Справа № 293/2742/20
Провадження № 2/293/439/2021
01 лютого 2021 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
Головуючого-судді Лось Л.В.
За участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.
Представників сторін:
від позивача: Петровський Д.ВВ.- дов. б/н від 24.11.2020
від відповідача: не з"явився
Житомирського державного університету імені Івана Франка до ОСОБА_1 про стягнення боргу за навчання (освітню послугу)
Процесуальні дії по справі.
24.12.2020 Житомирський державний університет імені Івана Франка звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого просить: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по оплаті за навчання у розмірі 2374,50 грн ; 2307,29грн пені, 550,29 грн інфляційних збитків та 248,21грн 3 % річних.
Ухвалою від 06.01.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 01.02.2021.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1761 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою від 31.08.2016 в частині невиконання відповідачем зобов"язань щодо оплати наданих позивачем освітніх послуг.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору, відповідачу надано освітніх послуг на загальну суму 9062,50 грн.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором від31.08.2016 надані позивачем послуги оплатив у повному обсязі, внаслідок чого на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 2374,50 грн.
На підставі п 6.2 договору на несвочане виконаня зобов"язань позивач нарахував до стягнення з відповідача 2307,29грн пені.
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 248,21 грн 3% річних та 550,29 грн інфляційних.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з"явилась, про причини неявки суд не повідомила. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлена своєчасно та належним чином, що підтверджується витягом з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с. 25,27).
Відповідач у порядку встановленому ст. 178 ГПК України письмового відзиву не подав.
За приписами ч.8 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Приписами п. 1 ч.3 ст. 223 ЦПК визначено,якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
За викладених обставин оскільки відповідач належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, право на подання відвиву на позов не скористалась, про причини неявки суд не повідомила, суд дійшов висновку про розгляд спарви на підставі ч.8 ст. 178 ЦПК України за наявними матеріалами без участі відповідача.
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, було створено сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
У судовому засіданні від 01.02.2021 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
31.08.2016 між Житомирським державним університетом імені Іванга Франка (виконавець, позивач) та ОСОБА_1 укладений договір № 1761 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою (а.с. 11).
За умовами п. 1.1 договору предметом договору є надання освітньої послуги. Виконавець бере на себе зобов"язання за рахунок коштів замовника здійснити надання одержувачу освітньої послуги, а саме: підготовка понад державне замовлення в межах ліцензійного обсягу студентів за заочною формою навчання в Житомирському державному університеті імені Івана Франка з 01 веречня 2016 по 30 червня 2017 за освітнім ступенем бакалавр за напрямком підготовки 6020303 "філологія" (переклад).
За умовами п. 2.2. договору, виконавець має право вимагати від замовника своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим договором.
У пункті 3.1. договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим договором.
Згідно з п. 5.1 договору, розмір плати за надання освітньої послуги у повному обсязі встановлюється в національній валюті, при цьому виконавець має право змінювати розмір плати за навчання не частіше одного разу на рік і не більше,як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік з обов'язковим інформуванням про це Замовника.
Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 18750,00грн . Плата за перший навчальний рік - 9375,00грн . Плата за другий навчальний рік- 9375,00грн. (п. 5.2 договору).
За приписами п. 5.3 договору, замовник вносить плату щомісячно безготівково не пізніше ніж до 1 числа включно, місяця за який здійснюється оплата. Щомісячна плата визначається як 1/10 плати за рік.
Пунктом 5.8 договору визначено, що у випадку неподання одержувачем особиистої заяви про відрахування з університету за будь-яких причин, виконавець продовжує нараховувати плату за навчання.
Відповідно до п. 6.2 договору, за несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірір подвійної облікової ставки НБУ несплаченої суми за кожний день прострочення. Датою оплати за надання платних освітніх послуг є дата фактичного зарахування коштів на рахунок виконавця.
Пунктом 7.1 договору визначено, що договір розривається, зокрема, у разі відрахування з навчального закладу одержувача згідно із законодавством за невиконання навчального плану.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу освітню послугу на загальну суму 9062,50 грн за період навчання з 01.09.2016 по 21.06.2017.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строк, встановлений договором виконала частково, оплативши надані позивачем послуги на загальну суму 6688,00грн.
На момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 2374,50грн.
На підставі п. 6.2 договору позивач за несвоєчасне виконаня зобов"язань позивач нарахував до стягнення з відповідача 2307,29грн пені за період з 22.06.2017 по 15.12.2020.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором нарахував до стягнення з відповідача 248,21грн 3% річних та 550,29грн інфляційних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 1761 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною (юридичною) особою, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу освітні послуги на загальну суму 9062,50 грн за період навчання з 01.09.2016 (з моменту зарахування позивача) по 21.06.2017 ( моменту відрахування відповідача.).
Факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо надання послуг обумовлених договором, що укладений між сторонами вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати таких послуг.
За приписами ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 5.3 договору сторони погодили терміни оплати наданих послуг, а саме, що замовник вносить плату щомісячно безготівково не пізніше ніж до 1 числа включно місяця , за який здійснюється оплата.
Відповідач надані позивачем послуги у строк визначений договором не оплатив.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день звернення до суду та на день розгляду справи в суді існує прострочення в оплаті наданих позивачем послуг на загальну суму 2374,50 грн., з яких 812,00грн заборгованість за квітень 2017 року, 937,50грн - заборгованість за травень 2017 року та 625,00грн - заборгованість за червень 2020 року.
Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять.
За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 2374,50 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 2370,29 грн пені суд зазначає слідуюче.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 статті 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 6.2 догвоору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату освітніх послуг замолвник сплачуєж викоанвцю пеню у розмірі подвійної облікової ставкиНБУ несплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно розрахунку позивача (а.с. 8-9 ), пеню нараховано за період з 22.06.2017 по 22.06.2020 на суму простроченої заборгованості 2374,00грн, яка в загальному розмірі склала 2307,29 грн.
Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що позивач при розрахунку допустив помилку, а саме здійснив розрахунок за період, що перевищує 6-ти місячний строк. При цьому укладений між сторонами договір не містить умов щодо більшої тривалість періоду нарахування пені.
Суд зазначає, що зважаючи на умови договору щодо оплати наданих позивачем послуг, ураховуючи норми ч.6 ст. 232 ГК України щодо строку нарахування пені, а також беручи до уваги вихідні дані позивача щодо початкового строку нарахування пені, правомірним нарахуванням пені є :
- на прострочену заборгованість за квітень 2017 року у розмірі з 812,00грн з 22.06.2017 по 01.10.2017;
- на прострочену заборгованість за травень 2017 року у розмірі з 937,00грн з 22.06.2017 по 01.11.2017;
-на прострочену заборгованість за червень 2017 року у розмірі з 625,00 грн з 22.06.2017 по 01.120.2017, яка за розрахунком суду складає 213,50грн.
Таким чином,вимога про стягнення пені є правомірною, обгрунтованою та підлягає задоволенню в загальній сумі 213,50грн
В частині стягнення 2093,79грн пені (2307,29 грн - 213,50грн) суд відмовляє за безпідставністю вимог.
Стосовно вимоги про стягнення 248,21грн 3% річних та 550,29грн інфляційних суд зазначає про наступне.
Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку позивача (а.с.7) видно, що 3% річних позивач нарахував з 22.06.2017 по 15.12.2020 на суму прочтроченої заборгованості 2374,50грн, які склали 248,21грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що розрахунок є правомірним, обгрунтованим та арифметично вірним, отже вимога про стягнення 248,21грн 3% річних підлягає задоволенню.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних (а.с. 4-6 ) встановив, що позивач при обрахунку допустив арифметичну помилку. За розрахунком суду за заявлений позивачем період на прострочену суму заборгованості інфляційні становлять 597,29 грн. Однак оскільки позивач заявив до стягнення суму меншу, ніж є правомірною, що у свою чергу є правом позивача, вимога про стягнення з відповідача інфляційних підлягає задоволенню у розмірі 550,29грн.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України)
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 3386,50грн, з яких: 2374,50грн основний борг, 213,50грн пеня, 248,21грн-3% річних, 550,29грн інфляційні.
В частині стягнення з відповідача 2093,79грн пені суд відмовляє за безпідставністю вимог.
Розподіл судових витрат
У порядку ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
на користь Житомирського державного університету імені Івана Франка (вул. В.Бердичівська,40, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02125208)
- 2374,50 грн основного боргу
- 213,50грн пені
- 248,21грн 3% річних
- 550,29грн інфляційних
- 991,88грн судового збору
3. В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення , зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Житомирський державний університет імені Івана Франка (вул. В.Бердичівська,40, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 02125208)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Повне рішення складено: 02.02.2021
Суддя: Л.В. Лось