01 лютого 2021 року справа №200/6815/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 200/6815/20-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення основного розміру моєї пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення;
зобов'язати відповідача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсі особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 90 % від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів починаючи з 01.01.2018 року до часу здійснення перерахунку.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є пенсіонером та з 19 квітня 2005 року отримує пенсію за вислугу років, яка була призначена згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” в розмірі 90% грошового забезпечення. Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.07.2020 року з 01.01.2018 року розмір пенсії було зменшено на 70% та вказує на порушення своїх прав та інтересів. Вважає таку позицію протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років під час її перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2018 року перерахування та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення з нарахуванням компенсації втрати частини доходів починаючи з 01.01.2018 року до часу здійснення перерахунку.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимогу у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Позивач просить нарахувати компенсацію на ще не нараховані та не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом №2050, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квітня 2005 року отримує пенсію за вислугою років, що підтверджується посвідченням № 5/314.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та йому призначена пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за вислугу років.
Згідно перерахунку пенсії за вислугу років, пенсія ОСОБА_1 складалась з: посадового окладу - 1824, 00 грн., оклад за військове звання - 135,00 грн., надбавка за вислугу років 40% - 783,60 грн., секретність 15% - 273,60 грн., надбавка за особливо важливі завдання 50% - 1371,30 грн., премія 10% - 182,40 грн. основний розмір пенсії: 90% грошового забезпечення (вислуга років 36) - 4323,17 грн.
У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб”, постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” та відповідно до вимог статті 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до цього Закону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу здійснено перерахунок виплати пенсії.
З Листа відповідача від 01.07.2020 року № 4541-4722/Ч-03/0-0500/20 вбачається що з 01.01.2018 року при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 встановлено розмір: посадового окладу - 9119, 00 грн.; окладу за військовим (спеціальним) званням - 1480, 00 грн., надбавка за вислугу років (50,00%) - 5295,00 грн., усього - 11119,50 грн. (15885,00, 00*70%) грн.
Позивач не погодившись з перерахунком пенсії та звернувся до управління з вимогою перерахувати пенсію відповідно до вимог діючого законодавством.
Листом від 01.07.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивачу, що Законом України від 27.03.2014 року № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи і створення передумов для економічного зростання в Україні” внесено зміни в статтю 13 Закону № 2262, за якими максимальний розмір пенсії, що призначається за вислугу років, не повинен перевищувати 70% сум грошового забезпечення пенсій за будь - якої із підстав зазначеною в статті 43 Закону № 2262. Також, зазначив, що при здійсненні перерахунку граничний відсоток обрахунку грошового забезпечення по пенсійним справам (окрім осіб, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесені у встановленому законом порядку до категорії 1-100 відсотків, до категорії 2-95 відсотків) обмежується 70% відповідних сум грошового забезпечення. Таким чином пенсія обчислена відповідно до норм чинного законодавства.
Не погоджуючись із таким розрахунком пенсії та розміром її виплати, позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що апелянтом судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів починаючи з 01.01.2018 року до часу здійснення перерахунку.
З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Оцінка суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами статей 1, 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії (довічне грошове утримання), соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з вимогами статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати від 21 лютого 2001 р. №159 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналіз зазначених норм свідчить, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Позивач просить нарахувати компенсацію на ще не нараховані та не виплачені суми доходу, що не відповідає вимогам закону.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача щодо здійснення нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, оскільки такі вимоги є передчасними, а, отже, не підлягають задоволенню.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №200/11292/19-а.
Таким чином, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо здійснення нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права в частині задоволення позовних вимог про нарахування та виплати компенсації, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” з прийняттям постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Як визначено п. 3, п. 8, ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 200/6815/20-а - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 200/6815/20-а скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати компенсації втрати частини доходів починаючи з 01.01.2018 року до часу здійснення перерахунку.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати компенсацію втрати частини доходів починаючи з 01.01.2018 року до часу здійснення перерахунку - відмовити.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 200/6815/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 01 лютого 2021 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 01 лютого 2021 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв