61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
19 січня 2010 р.Справа № 2-а-42284/09/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
головуючого судді - Бенедик А.П.
суддів: Донець Л.О.
Калиновського В.А.
за участю секретаря
судового засідання Лаба О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 р. по справі № 2-а-42284/09/1670
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області
до Полтавського обласного центру медико - соціальної експертизи
про визнання дій неправомірними,
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо скасування рішень та зобов'язати відповідача скасувати рішення про встановлення групи інвалідності громадянину Лісняк Н.К., відкликати відповідні витяги із акту огляду у МСЕК, видані громадянину Лісняк Н.К. для призначення пенсії по інвалідності.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що КРУ в Новосанжарському районі Полтавської області проведена позапланова виїзна ревізія, за результатами якої встановлено, що згідно даних спеціалізованої онкологічної МСЕК Полтавського обласного Центру МСЕ у онкологічній МСЕК відсутні акти огляду у МСЕК про проходження третьою особою медико-соціальної експертизи. По даним онкологічної МСЕК ця особа не значиться як особа, яка проходила медико-соціальну експертизу, та відсутні документи на встановлення їй групи інвалідності. Внаслідок надання спеціалізованою онкологічною МСЕК довідок „Витяг з акту огляду у МСЕК" про встановлення групи інвалідності вищезазначеній особі, по якій відсутня медична документація про проходження огляду, яка не перебуває на диспансерному обліку та не направлялася для проходження огляду до МСЕК лікувальними закладами, нанесено збитки Управлінню Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області в загальній сумі 10 602, 83 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання бездіяльності посадових осіб неправомірними.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року та прийняти нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зауважує, що він звернувся до суду з позовом про скасування витягу із акту огляду у МСЕК та визнання протиправною бездіяльності посадових осіб, а не з позовом про відшкодування шкоди, тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Приймаючи рішення про закриття провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства .
Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративною юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, до суб'єктів владних повноважень віднесено органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Аналіз зазначеної норми закону дає можливість дійти до висновку про те, що необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Функції та завдання медико-соціальної експертизи, а також права та обов'язки медико-соціальних експертних комісій визначені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83.
Вказане Положення не наділяє медико-соціальні експертні комісії будь-якими владними управлінськими функціями при здійсненні ними своїх повноважень щодо визначення ступеню обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стану її працездатності, встановлення групи, причини і часу настання інвалідності.
Виходячи з вищевказаного, відповідач по справі не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, а отже відповідно до цієї норми не є суб'єктом владних повноважень.
Позовна заява та викладені в ній обставини свідчать про те, що предметом оскарження є бездіяльність відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не здійснює у спірних правовідносинах владних управлінських функцій.
За загальним правилом, відповідно до ч.3 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.50 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень може заявити позов лише в випадках, безпосередньо передбачених цією нормою або в інших випадках, установлених законом.
Позивачем не наведено норми закону, яка надає органам УПФУ реалізовувати свої повноваження шляхом звернення до суду з позовом до органів МСЄК із вимогами, які є предметом цього позову.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин крім випадків, коли розгляд справи проводиться за правилами іншого судочинства.
Законом не передбачений розгляд вказаного спору адміністративним судом, отже його необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір не є справою адміністративної юрисдикції .
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.160, 165, 195, п.1, ч.1 ст.199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2009р. по справі № 2-а-42284/09/1670 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області до Полтавського обласного центру
медико - соціальної експертизи про визнання дій неправомірними залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 25.01.2010 р.