. на суму 192298,00 грн., №3093 від 30.09.2019р. на суму 45966,00 грн., №3131 від 02.10.2019р. на суму 107170,00 грн. та №3264 від 09.10.2019р. на суму 37163,00 грн.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, позивач продав відповідачу товар на загальну суму 418705,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем до пред?явлення позивачем позову було сплачено 36108,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №ПН11860593 від 11.09.2019р. на суму 14151,00 грн., платіжним дорученням №1201 від 18.06.2019р. на суму 17104,00 грн. та платіжним дорученням №1156 від 09.01.2019р. на суму 4853,00 грн.
Як стверджує позивач у позовній заяві, як вбачається із розрахунку позовних вимог та як підтверджується матеріалами справи, сума основного боргу станом на дату пред?явлення позову становила 382597,00 грн.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідач після пред?явлення позивачем позову частково сплатив заборгованість на суму 50000,00 грн., що підтверджується платіжним доручення №UA1305 від 17.12.2020р. на суму 50000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, враховуючи те, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 50000,00 грн. відсутній предмет спору, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в цій частині.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що станом на дату ухвалення рішення суду, сума основного боргу відповідача становить 332597,00 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, відповідно до пункту 7 договору, у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 332597,00 грн. - основного боргу, 46806,23 грн. - пені, 9696,72 грн. - 3% річних та 9220,58 грн. - інфляційних втрат є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 6724,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8480 від 05.08.2020р. на суму 6724,80 грн.
Згідно із частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 6724,80 грн. судового збору.
Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” (81501, Львівська область, Городоцький район, село Братковичі, будинок 36А, ідентифікаційний код 19158424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Леся-Плюс” (45624, Волинська область, Луцький район, село Великий Омеляник, вулиця Володимирська, будинок 3, ідентифікаційний код 21744779) 332597,00 грн. - основного боргу, 46806,23 грн. - пені, 9696,72 грн. - 3% річних, 9220,58 грн. - інфляційних втрат та 6724,80 грн. - судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 50000,00 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 01.02.2021р.
Суддя М.М. Петрашко