Справа № 212/10233/19
2/212/138/21
01 лютого 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., за участі представників сторін: позивача - адвоката Вовк М.В., відповідача - адвоката Глуховецького О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна та скасування запису про право власності, третя особа державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова Ольга Олександрівна, -
встановив:
У грудні 2019 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вовк М.В. звернувся з позовом до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» (далі - ТОВ «Схід Фінанс»), третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова Ольга Олександрівна (далі - Державний реєстратор), про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна та скасування запису про право власності.
Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2006 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 59/в, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти в розмірі 11 500 дол. США з кінцевим строком повернення 17 грудня 2016 року. Цього ж дня, на забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є однокімнатна квартира за номером АДРЕСА_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року було задоволено позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №59в в розмірі 72648,73 грн. 19 липня 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Схід Фінанс» був укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки. 19 листопада 2019 року Державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності спірної квартири за ТОВ «Схід Фінанс», як за іпотекодержателем.
Вважає, що перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя ТОВ «Схід Фінанс» відбувся з порушенням законодавства, оскільки позивач вимоги про усунення порушення від іпотекодержателя не отримувала, між сторонами існує спір про розмір заборгованості, позивачем не було отримано інформацію про вартість майна за якою відбувалося зарахування вимог, реєстрація права власності за іпотекодержателем відбулась під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить скасувати рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію індексний номер 49236160 від 18 жовтня 2019 року права власності квартири за номером АДРЕСА_1 за ТОВ «Схід Фінанс» та скасувати запис про право власності за номером 33737503 від 15 жовтня 2019 року Державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Схід Фінанс» на квартиру за номером АДРЕСА_1 з поновленням запису про речові права на нерухоме майно, обтяженням таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.
10 грудня 2019 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року судом вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на кватиру за номером АДРЕСА_1 .
18 вересня 2020 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач скористався правом надання суду відзиву на позовну заяву та 3 березня 2020 року надав його до суду. Згідно поданого відзиву, відповідач не погоджується в повній мірі з пред'явленими позовними вимогами, вважаючи їх безпідставними з огляну на наступне. Позивач, як правонаступник ПАТ «ВіЕйБі Банка», 29 липня 2019 року надсилало на адресу ОСОБА_1 вимогу про порушення основного зобов'язання та надавало строк позивачу в 30 днів сплатити заборгованість за кредитним договором. Оскільки ОСОБА_1 протягом 30 днів з дня отримання вимоги про порушення основного зобов'язання не було сплачено суму боргу, ТОВ «Схід Фінанс» звернулось до Державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки згідно письмового застереження в іпотечному договорі. Вказує, що ТОВ «Схід Фінанс» було надано Державному реєстратору всі необхідні документи, а також Звіт про оцінку іпотечного майна. Також зазначає, що пріоритет Іпотекодержателя за Іпотечним договором є вищим перед обтяженням, встановленим постановою про арешт, а тому це не може перешкоджати в реєстрації права власності на предмет іпотеки за Іпотекодеражателем.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
18 грудня 2006 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 59/в, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти в розмірі 11 500 дол. США з кінцевим строком повернення 17 грудня 2016 року. (т.1 а.с. 12-14)
18 грудня 2006 року на забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є однокімнатна квартира за номером АДРЕСА_1 , належна на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І. 26 червня 2003 року за реєстраційним номером 4962. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М., за реєстраційним номером 6802. (т.1 а.с. 233-238)
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року було задоволено позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №59в в розмірі 72648,73 грн. (т.1 а.с. 18)
19 липня 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Схід Фінанс» був укладений Договір про відступлення прав вимоги № 24435, згідно якого ТОВ «Схід Фінанс» отримало право вимоги за кредитним договором № 59/в від 18 грудня 2006 року. (т.1 а.с. 161-168)
19 липня 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Схід Фінанс» був укладений Договір про відступлення прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О., за реєстраційним номером 3718. За умовами вказаного договору право вимоги за договором іпотеки від 18 грудня 2006 року відступлене ТОВ «Схід Фінанс». (т.1 а.с. 239-250, т.2 а.с. 1-58)
Листом від 19 липня 2019 року за № 01-2/5076 було повідомлено ОСОБА_1 про заміну кредитора з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на ТОВ «Схід Фінанс» за Кредитним договором № 59/в від 18 грудня 2006 року. (т.1 а.с. 178)
29 липня 2019 року ТОВ «Схід Фінанс» було направлено ОСОБА_1 заяву (вимогу) про порушення основного зобов'язання (усунення порушень) за № 80-2907/19, згідно якої кредитор просить позичальника протягом тридцяти днів з дати отримання цієї вимоги сплати заборгованість за кредитним договором в розмірі 461804,42 грн. Також ТОВ «Схід Фінанс» повідомлено позичальника про те, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання цієї вимоги Іпотекодержатель буде змушений розпочати процедуру примусового стягнення заборгованості шляхом прийняття у свою власність іпотеки у відповідності зі ст. 37 Закону України «Про іпотеку». (т.2 а.с. 59-61)
15 жовтня 2019 року ТОВ «Схід Фінанс» звернулось із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Державного реєстратора для реєстрації права власності на квартиру за номером АДРЕСА_1 за заявником. (т.1 а.с. 231-232)
Згідно звіту про оцінку нерухомого майна від 15 жовтня 2019 року, здійсненого ТОВ «Оціночний стандарт» та наданого Державному реєстратору, ринкова вартість однокімнатної квартири за номером АДРЕСА_1 станом на 15 жовтня 2019 року становила 110180 грн. (т.1 а.с. 182-194)
Рішенням Державного реєстратора про державну реєстрацію індексний номер 49236160 від 18 жовтня 2019 року про реєстрацію права власності за ТОВ «Схід Фінанс» зареєстровано квартиру за номером АДРЕСА_1 та здійснено запис про право власності за номером 33737503 від 15 жовтня 2019 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Схід Фінанс» на квартиру за номером АДРЕСА_1 . В якості підстави виникнення права власності зазначено Іпотечний договір зареєстрований в реєстрі за № 6801, виданий 18.12.2006, видавник: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М.; Договір Про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, зареєстровано в реєстрі за № 3718, виданий 19.07.2019, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайлова Н.О. (т.1 а.с. 32-33)
Суд, встановив, що між сторонами склалися кредитні правовідносини, оскільки вони виникли з кредитного зобов'язання та пов'язані з переходом права власності предмету іпотеки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.
Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини першої та другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем в суді.
Системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов'язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.
Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07 липня 2004 року.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюту, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є суб'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).
Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
За умовами пункту 7.6.1 Договору іпотеки сторони підписали іпотечне застереження про надання Іпотекодавцем згоди Іпотекодержателю на прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на Предмет іпотеки до Іпотекодержателя (придбання Предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у Іпотекодержателя права звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України.
Підписавши вищезазначене іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпоткодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Отже, визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.
Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19, від 19 травня 2020 року, у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.
Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_1 отримала кредит в іноземній валюті, а саме доларах США. Предметом договору іпотеки слугувала однокімнатна квартира за номером АДРЕСА_1 , загальною площею 34,9 кв. м. У вказаній квартирі проживає ОСОБА_1 . Також за ОСОБА_1 не зареєстрованого іншого нерухомого майна, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 за індексним номером 184698801 від 15.10.2019. (т. 2 а.с. 71-89)
За таких обставин вбачається, оскільки позивач постійно проживає у спірній квартирі, загальна площа якої не перевищує 140 кв.м., у неї не знаходиться у власності інше нерухоме майна, тому до виниклих між сторонами правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надавала добровільної згоди на реєстрацію права власності на спірну квартири за ТОВ «Схід Фінанс» за іпотечним договором.
У зв'язку з викладеним вбачається, що реєстрація права власності Державним реєстратором на нерухоме майно за іпотекодержателем відбулась без врахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у редакції, чинній на час здійснення переходу права власності, оскільки дія цього закону поширюється на примусове стягнення у позасудовому порядку.
В той же час не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду доводи позивача про неотримання нею вимоги від іпотекодержателя про усунення порушення, оскільки в матеріалах справи міститься поштова квитанція про вручення ОСОБА_1 10 серпня 2019 року поштового відправлення за № 0407135717765 від ТОВ «Схід Фінанс» із вкладенням Заяви (вимоги) про порушення основного зобов'язання (усунення порушень) від 29 липня 2019 року за № 80-2907/19.
На підставі викладеного суд вважає, що слід задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 18 жовтня 2019 року, індексний номер 49236130 з припиненням речового права - права власності ТОВ «Схід Фінанс» на однокімнатну квартиру за номером АДРЕСА_1 , зареєстрованого 15 жовтня 2019 року Державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 33737503.
В той же час суд зазначає, що такого способу захисту порушених речових прав, як поновлення запису про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації положення частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачають. За таких обставин вбачається, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю, оскільки такий спосіб захисту порушених речових прав не передбачений чинним законодавством.
Стосовно відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Так, 4 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Вовк М.В. було укладено Договір про надання правничої допомоги за № 04/12/Л, (т.1 а.с. 69), 6 грудня 2019 року сторони уклали Акт приймання-передачі правничої допомоги на загальну суму 4500,00 грн. (т.1 а.с. 70), згідно квитанції серії АВ-ТБ № 009098 від 06.12.2019 ОСОБА_2 отримано грошові кошти в розмірі 4500,00 грн.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (опрацювання документів та законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, вивчення судової практики по аналогічним справам, консультування та підготовку позовної заяви), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи (підготовка позовної заяви), враховуючи ціну позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення їх розміру.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, тому витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн. та судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1152,60 грн., враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,137-141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна та скасування запису про право власності, третя особа державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова Ольга Олександрівна задовольнити частково.
Скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунової Ольги Олександрівни про державну реєстрацію прав від 18 жовтня 2019 року, індексний номер 49236130 з припиненням речового права - права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» на однокімнатну квартиру за номером АДРЕСА_1 , зареєстрованого 15 жовтня 2019 року Державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 33737503.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5652 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) гривні 60 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Фінанс», місце знаходження юридичної особи: 03039, м. Київ, пр-т. 40 річчя Жовтня, буд. 42-А, код ЄРДПОУ 38421401.
Третя особа: державний реєстратор Виконавчого комітету Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Колтунова Ольга Олександрівна, місцезнаходження: 51491, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Троїцьке, вул.Миру, буд. 1.
Повний текст рішення суду складений та підписаний 02.02.2021 року.
Суддя: О. Н. Борис