01 лютого 2021 року Справа № 280/4203/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, у письмовому провадженні, адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «ДП Агросервіс 2000» (вул. Зачиняєва, буд. 113, м.Запоріжжя, 69089), в особі представника - адвоката Калниша Віталія Григоровича (вул.Верхня, 1, м. Запоріжжя, 69032), до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (вул. Гоголя, буд. 105а, м. Запоріжжя, 69002) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «ДП Агросервіс 2000» (надалі - позивач, ДП «ДП Агросервіс 2000»), в особі представника - адвоката Калниша Віталія Григоровича, до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (надалі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби), в якому позивач просить суд: зупинити виконання постанови відповідача №10 від 14.04.2020 про накладення штрафу за порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми про накладення штрафу в розмірі 47230,00 грн. (виконавче провадження 62346460 від 16.06.2020); скасувати в повному обсязі постанову відповідача від 14.04.2020 №10 про накладення штрафу за порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми про накладення штрафу в розмірі 47230,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена необґрунтовано, оскільки відповідно до п.12 ст.1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», «зерно продовольче - зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів»; тобто, виходячи з термінології, по своєму призначенню зерно не підпадає під визначення саме харчового продукту, і не є таким, а зберігання зернових - не є процесом виготовлення чи обігу харчових продуктів. Також, у складських приміщеннях позивача не здійснюється обіг харчових продуктів, позивач надає послуги зі складського зберігання продукції первинного виробництва (зерна), яке не є харчовим продуктом, і не призначене безпосередньо для споживання людиною, без проведення переробки. Отже, виявлені порушення не становлять загрози для життя та/або здоров'я людини або тварин. Крім того посилається на те, що заходи державного контролю були здійснені в період дії карантину, встановленого з метою запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби «СОVID-19», що є протиправним. З урахуванням викладених обставин вважає постанову відповідача такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 30.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4203/20. Судове засідання призначено на 29.07.2020 з повідомленням (викликом) сторін. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання суду відзиву на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив в якому зазначив, що Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» встановлено наступне визначення терміну «зерно», а саме, зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей. Таким чином, твердження позивача, що зерно не відноситься до харчових продуктів, на думку відповідача, є хибним. Отже, недотримання принципів та вимог до безпечності та якості харчових продуктів, зокрема гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів, порушує права людини (споживача) на безпеку їх здоров'я і життя, і може завдати шкоди. Таким чином, посилання позивача на те, що виявлені порушення не створюють загрозу життю та здоров'ю громадян є необґрунтованими та безпідставними. Щодо тверджень позивача про проведення перевірки в період дії карантину, то проведення зазначеного заходу було доручено наказом Державної регуляторної служби України від 15.11.2019 №196, тобто до встановлення карантину. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Отже, при проведенні перевірки та винесення спірної постанови відповідач діяв законно та обґрунтовано. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
30.07.2020 від позивача, на спростування доводів відповідача, надійшла відповідь на відзив.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» визначає правові та організаційні засади державного контролю, що здійснюється з метою перевірки дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти, корми, здоров'я та благополуччя тварин, а також законодавства про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких побічних продуктів на митну територію України.
Згідно з п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» державний контроль - діяльність компетентного органу, його територіальних органів, державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, помічників державного ветеринарного інспектора та уповноважених осіб, що здійснюється з метою перевірки відповідності діяльності операторів ринку вимогам законодавства про харчові продукти, корми, здоров'я та благополуччя тварин, а також усунення наслідків невідповідності та притягнення до відповідальності за порушення відповідних вимог. Державний контроль включає також діяльність з перевірки відповідності законодавству про побічні продукти тваринного походження під час ввезення (пересилання) таких продуктів на митну територію України.
Частиною 1 ст.3 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин» встановлено, що дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів, інших об'єктів санітарних заходів та/або кормів, у тому числі ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів та/або кормів, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин. Дія цього Закону поширюється також на суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державного контролю побічних продуктів тваринного походження, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, з метою їх перевірки на відповідність законодавству про побічні продукти тваринного походження. Дія цього Закону поширюється також на суспільні відносини, пов'язані із здійсненням державного контролю за діяльністю операторів ринку, які здійснюють органічне виробництво та/або обіг органічної продукції, у тому числі ввезення (пересилання) на митну територію України, з метою перевірки цієї діяльності на відповідність законодавству про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин, а також законодавству у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.
Планові заходи державного контролю здійснюються відповідно до щорічного плану державного контролю (ч.1 ст.25 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин»).
Наказом ГУ Держрподспоживслужби від 05.03.2020 №385 на підставі Щорічного плану державного контролю Держпродспоживслужби у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, ветеринарної медицини на 2020 рік, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 26.11.2019 №1150, Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби від 28.11.2019 №1160, Плану здійснення комплексних заходів держаного нагляду (контролю) на 2020 рік, затвердженого наказом Державної регуляторної служби України від 15.11.2019 №196 було доручено спеціалістам відповідача здійснити плановий захід з державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах безпечності харчових продуктів, карантину рослин, метрології та метрологічної діяльності ДП «ДП Агросервіс 2000» в термін з 11.03.2020 по 24.03.2020.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 24.03.2020 №610/04, яким зафіксовано ряд порушень законодавства в сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів з боку ДП «ДП Агросервіс 2000». Примірник акту отримано директор ОСОБА_1 , про що свідчить його особистий підпис.
24.03.2020 заступником начальника управління - начальником відділу державного контролю управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини управління ГУ Держпродспоживслужби, державним інспектором Щьокіним Олексієм Едуардовичем складено протокол про порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми» з боку ДП «ДП Агросервіс 2000».
14.04.2020 відбувся розгляд справи ДП «ДП Агросервіс 2000» про порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та обігу харчових продуктів, які створюють загрозу для життя та здоров'я людини, за результатами якого винесено постанову №10 про накладення штрафу на позивача 47230,00 грн. за п. 1 ч. 1 ст. 65 Закону України №2042-VІІІ за порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми.
Постанова від 14.04.2020 №10 була надіслана на адресу реєстрації позивача 16.04.2020, про що свідчить квитанція пошти.
Як вбачається з акту перевірки від 24.03.2020 №610/04, протоколу від 24.03.2020 і постанови від 14.04.2020 №10 відповідачем були встановлені наступні порушені передбачених законодавством гігієнічних вимог до обігу харчових продуктів, що створюють загрозу для життя та здоров'я людини, а саме:
1. Потужність не підтримується в чистому та робочому стані, зокрема: завальні ями не захищені від потрапляння шкідників, не зачищені після останнього приймання - на конструкціях розсипи зерна, місцями, яке проросло; завальні ями не мають достатнього для запобігання потрапляння атмосферних опадів захисту, в результаті чого існує ризик приймання сировини із завищеними показниками вологості та потенційне потрапляння по транспортерних стрічках води до складських приміщень і її контакт з зерном; відсутня система аспірації яка б запобігала накопиченню зернового пилу при прийманні зерна та розміщенні його у складських приміщеннях; система вентиляції зерна при напільному зберіганні в зерносховищах в неробочому стані, її отвори відкриті або мають недостатній захист від проникнення шкідників; після звільнення зерносховищ від зерна вони не піддаються негайному зачищенню та обробці засобами захисту від шкідників; в робочій башті № 1 на всіх поверхах та підвальному приміщенні велике нашарування порохових відкладень; чим порушено вимоги п.1 ч.1 ст.41 Закону №771 (Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»).
2. Потужність суб'єкта господарювання не спланована, не сконструйована та не розміщена так, що забезпечуються її належне утримання, чищення, запобігання або мінімізація будь-якого забруднення, а також здійснення заходів, необхідних для забезпечення гігієнічних вимог, а саме: зерносховища суб'єкта господарювання розміщено в оточенні споруд і території іншого суб'єкта господарювання, без огородження і заборони проходу/ проїзду, за відсутності інформації та аналізу ризиків впливу від діяльності іншого суб'єкта господарювання, по кожному етапу технологічного процесу, на безпечність харчових продуктів обіг яких здійснює ДП «ДП Агросервіс 2000»; відсутня система аспірації яка б запобігала накопиченню зернового пилу при прийманні зерна та розміщенні його у складських приміщеннях; зовнішні вентиляційні отвори в стінах, стіни, підлога, вхідні двері в усіх складських приміщення потребують ремонту, їх стан не запобігає негативному впливу атмосферних опадів, проникненню до складських приміщень шкідників (в робочій башні №1 - вогнища зерна яке проросло, рештки пір'я птахів, біля сепараторів - труп голуба, в зерносховищах № 4, №6, №9, №12 поруч з зерном - рештки пір'я птахів, ознаки перебування гризунів та інших видів тварин - сліди від лап, екскременти, в зерні шкідники (висновок фітосанітарної експертизи №ФЛ-09/000630 від 13.03.2020 згідно з яким у відібраних зразках зерна пшениці, жита, ячменю та змітках виявлено ентомологічні шкідливі організми в живому стані - імаго довгоносика рисового, імаго пильової воші, імаго борошняного кліща; в мертвому стані з-за невизначених причин - імаго черепашки шкідливої, імаго рижого коротковусого мукоїда); чим порушено вимоги п.2 ч.1 ст.41 Закону №771.
3. Потужність не має належну природну або механічну вентиляцію, а саме: відсутня система примусової вентиляції буртів зерна при зберіганні на підлозі - вентиляційні канали в стінах зерносховищ знаходяться в неробочому стані (змінено конструкцію, отвори не захищені сітками від шкідників); у прохідних тунелях елеваторів і зерносховищ не працює витяжна вентиляція з однократним обміном; сепаратори для очищення зерна мають ознаки неробочого стану (великі нашарування зернового пилу як на циклонах витяжної системи сепараторів так і на оточуючій території в радіусі до 30м.); чим порушено вимоги п.3 ч.1 ст.41 Закону №771.
4. Для стін та підлоги приміщень використовуються матеріали, які не забезпечують можливість дотримання належного рівня гігієнічних вимог до харчових продуктів, а саме в робочих баштах та перехідних галереях стан їх поверхні потребує капітального ремонту та впровадження на постійній, з обґрунтованою періодичністю, основі - заходів направлених на їх очищення та попередження накопичення зернового пилу; в робочій башті №1 стан поверхонь стін та підлоги такий, що потребує капітального ремонту та впровадження на постійній, з обґрунтованою періодичністю, на основі - заходів направлених на їх очищення та попередження накопичення зернових відходів та пилу; чим порушено вимоги п.1 ч.1 ст.42 Закону №771.
5. Внутрішня поверхня даху та верхні кріплення в робочих баштах, навісах над завальними ямами та перехідних галереях не запобігають накопиченню бруду, а саме їх поверхня та конструкція не забезпечує захисту від атмосферних опадів та накопичення зернового пилу, потребує ремонту; чим порушено вимоги п.2 ч.1 ст.42 Закону №771.
6. Вікна та інші отвори потребують ремонту, вони не побудовані так, щоб запобігати накопиченню бруду, а саме в робочих баштах та перехідних галереях вони не мають скла, двері знаходяться у відчиненому стані, а отже не забезпечують захисту від проникнення шкідників, атмосферних опадів та накопичення зернового пилу, в середині виробничих приміщень; чим порушено вимоги п.3 ч.1 ст.42 Закону №771.
7. Поверхні (включно з поверхнею обладнання), що контактують з харчовими продуктами, не чистяться, а саме стан поверхонь зерноочисного та обладнання для транспортування зерна на потужностях суб'єкта господарювання свідчить про необхідність його ремонту та впровадження на постійній, з обґрунтованою періодичністю, основі - заходів направлених на його очищення та попередження накопичення зерна та зернового пилу; чим порушено вимоги п.5 ч.1 ст.42 Закону №771.
8. На потужності відсутні приміщення для чищення і зберігання робочих інструментів, а саме: робочий інвентар - мітла, лопати, ..., зберігається невпорядковано біля місць його використання (завальні ями, робочі башти, зерносховища), знаходиться в брудному стані; чим порушено вимоги п.6 ч.1 ст.42 Закону №771.
9. Обладнання та інвентар не чисті, а саме: завальні ями (на поверхнях мають рештки зерна після останнього використання, застрілі порохові нашарування); зерноочисне обладнання в робочих баштах ззовні вкрито зерновим пилом, що свідчить про відсутність зачищення його внутрішньої поверхні на постійній основі, з обґрунтованою періодичністю; робочий інвентар - мітла, лопати, ..., знаходиться в брудному стані; чим порушено вимоги п.1 ч.1 ст.45 Закону №771.
10. Обладнання та інвентар не утримуються у належному стані, а саме: завальні ями (на поверхнях мають рештки зерна після останнього використання, застрілі порохові нашарування); зерноочисне обладнання в робочих баштах ззовні вкрито зерновим пилом та відходами після очищення зерна, що свідчить про відсутність зачищення його внутрішньої поверхні на постійній основі, з обґрунтованою періодичністю; робочий інвентар - мітла, лопати, знаходиться в брудному стані деякі потребують заміни; знаходиться в брудному стані деякі потребують заміни; чим порушено вимоги п.2 ч.1 ст.45 Закону №771.
11. Обладнання не каліброване відповідно до законодавства, а саме: для вимірювання температури зберігання зерна використовуються прилади («термоштанга») щодо якого відсутня інформація про калібрування; чим порушено вимоги ч.2 ст.45 Закону №771.
12. Відповідних положень законодавства щодо утилізації (знищення) відходів не дотримано - відходи, що утворюються після очищення зернових та олійних культур та можуть містити регульовані шкідливі організми, вивозяться з підприємства без обмежень які передбачають їх спалювання, договори щодо їх утилізації (знищення) шляхом спалювання - відсутні; чим порушено вимоги п.3 ч.1 ст.46 Закону №771.
13. Здійснюється (не заборонено) прийняття об'єктів санітарних заходів, що використовуються для виробництва харчових продуктів, після переробки яких існує ризик того що отриманий харчовий продукт є непридатним для споживання людиною, а саме на потужність приймалось зерно врожаю 2019 року без документів виробників, які б підтверджували його безпечність, відсутність шкідників (зараженість шкідниками хлібних запасів) та хвороб, зазначене стосується всіх партій насіння соняшнику і зерна пшениці прийнятих від суб'єктів господарювання що здійснюють первинне виробництво та транспортування його продукції з жовтня 2019 року по теперішній час; чим порушено вимоги п.1 ч.1 ст.49 Закону №771.
