Справа № 2а-521/10/0770
Ряд статзвіту № 6.18
Код - 07
11 березня 2010 року 16 год. 10 хв. місто Ужгород
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом начальника Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Афганістану ОСОБА_1 про затримання і примусове видворення, -
Чопський прикордонний загін ЗРУ ДПС України (далі -позивач) звернувся з позовом до громадянина Афганістану ОСОБА_1 (далі -відповідач) про затримання і примусове видворення відповідачa. Позовною заявою просить позов задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві, посилаючись на наступне: 17.01.2010 року відповідач незаконно, поза пунктами пропуску, перетнув державний кордон з України в Словаччину на ділянці відділу прикордонної служби «Ужгород»та 18.01.2010 року у встановленому порядку переданий на територію України. Позивач зазначає, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством України, законодавством інших держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України. Але, знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб, використовуючи при цьому міжнародні злочинні угрупування. Знаючи, що під час досягнення своєї мети, він неодноразово буде порушувати та ігнорувати законодавство країн на своєму шляху, відповідач умисно йде на вчинення правопорушень та злочинів. Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" примусове видворення за межі України іноземця або особи без громадянства може здійснюватись тільки на підставі постанови адміністративного суду, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що такі особи будуть ухилятися від виїзду з України в добровільному порядку. Під час опитування відповідач пояснив, що має намір у будь-якому випадку потрапити до країн західної Європи з метою працевлаштування для забезпечення свого проживання та бажання повернутися до країни походження не має. У відповідності до вимог п.5 ст.2 Закону України "Про Державну прикордонну службу країни" однією з основних функцій прикордонної служби України -є участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що є всі вагомі підстави вважати, що відповідач буде ухилятись добровільно покинути територію України, що свідчить про порушення законодавства України.
01.03.2010 року позивачем подано до суду заяву, в якій той просить адміністративну справу розглянути без його участі, в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить допустити до негайного виконання постанову. Так само 01.03.2010 р. відповідачем подано до суду заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги визнає повністю, просить суд розглянути справу без його участі.
Враховуючи вищенаведене та згідно ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив: 17.01.2010 року біля 20:52 год. В районі 321 прикордонного знаку камерами відео-спостереження ППСР зафіксовано групу осіб, в кількості 6 осіб, які рухались з України в Словаччину, поза пунктом пропуску через державний кордон України, на ділянці відділу прикордонної служби «Паладь-Комарівці»Ужгородського району та 18.01.2010 року був переданий представникам ДПС України у ході офіційної зустрічі у встановленому законом порядку. Дані обставини підтверджені протоколом про адміністративне затримання від 18.01.2010 року.
01.02.2010 року позивачем прийнято рішення про добровільне видворення іноземця за межі України. Згідно ч.3 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" - іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення.
Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду. Так, відповідач не виконав рішення від 01.02.2010 року про добровільне видворення іноземця за межі України, прийняте начальника Чопського прикордонного загону ЗРУ ДПС України.
Відсутність у відповідача документів необхідних для добровільного виїзду, що підтверджується протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей та документів від 18.01.2010 року, відсутність на території України родичів, а також спроба незаконного перетинання державного корону України -все наведене суд розцінює як можливість відповідача в подальшому ухилитися від виїзду з України в добровільному порядку.
Так, при затриманні відповідач представився як громадянин Афганістану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Однак, згідно Акту судово-медичного обстеження від 05.02.2010 року за №17 Закарпатського обласного бюро судово -медичної експертизи -вік відповідача становить в межах 30-35 років.
Частиною 6 ст.32 вказаного Закону встановлено, що -іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
За наведених обставин, позовні вимоги про затримання та примусове видворення громадянина Афганістану ОСОБА_1 підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Оскільки протиправна поведінка відповідача суперечить інтересам забезпечення безпеки України, з метою захисту прав, інтересів громадян України та з метою недопущення уникнення громадянина Афганістану ОСОБА_1 примусового видворення, суд приходить до переконання, що у відповідності до п.3 ч.2 ст.256 КАС України слід допустити негайне виконання постанови.
Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов начальника Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Афганістану ОСОБА_1 про затримання і примусове видворення -задовольнити повністю.
Примусово видворити громадянина Афганістану ОСОБА_1 за межі території України.
Затримати громадянина Афганістану ОСОБА_1 на строк до 6 місяців, для підготовки документів на примусове видворення, з дня його затримання -до 18 липня 2010 року.
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України, а саме шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в 10 денний строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Я.М.Калинич