Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-291/09/0108
09.03.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шереніна Ю.Л.,
суддів Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Белоусов Е.Ф.) від 19.05.2009 у справі
за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1
ОСОБА_3 АДРЕСА_2
ОСОБА_4 АДРЕСА_3
ОСОБА_5 АДРЕСА_4
до відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим (вул. Кірова, 5, місто Керч, 98300)
про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої грошової допомоги,
У березні 2009 року позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до Керченського міського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в виплаті щорічної одноразової допомоги відповідно до статей 12-13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту"; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачам визначені Законом суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням раніше виплачених сум.
В процесі розгляду справи позовні вимоги були уточнені в частини розмірів сум щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а також заявлене клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем ОСОБА_5 (а. с. 36).
Постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2009 позов задоволений частково: дії відповідача -Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим щодо відмови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в виплаті щорічної одноразової допомоги відповідно до статей 12-13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" визнані протиправними; відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради Автономної Республіки Крим зобов'язаний провести ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 виплату допомоги, призначеної відповідно до вимог статей 12-13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту", за 2008-2009 році по 4475,00грн.; ОСОБА_5 -за 2007-2009 році в сумі 12820,00грн., в задоволені решти позову відмовлено; судові витрати віднесені за рахунок держави (а. с. 37-38).
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції, прийняття нової постанови.
На думку заявника апеляційної скарги, судове рішення є незаконним, оскільки прийнято при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.
Матеріали справи містять клопотання сторін про можливість розгляду справи за їхньої відсутності, у зв'язку з чим апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно зі статтею 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розглянувши матеріали справи в порядку статей 195, 197 КАС України, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі є ветеранами війни -учасниками бойових дій, що підтверджується відповідними посвідченнями (а. с. 7, 8, 10), ОСОБА_5 є також інвалідом війни I групи (а. с. 17), у зв'язку з чим вони мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22.10.1993.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції, що діяла в спірний період, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій, до яких відносяться ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції, що діяла в спірний період, інвалідам війни I групи, до яких відноситься ОСОБА_5, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Стаття 22 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною третьою статті 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Пунктом 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №06-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Пунктом 20 Розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI у статті 12, 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" були внесені наступні зміни:
-відповідно до підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 Розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частина п'ята у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладена в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
-відповідно до підпункту "б" підпункту 2 пункту 20 Розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частина п'ята у статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладена в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Однак, дані зміни згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 зазначив про наступне.
Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (підпункт 5.4 пункту 5 Рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008).
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Отже, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням та обмеженням цих прав і свобод (підпункт 7.1 пункту 7 Рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008).
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України.
У своєму Рішенні від 14.12.2000 №15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що Рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання Рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (пункт 4 Рішення від 14.12.2000 №15-рп/2000).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною першою статі 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 №489-V прожитковій мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380,00 грн., з 1 квітня -406,00 грн., з 1 жовтня -411,00 грн.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470грн., з 1 квітня - 481грн., з 1 липня - 482грн., з 1 жовтня - 498грн.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлений у 2009 році в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Враховуючи вищезазначене, висновок суду першої інстанції про те, що розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008-2009 роки, який відповідач повинен доплатити позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з урахуванням раніше виплачених відповідачем сум, складає по 4475,00грн., на думку судової колегії є правомірним.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності належних підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_5 за період 2007-2009 роки в сумі 12820,00грн. з урахуванням положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, колегія судів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову частково є правомірним.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим залишається без задоволення у зв'язку з тим, що правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не спростовується доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини першої статі 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статі 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
Постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2009 у справі №2-а-291/09/0108 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України.
Головуючий суддя підпис Ю.Л.Шеренін
Судді підпис Т.В. Дадінська підпис О.В.Дугаренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Ю.Л.Шеренін