14. Первинна продукція яка зберігається на потужностях, утримується в умовах, що не запобігають її псуванню та не забезпечують захист від забруднення, харчові продукти не захищено від будь-якого забруднення на всіх стадіях виробництва, переробки та/або обігу а саме:
4 завальні ями не захищені від потрапляння шкідників, не зачищені після останнього приймання - на конструкціях розсипи зерна, місцями, яке проросло; 4 завальні ями не мають, достатнього для запобігання потрапляння атмосферних опадів захисту, в результаті чого існує ризик приймання сировини із завищеними показниками вологості та потенційне потрапляння по транспортерних стрічках води до складських приміщень і її контакт з зерном; відсутня система аспірації яка б запобігала накопиченню зернового пилу при прийманні зерна та розміщенні його у складських приміщеннях; система вентиляції зерна при напільному зберіганні в зерносховищах в неробочому стані, її отвори відкриті або мають недостатній захист від проникнення шкідників; в робочій башні №1 на всіх поверхах та підвальному приміщенні велике нашарування порохових відкладень (зернового пилу);
зерносховища суб'єкта господарювання розміщено в оточенні споруд і території іншого суб'єкта господарювання, без огородження і заборони проходу/ проїзду, за відсутності інформації та аналізу ризиків впливу від діяльності іншого суб'єкта господарювання, по кожному етапу технологічного процесу, на безпечність харчових продуктів обіг яких здійснює ДП «ДП Агросервіс 2000»;
відсутня система примусової вентиляції буртів зерна при зберіганні на підлозі - вентиляційні канали в стінах зерносховищ знаходяться в неробочому стані (змінено конструкцію, отвори не захищені сітками від шкідників);
стіни, підлога, вхідні двері в усіх робочих баштах та складських приміщеннях потребують ремонту, їх стан не запобігає негативному впливу атмосферних опадів, проникненню до складських приміщень шкідників ; зафіксовано ознаки застосування (в сховищах рештки поліетиленової плівки для укриття буртів зерна, використані засоби захисту для роботи з небезпечними речовинами, велика кількість комах в мертвому стані (зерносховище № 6 та № 11) хімічних засобів які призначені для знищення шкідників (шкідники хлібних запасів) в зерні, за відсутності фіксації цього заходу, інформації щодо дотримання умов його проведення (експозиція, обґрунтована кількість, вплив умов навколишнього середовища - температури і вологості як самого зерна так і повітря, техніки безпеки - застосування за умови герметизації зерна та / або його сховищ), ефективності цього заходу та показників безпеки зерна після обробки;
вікна в робочих баштах та перехідних галереях не мають скла, двері знаходяться у відчиненому стані, а отже не забезпечують захисту від проникнення шкідників, атмосферних опадів та накопичення зернового пилу, в середині виробничих приміщень;
не ведеться результативна, з обґрунтованою (на підставі моніторингових досліджень) періодичністю боротьба зі шкідниками та гризунами - в зерносховищах № 4, №6, №9, №12 поруч з зерном - рештки пір'я птахів, ознаки перебування гризунів та інших видів тварин - сліди від лап, екскременти, в робочій башні № 1 - вогнища зерна яке проросло, рештки пір'я птахів, біля сепараторів - труп голуба, сліди перебування комах та гризунів, в зерні шкідники (висновок фітосанітарної експертизи №ФЛ-09/000630 від 13.03.2020р згідно з яким у відібраних зразках зерна пшениці, жита, ячменю та змітках виявлено ентомологічні шкідливі організми в живому стані - імаго довгоносика рисового, імаго пильової воші, імаго борошняного кліща; в мертвому стані з-за невизначених причин - імаго черепашки шкідливої, імаго рижого коротковусого мукоїда); моніторингові дослідження наявності шкідників не охоплюють весь периметр території потужності суб'єкта господарювання, периметри зерносховищ та їх внутрішній простір, зокрема щодо моніторингу комах; оператор ринку не має доказів виконання вимог щодо дотримання і безперервності температурного режиму зберігання об'єктів санітарних заходів, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів, формування токсинів; чим порушено вимоги п.2 та п.3 ч.1 ст.49 Закону №771.
