27.01.2021 м.Дніпро Справа № 908/538/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Вечірка І.О., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання: Уперєва Д.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2020 ( суддя Юлдашев О.О.) у справі №908/538/20
Кредитори - 1/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Палмас", код ЄДРПОУ 39505581 (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Ушакова, 10, кім. 2)
2/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Міт Експорт", код ЄДРПОУ 43724609 (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 52, офіс 3)
Боржник - Фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 )
Керуючий реалізацією - арбітражний керуючий Сиротенко О.О. (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 (свідоцтво Міністерства Юстиції України № 520 від 28.03.2013р., адреса: Андріївський узвіз, 38, офіс 1, м. Київ, 04070).
про неплатоспроможність
28.02.2020 року до Господарського суду Запорізької області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства.
Заява мотивована неможливістю фізичної особи ОСОБА_2 виконати грошові зобов'язання перед кредиторами.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2020 року по справі №908/538/20 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ).
Введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Оприлюднене повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ).
Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Рудницького Олександра Станіславовича (свідоцтво № 409 від 04.03.2013 року, а/с 16, м. Дніпро, 49000).
Заборонено фізичній особі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) відчужувати майно.
Суд зазначив, що сума прострочень боржника становить 1 000 540,00 грн, з яких 400 310,00 грн. заборгованість за договором №08/01-20 про надання послуг, укладеного 08.01.2020 між фізичною особою ОСОБА_2 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Палмас" (Виконавець), та 600 230,00 грн. заборгованість за договором №20/12-19 про надання послуг, укладеного 20.12.2019 року між фізичною особою ОСОБА_2 (Замовник) та Приватним підприємством "Оміс Плюс". Оскільки в матеріалах заяви відсутні докази погашення заборгованості за вказаними вище договорами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 та введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_3 звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали Господарського суду Запорізької області від 21.04.2020 у справі №908/538/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 та прийняти нове рішення про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступне. Заява ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не відповідає вимогам ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки в заяві не вказано про обтяження, які існують щодо майна боржника, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, як це передбачено ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Скаржник зазначає, що обтяження майна боржника підтверджується тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа №369/13065/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Предметом судового розгляду у цій справі є визнання недійсними договорів купівлі- продажу, на підставі яких належне ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме земельні ділянки в кількості 40 штук, що розташовані на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, які були відчужені на користь громадянина України ОСОБА_2 , саме тих земельних ділянок, що були відчужені на аукціоні з продажу майна банкрута, проведеного 05 жовтня 2020 року в межах провадження у справі №908/538/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . В рамках даної справи були вжиті заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказані земельні ділянки на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.10.2019 року у справі №369/13065/19.
Крім того, в провадженні Києво-Святошинськбго районного суду Київської області знаходиться цивільна справа №369/11028/20 (за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Предметом розгляду цивільної справи №369/11028/20 є витребування майна - вказаних земельних ділянок з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .
Скаржник зазначає, що право власності ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки не визнається та оспорюється.
На переконання скаржника, зазначені договори купівлі-продажу земельних ділянок були укладені всупереч діючому законодавству та вибули з володіння ОСОБА_3 поза його волею. Грошових коштів за відчужені земельні ділянки ОСОБА_3 не отримував, договірну вартість земельних ділянок не узгоджував.
За фактом незаконного відчуження зазначених земельних ділянок, за заявою ОСОБА_3 , Києво-Святошинським відділом поліції Головного Управління Національної поліції в Київській області було розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12019110200000272 від 16.01.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України, в якому 2 лютого 2019 року ОСОБА_3 визнано потерпілим у кримінальному провадженні внесеному в реєстр досудових розслідувань за №12019110200000272 від 16.01.2019 року. В рамках досудового розслідування кримінального провадження №12019110200000272 від 16.01.2019 року на земельні ділянки було накладено арешт на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2020 року у справі №757/16907/20-к.
Під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12019110200000272 від 16.01.2019 року було проведено декілька експертиз, що підтверджують незаконність вибуття із володіння ОСОБА_3 земельних ділянок.
