ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.02.2021Справа № 910/16278/20
Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/16278/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Енерджі Груп" (бульвар Вацлава Гавела, буд. 8,корп. 50, поверх 2, м. Київ 124, 03124)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецмонтаж" (вул. Маршала Гречка, буд. 13, офіс 1008, м. Київ 136, 04136)
про стягнення 220 000, 00 грн
Суддя Бондаренко - Легких Г.П.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дженерал Енерджі Груп" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецмонтаж" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 220 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням з боку відповідача зобов'язань за Договором підряду №15/04-5 від 15.04.2020 (надалі - Договір) в частині своєчасного виконання робіт в строки обумовлені сторонами, у зв'язку з чим, позивач просить повернути суму сплаченого авансу у розмірі 220 000, 00 грн.
30.10.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху та надав позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення ухвали від 30.10.2020.
05.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача до якої позивач долучив уточнену позовну заяву. Вказаним позивач усунув недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 30.10.2020.
09.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи №910/16278/20 документів.
16.11.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою суд запропонував відповідачеві подати до суду відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду від 16.11.2020, а позивачу - відповідь на відзив протягом 15 днів з дня отримання відзиву на позов.
01.12.2020 до Господарського суду надійшло клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.
03.12.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів виконання відповідачем умов Договору в повному обсязі.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши всі наявні документи у матеріалах справи № 910/16278/20, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно та безпосередньо оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
Як встановлено матеріалами справи, 15.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕРАЛ ЕНЕРДЖІ ГРУП» (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГОЛОВСПЕЦМОНТАЖ» (надалі - відповідач, підрядник) укладено Договір підряду №15/04-5 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Предметом Договору у відповідності до п. 2.1. Договору є виконання робіт відповідно до програми робіт з Капітального ремонту силового трансформатора Т-1 на ПС «Боровська 35/10 кВ», з подальшою передачею результатів роботи замовнику.
Пункт 3.5. Договору - замовник листом повідомляє підряднику плановану дату початку виконання робіт. Підрядник зобов'язується виконати роботу протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту здійснення замовником передоплати відповідно до п. 6.3. цього Договору.
Згідно речення другого пункту 3.6. Договору - підрядник зобов'язується передати замовнику разом з результатами роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання результатів виконаної роботи.
Пункт 3.7. Договору - підрядник зобов'язується надати до початку виконання робіт копію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, якщо такий дозвіл вимагається відповідно до законодавства.
Пункт 3.8. Договору - не пізніше, ніж за день до початку виконання робіт підрядник зобов'язується надати на узгодження замовнику проект виробництва робіт (іменований надалі - ПВР), затверджений керівником підприємства підрядника. ПВР повинен містити розділ про дотримання вимог законодавства щодо охорони навколишнього природного середовища.
Пункт 4.1. Договору - замовник приймає виконану підрядником роботу по акту прийому-передачі, підписаним повноважними представниками сторін.
Пункт 4.2. Договору - акт прийому-передачі виконаних робіт підписується замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичної здачі виконаних робіт і надання Акту підрядником. У разі обґрунтованого не підписання Акту прийому-передачі замовником, їм складається належний документ з переліком необхідних доробок і терміну їх виконання. У разі відсутності заперечень по виконаним роботам, замовник зобов'язаний підписати Акт прийому-передачі робіт та один примірник передати підряднику.
Згідно змісту пункту 6.1. Договору - ціна виконуваної роботи становить 498 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 83 000, 00 грн і включає в себе відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
У відповідності до абзацу другого п. 7.2. Договору - у разі якщо підрядник, зі своєї вини, своєчасно не розпочав виконання роботи або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від даного Договору і вимагати відшкодування збитків.
Позивач вказує, що на виконання умов п. 3.5. Договору ним було перераховано аванс за роботи у розмірі 220 000, 00 грн. Вказане підтверджується платіжним дорученням №330 від 30.06.2020 на означену позивачем суму, що наявне в матеріалах справи.
Позивач стверджує, що відповідач не почав виконання обумовлених робіт в строк, визначений Договором, жодних необхідних документів на різних етапах виконання робіт, як те передбачено умовами Договору позивачу не надав, про причини не виконання умов Договору та затримки початку виконання робіт не повідомив, а отже вказане ставить від сумнів закінчення робіт в строк зазначений в п. 3.5. Договору, що є істотним порушенням умов Договору відповідачем.
Матеріалами справи встановлено, що позивач 27.07.2020 керуючись п. 7.2. Договору, надіслав на адресу відповідача лист (вих. №45) з повідомленням про розірвання Договору та вимогою про повернення коштів (попередньої оплати), у зв'язку з тим, що станом на 27.07.2020 відповідачем роботи розпочаті не були, а отже їх виконання у строк обумовлений сторонами в Договорі є неможливе.
01.08.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про повернення коштів.
Однак, позивач зазначає про те, що відповідач всупереч розірванню Договору суму попередньої оплати так і не повернув на означений лист та претензію не відповів, а відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 220 000, 00 грн в судовому порядку.
В свою чергу відповідач, заперечуючи у відзиві проти задоволення позовних вимог, вказує на те, що роботу обумовлену Договором він виконав та направив позивачу акти виконаних робіт, які позивач у відповідності до п. 4.2. Договору повинен був підписати та направити відповідачу, однак цього зроблено не було. Відповідач в підтвердження зазначеного у відзиві подає копію Акту здачі-приймання виконаних робіт від 30.10.2020, що підписаний виконавцем в односторонньому порядку, доказів надсилання такого акту на адресу позивача до суду не надано.
Також, на думку відповідача подані позивачем копії листа про розірвання договору та претензії про повернення коштів не можуть бути підтвердженням існування заборгованості чи намагання позивача повернути кошти, при цьому, самого факту отримання вказаної кореспонденції відповідач жодним чином не заперечує.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕНЕРАЛ ЕНЕРДЖІ ГРУП» з наступних підстав.
Згідно ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом вище, згідно п. 3.5. Договору підрядник зобов'язується виконати роботу протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту здійснення замовником передоплати відповідно до п. 6.3. цього Договору.
При цьому, в матеріалах справи міститься доказ здійснення позивачем попередньої оплати за Договором, а саме: платіжне доручення №330 від 30.06.2020 про оплату робіт згідно Договору №15/04-5 від 15.04.2020 у розмірі 220 000, 00 грн, та факт здійснення вказаної операції жодним чином не заперечується відповідачем у відзиві.
Доказів того, що сторонами було узгоджено інший строк виконання робіт, аніж передбачений в п. 3.5. Договору сторонами до суду не надано.
Відтак, підрядник (відповідач) у відповідності до умов Договору зобов'язаний був виконати обумовлені Договором роботи до 10.08.2020 включно.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК України), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов'язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.
З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов'язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов'язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.
У відповідності до п. 4.1. Договору сторонами погоджено, що замовник приймає виконану підрядником роботу по Акту прийому-передачі, підписаним повноважними представниками сторін.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, поданий відповідачем разом з відзивом примірник Акту здачі-приймання виконаних робіт містить лише підпис та печатку від виконавця (відповідача), вказаний акт позивачем не підписаний.
Як встановлено судом вище, згідно п. 4.2. Договору - акт прийому-передачі виконаних робіт підписується замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичної здачі виконаних робіт і надання Акту підрядником. У разі обґрунтованого не підписання Акту прийому-передачі замовником, їм складається належний документ з переліком необхідних доробок і терміну їх виконання. У разі відсутності заперечень по виконаним роботам, замовник зобов'язаний підписати Акт прийому-передачі робіт та один примірник передати підряднику.
Відповідач стверджує, що він направив позивачу примірники актів виконаних робіт, однак доказів такого направлення до суду не подає, як і не подає належних доказів, коли саме він надіслав акт здачі-приймання виконаних робіт, складений ними 30.10.2020 року.
Окрім того, відповідач не подає доказів того, що ним були надіслані будь-які інші документи передбачені умовами Договору на різних етапах виконання робіт (зокрема ті, що передбачені розділом 3 Договору), що свідчило б про початок виконання робіт відповідачем та стадію їх виконання на разі.
За таких обставин, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що підрядник своєчасно розпочав виконувати роботи обумовлені Договором або докази, які з достатньою вірогідністю підтверджували б факт повного виконання підрядником робіт за Договором підряду № 15/04-5 від 15.04.2020 у передбачений строк і відповідач таких доказів суду не надав, відтак факт істотного порушення зобов'язань за Договором відповідачем по справі є доведеним.
Отже, виходячи з стандарту доказування вірогідність доказів, встановленим статтею 79 ГПК України, наявними у справі доказами більш вірогідно підтверджується, що відповідач не виконав підрядні роботи в обумовлений строк та не передав їх замовникові.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч. ч. 1-3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
При цьому, сторони укладаючи Договір передбачили, що у разі якщо підрядник, зі своєї вини, своєчасно не розпочав виконання роботи або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від даного Договору і вимагати відшкодування збитків (абзац другий п. 7.2. Договору).
Вказана норма співвідноситься з приписами ч. 2 ст. 849 ЦК України, відповідно до якої, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Так, належними та допустимими доказами підтверджується факт того, що позивач скориставшись наданим йому пунктом 7.2. Договору та ч. 2 ст. 849 ЦК України правом - 27.07.2020 відмовився від Договору в односторонньому порядку, у зв'язку з чим станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду 20.10.2020 (про що свідчить штамп календарного штемпеля на конверті) Договір підряду №15/04-5 від 15.04.2020 є розірваним.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
З аналізу приписів ст. 1212 ЦК України, вбачається, що норми зазначеної статті звужують застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, так як, отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Конструкція статті 1212 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Суд відзначає, що у разі припинення зобов'язань сторін за Договором, позивач має право розраховувати на стягнення з відповідача сплаченої йому передоплати на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов'язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.
У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
Суд з цим висновком погоджується і вважає його застосовним у даній справі, з огляду на що, згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України.
Приписами ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, позивачем на адресу відповідача 01.08.2020 (про що свідчить календарний штемпель на описі вкладень у цінний лист) була направлена вимога про повернення сплачених за Договором коштів за не виконані роботи в розмірі 220 000, 00 грн, докази направлення містяться в матеріалах справи.
Однак, в матеріалах справи відсутнє підтвердження виконання обов'язку відповідача щодо повернення авансу, окрім того, відповідач жодним чином не заперечує факт отримання листа про розірвання договору та претензії про повернення коштів.
З огляду на що, суд дійшов висновку, що грошові кошти перераховані відповідачу за платіжним дорученням №330 від 30.06.2020 як попередня оплата за роботи, у зв'язку з розірвання Договору підряду № 15/04-5 від 15.04.2020 внаслідок односторонньої відмови позивача від даного договору на підставі п. 7.2. Договору та ч. 2 ст. 849 ЦК України втратили ознаки попередньої оплати та є безпідставно набутим майном, відтак, застосуванню підлягає ст. 1212 ЦК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми грошових коштів (як безпідставно набутих коштів в результаті розірвання договору позивачем) у розмірі 220 000, 00 грн, як такі, що є документально доведеними та відповідачем у встановленому ГПК порядку не спростовані.
Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Енерджі Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецмонтаж" про стягнення 220 000, 00 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрголовспецмонтаж" (вул. Маршала Гречка, буд. 13, офіс 1008, м. Київ 136, 04136; ідентифікаційний код: 42324862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженерал Енерджі Груп" (бульвар Вацлава Гавела, буд. 8,корп. 50, поверх 2, м. Київ 124, 03124; ідентифікаційний код: 41158698) 220 000 (двісті двадцять тисяч) грн 00 коп. - безпідставно отриманих коштів, а також 3 300 (три тисячі триста) грн 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких