79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.01.2021 справа № 914/3178/20
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м.Київ
до відповідача: Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія», м.Львів
про стягнення 51 135,28 грн заборгованості.
За участю представників:
від позивача: Данилик Т.М. - юрисконсульт юридичної служби (Захід) Долинського ГПЗ ПАТ «Укрнафта» (довіреність №01/01/07-58/д від 15.01.2020 р.);
від відповідача: не з'явився.
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» про стягнення 51 135,28 грн заборгованості, з яких 40 335,02 грн основний борг, 8 661,01 грн пеня, 1 311,26 грн три проценти річних, 827,99 грн інфляційні втрати.
Позовна заява надійшла до суду 08.12.2020 р., у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності суддею з 14.12.2020 р. по 31.12.2020 р., святковими та вихідними днями, перебуванням судді у відпустці з 04.01.2021 р. по 06.01.2021 р., ухвалу постановлено 11.01.2021 р.
Ухвалою від 11.01.2021 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 27.01.2021 р.
Представник позивача в судове засідання 27.01.2021 р. для розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача надав суду для огляду оригінали додатків до позовної заяви, які є у позивача.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 27.01.2021 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, вимог ухвали суду від 11.01.2021 р. не виконав. Заяви, клопотання, в тому числі про розгляд справи без участі представника відповідача на адресу суду не надходили.
Станом на 27.01.2021 р. на адресу суду відзив, заяви, клопотання від відповідача не надходили.
Ухвала суду від 11.01.2021 р. про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання на 27.01.2021 р. надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79000, м.Львів, пл.Міцкевича, буд.8.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 11.01.2021 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м.Львів, індекс - 79005). 14.01.2021 року поштове відправлення за номером 7901413673138 вручене адресату (відповідачу).
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд зазначає, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав.
Враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті. Клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходили.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Відзив відповідачем не подано. Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про можливість прийняття рішення у справі.
У судовому засіданні 27.01.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.01.2019 р. між позивачем та Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» було укладено договір №06/63-ОР оренди індивідуально визначеного майна, на виконання умов якого відповідачу було передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, яке є власністю орендодавця, а саме: свердловину №1 Південно-Стинавського родовища, яка розташована на землях Нижньосиньовидненської сільської ради, Сколівського району, Львівської області; облаштування, фонтанну арматуру та колонну головку свердловини №1 Південно-Стинавського родовища; колонку НКТ.
За умовами вказаного договору сплата орендної плати згідно акту про надання послуг здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа місяця, що йде за звітним місяцем.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання щодо виплати орендної плати за користування окремим індивідуально визначеним майном виробничо-технічного призначення, внаслідок чого станом на 01.11.2020 р. неоплаченими залишились послуги з оренди майна, згідно актів за серпень 2019 р. та за вересень 2019 р. на загальну суму 38 871,02 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу 8 275,33 грн пені, 1 253,29 грн три проценти річних, 782,13 грн інфляційні втрати.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.07.2019 р. між позивачем та Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» було укладено договір №19/590-Р на проведення хімічного аналізу проб нафти, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надати послуги з проведення хімічного аналізу визначення густини та занечищення сирої нафти методом центрифугування, а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити надані послуги в повному обсязі.
За умовами вказаного договору замовник (відповідач) здійснює оплату вартості наданих послуг шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок виконавця (позивача) на підставі акту наданих послуг, протягом 10-ти банківських днів за дати підписання акту наданих послуг. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги не виконав, внаслідок чого станом на 01.11.2020 р. неоплаченими залишились послуги з проведення хімічного аналізу проб нафти згідно актів за серпень 2019 р. та за вересень 2019 р. на загальну суму 1 764,00 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу 385,68 грн пені, 57,97 грн три проценти річних, 45,86 грн інфляційні втрати.
Таким чином, загальний розмір заборгованості по обом договорам, який позивач просить стягнути з відповідача становить 51 135,28 грн, з яких 40 335,02 грн основний борг, 8 661,01 грн пеня, 1 311,26 грн три проценти річних, 827,99 грн інфляційні втрати.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.
Обставини встановлені судом.
18.01.2019 р. між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта», в особі Голови правління Марка Роллінса, який діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - орендодавець) та Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія», в особі директора Штикало Д.І., який діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар) було укладено договір №06/63-ОР оренди індивідуально визначеного майна (далі по тексту - договір №06/63-ОР від 18.01.2019 р.), на виконання умов якого відповідачу було передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, яке є власністю орендодавця, а саме: свердловину №1 Південно-Стинавського родовища, яка розташована на землях Нижньосиньовидненської сільської ради, Сколівського району, Львівської області; облаштування, фонтанну арматуру та колонну головку свердловини №1 Південно-Стинавського родовища; колонку НКТ.
Відповідно до п. 1.3. договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. перелік обладнання, що передається в оренду за цим договором, його ознаки (найменування, тип, номер та інші характеристики) та його стан визначаються в акті приймання-передачі майна (додаток 2).
Згідно п. 2.1. договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. строк оренди за цим договором встановлюється з дати початку оренди, яка визначена в п. 2.4. цього договору, та триває, якщо інше не визначено цим договором, весь час, протягом якого орендар є власником спеціального дозволу №6129. Станом на дату укладання цього договору, цей строк спливає 31.05.2036 р.
Відповідно до п. 2.4. договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. датою початку оренди майна за цим договором є дата підписання сторонами акта приймання-передачі майна. Орендодавець зобов'язаний передати, а орендар прийняти майно протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту укладання цього договору, що засвідчується актом приймання-передачі майна. В акті приймання-передачі майна визначається технічний стан та всі особливі властивості і характеристики майна.
Згідно п. п. 3.1.-3.3. договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. за домовленістю сторін, розрахунковим періодом для нарахування орендної плати є календарний місяць, далі - розрахунковий період. Нарахування орендної плати починається з дати початку оренди та здійснюється за кожний розрахунковий період протягом всього строку оренди. Орендна плата, за майно визначене в п. п. 1.1.1.-1.1.3. цього договору (S well), за кожний розрахунковий період протягом строку оренди, з урахуванням її індексації, нараховується в розмірі, який визначений сторонами в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.4. договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. сторони домовились, що у разі, якщо розмір орендної плати (S well) за будь-який розрахунковий період, розрахований згідно з додатком №1 до цього договору, буде становити суму грошових коштів, що не перевищує 10 000,00 грн (десять тисяч гривень) без урахування застосованих податків, зборів, інших обов'язкових платежів, то орендна плата (S well) за такий розрахунковий період, яка підлягає сплаті орендарем на користь орендодавця становить 12 500,00 грн (дванадцять тисяч п'ятсот гривень), крім того ПДВ 20% 2 500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень), а всього разом становить 15 000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень), при цьому формула згідно з додатком №1 до цього договору не застосовується для розрахунку (S well).
Згідно п. 3.10. договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. підписані орендарем акти про надання послуг за розрахунковий період, є підставою для здійснення орендарем оплати належної суми орендної плати на користь орендодавця.
Відповідно до п. 3.12. договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. сплата орендної плати згідно акту про надання послуг здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа місяця, що йде за звітним місяцем.
Відповідач взятих на себе зобов'язань зі сплати орендної плати за договором №06/63-ОР від 18.01.2019 р., у встановлений строк не здійснив, внаслідок чого станом на 01.11.2020 р. у відповідача залишилась заборгованість з оренди майна, згідно актів за серпень 2019 р. та за вересень 2019 р. на загальну суму 38 871,02 грн, а саме:
- за серпень 2019 р. (акт нарахування орендної плати №SL/08/011 від 31.08.2019р.) в сумі 23 571,02 грн;
- за вересень 2019 р. (акт нарахування орендної плати № SL/09/014 від 30.09.2019 р.) в сумі 15 000,00 грн.
Пунктом 4.12.1. договору №06/63-ОР від 18.01.2019р. сторони погодили, що орендар зобов'язаний проводити аналізи відібраних проб продукції свердловини в лабораторії промислової хімії орендодавця або в будь-якій іншій лабораторії погодженій сторонами.
Так, на виконання умов п. 4.12.1 договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р., 23.07.2019 р. між Нафтогазовидобувним управлінням «Бориславнафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», в особі директора бізнес-підрозділу (Захід) апарату управління ПАТ «Укрнафта» Мальчика О.В., який діє на підставі довіреності від 23.07.2019 р. за №01/01/07-465/д (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - виконавець) та Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія», в особі виконуючого обов'язки директора Драгущака Р.М., який діє на підставі Статуту та наказу ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - замовник) було укладено договір №19/590-Р на проведення хімічного аналізу проб нафти (далі по тексту - договір №19/590-Р від 23.07.2019 р.).
Відповідно до п. 1.1. договору №19/590-Р від 23.07.2019 р. виконавець зобов'язувався надати послуги з проведення хімічного аналізу визначення густини та занечищення сирої нафти методом центрифугування, а відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити надані послуги в повному обсязі.
Згідно п. 2.1., п. 2.3. договору №19/590-Р від 23.07.2019 р. сторони погодили, що послуги на проведення хімічного аналізу проб нафти надаються згідно цін зазначених у протоколі погодження договірних цін на проведення хімічного аналізу, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток №1). Загальна вартість послуг по даному договору не повинна перевищувати 29 900,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3.1. договору №19/590-Р від 23.07.2019 р. замовник не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку кожного місяця подає письмову заявку на проведення проб нафти виконавцеві за формулою відповідно до додатку №2.
Згідно п. п. 4.1.-4.3. договору№19/590-Р від 23.07.2019 р. розрахунок за надані послуги з проведення хімічного аналізу проб нафти, що передбачені розділом 1 даного договору, проводиться щомісяця на підставі акту наданих послуг, підписаного між замовником та виконавцем, згідно цін зазначених у протоколі погодження договірних цін на надання послуг. В 3-ти денний термін після закінчення місяця оформляється акт наданих послуг виконавцем замовнику за звітний місяць. Замовник здійснює оплату вартості наданих послуг шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок виконавця на підставі акту наданих послуг, протягом 10-ти банківських днів за дати підписання акту наданих послуг.
Відповідач взятих на себе зобов'язань зі сплати наданих послуг з проведення хімічного аналізу проб нафти за договором №19/590-Р від 23.07.2019 р., у встановлений строк не виконав, внаслідок чого станом на 01.11.2020 р. існує заборгованість згідно актів за серпень 2019 р. та за вересень 2019 р. на загальну суму 1 764,00 грн, а саме:
- за серпень 2019 р. (акт надання послуг №08/010 від 31.08.2019р.) в сумі 756,00 грн;
- за вересень 2019 р. (акт надання послуг №09/015 від 30.09.2019 р.) в сумі 1 008,00 грн.
30.09.2019 р. між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2018 р. - вересень 2019 р., згідно якого станом на 30.09.2019 р. заборгованість відповідача на користь позивача складає 40 335,02 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати по договору №06/63-ОР оренди індивідуально визначеного майна від 18.01.2019 р. відповідачу нараховано пеню в сумі 8 275,33 грн, 1 253,29 грн три проценти річних, 782,13 грн інфляційні втрати.
У зв'язку з порушенням строків оплати по договору №19/590-Р на проведення хімічного аналізу проб нафти від 23.07.2019 р. відповідачу нараховано пеню в сумі 385,68 грн, 57,97 грн три проценти річних, 45,86 грн інфляційні втрати.
У зв'язку із несплатою орендних платежів та несплатою за надані послуги з проведення хімічного аналізу проб нафти, позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №01/01/11/07/04/01-01/04/432 від 30.09.2020 р. в якій просив сплатити загальну суму заборгованості по договору №06/63-ОР оренди індивідуально визначеного майна від 18.01.2019 р. та по договору №19/590-Р на проведення хімічного аналізу проб нафти від 23.07.2019 р. в сумі 50 386,61 грн, в тому числі 40 335,02 грн основного боргу, 8 223,40 грн пені, 1 201,87 грн три проценти річних, 626,32 грн інфляційних втрат. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості по двох договорах, яка становить 51 135,28 грн та включає 40 335,02 грн основного боргу, 8 661,01 грн пені, 1 311,26 грн три проценти річних, 827,99 грн інфляційні втрати.
Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є два договори: договір №06/63-ОР оренди індивідуально визначеного майна від 18.01.2019 р. та договір №19/590-Р на проведення хімічного аналізу проб нафти від 23.07.2019 р. (надання послуг).
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов'язків орендаря у зобов'язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати.
У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до п. 3.10. договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. підписані орендарем акти про надання послуг за розрахунковий період, є підставою для здійснення орендарем оплати належної суми орендної плати на користь орендодавця.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.12. договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. сторони домовились, що сплата орендної плати згідно акту про надання послуг здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа місяця, що йде за звітним місяцем.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору №06/63-ОР оренди індивідуально визначеного майна від 18.01.2019 р. підтверджується актами нарахування орендної плати на загальну суму 38 571,02 грн, які підписані відповідачем без претензій та зауважень.
Проте, на час звернення з позовною заявою, як і на час прийняття судом рішення, орендна плата відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим наявна заборгованість у сумі 38 571,02 грн.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Відповідно до п. 4.1. договору №19/590-Р від 23.07.2019 р. розрахунок за надані послуги з проведення хімічного аналізу проб нафти, що передбачені розділом 1 даного договору, проводиться щомісяця на підставі акту наданих послуг, підписаного між замовником та виконавцем, згідно цін зазначених у протоколі погодження договірних цін на надання послуг.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору №19/590-Р на проведення хімічного аналізу проб нафти від 23.07.2019 р. підтверджується актами надання послуг на загальну суму 1 764,00 грн, які підписані відповідачем без претензій та зауважень.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.3. договору №19/590-Р від 23.07.2019 р. замовник здійснює оплату вартості наданих послуг шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок виконавця на підставі акту наданих послуг, протягом 10-ти банківських днів за дати підписання акту наданих послуг.
Проте, на час звернення з позовною заявою, як і на час прийняття судом рішення, оплата за надані послуги з проведення хімічного аналізу проб нафти відповідачем не здійснена, у зв'язку з чим наявна заборгованість у сумі 1 764,00 грн.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач наявності заборгованості по договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. у розмірі 38 571,02 грн та по договору №19/590-Р від 23.07.2019 р. у розмірі 1 764,00 грн не спростовував, відзиву на позовну заяву не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не долучив.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 38 571,02 грн по договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. та боргу в сумі 1 764,00 грн по договору №19/590-Р від 23.07.2019 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованої позивачем пені суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.2. договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р. виконання зобов'язань орендаря забезпечується неустойкою. Орендар, який порушив виконання грошових зобов'язань з орендної плати за цим договором, на письмову вимогу орендодавця зобов'язаний сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого порушення, за який стягується пеня, за кожен день порушення строків, від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої орендної плати за кожний день прострочення.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача пеню на загальну суму 8 275,33 грн по договору №06/63-ОР від 18.01.2019р., а саме:
- згідно акту нарахування орендної плати №SL/08/011 від 31.08.2019р. - за період з 21.09.2019 р. по 31.10.2020 р. в сумі 5 305,74 грн;
- згідно акту нарахування орендної плати №SL/09/014 від 30.09.2019 р. - за період з 21.10.2019 р. по 31.10.2020 р. в сумі 2 969,60 грн.
Суд зазначає про те, що позивач нарахував пеню за період більший ніж 6 місяців. Відтак, суд провів розрахунок пені по договору №06/63-ОР від 18.01.2019р., враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки в договорі сторони не визначали інших умов.
Так, згідно проведеного судом розрахунку пені згідно акту нарахування орендної плати №SL/08/011 від 31.08.2019р. - за період з 21.09.2019 р. по 21.03.2020 р. до стягнення підлягає 3 269,44 грн; згідно акту нарахування орендної плати №SL/09/014 від 30.09.2019 р. - за період з 31.10.2019 р. по 21.04.2020 р. до стягнення підлягає 1 797,16 грн.
Відповідно до пункту 5.2. договору №19/590-Р від 23.07.2019 р. за несвоєчасну оплату наданих послуг, згідно п.4.3. даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача пеню на загальну суму 385,68 грн по договору №19/590-Р від 23.07.2019 р., а саме:
- згідно акту надання послуг №08/010 від 31.08.2019р. - за період з 21.09.2019 р. по 31.10.2020 р. в сумі 177,00 грн;
- згідно акту надання послуг №09/015 від 30.09.2019 р. - за період з 21.10.2019р. по 31.10.2020 р. в сумі 208,68 грн.
Суд зазначає про те, що при нарахуванні пені позивач неправильно визначив початок прострочки, та нарахував пеню за період більший ніж 6 місяців.
У п. 4.3. договору №19/590-Р від 23.07.2019 р. сторони погодили, що замовник здійснює оплату вартості наданих послуг шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок виконавця на підставі акту наданих послуг, протягом 10-ти банківських днів за дати підписання акту наданих послуг.
Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У ч.5 ст.254 ЦК України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Беручи до уваги положення ст. 253, ч.5 ст.254 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, враховуючи, що оплата вартості наданих послуг проводиться протягом 10-ти банківських днів за дати підписання акту наданих послуг, акти надання послуг від 31.08.2019 р. та від 30.09.2019 р., відтак першим днем прострочення:
- згідно акту надання послуг №08/010 від 31.08.2019р. є 14.09.2019 р., водночас враховуючи, що позивач починає нарахування з 21.09.2019 р., суд розрахував пеню за період з 21.09.2019 р. по 14.03.2020 р., відповідно до якого до стягнення підлягає 101,98 грн;
- згідно акту надання послуг №09/015 від 30.09.2019 р. є 16.10.2019 р. (десятий день припадає на 12.10.2019 р. - субота, 13.10.2019 р. - неділя, 14.10.2019 р. - святковий день, отже останнім днем оплати був вівторок - 15.10.2019 р.). Водночас враховуючи, що позивач починає нарахування з 21.10.2019 р., суд розрахував пеню за період з 21.10.2019 р. по 16.04.2020 р., відповідно до якого до стягнення підлягає 126,81 грн.
Відтак, до стягнення з відповідача по двом договорам №06/63-ОР від 18.01.2019 р. та №19/590-Р від 23.07.2019 р. підлягає 5 295,39 грн пені.
Щодо нарахованих позивачем 3% річних суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних на загальну суму 1 253,29 грн по договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р., а саме:
- згідно акту нарахування орендної плати №SL/08/011 від 31.08.2019р. - за період з 21.09.2019 р. по 31.10.2020 р. в сумі 788,50 грн;
- згідно акту нарахування орендної плати №SL/09/014 від 30.09.2019 р. - за період з 21.10.2019 р. по 31.10.2020 р. в сумі 464,79 грн.
Перевіривши розрахунок трьох процентів річних судом встановлено, що задоволенню підлягають три проценти річних на загальну суму 1 238,32 грн по договору №06/63-ОР від 18.01.2019 р., а саме:
- згідно акту нарахування орендної плати №SL/08/011 від 31.08.2019р. - за період з 21.09.2019 р. по 31.10.2020 р. в сумі 786,88 грн;
- згідно акту нарахування орендної плати №SL/09/014 від 30.09.2019 р. - за період з 31.10.2019 р. по 31.10.2020 р. в сумі 451,44 грн.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних на загальну суму 57,97 грн по договору №19/590-Р від 23.07.2019 р., а саме:
- згідно акту надання послуг №08/010 від 31.08.2019р. - за період з 11.09.2019 р. по 31.10.2020 р. в сумі 25,91 грн;
- згідно акту надання послуг №09/015 від 30.09.2019 р. - за період з 11.10.2019р. по 31.10.2020 р. в сумі 32,06 грн.
Перевіривши розрахунок трьох процентів річних судом встановлено, що задоволенню підлягають три проценти річних на загальну суму 56,41 грн по договору №19/590-Р від 23.07.2019 р., а саме:
- згідно акту надання послуг №08/010 від 31.08.2019р. - за період з 21.09.2019 р. по 31.10.2020 р. в сумі 25,24 грн;
- згідно акту надання послуг №09/015 від 30.09.2019 р. - за період з 21.10.2019р. по 31.10.2020 р. в сумі 31,17 грн.
Відтак, до стягнення з відповідача по двом договорам №06/63-ОР від 18.01.2019 р. та №19/590-Р від 23.07.2019 р. підлягають три проценти річних на загальну суму 1 294,73 грн.
Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).
Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву «дефляція», то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.
Перевіривши долучений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що їх сума більша, ніж просить стягнути позивач, водночас суд не може вийти за межі позовних вимог, відтак до стягнення з відповідача по двом договорам №06/63-ОР від 18.01.2019 р. та №19/590-Р від 23.07.2019 р. підлягає 827,99 грн інфляційних втрат.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку підставності позовних вимог до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 40 335,02 грн основного боргу, 5 295,39 грн пені, 1 294,73 грн три проценти річних, 827,99 грн інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» подана до Господарського суду Львівської області у грудні 2020 р.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2020 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 2 102,00 грн. Відтак, за подання до суду позовної заяви позивачу необхідно було сплатити 2 102,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 197,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3540 від 16.11.2020 р.
Відтак, позивачем сплачено судовий збір на 95,00 грн більше, ніж встановлено законом.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, 95,00 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачеві з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання ним до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.
У зв'язку з частковим задоволенням позову та керуючись п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір в сумі 1 962,98 грн, пропорційний до задоволеної суми позову слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (79000, м.Львів, пл.Міцкевича, буд.8; ідентифікаційний код 01432606) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м.Київ, провулок Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) 40 335,02 грн основного боргу, 5 295,39 грн пені, 1 294,73 грн три проценти річних, 827,99 грн інфляційних втрат та 1 962,98 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 01.02.2021 року.
Суддя Ю.О. Сухович