15. Не ведеться результативна, з обґрунтованою (на підставі моніторингових досліджень) періодичністю боротьба зі шкідниками та гризунами - в робочій башні № 1 - рештки пір'я птахів, біля сепараторів - труп голуба, сліди перебування комах та гризунів, в зерносховищах № 4, №6, №9, №12 поруч з зерном - рештки пір'я птахів, ознаки перебування гризунів та інших видів тварин -сліди від лап, екскременти, в зерні шкідники (висновок фітосанітарної експертизи №ФЛ-09/000630 від 13.03.2020 згідно з яким у відібраних зразках зерна пшениці, жита, ячменю та змітках виявлено ентомологічні шкідливі організми в живому стані - імаго довгоносика рисового, імаго пильової воші, імаго борошняного кліща; в мертвому стані з-за невизначених причин - імаго черепашки шкідливої, імаго рижого коротковусого мукоїда); моніторингові дослідження наявності шкідників не охоплюють весь периметр території потужності суб'єкта господарювання, периметри зерносховищ та їх внутрішній простір, зокрема щодо моніторингу комах; чим порушено вимоги п.4 ч.1 ст.49 Закону №771.
16. Вимірювання температури зберігання насіння соняшнику та пшениці не для сівби здійснюється формально (відсутні прилади для визначення температури зерна на глибині більшої ніж 3м., прилади, які використовуються для вимірювання, не мають підтвердження щодо їх калібрування а відповідно -правильності показників, що вимірюються), відповідно - оператор ринку не має доказів виконання вимог щодо дотримання і безперервності температурного режиму зберігання зазначених об'єктів санітарних заходів, який унеможливлює розмноження мікроорганізмів, формування токсинів; чим порушено вимоги п.5 ч.1 ст.49 Закону №771.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 №771/97-ВР (далі за текстом Закону №771/97-ВР) регулює відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів і визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.
Статтею 4 цього Закону визначено, що державне регулювання у сфері безпечності харчових продуктів здійснюється з метою захисту життя, здоров'я та інтересів споживачів. Держава здійснює регулювання безпечності та окремих показників якості харчових продуктів шляхом, зокрема, встановлення санітарних заходів; встановлення вимог до окремих показників якості харчових продуктів; інформування та підвищення обізнаності операторів ринку і споживачів щодо безпечності та окремих показників якості харчових продуктів; встановлення вимог щодо стану здоров'я персоналу потужностей; здійснення державного контролю; притягнення операторів ринку, їх посадових осіб до відповідальності у разі порушення законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.
Таким чином, настання реальної загрози життю та здоров'ю людей законодавець пов'язує з обставинами, які можуть призвести, в тому числі, до різних захворювань пов'язаних із отруєнням людей.
Так, згідно з пунктом 55 частини 1 статті 1 Закону №771/97-ВР оператор ринку харчових продуктів (далі - оператор ринку) - суб'єкт господарювання, який провадить діяльність з метою або без мети отримання прибутку та в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг харчових продуктів та/або інших об'єктів санітарних заходів (крім матеріалів, що контактують з харчовими продуктами), і який відповідає за виконання вимог цього Закону та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом харчових продуктів або інших об'єктів санітарних заходів.
Статтею 20 Закону №771/97-ВР встановлено, що оператори ринку відповідають за виконання вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів у межах діяльності, яку вони здійснюють. Оператори ринку зобов'язані забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 65 Закону №2042-VIII «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», оператори ринку несуть відповідальність за порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів або кормів, якщо це створює загрозу для життя та/або здоров'я людини або тварини, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі шести мінімальних заробітних плат.
Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 771/97-ВР гігієнічні вимоги - заходи та умови, що необхідні для управління небезпечними факторами і забезпечення придатності харчових продуктів для споживання людиною з урахуванням їх використання згідно з призначенням.
В свою чергу, загальні гігієнічні вимоги щодо поводження з харчовими продуктами встановлено Розділом VII вказаного Закону.
Суд погоджується з правовою позицією відповідача, що недотримання принципів та вимог до безпечності та якості харчових продуктів, зокрема гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів, порушує права людини (споживача) на безпеку їх здоров'я і життя, і може завдати шкоди.
Таким чином, посилання позивача на те, що виявлені порушення не створюють загрозу життю та здоров'ю громадян є необґрунтованими.
Проти наявності виявлених порушень позивач в позовній заяві та відповіді на відзив не заперечував.
Судом також переглянуті матеріали відеофіксації планового заходу державного контролю стосовно додержання гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами на потужностях позивача. Матеріали відеофіксації свідчать про наявність вищезазначених порушень.
При цьому, наявність хоча б одного з порушень викладених в Акті від 24.03.2020 за №640/04 та Постанові від 14.04.2020 за №10 є самостійною підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин».
Суд вважає хибним твердження позивача, що зерно не є харчовим продуктом, з огляду на наступне.
Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» визначено, що харчовий продукт - речовина або продукт (неперероблений, частково перероблений або перероблений), призначені для споживання людиною. До харчових продуктів належать напої (в тому числі вода питна), жувальна гумка та будь-яка інша речовина, що спеціально включена до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки. Термін «харчовий продукт» не включає: корми;
тварин, які не призначені для споживання людиною живими;
рослини (до збору врожаю);
лікарські засоби;
косметичні продукти;
тютюн і тютюнові вироби;
наркотичні і психотропні речовини у межах визначень Єдиної Конвенції ООН про наркотики 1961 року і Конвенції ООН про психотропні речовини 1971 року; залишки та забруднюючі речовини.
Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» надає наступне визначення:
зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей;
Отже, твердження позивача, що зерно не відноситься до харчових продуктів, є необґрунтованим.
Щодо твердження позивача, що винесення постанови про накладення штрафу суперечить загальним засадам Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема ч.11 ст.7, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.11 ст.7, вищезазначеного Закону, у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.
Як вбачається зі спірної постанови, вона винесена виключно за порушення встановлених законодавством гігієнічних вимог до виробництва та/або обігу харчових продуктів, що створює загрозу для життя та/або здоров'я людини, за що передбачена відповідальність п.1 ч.1 ст.65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин».
Це також підтвердив відповідач у наданому відзиві.
У відповідності до ч.6 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов'язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13-18, 20, 21 цього Закону, тобто ч.11 ст.7 не застосовується.
Окрім того, відповідальність за невиконання припису щодо усунення порушень вимог законодавства передбачена п.19 ч.1 ст.65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин»: - невиконання, несвоєчасне виконання законних вимог (приписів) посадової особи компетентного органу, його територіального органу щодо усунення порушень цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб - підприємців - у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено підстави для позапланового заходу:
- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
Таким чином, перевірка стану виконання припису здійснюється окремим заходом державного нагляду (контролю) на підставі наказу про проведення позапланового заходу для з'ясування питання щодо виконання вимог, викладених в приписі.
Щодо тверджень позивача про проведення заходу державного заходу в період дії карантину, слід зазначити наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020 передбачена заборона проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Проте, як було встановлено судом наказом Державної регуляторної служби України від 15.11.2019 №196 було доручено спеціалістам Головного управління здійснити плановий захід з державного нагляду (контролю) на предмет додержання законодавства у сферах безпечності харчових продуктів, карантину рослин, метрології та метрологічної діяльності ДП «ДП Агросервіс 2000» в термін з 11.03.2020 по 24.03.2020.
Таким чином, плановий захід з державного нагляду (контролю) було розпочато до введення заборони проведення органами державного нагляду планових перевірок.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року по справі N 1-7/99 визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Оскільки спірні правовідносини виникли до введення карантину, в законах про введення заборони відсутня пряма вказівка стосовно дій органів при проведенні державного нагляду, підстави для припинення проведення перевірки ДП «ДП Агросервіс 2000» були відсутні.
Щодо інших посилань позивача викладених в позові та відповіді на відзив, то суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Часиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для присудження понесених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «ДП Агросервіс 2000» (вул. Зачиняєва, буд. 113, м.Запоріжжя, 69089), в особі представника - адвоката Калниша Віталія Григоровича (вул.Верхня, 1, м. Запоріжжя, 69032), до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (вул. Гоголя, буд. 105а, м.Запоріжжя, 69002) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.02.2021.
Суддя Р.В. Кисіль