Справа № 201/879/21
Провадження № 2/201/1424/2021
про передачу справи на розгляд іншому суду
02 лютого 2021 року місто Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Демидова С.О., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором та визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором та визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що цивільну справу необхідно передати на розгляд іншому суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У статті 30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, у разі об'єднання позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Разом із тим, у пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо). Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Установлено, що предметом спору у цій справі є, серед іншого, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, об'єктом якого є нерухоме майно, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що за адміністративними поділом віднесена до Чечелівського район м. Дніпра.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що спір пов'язаний з правом позивача на нерухоме майно, позов у цій справі про визнання недійсними договорів має пред'являтися за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна за правилами виключної підсудності.
До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18.
Приведені в позовній заяві доводи, що предметом позову у даній справі є визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги за кредитним договором та іпотечним договором не стосується безпосередньо нерухомого майна, спір не виник з приводу нерухомого майна, а стосується питання чинності договорів, оцінюються критично, оскільки позовні вимоги стосуються договору іпотеки, а предметом іпотеки є нерухоме майно, яке розташовано поза межами Соборного район м. Дніпра, а позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно із п. 1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Зважаючи на те, що за місцезнаходженням нерухомого майна не є Соборний район м. Дніпра, а тому справа не підсудна Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська і підлягає передачі на розгляд до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за місцезнаходженням нерухомого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 30, 31, 260 ЦПК України, -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «А-Фактор Плюс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором та визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки передати на розгляд до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (49006, м. Дніпро, пр. Пушкіна, буд. 77б).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Передача справи на розгляд іншого суду здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя С.О. Демидова