Скаржник відзначає, що стосовно вказаних земельних ділянок раніше укладалися договори іпотеки, а саме: договір іпотеки від 08.01.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. за реєстровим №1; договір іпотеки від 09.01.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. за реєстровим №20; догбвір іпотеки від 10.01.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. за реєстровим №36 та накладені заборони відчуження зазначених земельних ділянок.
Відомості про іпотеку й досі містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, як було зазначено суддею Господарського суду Запорізької області Юлдашевим О.О. в ухвалі від 21.04.2020 року у справі №908/538/20: «майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, у боржника відсутнє».
Окрім того, під час розгляду цивільної справи №369/13065/19, відповідач ( ОСОБА_2 ) свідомо не повідомив про відкриття провадження у справі №908/538/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 з метою уникнення несприятливих для себе наслідків.
Скаржник вважає, що ухвала господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника від 21.04.2020 року у справі №908/538/20, винесена з порушенням процесуального закону (тобто, за відсутності підстав), безпосередньо впливає на права та інтереси ОСОБА_3 , який вважає себе власником майна, реалізованого в подальшому на аукціоні під час провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Вечірка І.О., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2020 у справі №908/538/ та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.01.2021 року.
У відзиві на апеляційну скаргу керуючий реалізацією майна Сиротенко О.О. просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що оскаржуваною ухвалою питання права, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 , а відтак скаржник не набув процесуального права заперечувати судові рішення у справі неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . Також, у додаткових поясненнях керуючий реалізацією майна Сиротенко О.О. зазначає, що скаржник не має статусу заставного кредитора, що підтверджується судовими рішеннями по справі №369/585/19.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному провадженню.
20.01.2021 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.01.2021 року.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року заяву керуючого реструктуризацією Сиротенка О.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, та вирішено судове засідання у справі № 908/538/20, призначене на 27.01.2021 о 15:30 год., провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для Сиротенка О.О. з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".
З керуючого реструктуризацією Сиротенка О.О. відеоконференція не відбулась (не вийшов на зв'язок), про що складено відповідний акт.
Відповідно п. 5 розділу І Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду ризики технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № Б-11/45-3/270-21/145, від 19.05.2020 у справі № 904/11261/15).
Враховуючи, що арбітражний керуючий Сиротенко О.О. не вийшов на зв'язок, однак надав свої письмові пояснення, та надавав пояснення у попередньому судовому засіданні, а інші учасники справи надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційне провадження у справі слід закрити.
Так, приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
З наведеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов'язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов'язки. У свою чергу суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст.ст.254, 272 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки.
В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи, що наведений перелік не є вичерпним, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.
Набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку.
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 11.11.2020 у справі № 913/266/20, від 04.11.2020 у справі №904/9024/16, Верховним Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.
Законодавством про банкрутство, яке допускає участь у справі про банкрутство багатьох учасників провадження з різним обсягом повноважень, передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника. Визнання такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 не є кредитором.
Cудове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує) , що рішенням вирішено питання про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведе, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Суб'єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у Постанові ВС від 07.07.2020 по справі № Б-39/27-09 (№ в ЄДРСР 90306691), від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, Постанові ВС від 03.06.2020 по справі № 910/18031/14 (№ в ЄДРСР 89652131), Постанові ВС від 19.05.2020 по справі № 908/2332/19 (№ в ЄДРСР 89539265), від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, Постанові ВС від 20.02.2019 по справі № 5005/2329/2011 (№ в ЄДРСР 80181095), Постанові ВС від 16.01.2020 по справі № 911/5186/14 (№ в ЄДРСР 87086783).
Як Закон про банкрутство, так і КУзПБ не передбачають обов'язкову формалізацію статусу всіх учасників справи про банкрутство (окрім кредиторів), шляхом прийняття відповідного судового рішення (ухвали) На переконання Суду, було б доцільно формалізувати статус наведених учасників у справі про банкрутством шляхом прийняття господарським судом відповідного судового рішення (ухвали) задля впорядкування процесу здійснення провадження у справі.
Водночас, відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 ГПК України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією, Конвенцією, Законом України «Про судоустрій і статус суддів України», ГПК України, КУзПБ.
Ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв'язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю права заперечувати у підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство - щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно, і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні частини першої статті 254 ГПК України. (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).
