< Копія >
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-1080/09/2702
08.04.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Яковенко С.Ю.,
суддів Лядової Т.Р. , Кучерука О.В.
секретар судового засідання Скубілова Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Севастополя апеляційну скаргу Гагарінського районного управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополь (суддя < Довідник > Завгородня Л.М. ) від 06.04.09 у справі № 2а-1080/09
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
< позивач в особі > (< адреса >)
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі (вул. М. Музики, 54,Севастополь,99007)
Гагарінського районного управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі (Пр. Гер. Сталінграду, 56,Севастополь,99059)
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги
У вересні 2008 року позивач звернувся до Гагарінського районного суду м. Севастополя з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, Гагарінського районного управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі про зобов'язання нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV, зокрема, на підвищення пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; позивач просить поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 по 31.12.2007.
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополь від 06.04.09 у справі № 2а-1080/09 позивні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, Управління Пенсійного Фонду України в гагарінському районні м. Севастополя задоволені частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м. Севастополя нарахувати ОСОБА_3 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у сумі 491,7 грн.
В задоволені решті позовних вимог - відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону, оскільки зупинення Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” виплати цієї допомоги визнано неконституційним; позивачем пропущений строк звернення до суду за період 2006 рік, липень -серпень 2007 року включно.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачі звернувся з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції в зв'язку з порушенням судом норм матеріального права, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, суд не прийняв до уваги, що для надбавок до пенсії поняття “мінімальна пенсія за віком” не застосовується; відсутній порядок розрахунку надбавки, встановленої статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; передбачене Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначення розміру мінімальної пенсії за віком застосовується для розрахунку пенсії, призначеної відповідно до цього Закону; фінансування виплат по цьому закону здійснюється з Державного бюджету України, у відповідача відсутні зобов'язання по виплаті цієї допомоги.
У судове засідання 08.04.10 представники відповідачів не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили. До початку слухання справи позивач надіслав заяву про розгляд справи в його відсутності.
Враховуючи, що явка в судове засідання, це право, а не обов'язок учасників процесу, неявка в судове засідання сторони по справі не перешкоджає судовому розгляду, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, належним чином повідомлених про час, місце та дату слухання справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, заслухавши суддю -доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржується, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач -ОСОБА_3, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується паспортом (а.с.2) та відповідним посвідчення (а.с.3), у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на підвищення пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
За даними позивача відповідачем в 2006 та 2007 роках позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не виплачувалось, що відповідачем не заперечується.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Тобто чинне правове положення передбачає соціальні виплати і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України № 2195-IV, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України № 2195-IV, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Отже, положення Законів України № 489-V та №107-VІ, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги дітям війни, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Таким чином, стаття 6 Закону України № 2195-IV діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про нарахування щомісячного підвищення до пенсії за 2006 рік, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив річний строк звернення до суду за захистом порушених прав.
Згідно частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком.
Однак, відповідач не нараховував підвищення до пенсії позивачу, тому вищевказана норма Закону у даному випадку застосуванню не підлягає.
Крім того, позовні вимоги щодо нарахування щомісячного підвищення до пенсії за 2006 рік задоволенню не підлягають також і з інших підстав.
Відповідно до пункту 1 розділу 1V "Прикінцеві положення" Закону України "Про соціальний захист дітей війни", цей Закон набрав чинності з 01 січня 2006 року.
З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік було зупинено на підставі пункту 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367 - 1V до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", внесені зміни, відповідно до яких пункт 17 статті 77 виключено, а статтю 110 викладено в іншій редакції, зокрема, встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Закони України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Оскільки до 19 січня 2006 року дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% підвищення до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запроваджені не були, відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", прав та законних інтересів позивача не порушив.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову за 2006 рік.
Що стосується позовних вимог за 2007 рік, судова колегія зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України “Про Державний бюджет України” інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Судом встановлено, що Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, 27.07.2007 року.
Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання підвищення до пенсії за 207 рік порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 року, однак позивач звернувся до суду лише у вересні 2008 року.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Судова колегія погоджується з висновками суду, що строк звернення до суду з вимогами про нарахування підвищення до пенсії за період з липня по жовтень 2007 року включно, позивачем пропущений, оскільки позивач звернувся до суду 24.11.08, тобто за межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в частині нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006 рік та за період з липня по серпень 2007 року включно, позивач не надав.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду (а. с. 13).
Як було вищевказане, згідно частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь - яким строком.
Однак, судова колегія звертає увагу на те, що відповідач не нараховував підвищення до пенсії позивачу, тому вищевказана норма Закону у даному випадку застосуванню не підлягає.
Також, суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги за 2007 рік не визначив періоду, з якого по якій позивачу необхідно нарахувати підвищення до пенсії.
За таких обставин, судова колегія зазначає, що позов підлягає задоволенню частково, в частини вимог нарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги, відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у період з вересня по грудень 2007 року ( в межах строку звернення до суду).
Однак, судом першої інстанції при розрахунку суми за вищевказаний період помилково не було застосовано прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2007 -380,00грн., з 01.04.2007 -406,00грн., з 01.10.2007 -411,00грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489 “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 01 квітня по 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Позивач звернувся до суду у вересні 2008 року.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню підвищення до пенсії, дітям війни за період з вересня по грудень 2007 року, в сумі 496,63 грн. згідно наступного розрахунку: (410,06 х 30%) + (415,11 х 3 х 30%) = 496,63 грн.
Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу, оскільки позивач, відповідно до положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни має право на підвищення до пенсії, а ні на державну соціальну допомогу.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, рішення суду підлягає зміні з викладенням абзацу другого резолютивної частині постанови суду в новій редакції.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, пунктом 1 частини першої статті 201,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Апеляційну скаргу Гагарінського районного управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі - залишити без задоволення.
2. Абзац другій резолютивній частині постанови Гагарінського районного суду м. Севастополя від 06.04.09 у справі № 2а-1080/09 - змінити, виклавши його в наступній редакції:
Зобов'язати Гагарінське районне управління Пенсійного Фонду України в м. Севастополі відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" перерахувати ОСОБА_3 пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленому частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням виплачених сум провести відповідні виплати за період з вересня 2007 року по грудень 2007 року у загальній сумі 496,63 грн.
3. В решті постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 06.04.09 у справі № 2а-1080/09 - залишити без змін.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 13 квітня 2010 р.
Головуючий суддя < підпис > С.Ю. Яковенко
Судді < підпис > Т.Р.Лядова < підпис > О.В.Кучерук
< З оригіналом згідно >
< Підпис > < Довідник працівників >