61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
12 січня 2010 р. Справа № 2-а-2145/09/1618
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Макаренко Я.М.
суддів - Шевцової Н.В., Русанової В.Б.
секретаря судового засідання Антоненко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.07.2009 року по справі № 2-а-2145/09/1618
за позовом ОСОБА_2
до Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області
про перерахунок щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи,
27.05.2009 року ОСОБА_2 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
- Поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів;
- Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі провести позивачу нарахування щомісячної компенсації в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з дати призначення пенсії по втраті годувальника з подальшим перерахунком в зв»язку із збільшенням розміру мінімальної пенсії.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.07.2009 року позовні вимоги задоволено.
Поновлено ОСОБА_2 пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Зобов»язано Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області перерахувати, та виплатити ОСОБА_2 щомісячну компенсацію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС»починаючи з дати призначення пенсії по втраті годувальника з подальшим перерахунком в зв»язку із збільшенням розміру мінімальної пенсії.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: вимог ст. ст. 116, 117 Конституції України, Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу 06.01.2008 року призначено щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме- батька ОСОБА_3, учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.13).
26.05.2009 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області з вимогою про перерахунок щомісячної компенсації згідно ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Листом Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області від 26.05.2009 року № 40/К-02 відмовило у перерахунку призначеної щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з огляду на відсутність підстав для такого перерахунку та правомірність визначення розміру такої компенсації.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач необґрунтовано виплачував позивачу щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту Закон №796).
Статтею 52 Закону №796 передбачено, що щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Позивачу щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначено з 06.01.2008 р. (а.с.17).
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що щомісячна компенсація в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.
Таким чином, протягом періоду часу з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року діяла нова редакція ст. 52 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що зумовлює відсутність підстав для зобов»язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чонобильської катастрофи в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Отже, органи Пенсійного фонду України, здійснивши у зазначений період, виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чонобильської катастрофи у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Таким чином, з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року органи Пенсійного фонду України не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст.52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції закону від 06.06.1996 р., оскільки протягом цього часу положення вказаного закону в зазначеній редакції не діяли.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час нарахування щомісячної компенсації сім»ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтею 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 09.07.2007 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р.
За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796, є висновки суду про те, що позивач має право на призначення щомісячної компенсації за втрату годувальника у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року.
Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи позивачеві застосуванню підлягає ст. 52 Закону України №796, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі ст.52 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру щомісячної компенсації за втрату годувальника за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.52 Закону №796.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку компенсації сім»ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачеві слід визначати розмір щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок щомісячної компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Крім того, колегія суддів вважає, що позивачкою не пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, оскільки порушення прав позивача тривало з 22.05.2008 року.
Позивачка звернулася з позовом до суду 27.05.2009 року.
Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача провести нарахування щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України з 22.05.2008 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволенню не підлягають.
Між тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача щодо зобов'язання відповідача на наступні роки нараховувати та виплачувати щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до законів та законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
На момент звернення до суду зазначена компенсація нарахована та виплачена не була, тому позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в цій частині, немає.
Постанова суду першої інстанції про зобов»язання відповідача на наступні роки нараховувати та виплачувати щомісячну компенсацію за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до законів та законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком прийнята 20.07.2009 року.
Отже, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача на наступні роки, тобто після 20.07.2009 року, нараховувати та виплачувати щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до змін діючого законодавства та законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ст.202, ч.2 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області -задовольнити частково.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.07.2009р. по справі № 2-а-2145/09/1618-скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області про перерахунок щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи-задовольнити частково.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області провести нарахування ОСОБА_2 щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України, з 22.05.2008 року по 20.07.2009 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2-відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Макаренко Я.М.
Судді< підпис >
< підпис >Шевцова Н.В. Русанова В.Б.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 18.01.2010 р.