Справа №342/414/17
Провадження № 1-кп/345/106/2021
02.02.2021 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017090150000052 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 307 КК України,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_2
захисника ОСОБА_5
На розгляді в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як раніше встановлені ризики залишилися незмінними.
Обвинувачений відмовився висловлювати свою позицію щодо вказаного клопотання.
Захисник заперечила щодо задоволення клопотання прокурора про продовження її підзахисному терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Наголосила, що ризики є необґрунтованими. Просить врахувати, що кримінальна справа тривалий час перебуває на розгляді, обвинувачений невиправдано тривалий час перебуває під вартою, а тому просить обрати її підзахисному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку захисника, прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.12.2020 р. обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів по 07.02.2021 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За приписом частини 3 цієї статті до спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри/обвинувачення не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.
Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Під час обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у судових засіданнях було установлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.
Враховуючи тяжкість інкримінованого обвинувачену злочину, а також те, що обставини, за яких судом обвинуваченому було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, суд приходить до висновку, що ризики, передбаченіп.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати. А саме: переховуватися від суду, оскільки обвинувачений усвідомлює про неминучість покарання за вчинення злочину у виді позбавлення волі; незаконно впливати на свідків з метою уникнення від кримінальної відповідальності; продовжити кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується, оскільки він ніде офіційно не працює і джерело його доходів не відоме.
Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Суд враховує, що питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_2 .
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зокрема, з наявних в матеріалах справи даних щодо обвинуваченого ОСОБА_2 вбачається, що він схильний до асоціальної поведінки, офіційно не працевлаштований, офіційно не одружений, не має постійного та стабільного джерела прибутку, що вказує на відсутність міцних соціальних зв'язків, на даний час обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, що свідчить про ймовірну стійку протиправну поведінку. У зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які у своєму клопотанні наводить прокурор та які станом на день розгляду клопотання не зменшилися.
Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Розглядаючи таку можливість, з урахуванням обставин висунутого обвинувачення, підвищеної суспільної небезпечності інкримінованих обвинуваченому злочинів і суворості покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини за вчинення умисних тяжких і особливо тяжкого злочинів, суддя вважає, що інші (альтернативні) запобіжні заходи, не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, суд вважає, що продовження тримання під вартою в цьому випадку виправдано, оскільки в наявності конкретний суспільний інтерес у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначав Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 10 лютого 2011 року "Харченко проти України", п.79.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 календарних днів.
Керуючись ст.ст.177, 331, 395 КПК України, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 02.02.2021 року по 02.04.2021 року включно.
Протягом всього строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачений або заставодавці мають право внести заставу в розмірі, порядку та на умовах, визначених ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.12.2020 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя