ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
29 січня 2021 року м. Київ № 640/20580/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Національного агентства з питань запобігання корупції №345-к/тр від 08.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу внутрішнього контролю Національного агентства з питань запобігання корупції;
- поновити ОСОБА_1 в Національному агентстві з питань запобігання корупції та на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього контролю з 08.04.2020;
- зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 09.04.2020 і до моменту фактичного поновлення на роботі;
- стягнути з НАЗК на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн.
В обґрунтування заявлених вимог, зокрема, зазначив, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням норм чинного трудового законодавства, відтак підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді головного спеціаліста відділу внутрішнього контролю Національному агентстві з питань запобігання корупції з 08.04.2020.
Щодо строку звернення до суду вказав, що внаслідок оголошення на усій території України карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19) та прогресування в нього алергічної реакції на цвітіння кущів амброзії за рекомендацією лікаря у період з 15.07.2020 до початку вересня 2020 року перебував на самоізоляції в будинку матері, в якому відсутній інтернет та комп'ютерна техніка, а тому був позбавлений можливості написати дану позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, а його позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та пояснень щодо дати, коли позивачу вручено копію наказу про звільнення та видано трудову книжку.
Позивачем на адресу суду засобами поштового зв'язку направлено заяву про усунення недоліків разом з копіями документів, що підтверджують факт хронічного захворювання атопічної бронхіальної астми, починаючи з 2014 року по 08.10.2020. Також позивачем в даній заяві повторно повідомлено суд про обставини перебування на самоізоляції у період з 15.07.2020 до кінця серпня 2020 року без виходу з дома в громадські місця; дати та обставин отримання копії наказу про звільнення та трудової книжки позивачем суду не повідомлено.
Разом з тим, суд наголошує, що дані причини пропуску строку звернення до адміністративного суду вже розглянуті судом та визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем в заяві про усунення недоліків вказано не було.
Так, частинами першою, другою, п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, позивач мав звернутися до адміністративного суду у місячний строк з дня, коли дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, позивачем до позовної заяви долучено попередження про наступне вивільнення, оформлене листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 02.03.2020 №100-18/7220/20, з яким позивач ознайомився 02.03.2020. Як вбачається з тексту даного повідомлення позивача попереджено про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією Відділу внутрішнього контролю, посаду в якому він обіймав.
Позивача попереджено про наступне звільнення з урахуванням абзацу 1 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», яким передбачено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Тобто, починаючи з 02.03.2020 позивач знав про наступне звільнення після закінчення строку, передбаченого частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до пункту 3 наказу Голови Національного агентства з питань запобігання корупції №345-к/тр від 08.04.2020 ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням зобов'язано передати справи та довірене у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно 08.04.2020, відповідно до статті 89 Закону України "Про державну службу", про що скласти відповідний акт.
Будь-які відомості про внесення змін до даного наказу, в тому числі в частині зміни дати звільнення, з огляду на відсутність позивача на роботі у цей день, позивачем суду не повідомлено.
Варто також зазначити, що відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженої наказом Національному агентстві з питань запобігання корупції від 12.12.2019, суб'єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: декларація перед звільненням - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 вказаного Закону (для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування).
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 27.04.2019 о 12:49 год. подано декларацію за період з 01.01.2020 по 08.04.2020, тип декларації за звітний період: перед звільненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями).
Тобто, вищевказана декларація подана позивачем в межах двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави. Більше того, позивачем визначено звітний період саме по 08.04.2020, що свідчить про те, що станом на 27.04.2020 останньому було добре відомо, що останнім днем припинення діяльності, пов'язаної з виконанням ним функцій держави, є 08.04.2020.
Враховуючи, що позивач не зазначає про обставини несвоєчасного ознайомлення з наказом про звільнення або отримання трудової книжки, суд вважає, що позивач був присутній на роботі в день звільнення, відтак дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у цей день, а саме 08.04.2020.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.02.2020 у справі №520/3809/19, згідно з якими ототожнення моменту відліку строку звернення до суду виключно з моментом видання наказу про звільнення та ознайомлення з ним не відповідає вимогам КАС України, оскільки стаття 122 КАС України вказує виключно на момент обізнаності особи чи її потенційної можливості бути обізнаною.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 (справа № 813/3756/17) вказав, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Окрім того, порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (постанова Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-2469цс16).
Враховуючи, що позивача звільнено 08.04.2020, суд вважає, що місячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом для ОСОБА_1 розпочався 09.04.2020.
При цьому суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами) з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин з відповідними обмеженнями.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ (Закон №540-ІХ) внесено зміни, зокрема до Кодексу адміністративного судочинства України шляхом доповнення розділу VI "Прикінцеві положення" пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Даний Закон набрав чинності 02.04.2020, а відтак процесуальні строки були продовжені до завершення карантину.
Тобто, у зав'язку з запровадженням карантину процесуальні строку, в тому числі для подання позовної заяви, продовжувалися.
Разом з тим, 18.06.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пунктом 2 якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-IX від 18.06.2020, останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
16.07.2020 вказаний Закон опубліковано у газетах "Голос України" за №№119-120 та в "Урядовий кур'єр" за №135, з огляду на що 17.07.2020 Закон України від 18.06.2020 №731-IX набрав чинності.
Відтак, процесуальні строки, продовжені Законом України від 30.03.2020 №540-IX, закінчилися 06.08.2020, тобто після спливу 20-ти днів після набрання чинності Закону України від 18.06.2020 №731-IX.
Позивач зазначає, що з 15.07.2020 по кінець серпня 2020 року знаходився на самоізоляції в будинку матері у зв'язку з загостренням хронічної алергії та атопічної бронхіальної астми, проте як стверджує сам позивач такі загострення хвороби він відчуває починаючи з 2007 року, тобто кожного року. На думку суду, дана обставина не є об'єктивно непереборною, поважною, оскільки настає кожного року у відповідний період пори року.
У відповідності до змісту статті 121 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Критерії "поважності" причин пропуску строку звернення до суду визначив Верховний Суд у постанові від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17, вказавши, зокрема, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд зауважує, що згідно з наданими поясненнями та документами позивач перебував на самоізоляції та дотримувався рекомендацій лікарів щодо лікування атопічної бронхіальної астми.
Так, відповідно до правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №805/1985/18-а, від 26.03.2020 у справі №805/2688/18-а, від 13.03.2019 у справі №826/13430/17 перебування на лікарняному, під амбулаторним наглядом, лікування на умовах денного стаціонару не є поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.
При цьому, згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазнає, що наведені позивачем в позовній заяві підстави для поновлення строку звернення до суду визнані неповажними ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення позовної заяви без руху.
В заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено жодних інших поважних причин, які перешкоджали позивачу звернутися до адміністративного суду з даним позовом після набрання чинності Законом України №731-IX.
Окрім того, суд наголошує, що позивач володіє фаховими юридичними знаннями і про наступне звільнення був попереджений ще 02.03.2020, проте до суду з даним позовом звернувся лише 31.08.2020, не вказавши жодних поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частин першої-другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене у сукупності, відсутність причин, які свідчили б про об'єктивну неможливість подання позивачем даного позову для захисту своїх прав (ненадання належних та допустимих доказів наявності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду), суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, з огляду на що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 256 КАС України, суддя
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак