79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.01.2021 справа № 914/2988/20 місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича, с.Верхній Коропець, Мукачівський район, Закарпатська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Галімпекс-Транс», м.Львів
про стягнення 189 368,00 грн основного боргу.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галімпекс-Транс» про стягнення 189 368,00 грн основного боргу.
Ухвалою від 23.11.2020 р. суд залишив без руху позовну заяву Фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича та надав позивачу строк для усунення недоліків.07.12.2020 р. до канцелярії суду надійшла заява про усунення недоліків (вх.№34990/20) з додатками, відсутність яких слугувала підставою для залишення позовної заяви без руху. У зв'язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 11.01.2021 р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 27.01.2021 р. У зв'язку із тимчасовою втратою працездатності суддею з 14.12.2020 р. по 31.12.2020 р., святковими та вихідними днями, перебуванням судді у відпустці з 04.01.2021 р. по 06.01.2021 р., ухвалу постановлено 11.01.2021 р.
Позивач явки повноважного представника в судове засідання 27.01.2021 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 25.01.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява (вх.№1666/21) про закриття провадження у справі в частині стягнення 32 000,00 грн основного боргу, сплачених відповідачем на користь позивача після звернення до суду. До вказаної заяви позивачем долучено копії платіжних доручень про сплату відповідачем 32 000,00 грн.
Крім того, 25.01.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання (вх.№1726/21) про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними у справі документами.
27.01.2021 р. на електронну адресу суду від позивача надійшла довідка за вих.№2 від 27.01.2021 р. (вх.№1885/21) про те, що станом на 27.01.2021 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 157 368,00 грн.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 27.01.2021 р. для розгляду справи по суті не забезпечив.
Станом на 27.01.2021 р. на адресу суду відзив, заяви, клопотання від відповідача не надходили.
Ухвала суду від 11.01.2021 р. про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання на 27.01.2021 р. надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79017, м.Львів, вул.Зелена, буд.86/1.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд зазначає, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав.
Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, клопотання позивача щодо розгляду справи без участі його представника, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не надходили.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 27.01.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами договору №22062020/1 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування від 22.06.2020 р. позивачем були надані транспортні послуги по перевезенню вантажів в міжнародному сполученніна підставі договорів-заявок на транспортні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих транспортних послуг не виконав, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви у відповідача існувала заборгованість у розмірі 189 368,00 грн за надані послуги.
Після звернення позивача із позовною заявою до суду відповідач сплатив 32 000,00 грн, відтак борг становить 157 368,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та при задоволенні позову стягнути гонорар успіху в сумі 7 000,00 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.
Обставини встановлені судом.
22.06.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галімпекс-Транс» в особі директора Глушко О.В., що діє на підставі Статуту (згідно з договором - експедитор, надалі по тексту рішення - відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Хриптою Володимиром Івановичем(згідно з договором - перевізник, надалі по тексту рішення - позивач) було укладено договір №22062020/1 пронадання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування.
Відповідно до п. п. 1.1.-1.2. договорусторони погодили, щоцей договір регулює взаємини сторін при виконанні перевізником доручень експедитора поплануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги. Вартість транспортних послуг вказується в заявці. Ціни на транспортні послуги є договірними і визначаються, виходячи з поточної ситуації на ринку автоперевезень.
Відповідно до п. 2.2. договору після попередньої усної домовленості з перевізником, експедиторнаправляє заявку письмовоне пізніше 2-ох днів до терміну надання автотранспортних засобів перевізником. Заявка від експедитора до перевізника передається або шляхом факсимільного повідомленням або електронною поштою. У свою чергу, перевізник письмово підтверджує виконання замовлення із зазначенням в заявці номера автотранспортного засобу. В заявці вказуються: адреси завантаження і розвантаження вантажу, дата і час початку завантаження, термін доставки, прізвища і телефони відповідальних осіб, найменування і кількість вантажу, розмір і терміни оплати, інші умови.У разі термінового перевезення експедитор, за згодою перевізника, подає заявку того ж дня.
Згідно п. 2.4. договору перевізник і експедитор визнають юридичну силу заявок і договорів, переданих факсом, звичайною або електронною поштою. Перевізник і експедитор зобов'язані засвідчити підтвердження заявки підписом уповноважених осіб і печаткою підприємства перед виконанням.
Відповідно до п. 3.1.5.договору перевізник зобов'язувався, зокрема, доставити вантаж в пункт доставки в термін, вказаний в заявці, забезпечуючи його цілість ізбереження з моменту затвердження для перевезення, і до моменту видачі одержувачеві.
Згідно п. 3.2.3., п.3.2.6. договору експедитор зобов'язувався, зокрема, забезпечити завантаження (розвантаження) вантажу, своєчасне і повне оформлення в установленому порядку товарно-транспортних, митних і інших вантажосупровідних документів протягом нормативного часу; оплачувати рахунки перевізника згідно з п.4.1. договору, якщо інше не вказане в разовій заявці.
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що експедитор оплачує рахунки перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, актувиконаних робіт, СМR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлене взаявці.Розрахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку експедитора на рахунок перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна валюта України - гривня.
Позивач надав відповідачу транспортні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні за визначеними маршрутами, по узгоджених цінах, зазначених у заявках на кожне окреме перевезення, а саме:
- договір - заявка № 22062020/2 від 22.06.2020 року (транспортне замовлення) на транспортні послуги з перевезення вантажу вагою до 21500 кг по маршруту Італія- Україна, автомобільним транспортом тягач державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; дата завантаження 23.06.2020 р.; місце завантаження Via Bologna 714-44127 Ferrara Фірма Unacoa Salvi (Італія); місце замитнення на місці завантаження, ПП «Чоп»; місце розмитнення МП Малехів 25.06.2020 р.; місце розвантаження вантажу м.Київ, згідно CMR; час доставки до 26.06.2020 р.; вартість перевезення 2 000,00 євро за курсом НБУ на день розмитнення; умови оплати шляхом банківського переказу протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів;
- договір - заявка № 08072020/2 від 08.07.2020 року (транспортне замовлення) на транспортні послуги з перевезення вантажу (продукти харчування) вагою до 21500 кг по маршруту Італія - Україна, автомобільним транспортом тягач державний номер НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ; дата завантаження 10.07.2020 р; місце завантаження Warehouse Avanzunin Via Rolandino Maffeisnc - 37050 Vallesedi Oppeano (Італія); місце замитнення 34016 Monrupino (TS) Autoporto di Fernetti (IPiano), 11.07.2020р., ПП «Чоп»; місце розмитнення МП Квітневе, вул.Гоголівська, 1А 14.07.2020 р.; місце розвантаження вантажу с.Перемога, вул.Богдана Хмельницького, 1, згідно CMR; час доставки до15.07.2020 р.; вартість перевезення 2 000,00 євроза курсом НБУ на день розмитнення (включно з оплатою за замитнення); умови оплати шляхом банківського переказу протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів;
- договір - заявка № 29072020/Б1 від 29.07.2020 рокуна транспортні послуги з перевезення вантажу (фрукти) вагою до 21,5 тон по маршруту Еболі, Салерно (Італія) - Дніпро (Україна), автомобільним транспортом Тягач, Мерседес державний номер НОМЕР_7 НОМЕР_8 ; дата та час завантаження 01.08.2020 р. 09:00 год.;місце завантаження CJO/SALVI Via Maestridel LavoroSnc, Loc. Pezza Grande AreaP.I.P. - 84025 Eboli (SA); місце замитнення Salvi Via Bologna, 714-44124 Ferrara; місце розмитнення Львів (Малехів) 06.08.2020 р.; місце розвантаження вантажу Дніпро (згідно CMR); час доставки до 07.08.2020 р. (Дніпро); вартість перевезення 3 000,00 європо курсу НБУ на день розмитнення; умови оплати без готівки, перерахунок протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів.
На виконання договору згідно договорів-заявок: № 22062020/2 від 22.06.2020 року (транспортне замовлення); №08072020/2 від 08.07.2020 року (транспортне замовлення); № 29072020/Б1 від 29.07.2020 року оформлено міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR): А№001799; №1072020; А№001044.
Вантаж було прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.
Позивач відповідно до вищенаведених перевезень виставив відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 219 368,00 грн:
- №470 від 26.06.2020 р. на загальну суму 59 824,00 грн;
- №527 від 16.07.2020 р. на загальну суму 61 374,00 грн;
- №592 від 07.08.2020 р. на загальну суму 98 170,00 грн.
Документи необхідні для проведення оплати (крім податкової накладної) були направлені замовнику (експедитору) поштовим перевізником ТзОВ «НОВА ПОШТА» згідно експрес-накладних: №59000530191511 від 03.07.2020 р. (по договору-заявці № 22062020/2 від 22.06.2020 р.); №59000535779382 від 20.07.2020 р. (по договору-заявці №08072020/2 від 08.07.2020 р.); №59000544328157 від 12.08.2020 р. (по договору-заявці № 29072020/Б1 від 29.07.2020 р.).
У період з 29.09.2020 р. по 28.10.2020 р. відповідач частково оплатив надані йому транспортні послуги на загальну суму 30 000,00 грн.
Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за послуги з перевезення повністю не провів, відтак, станом на момент подання позовної заяви, у відповідача утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в розмірі 189 368,00 грн.
Після звернення позивача до суду відповідач оплатив 32 000,00 грн, відтак борг становить 157 368,00 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та при задоволенні позову стягнути з відповідача гонорар успіху в сумі 7 000,00 грн.
Висновки суду.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №22062020/1 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування від 22.06.2020 р.
Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору №22062020/1 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування від 22.06.2020 р. згідно договорів-заявок: № 22062020/2 від 22.06.2020 року; № 08072020/2 від 08.07.2020 року; № 29072020/Б1 від 29.07.2020 року, підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR): А№001799; №1072020; А№001044.
Вантаж було прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості, про що свідчать штампи та підписи уповноважених осіб у міжнародних товарно-транспортних накладних.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 4.1. договору сторони погодили, що експедитор оплачує рахунки перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати отримання оригіналу рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, СМR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлене в заявці. Розрахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку експедитора на рахунок перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна валюта України - гривня.
Зі змісту пункту «умови оплати» договорів-заявок (транспортного замовлення), розрахунок здійснюється шляхом банківського переказу протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів. Перелік документів у договорах-заявках (транспортного замовлення) не встановлений.
Документи для проведення оплати (крім податкової накладної) були направлені замовнику (експедитору) поштовим перевізником ТзОВ «НОВА ПОШТА», що підтверджується наявними в матеріалах справи експрес-накладними: №59000530191511 від 03.07.2020 р. (по договору-заявці № 22062020/2 від 22.06.2020 р.); №59000535779382 від 20.07.2020 р. (по договору-заявці №08072020/2 від 08.07.2020 р.); №59000544328157 від 12.08.2020 р. (по договору-заявці № 29072020/Б1 від 29.07.2020 р.). Вказані документи були отримані адресатом/відповідачем: 06.07.2020р. (по договору-заявці № 22062020/2 від 22.06.2020р.); 21.07.2020 р. (по договору-заявці №08072020/2 від 08.07.2020 р.); 13.08.2020 р. (по договору-заявці № 29072020/Б1 від 29.07.2020 р.).
Позивач відповідно до вищенаведених перевезень виставив відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 219 368,00 грн:
- №470 від 26.06.2020 р. на загальну суму 59 824,00 грн;
- №527 від 16.07.2020 р. на загальну суму 61 374,00 грн;
- №592 від 07.08.2020 р. на загальну суму 98 170,00 грн.
Відповідач станом на дату подання позивачем позову до суду оплатив 30 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №470 від 29.09.2020 р. на суму 5 000,00 грн; №480 від 02.10.2020 р. на суму 5 000,00 грн; №490 від 07.10.2020 р. на суму 5 000,00 грн; №505 від 21.10.2020 р. на суму 5 000,00 грн; №513 від 28.10.2020 р. на суму 10 000,00 грн.
При поданні позову позивач просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 189 368,00 грн.
Після подання позовної заяви до суду відповідач сплатив ще 32 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №537 від 12.11.2020 р. на суму 5 000,00 грн; №550 від 25.11.2020 р. на суму 5 000,00 грн; №561 від 02.12.2020 р. на суму 7 000,00 грн; №584 від 22.12.2020 р. на суму 5 000,00 грн; №596 від 30.12.2020 р. на суму 5 000,00 грн;№604 від 15.01.2021 р. на суму 5 000,00 грн.
Відтак, станом на момент прийняття рішення (27.01.2021 р.) у відповідача наявна заборгованість в сумі 157 368,00 грн.
Відповідач станом на 27.01.2020 р. доказів сплати заборгованості на загальну суму 157 368,00 грн не надав, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 157 368,00 грн є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.
В частині 32000,00 грн основного боргу, провадження у справі слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовна заява Фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича подана до Господарського суду Львівської області у листопаді 2020 р.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2020 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 2 102,00 грн. Відтак, за подання до суду позовної заяви позивачу необхідно було сплатити 2 840,52 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 854,17 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1027 від 06.11.2020 р.
Відтак, позивачем сплачено судового збору в більшому розмірі на 13,65 грн, ніж встановлено законом.
Згідно з положеннями п.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, 13,65 грн судового збору підлягатимуть поверненню позивачеві з підстави внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом у випадку подання ним до суду відповідного клопотання про повернення судового збору.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Враховуючи, що суд закриває провадження у справі в частині 32 000,00 грн основного боргу, позивач має право на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору пропорційно до суми позову провадження у якій закрито, а саме 480, 00 грн.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 360,52 грн, пропорційний до задоволеної суми позову слід покласти на відповідача.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Слід зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Галімпекс-Транс» не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як встановлено з матеріалів справи, 02.11.2020 року між повіреним адвокатом Лозою Віктором Михайловичем (надалі - адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Хриптою Володимиром Івановичем (надалі - клієнт) укладено договір про правову допомогу. За умовами цього договору повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ТзОВ «Галімпекс-Транс» з цією метою: 1. Здійснити огляд та вивчення доказів за їх місцезнаходженням (7 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год.). 3. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (16 год.). Здійснити арифметичні розрахунки (2 год.). 4. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та забезпечення примусового виконання судового рішення (8 год.) (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору дії вчиняються за участю чи без особистої участі повіреного в судових засіданнях.
Згідно п. п. 2.1.-2.3. договору сторони погодили, що за здійснення дій, що визначені у п. 1.1. цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 19 000,00 грн. Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви. У випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.2.2. договору довіритель зобов'язувався виплатити повіреному винагороду в порядку та розмірі зазначеному в п. п. 2.1., 2.2. цього договору.
06.11.2020 р. сторони договору про правову допомогу від 02.11.2020 р. склали Акт приймання-передачі наданих послуг, яким повірений передав, а представник довірителя Хрипта Володимир Іванович прийняв наступні послуги: правова допомога у справі з ТзОВ «Галімпекс-Транс»; огляд та вивчення, та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (7 год. 10 хв.); проведення заходів досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (1 год. 00 хв.); підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви (16 год. 15 хв.); здійснення арифметичних розрахунків (2 год. 00 хв.); вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення (8 год. 00 хв).
Відповідно до п. 1.2. вказаного акту загальна вартість послуг складає 19 000,00 грн.
Акт приймання-передачі наданих послуг від 06.11.2020 р. підписаний та скріплений печатками сторін договору про правову допомогу від 02.11.2020 р., зі сторони адвоката - Лозою Віктором Михайловичем, зі сторони довірителя/клієнта - Хриптою Володимиром Івановичем .
Повноваження адвоката Лози Віктора Михайловича підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008 р.; ордером на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1009597 від 06.11.2020р.
В матеріалах справи наявна копія квитанції до прибуткового касового ордера №04-11 від 06.11.2020 р., що підтверджує сплату Хриптою Володимиром Івановичем винагороди адвокату Лозі Віктору Миколайовичу у розмірі 19 000,00 грн, визначену в п. 2.1. договору про правову допомогу від 02.11.2020 р.
Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв'язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатами робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.
Суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.
Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.11.2020 р. у справі №911/4242/15.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі № 908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі № 910/9784/18 та від 19.11.2019 р. у справі № 5023/5587/12, від 28.12.2020 р. у справі № 640/18402/19, від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19).
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача гонорару у спіху в сумі 7 000,00 грн при задоволенні позову, суд зазначає наступне.
Згідно п. 2.3. договору сторони погодили, що у випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 7 000,00 грн.
Відповідна сума 7 000,00 грн, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою і є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. Отже, гонорар успіху може включатись до витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2020 р. у справі №922/3706/19.
Питання «гонорару успіху» є питанням домовленості між клієнтом та адвокатом, що цілком відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. Однак, не дивлячись на те, що вказане питання вирішується за домовленістю сторін, розмір «гонорару успіху» не може бути безумовним. Вирішуючи питання про стягнення «гонорару успіху», суд повинен керуватися принципом співмірності та розумності. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18.
Враховуючи, що гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката передбаченого договором про надання правової допомоги, і є дійсним зобов'язанням, яке відповідає ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», розмір загального гонорару адвокату передбаченого договором про надання правової допомоги не виходить за межі розумності, відтак гонорару успіху в сумі 7 000,00 грн, підлягає до стягнення.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Ознайомившись з вищезазначеними доказами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Таким чином, відповідно до ст. 129 ГПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 19 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 7 000,00 грн гонорару успіху.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ч.9 ст.165, ст.ст.231, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галімпекс-Транс» (79017, м.Львів, вул.Зелена, буд.86/1; ідентифікаційний код 39960461) на користь Фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) 157 368,00 грн основного боргу, 2 360,52 грн судового збору, 19 000,00 грн витрат на правничу допомогу, 7 000,00 грн гонорару успіху.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 32 000,00 грн.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 01.02.2021 року.
Суддя Ю.О. Сухович