88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
01.02.2021 м. Ужгород Справа № 907/813/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/813/20
за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Росток», м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005», м. Ужгород про стягнення суми 97.710,30грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 97.710,30грн., у тому числі суми 60846,00грн. основного боргу по оплаті вартості поставленого товару за договором №52 поставки нафтопродуктів від 12.12.2018, суми 10697,40грн. пені за несвоєчасний розрахунок, суми 18961,50грн. штрафу, а також суми 7205,40грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на порушення відповідачем умов договору та вимог ст.ст. 193, 222 Господарського кодексу, ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 629, 665, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем взятих на себе по договору зобов'язань щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість за поставлений товар, яка станом на момент звернення до суду з даним позовом складає суму 60 846,00 грн. Крім того, за порушення строків оплати поставленого товару просить суд стягнути з відповідача нараховану пеню у розмірі 10 697,40 грн., та штраф у сумі 18 961,50 грн. та суму 7205,40 відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/813/20, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.12.2020 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 01.02.2021 р.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 17.12.2020 року була надіслана відповідачу 18.12.2020 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження юридичної особи, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8850100739383, отримана відповідачем 21.12.2020 року.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росток» (далі - «Позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» (далі - «Відповідач») 12 грудня 2018 року укладено Договір №52 поставки нафтопродуктів (далі - «Договір»).
Згідно 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі «Товар», відповідно до умов цього Договору та Додаткових угод до нього.
Об'єм, асортимент (найменування, марка Товару), терміни визначаються відповідним Додатком до даного Договору, який являється невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).
Кількість та асортимент визначається згідно заявки Покупця та можливостей Постачальника здійснити поставку Товару необхідної кількості та асортименту. Кількість та асортимент Товару по кожній поставці встановлюється Додатком до даного Договору. При визначенні кількості Товару по кожній поставці Сторони виходять із місткості автомашин - бензовозів, яким здійснюється поставка Товару. Одиницею виміру товару є літри (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору).
Згідно пункту 4.1 Умови поставки Товару за цим Договором : Постачальник здійснює поставку Товару в місце обумовлене між Постачальником та Покупцем, що фіксується в заявці та в Додатках до Договору, вартість доставки Товару входить у ціну Товару. Покупець має право отримати Товар в місці знаходження Товару з використанням власних транспортних засобів. Покупець засобами факсимільному зв'язку направляє Постачальнику заявку на поставку партії Товару, в якій вказано: вид та назва нафтопродукту, ціна за одиницю Товару, умови поставки, місце та кількість. Дані про вид нафтопродукту по кожній конкретній поставці, кількість поставленого нафтопродукту, ціна за один літр нафтопродукту, загальна сума кожної конкретної поставки на конкретну поставку фіксується видатково-прибутковій накладній. При виникненні спору між сторонами така накладна являється доказом. Строк поставки: на протязі 2-х банківських дні з моменту отримання Постачальником заявки Покупця. Факт прийому - передачі нафтопродуктів засвідчує підписання накладної та проставлянням підпису та печатки на шляховому листі уповноваженою особою Покупця. При здійсненні прийому-передачі нафтопродуктів Покупець повинен передати Постачальнику довіреність на ім'я особи яка вправі отримати товар.
Перехід права власності та ризиків на Товар відбувається в момент передачі Товару Покупцю по товарно-транспортній накладній та видатково - прибутковій накладній (п. 4.2. Договору).
Покупець здійснює оплату нафтопродуктів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, відповідно до представленого рахунку в термін обумовлений в Додатку до даного Договору. Покупець оплачує Товар на умовах передоплати або з відстрочкою оплати вказаною в Додатках до даного Договору по кожній поставці окремо. У випадку зміни умов оплати нафтопродуктів за домовленістю сторін підписується відповідний Додаток, який є невід'ємною частиною даного Договору. Всі розрахунки між сторонами по договору проводяться у національній валюті України (п.п 5.2, 5.3, 5.4 Договору).
Згідно пункту 6.2. Договору у випадку порушення Покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором і відповідними Додатками до нього, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
Пункт 6.3 Договору передбачає, що у випадку якщо термін прострочення Покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, Покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги Постачальника.
За несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Постачальник має право стягнути з Покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості Товару. (п.6.4 Договору).
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, але в будь - якому випадку до "31" грудня 2019 року (п.9.1 Договір).
Згідно Додатку №52-012 від 27 серпня 2019 року та видаткової накладної №НБ 00304 від 27 серпня 2019 Постачальником передано у власність, а Покупцем прийнято товар, а саме - дизпаливо в кількості 7000 літрів на загальну суму 166 572,00 грн. з відстрочкою оплати у 7 днів з моменту оплати.
У відповідності до умов договору, Відповідач повинен був оплатити поставлений товар до 06.09.2019 року. року. Однак відповідач в порушення умов укладеного договору та взятих на себе зобов'язань оплату не виконав.
У зв'язку з чим з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача претензії №118 від 24 грудня 2019 року та №26 від 28 травня 2020 року, щодо сплати заборгованості, однак дані листи залишені без відповіді, а вимоги без задоволення. Що і стало приводом звернувся до суду з метою стягнення суми боргу та штрафних санкцій.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки товарів Договір №52 поставник нафтопродуктів від 12.12.2018, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений Позивачем товар на підставі Видаткової накладної №НБ00304 від 27.08.2019 року на суму 166 572,00 грн.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.
Перехід права власності та ризиків на Товар відбувається в момент передачі Товару Покупцю по товарно-транспортній накладній та видатково - прибутковій накладній (п. 4.2. Договору).
Таким чином, факт прийняття товару підтверджується видатковою накладною.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Покупець здійснює оплату нафтопродуктів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, відповідно до представленого рахунку в термін обумовлений в Додатку до даного Договору. Покупець оплачує Товар на умовах передоплати або з відстрочкою оплати вказаною в Додатках до даного Договору по кожній поставці окремо. У випадку зміни умов оплати нафтопродуктів за домовленістю сторін підписується відповідний Додаток, який є невід'ємною частиною даного Договору. Всі розрахунки між сторонами по договору проводяться у національній валюті України (п.п 5.2, 5.3, 5.4 Договору).
Згідно Додатку №52-012 від 27 серпня 2019 року та видаткової накладної №НБ 00304 від 27 серпня 2019 Постачальником передано у власність, а Покупцем прийнято товар, а саме - дизпаливо в кількості 7000 літрів на загальну суму 166 572,00 грн. з відстрочкою оплати у 7 днів з моменту оплати.
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач звернувся до суду, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної оплати за поставлений позивачем, на підставі видаткової накладної товар, внаслідок чого у товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 60 846,00 гривень.
Станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі. Вказана сума боргу є непогашена, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.
З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у Відповідача та ним не надано суду жодних доказів у спростування цієї заборгованості перед Позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення вартості неоплаченого товару в сумі 60 846,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки, оскільки вартість отриманого товару відповідачем повністю не сплачена, що в свою чергу надає позивачеві право на нарахування відповідачеві штрафних санкцій, передбачених умовами договору.
З посиланням на приписи ст.ст.610, 625 Цивільного кодексу України та з огляду на прострочення відповідачем строку оплати за товар, позивачем, в силу положень п.п. 6.2, 6.3, 6.4 Договору заявлено також позовні вимоги про стягнення пені, що складає 10 697,40 грн., штрафу у сумі 18 961,50 грн. та суму 7 205,40 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства та з рішення суду.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За порушення термінів розрахунків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення покупець, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проаналізувавши поданий позивачем у відповідності до пункту 6.2 договору розрахунок заявленої до стягнення суми пені за кожен день затримки, що склала 10 697,40 грн. суд прийшов до висновку про задоволення такої в повному обсязі.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № -3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс 12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911 /2813/ 17, постанові Верховного Суду від 22.03 .2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Суд здійснивши перевірку суми 18 961,50 штрафу, прийшов до висновку, що вона нарахована вірно та підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача суму 7205,40 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5. ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
За несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору Постачальник має право стягнути з Покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості Товару. (п.6.4 Договору).
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми відсотків, суд дійшов до висновку, про задоволення цієї позовної вимоги в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Росток», м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005», м. Ужгород про стягнення суми 97.710,30 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК 2005" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Гранітна, будинок 17, код ЄДРПОУ 38581200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК" (88015, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Боженка, будинок 2, квартира 4, код ЄДРПОУ: 32890880) суму 97 710,30 грн. (дев'яносто сім тисяч сімсот десять гривень 30 коп.) в т. ч. 60 846,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 10 697,40 грн. пені, 18 961,50 грн. штрафу та суму 7 205,40 грн. відсотків за користування чужими коштами.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК 2005" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Гранітна, будинок 17, код ЄДРПОУ 38581200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК" (88015, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Боженка, будинок 2, квартира 4, код ЄДРПОУ: 32890880) суму 2102.00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 01.02.2021.
Суддя О.Ф. Ремецькі