02.02.2021 року м. Дніпро Справа № 904/2573/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шишло Олега Анатолійовича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) від 28.08.2020р. у справі № 904/2573/20
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг
до Фізичної особи - підприємця Шишло Олега Анатолійовича, м. Кривий Ріг
про стягнення 30 831,08 грн., -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2020р. у справі № 904/2573/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з відповідача - Фізичної особи - підприємця Шишло Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь позивача - Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; код ЄДРПОУ 00130850): 26 946,17 грн. - заборгованості за договором; 375,09 грн. - пені; 504,25 грн. - штрафу ; 1 803, 01 грн. - інфляційних втрат; 1 202, 56 грн. - 3% річних та 2 102, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся фізична особа - підприємець Шишло Олег Анатолійович, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2020р. у справі № 904/2573/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:
- судом не було належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи, тому останній був позбавлений можливості подати свої заперечення проти позову та докази на спростування доводів позивача;
- вимоги позивача заявлені поза межами позовної давності, про застосування якої відповідач був позбавлений права заявити через його не повідомлення про розгляд справи, тому заявляє про позовну давність апеляційному суду;
- відповідач 31.01.2018р. надав позивачу заяву про розірвання договору купівлі - продажу теплової енергії № 926 від 03.03.2014р., тому вимоги позивача про застосування штрафних санкцій, передбачених договором, є незаконними;
- позивач стягує заборгованість за послуги з теплопостачання, які не надавалися відповідачу належним чином, про що останній неодноразово повідомляв позивача шляхом подання відповідних заяв, але незважаючи на це позивачем безпідставно заявлені до стягнення, окрім боргу ще і пеня, штраф, річні та інфляційні втрати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020р. для розгляду апеляційної скарги у справі № 904/2573/20 обрано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020р., у зв'язку з відпусткою судді Коваль Л.А., для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі № 904/2573/20 обрано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Верхогляд Т.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2020р. поновлено фізичній особі - підприємцю Шишло Олегу Анатолійовичу строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2020р. у справі № 904/2573/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Шишло Олега Анатолійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2020р. у справі № 904/2573/20 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.01.2021р., у зв'язку з виходом з відпустки судді Коваль Л.А. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2020 року, визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 904/2573/20: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, посилаючись при цьому на порушення позивачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії № 926 від 03.03.2014р. щодо оплати спожитої теплової енергії, який також не було розірвано, оскільки позивачем не було надано згоди на відокремлення приміщення відповідача від централізованого опалення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.14р. між ДП "Криворізька теплоцентраль" (правонаступник - АТ "Криворізька теплоцентраль", теплопостачальна організація - продавець) та ФОП Шишло О.А. (споживач - покупець) укладений договір купівлі - продажу теплової енергії № 926 (договір), відповідно до умов якого, теплопостачальна організація - продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).
За умовами пункту 4.2.5 договору, теплопостачальна організація-продавець має право виписувати рахунки та акти передачі-прийняття теплової енергії споживачеві-покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти передачі-прийняття теплової енергії, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті споживачем-покупцем в підписаному, зі свого боку, вигляді до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.
Згідно з пунктами 6.1., 6.2. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається-покупцем проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до пункту 6.3. договору, оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70% вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місцем споживання теплової енергії.
За твердженням позивача на виконання умов договору ним у період 01.03.17р. по 31.01.20р. були надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 26 946,17 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття послуг, які були направлені відповідачу, однак не підписані останнім (а.с. 32-57).
Відповідачем свої зобов'язання з оплати теплової енергії у сумі 26 946,17 грн. виконані не були, у зв'язку з чим позивач відповідно до п. 7.3. договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу на суму боргу: 375,09 грн. - пені; 504,25 грн. - штраф; 1 803,01 грн. - інфляційних втрат та 1 202,56 грн. - 3% річних, стягнення яких і є предметом позову у даній справі.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з доведення позивачем надання відповідачу послуг з теплопостачання, які відповідачем не були оплачені, та приписів ст.ст. 175, 193, 230 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 655, 691, 692, 712 ЦК України.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що він не був належним чином повідомлений господарським судом про розгляд справи, чим був позбавлений права подати свої заперечення проти позову та докази на спростування доводів позивача.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2020р. було прийнято позовну заяву АТ "Криворізька теплоцентраль" до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2573/20, яку ухвалено розглядати в порядку спрощенного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, а відповідачу встановлено 15 денний строк, з дня закінчення карантину, встановленого КМ України для запобігання поширенню короновірусної хвороби, для подання відзиву на позов.
Зазначена ухвала була направлена на адресу сторін 22.06.2020р., але відповідачу вручена не була та повернута до матеріалів справи органом поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Між тим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 6, 11 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За ч. 1 ст. 251 ГПК України, при розгляді справи у спрощеному позовному провадженні, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК України).
Матеріалами справи не підтверджується вручення відповідачу ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2020р. про відкриття провадження у справі № 904/2573/20 в порядку, встановленому ст. 242 ЦК України, що обумовлює врахування, при апеляційному перегляді справи, заперечень відповідача проти позову та поданих ним разом з апеляційною скаргою доказів.
До спірних правовідносин сторін, які виникли з приводу споживання теплової енергії, підлягають застосуванню відповідні норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 тощо.
Частина перша статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
За умовами пункту 10.1. договору договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2014, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 10.3. договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією зі сторін (а.с.14-16).
Як вбачається з поданої, разом з апеляційною скаргою, копії листа від 31.01.2018р., який одержано АТ "Криворізька теплоцентраль" 31.01.2018р., відповідач просив розірвати та відмовився від пролонгації дії договору купівлі - продажу теплової енергії № 926 від 03.03.2014р. на наступний термін.
Втім, згідно з умовами договору його укладено на строк до 31.12.2014р. з можливістю пролонгації на кожний наступний рік, тобто закінченням терміну дії договору є 31 грудня кожного наступного року, а тому відповідач мав право заявити про припинення дії договору на 2018 рік до 01.12.2017р., чого останнім здійснено не було (відповідний лист надано позивачу 31.01.2018р.).
За наведених обставин договір купівлі - продажу теплової енергії № 926 від 03.03.2014р. був чинним та обов'язковим для виконання сторонами протягом усього періоду виникнення спірної заборгованості.
Разом з цим, апеляційний суд враховує, що згідно з п. 6.3. договору, остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії, а відповідачем в апеляційній скарзі заявлено апеляційному суду про застосування позовної давності до вимог позивача.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України, встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Апеляційним судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до господарського суду 11.05.2020, про що свідчить штамп поштового відділення на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява (а.с. 65).
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію у сумі 26 946,17 грн., яка спожита за період з 01.03.17р. по 31.01.20р.
Відтак, за вимогою позивача по сплаті боргу за спожиту теплову енергію за березень 2017р. у сумі 780,73грн., з кінцевим строком оплати до 20.04.2017р., сплив строк позовної давності, про застосування, якої заявляє відповідач, що є підставою для відмови у позові в цій частині.
Щодо решти заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.17 по 31.01.20р. у сумі 26 165,44грн., то вона підлягає стягненню з відповідача, виходячи з наступного.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Так, за статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний, серед іншого, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Доказів виконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань по оплаті спожитої теплоенергії у період з 01.11.17 по 31.01.20р. у сумі 26 165,44грн. матеріали справи не містять, як і належних та допустимих доказів не виконання позивачем своїх зобов'язань з постачання до об'єктів нерухомості відповідача теплової енергії.
З матеріалів справи також вбачається, що належні відповідачу нежитлові приміщення знаходяться у багатоквартирних будинках, а їх опалення здійснюється через внутрішньобудинкові системи оплалення, які є єдиними та нерозривними з системою опалення приміщень відповідача. Про постачання теплоенергії до будинків за адресами: вул. Катеринівська, 8 та вул. В.Великого, 30 свідчать Акти подачі теплоносія на будинок, які містяться в матеріалах справи.
Не підтверджується належними доказами і систематичне не виконання позивачем своїх зобов'язань щодо якості послуг з теплопостачання, а саме температури теплоносія, у період з 01.11.17 по 31.01.20р.
Так, відповідачем долучені до апеляційної скарги лише копії Актів про обстеження, неналежне виконання або ненадання послуг від 19.01.18 та 30.01.18 по вул. Катеринівська, 8 та від 30.01.18 та 14.03.18 по вул. В.Великого, 30, якими зафіксована температура у приміщеннях нижча за норму від 1 до 3 градусів.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, при розрахунку заборгованості позивачем здійснювався перерахунок за актами щодо неякісного подання теплоносія за адресою вул. В.Великого, 30/20 (а.с. 31).
Отже, за спірний період, невідповідність якості послуг теплоспоживання була належним чином встановлена за адресою вул. Катеринівська, 8 лише у січні 2018р., втім оскільки відповідачем не подано до суду здійсненого у відповідності до вимог чинного законодавства обгрунтованого перерахунку (контррозахунку) суми заборгованості за спожиту теплоенергію, виходячи з встановленої температури у належних відповідачу приміщеннях, це не впливає на обгрунтованість позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за поставлену теплоенергію.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що за порушення строків сплати споживачем-покупцем за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховується штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено сторонами у три роки.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень п. 7.3 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховані відповідачу 375,09 грн. - пені за період з 21.05.2019 по 06.05.2020; 504,25 грн. - штрафу за період з 22.04.2019 по 06.05.2020; 1 803,01 грн. - інфляційних втрат за період з 01.05.2017 по 31.03.2020 та 1 202,56 грн. - 3% річних за період з 24.04.2017 по 21.02.2020, які задоволені судом першої інстанції у повному обсягу.
Проте, виходячи з вищенаведеного, заявлення позивачем позовних вимог в частині стягнення боргу за спожиту теплову енергію за березень 2017р. у сумі 780,73грн. зі спливом позовної давності та приписів ст. 266 ЦК України, обгрунтованим та таким, що підлягає стягненню є розмір інфляційних втрат у сумі 1611,73грн. за період з 01.01.2018 по 31.03.2020, 3% річних у сумі 1131,48грн. за період з 21.12.2017 по 21.02.2020, пені у сумі 375,09 грн. за період з 21.05.2019 по 06.05.2020 та штрафу у сумі 504,25 грн. за період з 22.04.2019 по 06.05.2020.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції та стягнути з відповідача на користь позивача 26 165,44грн. - заборгованості за договором; 375,09 грн. - пені; 504,25 грн. - штрафу; 1611,73грн. - інфляційних втрат; 1131,48грн. - 3% річних, а в решті позовних вимог відмовити.
Згідно з ст. 129 ГПК України, а також враховуючи, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, яким в порушення умов договору та вимог чинного законодавства не здійснювалася оплата спожитої теплової енергії, судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги слід покласти на відповідача у повному обсягу.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шишло Олега Анатолійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2020р. у справі № 904/2573/20 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2020р. у справі № 904/2573/20 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - Фізичної особи - підприємця Шишло Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь позивача - Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; код ЄДРПОУ 00130850): 26 165,44грн. - заборгованості за договором; 375,09 грн. - пені; 504,25 грн. - штрафу; 1611,73грн. - інфляційних втрат; 1131,48грн. - 3% річних та 2 102,00 грн. - витрат на сплату судового збору.
В решті позову - відмовити.
Видачу наказу у відповідності до вимог ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Фізичну особу - підприємця Шишло Олега Анатолійовича.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз