Постанова від 27.01.2021 по справі 908/2500/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2500/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання: Уперєва Д.В.,

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Акціонерного товариства “Укртрансгаз” на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/2500/19 (повний текст складено 14.08.2020, суддя Проскуряков К.В.)

за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м. Київ

до Комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради, Запорізька область, м. Токмак

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство “оператор газорозподільної системи “Запоріжгаз”, м. Запоріжжя

про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно та стягнути 10 743 586,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Укртрансгаз” про зобов'язання Комунальне підприємство “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 1607,71 тис. куб. метрів та стягнути 10 743 586,38 грн.

АТ “Укртрансгаз” у позовній заяві зазначив, що у лютому-березні 2017 Комунальне підприємство «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради безпідставно набуло з газотранспортної системи: у лютому 2017 року - 1025,937 тис. куб. м., у лютому 2017 року - 581,773 тис.куб.м. природного газу (всього -1607,71 тис.куб.м.), власником якого є АТ «Укртрансгаз». Для відбору Відповідачем у лютому, березні 2017 природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газотранспортну систему, оператором якої є АТ “Запоріжгаз”, відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п. 3 глави 5 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу. Однак, Відповідач незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір в загальному обсязі 1607,71 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітом АТ “Запоріжгаз” про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий та березень 2017. Оскільки відповідачу в лютому, березні 2017 не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 1607,71 тис. куб. м. природного газу Відповідачем був здійснений з обсягів природного газу АТ “Укртрансгаз”, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функції Оператора ГТС. Посилаючись на ст. ст. 1212-1214 ЦК України, ст. 161, 162, 173 ГПК України, просить зобов'язати Відповідача повернути АТ “Укртрансгаз” в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 1607,71 тис. куб. м., а також стягнути з відповідача на користь позивача 10743586,38 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 1607,71 тис. куб. м., та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 року по справі №908/2500/19 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам.

Суд дійшов висновку, що за наявності у спірний період укладених між відповідачем як споживачем та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як постачальником договорів про постачання природного газу, а також існування спеціально покладеного на постачальника обов'язку видати номінації відповідно до вказаного договору, споживання відповідачем у лютому - березні 2017 року природного газу в обсязі 1607,71 тис. куб. м. не можна вважати несанкціонованим відбором.

Встановивши, що відбір відповідачем спірного обсягу природного газу відбувся на підставі договорів, тобто за наявності відповідної правової підстави, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст. ст. 1212, 1213 ЦК України у цьому випадку.

Суд зазначив, що позивачем не доведено наявність у відповідача витребуваного позивачем газу в натурі станом на дату прийняття рішення.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із рішеннями місцевого господарського суду, Акціонерне товариство “Укртрансгаз” звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 року по справі № № 908/2500/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- суд дійшов безпідставного висновку про відмову в позові з підстави укладення відповідачем з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договорів, оскільки сама лише наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення такої поставки природного газу споживачу, тому що доказом, який підтверджує факт поставки газу, є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, що фіксує проведення господарської операції; отже, сам по собі факт наявності у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" договорів із споживачами - виробниками теплової енергії не має жодного значення з точки зору доведення факту здійснення поставки газу;

- у відповідності до п 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; відповідно до абзацу 2 пункту 13 Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затверджений постановою № 357 Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі; судом першої інстанції встановлено, що відповідні акти між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та відповідачем не підписані, тому висновки суду першої інстанції стосовно відбору природного газу відповідачем за нібито договорами постачання природного газу №5202/1617-ТЕ-13 від 20.10.2016, №5233/1617-БО-13 від 27.10.2016, №5280/1617-КП-13 від 31.10.2016, №5203/1617-РО-13 від 20.10.2016 року з НАК "Нафтогаз України" не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами;

- при оцінці доказів наявності договірних відносин судом не враховано висновки Верховного Суду наведені у постанові від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17 щодо правового значення договору в контексті господарської операції та умов встановлення дійсного руху активу (природного газу) між постачальником і споживачем;

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р не є актом нормативного характеру та не може встановлювати або змінювати існуючий обсяг прав та обов'язків суб'єктів ринку природного газу (зазначений висновок на думку скаржника підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі № 17/81-97);

- здійснений відповідачем відбір природного газу в обсязі 1607,71 тис. куб. м. з ресурсу позивача за відсутності у відповідача постачасльника природного газу за спірний період та будь-яких договірних відносин з позивачем, вказує на наявність умов, що є правовою підставою для застосування ст. 1212 ЦК України, у випадку якщо буде встановлено відсутність безпідставно набутих обсягів природного газу, то відповідач на підставах передбачених ч.2 ст. 1213 ЦК України буде зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна;

- висновок суду першої інстанції стосовно того, що рішення ні за яких умов не повинно викладатись альтернативно, як однією з підстав для відмови у позові є безпідставним, оскільки дане питання вирішується судом безпосередньо на стадії відкриття провадження та не може бути підставою для відмови у позовних вимогах.

Також, не погодившись із рішеннями місцевого господарського суду, АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 року по справі № № 908/2500/19 в частині відмови у стягненні 10 743 586,38 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення10 743 586,38 грн, відшкодувати за рахунок відповідача понесені Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” судові витрати.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- суд здійснивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК «Нафтогах України», вийшов за межі доказування у даній справі, всупереч висновків, наведених у постановах Верховного Суду: від 22.03.2018 у справі № 904/2029/17 (щодо складу сторін у спорі щодо номінацій та виникнення небалансів природного газу); від 20.02.2018 у справі № 911/653/17 (щодо предмету доказування у спорі про відновлення газопостачання); від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/15 (щодо можливості розгляду в окремому провадженні спору щодо ненадання номінацій АТ "НАК "Нафтогаз України");

- сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин. Для встановлення факту дійсного руху активу (природного газу) між постачальником та споживачем слід встановити, чи надійшов відповідний обсяг газу від НАК «Нафтогаз України» через точки входу до ГТС шляхом дослідження алокацій обсягів природного газу, однак суд першої інстанції такі обставини не встановлював;

- матеріали справи не містять підписаних сторонами актів - приймання передачі природного газу, відтак факт передачі товару не відбувся. Висновок суду першої інстанції щодо споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України» не грунтується на фактичних обставинах справи та доказах;

- у матеріалах справи відсутні докази наявності у власності відповідача природного газу у обсязі 1 607,71 тис.куб.м., а відтак, скаржник вважає, що позовні вимоги в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна законними та обгрунтованими.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Відповідач надав пояснення на апеляційні скарги, в яких просив залишити апеляційні скарги без задоволення.

Основними аргументами відповідача є:

- відповідач здійснював споживання природного газу у лютому - березні 2017 року із дотримання чинного законодавства, на підставі укладених із АТ «НАК» Нафтогаз України» договорів постачання породного газу;

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повідомлення постачальником відповідача про наявність у останнього обов'язку обмежити споживання природного газу;

- правова позиція щодо обов'язку АТ «НАК» Нафтогаз України» видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, укладеним між ними, викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.08.2018 у справі № 922/4187/17, від 09.10.2019 у справі №922/1382/18;

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 року у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/2500/19 та призначено до розгляду у судове засідання на 27.10.2020 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 року у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Укртрансгаз” на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/2500/19 та призначено до розгляду у судове засідання на 27.10.2020 року, Об'єднати апеляційні скарги Акціонерного товариства “Укртрансгаз” та Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 року по справі № 908/2500/19 до спільного розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 року розгляд апеляційних скарг відкладено на 10.11.2020 року, у зв'язку з перебуванням 27.10.2020 у відрядженні судді Паруснікова Ю.Б.

10.11.2020 року розгляд апеляційних скарг відкладено на 27.01.2021 року.

27.01.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представник Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Інші учасник справи у судове засідання не з'явилися, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представником АТ "Укртрансгаз" подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю в іншій судовій справі у Верховному Суді.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, згідно зі ст. 202 ГПК України ( аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 910/6097/17, від 16.07.2020 р. у постанові № 924/369/19 ).

Враховуючи те, що участь сторін обов'язковою не визнавалась, позиція позивача достатньо повно викладена в апеляційній скарзі та у позові, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2020 року вирішено судове засідання у справі № 908/2500/19, призначене на 27.01.2021 о 15:00 год., провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon".

З представником а Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з технічних причин відеоконференція не відбулась (неможливість представника Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вийти на зв'язок з використанням камери в системі "EasyCon"), про що складено відповідний акт.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.

Відповідно до частини четвертої статті 197 Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” або Державною судовою адміністрацією України.

Державна судова адміністрація України наказом від 23 квітня 2020 року № 196 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Відповідно п. 5 розділу І Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду ризики технічної неможливості участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № Б-11/45-3/270-21/145, від 19.05.2020 у справі № 904/11261/15).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Враховуючи викладене, з метою дотримання процесуального строку розгляду справи, та враховуючи, що представник Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виклав свою позицію в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 у справі № 908/2500/19 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

31.01.2017 р. Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз”, правонаступником якого є Акціонерне товариство “Укртрансгаз” (Покупець, позивач у даній справі) укладено договір про закупівлю природного газу № 1701001564-ВТВ, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцеві у січні-квітні 2017р. природний, скраплений або в газоподібному стані (Природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування) (далі - газ), а Покупець прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Продавець передає Покупцеві у січні-квітні 2017 р. газ в загальному обсязі 1.600.000 тис.куб.м. газу, у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень 610.000, лютий 490.000, березень 310.000, квітень 190.000 (пункт 2.1. договору).

За умовами пункту 3.1. договору Продавець передає Покупцеві у загальному потоці газ у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значенні Кодексу. Газ ввезений на митну територію України (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), що передається Продавцем Покупцю за договором, пройшов митний контроль і випущений у вільне використання на митній території України.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця у віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу, у значенні Кодексу. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Пунктом 3.2. визначено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору ціна газу за 1000 куб. м. з урахуванням ПДВ - 8.374,80 грн. Загальна сума вартості газу на дату укладання Договору складає 13.399.680.000 грн.

Виконуючи умови договору, ПАТ “НАК “Нафтогаз України" за актами приймання-передачі природного газу передав, а ПАТ "Укртрансгаз" прийняв:

- 31.01.2017р. природний газ в обсязі 731.439,744 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 6.125.661.568,06 грн.

- 28.02.2017 р. природний газ в обсязі 643.105,799 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 5.919.145.774,00 грн.

АТ “Укртрансгаз” у позовній заяві зазначало, що у лютому-березні 2017 Комунальне підприємство “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради безпідставно набуло з газотранспортної системи: у лютому 2017 року - 1025,937 тис. куб. м., у лютому 2017 року - 581,773 тис.куб.м. природного газу (всього -1607,71 тис.куб.м.), власником якого є АТ “Укртрансгаз”. Для відбору Відповідачем у лютому, березні 2017 природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газотранспортну систему, оператором якої є АТ “Запоріжгаз”, відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п. 3 глави 5 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу. Однак, Відповідач незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір в загальному обсязі 1607,71 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітом АТ “Запоріжгаз” про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий та березень 2017. Оскільки відповідачу в лютому, березні 2017 не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 1607,71 тис. куб. м. природного газу Відповідачем був здійснений з обсягів природного газу АТ “Укртрансгаз”, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функції Оператора ГТС. Посилаючись на ст. ст. 1212-1214 ЦК України, ст. 161, 162, 173 ГПК України, просить зобов'язати Відповідача повернути АТ “Укртрансгаз” в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 1607,71 тис. куб. м., а також стягнути з відповідача на користь позивача 10743586,38 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 1607,71 тис. куб. м., та судові витрати.

На підтвердження, на його думку, безпідставного набуття Відповідачем природного газу з ресурсу Позивача за лютий, березень 2017 в обсязі 1607,71 тис. куб. м. Позивачем надано наступні докази.

- Звіт ПАТ "Запоріжгаз" (Алокацію) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з токи виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за лютий 2017р., відповідно до розділу V якого зазначено: "категорія/назва постачальника" - "Теплогенеруючі підприємства" всього, в т.ч. НАК "Нафтогаз України" - 65.249,000 тис. куб. м. (підтверджений обсяг номінацій), 65.801,055 тис. куб. м. (фактичний обсяг за місяць), 65.801,055 тис. куб. м. - у тому числі з мереж: УПМ ПАТ "Укртрансгаз".

- Звіт ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу відібраного з точки виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів - споживачів) за лютий 2017р., на останній сторінці якого вказано назву постачальника газу - НАК "Нафтогаз України", назва споживача - "Теплогенеруючі підприємства", 65.249,000 тис. куб. м. - підтверджений обсяг (номінація), 65.801,055 тис. куб. м. - фактичний обсяг за місяць.

- Інформацію про надходження на точках входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на Оператора газотранспортних мереж з зазначенням обсягу небалансу за 2017р в останньому рядку зазначено: Замовник послуг з транспортування - ПАТ "Запоріжгаз" обсяг небалансу, в т.ч. без підтвердження номінацій; контрагент: Токмак теплоенергія Токмацької міської ради КП; лютий - 1.025.937 тис. куб.м.

- Алокація (звіт) ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з токи виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2017р., відповідно до розділу V якого зазначено: "категорія/назва постачальника" - "Теплогенеруючі підприємства" всього, в т.ч. НАК "Нафтогаз України" - 54.775,000 тис. куб. м. (підтверджений обсяг номінацій), 43.777,413 тис. куб. м. (фактичний обсяг за місяць), 43.777,413 тис. куб. м. - у тому числі з мереж: УПМ ПАТ "Укртрансгаз".

Таким чином, у вказаних звітах (алокаціях) відсутні прямі посилання на отримання газу безпосередньо КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської.

- Звіт ПАТ "Запоріжгаз" про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу відібраного з точки виходу ПАТ "Запоріжгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів - споживачів) за березень 2017р., на останній сторінці якого вказано назву постачальника газу - НАК "Нафтогаз України", назва споживача - КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської 0,000 тис. куб. м. - підтверджений обсяг (номінація), 581.773 тис. куб. м. - фактичний обсяг за місяць.

- Довідка за підписом головного бухгалтера АТ "Укртрансгаз" про списання газу на балансування за період 01.01.2016 р. - 30.06.2018 р., без визначення у розрізі споживачів.

- Роздруківка з офіційного сайту АТ "Укртрансгаз" щодо визначення маржинальної ціни газу за період лютий - липень 2019 року.

З матеріалів справи також вбачається, що Третьою особою-1 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надано укладені з Відповідачем договори постачання природного газу:

Усі інші умови договорів є ідентичними та включають в себе, в т.ч.:

Згідно абз.2 п.3.1 договорів право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу - п.3.4 договорів.

Обсяг постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць - абз.2 п.3.2 договорів.

Відповідно до п.7.2 договорів Відповідач зобов'язаний самостійно припиняти/обмежувати споживання природного газу у разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу газу, виділеного споживачу.

- Лист від 30.01.2017р. № 26-898/1.2-17 на адресу Відповідача, в якому НАК "Нафтогаз України" "з метою, забезпечення стабільного проходження осінньо-зимового періоду 2016/2017 року Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” черговий раз повідомляє, що обов'язок постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії на період до 1 квітня 2017 року, який покладено на Компанію постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 “Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)” (зі змінами та доповненнями), може бути виконаний лише за таких умов: - укладення виробником теплової енергії з НАК “Нафтогаз України” договору постачання природного газу відповідно до законодавства; - відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК “Нафтогаз України” за використаний природний газ, або: - відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК “Нафтогаз України” за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК “Нафтогаз України” договорами постачання природного газу, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або - рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК “Нафтогаз України” договорами постачання природного газу становить не нижче 90 відсотків; - надання НАК “Нафтогаз України” та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК “Нафтогаз України”), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Враховуючи той факт, що підприємствами теплоенергетики не виконуються вимоги п.17 зазначеного Положення, на березень 2017 року не виділяються номінації щодо обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям, бюджетним установам та організаціям. З метою забезпечення стабільного проходження опалювального сезону 2016/2017 року та уникнення соціальної напруги в суспільстві просимо, в межах повноважень, визначених чинним законодавством, сприяти здійсненню розрахунків підприємств теплоенергетики, за використаний природний газ та/або виконанню наданого графіка погашення заборгованості."

- Лист від 30.01.2017р. № 26-778/1.2-17 аналогічного змісту на адресу Запорізької обласної державної адміністрації.

- Лист від 01.03.2017р. № 26-2100/1.2-17 аналогічного змісту на адресу Відповідача.

- Лист від 28.02.2017р. № 26-1972/1.2-17 аналогічного змісту на адресу Запорізької обласної державної адміністрації, до якого додано Перелік теплопостачальних підприємств, з якими НАК "Нафтогаз України" має укладені договори та яким не надавалися номінації на 1 декаду березня 2017р. станом на 27.02.2017р., в рядку 7 якого зазначено: КП "Токмак теплоенергія" ТМР, причина ненадання номінації - не виконується графік та не сплачується поточне споживання", заборгованість - 18.928.406,26 грн., заборгованість за графіком та поточним споживанням - 9.836.400,93 грн.

- Інформація щодо виконання теплопостачальними підприємствами графіків погашення заборгованості (за всіма категоріями споживачів) станом на 27.01.2018р., в рядку 3 якого зазначено: КП "Токмак теплоенергія" ТМР, план по графіку - 16.858.738,86 грн., Оплата всього: 10.742.102,80 грн., рівень виконання - 64%, борг - 6.116.636,06 грн.

- Лист від 16.03.2017р. № 26-2730/1.2-17 на адресу КП "Токмак теплоенергія" та ПАТ "Запоріжгаз", яким НАК "Нафтогаз України" повідомила, що розглянула надані листом від 06.03.2017р № 188 КП "Токмак теплоенергія" акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 667,115 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 329,745 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 26,446 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, для релігійних організацій, у обсязі 2,631 тис. куб. м. та у зв'язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.15 № 758 підприємству не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на лютий 2017 року. Таким чином, Компанія не здійснювала постачання природного газу Вашому підприємству у вказаному періоді для зазначених вище категорій споживачів. Враховуючи наведене повернула надані КП "Токмак теплоенергія" акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року відповідно до договорів постачання природного газу від 20.10.2016р. №5202/1617-ТЕ-13; від 27.10.2016р. №5233/1617-БО-13, від 31.10.2016р. №5280/1617-КП-13 та 20.10.2016р №5203/1617-РО-13 без підписання.

- Лист від 19.04.2017р. № 26-3591/1.2-17 на адресу КП "Токмак теплоенергія" та ПАТ "Запоріжгаз", яким НАК "Нафтогаз України" повідомила, що розглянула надані листами від 05.04.2017р № 464 та 464/1 КП "Токмак теплоенергія" акти приймання-передачі природного газу за березень 2017 року для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 375,434 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 178,993 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами ( крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 27,064 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, для релігійних організацій, у обсязі 0,282 тис. куб. м. та у зв'язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.15 № 758 підприємству не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на березень 2017 року. Таким чином, Компанія не здійснювала постачання природного газу Вашому підприємству у вказаному періоді для зазначених вище категорій споживачів. Враховуючи наведене повернула надані листами від 05.04.2017р № 464 та 464/1 КП "Токмак теплоенергія" акти приймання-передачі природного газу за березень і, повторно акти за лютий 2017 року відповідно до договорів постачання природного газу від 20.10.2016р. № 5202/1617-ТЕгіЗ на обсяг 667,115; від 27.10.2016р. № 5233/1617-БО-13 на обсяг 329,745; від 31.10.2016р. № 5280/1617-КП-13 на обсяг 26,446 та 20.10.2016р № 5203/1617-РО-13 на обсяг 2,631 без підписання.

- Лист № 6-2620/1.2-17 від 14.03.2017р. та № 6-3407/1.2-17 від 12.04.2017р. на адресу ПАТ "Укртрансгаз" щодо надання звітів за лютий та березень 2017 р. до якого додано звіти про надходження та розподіл природного газу виключно на підставі первинної документації, а саме - актів приймання-передачі природного газу, підписаних між Компанією та її контрагентами.

- Реєстри реалізації природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України" теплопостачальним підприємствам у лютому та березні 2017 р., в яких в розділі "Запорізька область" відсутні дані щодо Відповідача.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що “предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України”.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, якщо на виконання юридично ще неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої (статті 1212-1215 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу”, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Частиною 2 ст. 13 Закону визначені обов'язки споживача, зокрема, укласти договір про постачання природного газу та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Пункт 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Пунктом 2 даного ж розділу передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Отже, обов'язковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору та виділення номінацій (підтвердженого обсягу газу на відповідний період). Споживання газу поза межами договору є грубим порушенням вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, та не спростовується учасниками справи, що постачання природного газу Відповідачу протягом опалювального сезону 2016-2017 років , в тому числі лютого-березеня 2017 року, мало відбуватися на підставі укладених з НАК "Нафтогаз України" договорів:

- від 20.10.2016 року №5202/1617-ТЕ-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 3870 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню , з додатковою угодою № 1 від 23.01.2017р., якою сторони доповнили п. 1.3: "Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно"; 2.3 Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим Договором відповідно до п. 2.1, може змінюватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного місяця постачання газу; також викладено в новій редакції в т.ч. п.п. 4 п. 7.4 "Постачальник зобов'язаний" розділу 7 "Права та обов'язки сторін" в наступній редакції "4) повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності таких змін. Така інформація може бути надана споживачу в будь-який спосіб: розміщення на веб-сайті постачальника, відправлення електронного повідомлення на електронну пошту споживача, письмове повідомлення тощо"; 7. Викласти підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 “Інші умови” в наступиш редакції: “ 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору”.

- від 27.10.2016 року №5233/1617-БО-13 щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 1934 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, з додатковими угодами до нього: № 1 від 31.10.2016р. щодо зміни ціни газу; № 2 від 22.11.2016р., щодо зміни ціни газу; № 3 від 30.12.2016р. щодо зміни ціни газу; № 4 від 23.01.2017р., якою сторони доповнили п. 1.3: "Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно"; 2.3 Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим Договором відповідно до п. 2.1, може змінюватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного місяця постачання газу; також викладено в новій редакції в т.ч. п.п. 4 п. 7.4 "Постачальник зобов'язаний" розділу 7 "Права та обов'язки сторін" в наступній редакції "4) повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності, таких змін. Така інформація може бути надана споживачу в будь-який спосіб: розміщення на веб-сайті постачальника, відправлення електронного повідомлення на електронну пошту споживача, письмове повідомлення тощо"; 7. Викласти підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 “Інші умови” в наступиш редакції: “ 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору”.

- від 31.10.2016 року №5280/1617-КП-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 220 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), з додатковими угодами до нього: № 1 від 31.10.2016р. щодо зміни ціни газу; № 2 від 22.11.2016р., щодо зміни ціни газу; № 3 від 21.12.2016р. щодо зміни ціни газу; № 4 від 23.01.2017р., якою сторони доповнили п. 1.3: "Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно"; 2.3 Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим Договором відповідно до п. 2.1, може змінюватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного місяця постачання газу; також викладено в новій редакції в т.ч. п.п. 4 п. 7.4 "Постачальник зобов'язаний" розділу 7 "Права та обов'язки сторін" в наступній редакції "4) повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності, таких змін. Така інформація може бути надана споживачу в будь-який спосіб: розміщення на веб-сайті постачальника, відправлення електронного повідомлення на електронну пошту споживача, письмове повідомлення тощо"; 7. Викласти підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 “Інші умови” в наступиш редакції: “ 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору”; № 5 від 24.01.2017р., щодо зміни ціни газу; № 6 від 24.02.2017р., щодо зміни ціни газу;

- від 20.10.2016 року №5203/1617-РО-13, щодо постачання з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. природного газу в обсязі до 12 тис. куб. м. виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з додатковою угодою до нього: № 1 від 23.01.2017р., якою сторони доповнили п. 1.3: "Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п. 2.1 цього Договору, споживач визначає самостійно"; 2.3 Перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим Договором відповідно до п. 2.1, може змінюватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного місяця постачання газу; також викладено в новій редакції в т.ч. п.п. 4 п. 7.4 "Постачальник зобов'язаний" розділу 7 "Права та обов'язки сторін" в наступній редакції "4) повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності, таких змін. Така інформація може бути надана споживачу в будь-який спосіб: розміщення на веб-сайті постачальника, відправлення електронного повідомлення на електронну пошту споживача, письмове повідомлення тощо"; 7. Викласти підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 “Інші умови” в наступиш редакції: “ 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.5, пунктах 11.5 та 11.6 цього договору”.

За умовами вказаних договорів (п.2.1) договору, сторони погодили планові обсяги постачання природного газу - жовтень 2016 року - березень 2017 року.

Відповідно до п. 7.2 договорів Відповідач зобов'язаний самостійно припиняти/обмежувати споживання природного газу у разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу газу, виділеного споживачу.

Відповідачем складено та направлено на адресу НАК "Нафтогаз України" акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 667,115 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 329,745 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 26,446 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, для релігійних організацій, у обсязі 2,631 тис. куб. м.

Проте, НАК "Нафтогаз України" листом від 16.03.2017р. № 26-2730/1.2-17 повернуло вказані акти без підписання на адресу Відповідача та ПАТ "Запоріжгаз", а також повідомило про те, що у зв'язку з невиконанням умов пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.15 № 758 підприємству не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на лютий 2017 року. Таким чином, Компанія не здійснювала постачання природного газу підприємству у вказаному періоді для зазначених вище категорій споживачів.

З аналогічних підстав листом НАК "Нафтогаз України" від 19.04.2017р. № 26-3591/1.2-17 на адресу Відповідача та ПАТ "Запоріжгаз" були повернуті без підписання надані Відповідачем акти приймання-передачі природного газу за березень 2017 року для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у обсязі 375,434 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, у обсязі 178,993 тис. куб. м, для виробництва теплової, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій), у обсязі 27,064 тис. куб. м, для виробництва теплової енергії, для релігійних організацій, у обсязі 0,282 тис. куб. м., а також повторно без підписання і акти за лютий 2017 року відповідно до договорів постачання природного газу від 20.10.2016р. № 5202/1617-ТЕгіЗ на обсяг 667,115; від 27.10.2016р. № 5233/1617-БО-13 на обсяг 329,745; від 31.10.2016р. № 5280/1617-КП-13 на обсяг 26,446 та 20.10.2016р № 5203/1617-РО-13 на обсяг 2,631.

Отже, єдиною підставою, якою НАК "Нафтогаз України" обґрунтовує свою відмову від виконання зобов'язань за вказаним вище договорами з постачання природного газу Відповідачу став факт ненадання вказаною компанією номінацій (підтверджених планових обсягів) природного газу на лютий та березень 2017 року.

Проте, доказів того, що НАК "Нафтогаз України" виконала свій обов'язок за договорами та повідомила Відповідача про необхідність внесення у зв'язку з цим змін до укладених договорів згідно пунктів 7.4 "Постачальник зобов'язаний" розділу 7 "Права та обов'язки сторін" (повідомити споживача про намір внесення змін до договору постачання природного газу не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності, таких змін) НАК "Нафтогаз України" суду не надано, які і доказів укладання сторонами відповідно до підпункт 1) пункту 11.3 розділу 11 “Інші умови” змін та доповнень до цих договорів, які мали бути оформлені письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цих договорів та підписані уповноваженими представниками сторін.

Також судом встановлено, що порядок підтвердження обсягів газу, що мають бути протранспортовані та отримані кінцевими споживачами, передбачає, що замовник повідомляє оператора газотранспортної системи про обсяг природного газу та перелік споживачів, що мають отримати даний газ. Після проведення ряду перевірок оператор газотранспортної системи погоджує даний обсяг, повідомляє оператора газорозподільної системи про обсяги та відповідних споживачів. У свою чергу оператор газорозподільної системи повідомляє кінцевих споживачів про підтверджені обсяги газу, які можуть бути ними спожиті.

Так, відповідно до глави 8 розділу XI Кодексу газотранспортної системи (в редакції, чинній на момент спірних відносин):

“ 3. Оператор газотранспортної системи проводить перевірку поданих номінацій для віртуальних точок входу або точок виходу до/з газорозподільних систем на предмет відповідності пар кодів постачальник - споживач.

4. Після проведення перевірки на предмет відповідності пар ЕІС-кодів постачальник - споживач оператор газотранспортної системи надсилає (доводить) оператору газорозподільної системи номінації, складені замовником послуг транспортування (постачальником), до 13:30 ІЛТС (15:30 за київським часом) години газової доби для зимового періоду та 12:30 17ГС (15:30 за київським часом) години газової доби для літнього періоду, що йде перед газовою добою, яка належить до номінації, з метою перевірки оператором газорозподільної системи технічної можливості розподілу обсягів природного газу, зазначених у номінації, газорозподільною системою по кожному споживачу постачальника, визначеному в номінації.

7. У разі погодження оператором газорозподільної системи номінації замовника послуг транспортування в повному обсязі оператор газотранспортної системи здійснює підтвердження зазначеної номінації та надсилає (доводить) її замовнику послуг транспортування та оператору газорозподільної системи.”

Відповідно до глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на момент спірних відносин) Споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

По об'єктах споживачів, що не є побутовими, споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, виходячи з добового підтвердженого обсягу природного газу. При цьому місячний обсяг їх споживання не повинен перевищувати місячний підтверджений обсяг природного газу.

Споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення добового/місячного підтвердженого обсягу природного газу має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні санкції та заходи з боку Оператора ГТС/ГРМ (його постачальника), передбачені умовами договору, у тому числі примусове обмеження (припинення) подачі газу в установленому законодавством порядку.

Таким чином, кінцевий споживач має бути обізнаним як про обсяги природного газу, що ним можуть бути спожиті у відповідний період, так і про відсутність підтвердженого обсягу газу.

АТ “Укртрансгаз” було утворена на виконання постанови КМУ від 24 липня 1998 р. N 1173 “Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про ринок природного газу” оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Положенням ч. 2 ст. 22 Закону оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 32 даного Закону транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Принципи та механізм транспортування газотранспортною системою природного газу визначаються Кодексом газотранспортної системи.

Так, відповідно до п.1 глави 1 Розділу VIII Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації (заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу).

Для отримання послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, АТ “НАК “Нафтогаз України” надає АТ “Укртрансгаз” завдання (плановий розподіл обсягів постачання природного газу на місяць, у якому зазначені лише обсяги газу, які передбачені договорами на постачання газу між НАК “Нафтогаз України” та її споживачами) і після підтвердження наявності у НАК “Нафтогаз України” місячного обсягу газу зазначеного у цьому завданні, АТ “Укртрансгаз” надає послугу з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Листом НАК “Нафтогаз України” №6-2620/1.2-17 від 14.03.2017 року направило на адресу АТ “Укртрансгаз” звіт про надходження та розподіл природного газу за лютий 2017 року. Спірні обсяги газу, спожиті Відповідачем, не були включені до даного звіту.

Аналогічну інформацію містить і лист №6-3407/1.2-17 від 12.04.2017 року з додатками (щодо березня 2017 року).

Реєстри реалізації природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України" теплопостачальним підприємствам у лютому та березні 2017 р., в яких в розділі "Запорізька область" відсутні дані щодо Відповідача.

Таким чином, кожен споживач отримує природний газ лише в обсязі, передбаченому заявкою на транспортування. У газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення.

Для транспортування природного газу відповідним споживачам НАК “Нафтогаз України” замовляє послугу транспортування лише в обсягах, передбачених відповідними договорами постачання природного газу. За відсутності заявки на транспортування у відповідний період в газотранспортній системі відсутній природний газ, власником якого є НАК “Нафтогаз України”.

При цьому, як стверджує НАК “Нафтогаз України”, компанія не замовляла послуг у лютому-березні 2017 року. Тобто, в газотранспортній системі у спірний період фізично був відсутній газ НАК “Нафтогаз України”, який міг би спожити Відповідач.

Враховуючи, що у спірний період жодним постачальником природного газу не було подано до газотранспортної системи природний газ для потреб Відповідача, то на думку НАК "Нафтогаз України" та позивача 1607,71 тис. куб. природного газу за лютий та березень 2017р. було відібрано Відповідачем з ресурсів АТ “Укртрансгаз”, що були придбані ним та подані до газотранспортної системи.

Факт закупівлі природного газу АТ “Укртрансгаз” для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та послуг балансування підтверджується договором № 1701001564-ВТВ від 31.01.2017 р., на виконання якого ПАТ “НАК “Нафтогаз України" за актами приймання-передачі природного газу передав, а ПАТ "Укртрансгаз" прийняв:

- 31.01.2017р. природний газ в обсязі 731.439,744 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 6.125.661.568,06 грн.

- 28.02.2017 р. природний газ в обсязі 643.105,799 тис. куб. м. на загальну суму з ПДВ 5.919.145.774,00 грн.

Доказів прийняття газу за цим договором в березні 2017р. позивач суду не надав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 затверджено "Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (зі змінами та доповненнями), яким визначено:

1. Це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу (далі - спеціальні обов'язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, а також для підтримання належного рівня безпеки постачання природного газу споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції, та з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

3. Цим Положенням покладаються такі обов'язки:

4) обов'язок НАК “Нафтогаз України” постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення;

7. НАК “Нафтогаз України” до 1 листопада 2015 р. (на опалювальний сезон 2015/16 року) та до 15 серпня 2016 р. (на опалювальний сезон 2016/17 року) складає прогноз обсягу природного газу, необхідного на наступний рік для формування ресурсу природного газу для побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та виробників теплової енергії відповідно до цього Положення. Такий прогноз доводиться до відома Кабінету Міністрів України, НКРЕКП, Міненерговугілля.

17. Постачання природного газу НАК “Нафтогаз України” виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.

Обов'язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК “Нафтогаз України” на період до 1 квітня 2017 р. за таких умов:

- укладення виробником теплової енергії з НАК “Нафтогаз України” договору постачання природного газу відповідно до законодавства;

- відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК “Нафтогаз України” за використаний природний газ, або

- відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед НАК “Нафтогаз України” за спожитий до 1 січня 2016 р. природний газ за всіма укладеними з НАК “Нафтогаз України” договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ, або

- рівень розрахунків виробника теплової енергії станом на 25 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу (без урахування штрафних санкцій), за всіма укладеними з НАК “Нафтогаз України” договорами постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків, або

- надання НАК “Нафтогаз України” та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК “Нафтогаз України”), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК “Нафтогаз України”, а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

Таким чином, НАК "Нафтогаз України" мав до 15 серпня 2016 р. скласти прогноз обсягу природного газу, необхідного опалювальний сезон 2016/17 року (в т.ч. на лютий та березень 2017р.) та сформувати відповідний ресурс природного газу в т.ч. на підставі укладених договорів для Відповідача.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №742-р " Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є чинним і не скасовувалося в судовому порядку, було визначено:

1. Для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 “Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації.

2. Операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

З наведеного вбачається, що існує конкуренція вказаних нормативних актів, які регулюють одні й ті самі правовідносини.

Розпорядження КМУ 742-р є спеціальною нормою, яка мала застосовуватись до правовідносин з постачання газу та забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії з метою сталого проходження опалювального сезону саме 2016-2017 року, в той час коли загальна норма - Постанова КМУ від 01.10.2015 №758 - встановлює загальні засади постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії. Крім цього, Розпорядження 242-р є більш пізнішим нормативним актом ніж Постанова №758, а тому до спірних правовідносин щодо постачання газу Відповідачу протягом опалювального сезону 2016-2017 року учасниками цих правовідносин мала застосовуватись перш за все спеціальна норма - Розпорядження № 242-р, незалежно від наявності умов для надання номінацій, визначених Постановою № 758.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України є нормативними актами та стосуються певного кола осіб, то Відповідач, як виробник теплової енергії, на якого поширюється дія цього Розпорядження, уклавши відповідні договори з НАК "Нафтогаз України" мав обґрунтовані сподівання отримати перед початком опалювального сезону 2016-2017 років відповідні номінації від НАК "Нафтогаз України" з дотриманням принципу недискримінації, в тому числі на лютий та березень 2017р.

Проте, НАК "Нафтогаз України" не виконав свій обов'язок та, проігнорувавши вимоги вказаного Розпорядження, відмовив Відповідачу в наданні номінацій у лютому та березні 2017р. з посиланням на не дотримання Відповідачем вимог п. 17 Положення, затвердженого Постановою № 758.

Правова позиція відносно того, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, і це є обов'язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом, викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 р. у справі №926/680/17, від 21.03.2018 р. у справі №911/656/17, від 04.08.2018 р. у справі №922/4187/17, від 09.10.2019 р. по справі № 922/1382/18.

Водночас з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019 р. у справі №923/351/18).

Отже, на підставі вказаного розпорядження, яке є обов'язковим до виконання, на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.

Аналогічний висновок про обов'язок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" видати номінації відповідно до вказаного Розпорядження також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 р. у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 р. у справі №911/656/17, від 04.04.2018 р. у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 р. у справі №922/345/17. Подібні правові висновки знайшли своє відображення і у правових позиціях Касаційного господарського суду, викладених у постановах від 18.06.2019 р. у справі №912/1558/18, від 09.04.2019 р. у справі № 909/173/18, від 12.03.2019 р. №917/325/18, від 05.03.2019 р. №923/351/18, від 03.10.2018 р. у справі №904/8963/17, від 06.09.2018 р. у справі №904/9265/17, від 04.09.2018 р. у справі №904/9570/17, від 04.09.2018 р. у справі № 922/4187/17, від 29.08.2018 р. у справі №904/8966/17.

Крім цього, слід врахувати, що свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує, зокрема, тією обставиною, що він був вимушений внаслідок безпідставного споживання природного газу відповідачем здійснити у відповідному обсязі балансування спожитого ним газу з власного ресурсу, придбаного у НАК “Нафтогаз України”, внаслідок чого Відповідач безпідставно отримав майно - природний газ.

Відносно цього слід зазначити, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2019 у справі №922/1580/18 виклав такий правовий висновок у подібних правовідносинах: Згідно з ч. 1 ст. 32 та ч. 2 ст. 35 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування.

Відповідно до пункту 1 Глави 1 Розділу VІІІ Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. Оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Відповідно до пункту 1 Глави 3 Розділу І Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою на використання газотранспортної системи в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Згідно з пунктом 5 Глави 1 Розділу І Кодексу ГТС алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об'єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу. Балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

Фізичним балансуванням є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу. Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації. Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Пунктом 3 Глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС визначено, що перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом.

Згідно з пунктом 2 Розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Відповідно до п. 4 і пп. 2 п. 7 Глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць. Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Отже, з положень Кодексу ГТС вбачається, що місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів (тобто алокацій обсягів природного газу як для точок входу, так і алокацій обсягів природного газу для точок виходу).

Відповідно до пунктів 1-2 Глави 3 Розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць.

Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Однак, Позивач не надав суду належних та допустимих доказів фактичного здійснення ним балансування внаслідок, на його думку, несанкціонованого відбору газу Відповідачем, обмежившись лише звітами ПАТ "Запоріжгаз" про загальний обсяг споживання Відповідачем газу у лютому та березні 2017р.

При цьому, у постанові від 17.07.2019 р. у справі №906/408/18 Касаційний господарський суд вказав наступне: Відповідно до пункту 4 глави 1 Розділу І Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), підтверджений обсяг природного газу - об'єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС. Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється, зокрема, за умови наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період.

Порядок набуття підтверджених обсягів природного газу (лімітів) визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС. Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем фактичний розподіл природного газу, належного споживачу (його постачальнику), здійснюється Оператором ГРМ в загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача. Відповідно до пункту 4 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем якщо за підсумками місяця фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об'єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС. У разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об'єм/обсяг споживання природного газу по об'єкту споживача буде перевищувати об'єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений оператором ГТС на небаланс оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати оператору ГРМ його вартість, що розраховується за формулою В = (Vф-Vп) х Ц х. При цьому, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відсутності у споживача підтвердженого обсягу природного газу на розрахунковий період, коефіцієнт компенсації має становити 2. Таким чином, Кодекс ГТС імперативно визначає обов'язок постачальника природного газу за підсумками місяця врегулювати об'єми небалансу (дефіцит) природного газу споживача шляхом запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, і лише у разі якщо після запроваджених заходів залишиться неврегульований небаланс споживача, оператор ГТС вправі віднести цей небаланс на оператора ГРМ. Іншими словами, оператор ГТС не вправі відносити на небаланс оператора ГРМ неврегульовані небаланси споживача без вжиття його постачальником заходів, передбачених Кодексом ГТС, для врегулювання небалансів.

Та обставина, що за лютий-березень 2017 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України (чи будь-який інший ліцензований постачальник) не визнає себе постачальником природного газу для виробників теплової енергії, не є достатньою підставою для віднесення негативних місячних небалансів на Оператора ГРМ, оскільки Кодекс газорозподільних систем вимагає насамперед здійснити їх врегулювання між такими суб'єктами ринку природного газу як постачальник природного газу та споживач природного газу в порядку, передбаченому саме Кодексом ГТС.

Судом встановлено, що порядок і підстави отримання відповідних номінацій визначені пунктом 3.2 укладених між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Відповідачем договорів; умови та порядок оплати витрат на врегулювання небалансу визначені пунктами 3.8 цих договорів, і який здійснюється без участі АТ "Укртрансгаз".

Доказів вжиття заходів щодо врегулювання небалансу у лютому-березні 2017р. постачальником - НАК "Нафтогаз України" в порядку визначеному в укладених з споживачем - Відповідачем у цій справі - АТ "Укратрансгаз" також не надано.

Оскільки, як вказано вище, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" неправомірно та в порушення вимог Розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" відмовив Відповідачу у наданні номінацій у лютому-березні 2017р., то колегія суддів вогоджується з висновоком суду першої інстанції, що газ поставлявся саме в межах цих договорів.

Однак, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в ході вирішення цього спору не визнає себе постачальником спірних обсягів природного газу для Відповідача-виробника теплової енергії, тоді як ПАТ "Запоріжгаз" вважає Компанію таким постачальником, суд зазначає, що до предмету доказування у цьому спорі не входить встановлення обставин щодо підстав відбору (споживання) природного газу у лютому - березні 2017 року відповідачем, в тому числі, з наданням такому відбору правової оцінки (санкціонований/несанкціонований), а вказане питання має вирішуватись в окремому судовому провадженні між сторонами вказаних договорів - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Відповідачем. На час винесення рішення, як стверджують учасники справи, такій спір у провадженні будь-якого суду відсутній.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно зі ст.509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Главою 83 Цивільного кодексу України регулюють два види позадоговірних зобов'язань:

1) зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного набуття майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого);

2) зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку, заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Враховуючи наведене вище, суд у даній справі правильним є висновок суду першої інстанції, що Відповідач споживав у лютому-березні 2017 року природний газ на підставі укладених з НАК "Нафтогаз України" договорів, на виконання яких направив останньому відповідні акти приймання-передачі газу. Проте, НАК "Нафтогаз України" в порушення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", не видало номінації ще на початку опалювального сезону Відповідачу, який є теплогенеруючою і теплопостачальною організацією, та безпідставно не підписало та не повернуло Відповідачу вказані акти приймання-передачі газу.

Вказаний у позові обсяг спожитого відповідачем у лютому - березні 2017 року газу у всіх наданих позивачем звітах ПАТ "Запоріжгаз" відображений як газ, отриманий з ресурсу саме НАК "Нафтогаз України". Отже, внаслідок наявності підтвердженого факту несплати відповідачем його вартості, у НАК "Нафтогаз України" виникло право вимоги до Відповідача.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається наявність спірних взаємовідносин між третьою особою - НАК "Нафтогаз України" та Відповідачем щодо підстав відбору газу в межах укладених між ними договорів, місцевий господарський суду дійшов обгрунтованого висновку, що доводи Позивача про безпідставність набуття у лютому, березні 2017р. Відповідачем майна (природного газу), та яке належало Позивачу, не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Також АТ “Укртрансгаз” не доведено наявність у Відповідача витребуваного позивачем газу в натурі станом на дату подання позову або прийняття цього рішення, враховуючи, що позивач обрав саме такий спосіб захисту порушеного права: згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для застосування даних норм до спірних відносин АТ “Укртрансгаз” суду не надано.

Також слід звернути увагу на те, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатися альтернативно. Більш того, вказана вимога про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ припускає неможливість виконання судового рішення. Слід зазначити, що задоволення позову в повному обсязі призведе до подвійного стягнення боргу, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Враховуючи наявність у спірному періоді укладених між Комунальним підприємством “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради та АТ "НАК "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу, за умовами яких сторонами було погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період, а також існування покладеного на постачальника обов'язку видати номінації на постачання газу у спірному періоді згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", а також приймаючи до уваги невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, колегія вважає, що позивачем недоведено факт несанкціонованого споживання відповідачем природного газу у спірний період.

Посилання скаржників на відсутність в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу, підписаних обома сторонами на виконання вищенаведених договорів постачання природного газу, як на обставину несанкціонованого відбору газу, є тлумаченням Кодексу газотранспортної системи, оскільки положенням пункту 5 глави 1 розділу І цього Кодексу надано визначення поняття несанкціонованого відбору природного газу, яке не ґрунтується на наявності чи відсутності у споживача актів приймання-передачі природного газу.

Крім того, відсутність актів приймання-передачі природного газу за наявності договорів на його поставку не може свідчити про невиконання Позивачем обов'язку поставки цього газу Відповідачу у лютому - березні 2017 року, оскільки видача номінацій теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, і поставка природного газу виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам є обов'язком Акціонерного товариства “НАК “Нафтогаз України”, а не його правом.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржників на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.12.2018 у справі № 920/169/18.

Зазначеною вище постановою справу № 920/169/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не було надано належної оцінки доводам учасників справи. Направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

У справі № 920/169/18 позовні вимоги мотивовані тим, що спірні грошові кошти перераховані Відповідачці помилково із посиланням у графі призначення платежу відповідного платіжного доручення на договір, який між сторонами не укладався, чого не мало місця у цій справі, що переглядається.

Також у справі № 920/169/18 зроблено висновок, що сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору. Однак, подібний висновок не може бути застосовано при розгляді справи №908/2500/19, оскільки обставин переплати суми за зобов'язаннями, як і відсутності договірних відносин у цій справі не встановлено.

Посилання скаржників на неврахування судом попередньої інстанції висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №826/16697/17, колегією суддів не приймаються, з огляду на таке.

У вказаній постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що «саме по собі ігнорування (невиконання) НАК «Нафтогаз України» визначеного обов'язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов'язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень статті 59 Закону № 329-VIII, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків».

Зважаючи на наведене, посилання скаржників на викладені в постанові у справі №826/16697/17 висновки враховуватись при розгляді даної справи, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі №908/2500/19 вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини.

Колегія суддів також приходить до висновку про неподібність правовідносин у цій справі з правовідносинами у справах № 904/2092/17, № 911/653/17 та № 904/5621/17 (на неврахування висновків в рішеннях Верховного Суду у яких вказав скаржник - Акціонерного товариства “Укртрансгаз”,) через неподібність предметів позовів, підстав позовів та правового регулювання спірних правовідносин, оскільки на відміну від предмету спору у цій справі - обсяги спожитого без підтвердженої номінації природного газу та його вартість:

- у справі № 911/653/17 предметом спору стали суми компенсації Оператору ГРМ (позивачу) вартості небалансу природного газу через несанкціонований відбір природного газу,

- у справах № 904/2092/17, № 904/5621/17 предметом спору стали дії з направлення повідомлень/актів про припинення газопостачання та вимоги відновити газопостачання, що припинене з підстав відсутності підтвердженої номінації на природний газ у заявленому періоді.

Отже неоднаковість предметів позовів у справах № 904/2092/17, № 911/653/17 та № 904/5621/17 з позовом у цій справі, відповідна відмінність підстав позовів та суб'єктного складу у спорах у вказаних справах від підстав та суб'єктного складу у цій справі обумовило неоднакове правове регулювання правовідносин у наведених справах із правовідносинами у цій справі, а відповідно і неподібність правовідносин у справах № 904/2092/17, № 911/653/17 та № 904/5621/17 з правовідносинами у цій справі.

Надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, зокрема факту безпідставного набуття відповідачем спірного газу, наявності у відповідача такого газу в натурі станом на дату розгляду справи, що є власністю позивача, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути в натурі безпідставно набутий природний газ обсягом 1607,71 тис. куб. м. і стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 10 743 586,38 грн.

Посилання АТ «НАК «Нафтогаз України» на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. ст. 174, 176 ГПК України колегія суддів відхиляє, оскільки з аналізу ст. ст. 162, 164, 172, 174 ГПК України не вбачається, що суд може залишити позовну заяву без руху з тих підстав, що позовні вимоги викладено альтернативно.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Права скаржників не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 у справі № 908/2500/19 ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, що у відповідності до вимог ст. 276 ГПК є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення - без змін.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Акціонерного товариства “Укртрансгаз” на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/2500/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.2020 р. у справі № 908/2500/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та можу бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 01.02.2021 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

І.О. Вечірко

Попередній документ

94515906

Наступний документ

94515908

Інформація про рішення:

№ рішення:	94515907
№ справи:	908/2500/19
Дата рішення:	27.01.2021
Дата публікації:	02.02.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (07.06.2021)
Дата надходження:	17.05.2021
Предмет позову:	про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та стягнути 10 743 586,38 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

15.01.2020 11:00	Господарський суд Запорізької області
27.01.2020 15:00	Господарський суд Запорізької області
26.02.2020 12:00	Господарський суд Запорізької області
12.03.2020 11:00	Господарський суд Запорізької області
06.04.2020 11:00	Господарський суд Запорізької області
27.04.2020 14:30	Господарський суд Запорізької області
20.05.2020 14:30	Господарський суд Запорізької області
02.06.2020 12:00	Господарський суд Запорізької області
22.06.2020 11:30	Господарський суд Запорізької області
05.08.2020 11:00	Господарський суд Запорізької області
13.08.2020 11:00	Господарський суд Запорізької області
27.10.2020 14:15	Центральний апеляційний господарський суд
10.11.2020 14:15	Центральний апеляційний господарський суд
27.01.2021 15:00	Центральний апеляційний господарський суд
20.04.2021 10:00	Касаційний господарський суд