Скаржник зазначає, що стосовно земельних ділянок (які були відчужені на аукціоні з продажу майна банкрута, проведеного 05 жовтня 2020 року в межах провадження у справі №908/538/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ) раніше укладалися договори іпотеки, а саме: договір іпотеки від 08.01.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. за реєстровим №1; договір іпотеки від 09.01.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. за реєстровим №20; договір іпотеки від 10.01.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. за реєстровим №36 та накладені заборони відчуження зазначених земельних ділянок, відомості про іпотеку й досі містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однак, рішенням Києво-Святошинського районного суд Київської області від 02.07.2019 у справі №369/585/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Ігорович, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєва Ірина Анатоліївна про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою:
- позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Ігорович, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєва Ірина Анатоліївна про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задоволено частково.
- визнано недійсним договори іпотеки, укладеними між ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_6 та ОСОБА_5 : від 08.01.2019 № 1, від 09.01.2019 № 20, від 10.01.2019 № 36, посвідчених приватним нотаріусом КМНО Лігун А.І.
- скасовано наступні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та обтяження:
- номер запису про іпотеку: 29786702 від 08.01.2019, номер запису про обтяження: 29786459 від 08.01.2019. (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_1).
- номер запису про іпотеку: 29785448 від 08.01.2019, номер запису про обтяження: 29785132 від 08.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_2).
- номер запису про іпотеку: 29794401 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29794002 від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № № НОМЕР_3).
- номер запису про іпотеку: 29800243 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29799994від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № № НОМЕР_4).
- номер запису про іпотеку: 29799695 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29799352 від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_11).
- номер запису про іпотеку: 29810729 від 10.01.2019, номер запису про обтяження: 29810497 від 10.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_12).
- номер запису про іпотеку: 29795147 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29794784 від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_13).
- номер запису про іпотеку: 29801536 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29801452 від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_14).
- номер запису про іпотеку: 29810278 від 10.01.2019, номер запису про обтяження: 29810057 від 10.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_15).
- номер запису про іпотеку: 29800844 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29800604 від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_16).
- номер запису про іпотеку: 29787923 від 08.01.2019, номер запису про обтяження: 29787548 від 08.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_17).
- номер запису про іпотеку: 29789470 від 08.01.2019, номер запису про обтяження: 29789446 від 08.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_18).
- номер запису про іпотеку: 29807153 від 10.01.2019, номер запису про обтяження: 29806935 від 10.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_19.
- номер запису про іпотеку: 29789036 від 08.01.2019, номер запису про обтяження: 29788877 від 08.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_20).
- номер запису про іпотеку: 29797646 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29797463 від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_21).
- номер запису про іпотеку: 29786176 від 08.01.2019, номер запису про обтяження: 29785866 від 08.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_22).
- номер запису про іпотеку: 29801222 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29801096 від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_23).
- номер запису про іпотеку: 29797095 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29796940 від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_24).
-. номер запису про іпотеку: 29811296 від 10.01.2019, номер запису про обтяження: 29811052 від 10.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_25).
- номер запису про іпотеку: 29789282від 08.01.2019, номер запису про обтяження: 29789165 від 08.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_26).
- номер запису про іпотеку: 29808101 від 10.01.2019, номер запису про обтяження: 29807896 від 10.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_27).
- номер запису про іпотеку: 29808456 від 10.01.2019, номер запису про обтяження: 29808273 від 10.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_28).
- номер запису про іпотеку: 29795649 від 09.01.2019, а також на дану земельну ділянку внесено обтяження і номер запису про обтяження: 29795454 від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_29).
- номер запису про іпотеку: 29807718 від 10.01.2019, номер запису про обтяження: 29807446 від 10.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_30).
- номер запису про іпотеку: 29789418 від 08.01.2019, номер запису про обтяження: 29789368 від 08.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_31).
- номер запису про іпотеку: 29806658 від 10.01.2019, номер запису про обтяження: 29806421 від 10.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_32).
- номер запису про іпотеку: 29799050 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29798825 від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_33).
- номер запису про іпотеку: 29798133 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29797891 від 09.01.2019 (за кадастровим № НОМЕР_34)
- номер запису про іпотеку: 29788588 від 08.01.2019, а також на дану земельну ділянку внесено обтяження і номер запису про обтяження: 29788321 від 08.01.2019(за кадастровим № НОМЕР_35)
- номер запису про іпотеку: 29793670 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29793389 від 09.01.2019(земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_36)
-. номер запису про іпотеку: 29808860 від 10.01.2019, номер запису про обтяження: 29808640 від 10.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_37)
- номер запису про іпотеку: 29796160 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29795936 від 09.01.2019(земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_38)
- номер запису про іпотеку: 29796662 від 09.01.2019, номер запису про обтяження: 29796475 від 09.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_39)
- номер запису про іпотеку: 29805134 від 10.01.2019, номер запису про обтяження: 29804872 від 10.01.2019 (за кадастр земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_40 )
- номер запису про іпотеку: 29787226 від 08.01.2019, номер запису про обтяження: 29786994 від 08.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_41)
- номер запису про іпотеку: 29806072 від 10.01.2019, номер запису про обтяження: 29805708 від 10.01.2019 (земельна ділянка, кадастровий номер № НОМЕР_42).
- в решті позову відмовлено.
- в зустрічному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Біккінеєва Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - відмовлено.
- в зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Біккінеєва Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович про визнання договорів купівлі-продажу недійсними - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 13.11.2019 у справі №369/585/19 рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2019 року - залишено без змін, ухвалою Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №369/585/19 вирішено касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шалденка Євгенія Миколайовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Зазначені судові рішення набрали законної сили та наявні в Єдиному Державному реєстрі судових рішень.
Таким чином безпідставним є посилання скаржника на те, що він є іпотекодержателем на підставі договорів: договір іпотеки від 08.01.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. за реєстровим №1; договір іпотеки від 09.01.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. за реєстровим №20; договір іпотеки від 10.01.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. за реєстровим №36 та накладені заборони відчуження зазначених земельних ділянок (Іпотекодавець - ОСОБА_3 ), оскільки дані обставини спростовуються вищенаведеними судовими рішенням, якими договори іпотеки визнані недійсними та скасовані записи про іпотеку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Правовий аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов'язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.
Поряд з цим, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що у разі невідповідності відомостей, що внесені та містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документами законодавцем врегульована правова ситуація шляхом встановлення пріоритету відомостям, що містяться у правовстановлюючих документах.
Подібні правові висновки щодо застосування вищенаведених норм права висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що посиланням скаржника на наявність обтяжень (внесені на підставі договорів іпотеки), які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не є належним доказом підтвердження наявності обтяжень, оскільки вони були скасовані рішенням Києво-Святошинського районного суд Київської області від 02.07.2019 у справі №369/585/19 (яке набрало законної сили 13.11.2019 року), що в свою чергу свідчить про відсутність у скаржника статусу заставного кредитора.
Стосовно інших обтяжень та заборон, які були накладені на майно боржника (накладений арешт на підставі постанови приватного виконавця, арешт накладений в рамках кримінального провадження, арешт в цивільних справах) колегія суддів зазначає, що дані обставини не свідчать про наявність у скаржника статусу заставодержателя, а відтак, у даному випадку, оскаржувана ухвала не є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси скаржника.
Також колегія суддів зазначає, що та обставина, що ОСОБА_3 , вважає себе власником майна, реалізованого в подальшому на аукціоні під час провадження у справі №908/538/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 не може свідчити про те, що оскаржуваною ухвалою вирішено питання про права та інтереси скаржника.
Відповідно до висновку судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 вимагати визнання недійсним результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть боржник (зокрема арбітражний керуючий від імені боржника,) кредитори, зареєстровані учасники аукціону, особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон. Тобто скаржник не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання недійсним результатів аукціону, та з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. Крім того, як зазначає скаржник в апеляційній скарзі, в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Згідно ч. 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
За викладених вище обставин, оскільки права ОСОБА_3 оскаржуваною ухвалою не порушені та рішення стосовно його прав та обов'язків судом не приймалось, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 21.04.2020 по справі №908/538/20, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 по даній справі підлягає закриттю.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.234, 235, ст. 264 ГПК України, суд, -
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2020 у справі №908/538/20.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст складено 01.02.2021 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.О. Вечірко
Суддя Т.А. Верхогляд